Вікторія була єдина дочка своїх батьків. Вони її дуже любили та балували. Все, що хотіла дівчинка, вона мала. Батьки були людьми не бідними. Батько був начальником на заводі, мати – лікарем, у поліклініці. Дівчина закінчила школу і готувалася до випускного. Купила з мамою дуже красиву та стильну сукню, і мріяла швидше одягнути її та показати іншим.
Випускний має бути через два дні, тож дівчина вже записалася на зачіску до перукарні. У п’ятницю, за день до свята, мати прибігла додому рано, після роботи, щоб встигнути приготувати одяг та себе на випускній їхній улюбленій дочці. Тато був ще на роботі, і повернутися мав пізно. Жінка згадала, що забула купити додому хліб на вечерю. І тоді вона попросила дочку сходити швиденько до магазину. Дівчина зібралася швидко і пішла.
Дорогою до магазину, сталося лихо. Дівчину збила машина, дівчина була жива, тому водій посадив її до себе в машину та повіз до лікарні. Дорогою, йому зателефонував його батько і хлопець розповів про те, що сталося. Батько наказав йому не поспішати з лікарні, бо там викличуть міліцію, а переконатися, що вона жива і тоді залишити її десь біля лікарні, щоб не світити себе та машину.
Подивившись на заднє сидіння, хлопець дуже злякався, дівчина знепритомніла і хлопець подумав про найжахливіше, про її загибель. Він злякався і вирішив вивезти її подалі від міста і залишити десь у селищі. У результаті він усе так і зробив. Дівчину знайшла у себе під парканом самотня жінка, знахарка. Вона її забрала в будинок, надала першу допомогу і залишила у себе до одужання.
Дівчина швидко пішла на поправку, але втратила пам’ять, тому не пам’ятала хто вона, де її будинок і її сім’я. Документів при ній теж не було, тому знахарка вирішила, що дівчина нехай поживе в неї, доки не повернеться до неї пам’ять. Дівчина прожила у неї понад 12 років!
Згадала хто вона така і де її сім’я, тільки після того, як отримала дуже великий стрес. Після пологів, вона зі своєю маленькою донечкою, були вдома (вона останніх 6 років, проживала в цьому будинку з хлопцем, а одружилися вони, два роки тому) як до них до хати проникли грабіжники. Вони не знали, що в будинку є люди, але, побачивши їх, жінка зрозуміла, що їй треба рятуватися. Жінка спала з дитиною в ліжку. Побачивши їх жінка перенесла дуже великий стрес.
Їй вдалося врятуватися і врятувати свою малечу, і нарешті вона згадала все про себе, і згадала своїх батьків. Через пару днів, вона поїхала з чоловіком та донечкою до батьків. Батьки були дуже раді і весь час ридали, не могли заспокоїтися! Вони ж думали, що її немає в живих уже багато років.
І міліція, і екстрасенси ніхто не зміг допомогти знайти дівчинку. Батьки вже змирилися, що дитини немає, але все ж найняли детектива, щоб дізнатися правду про те, що сталося. Той і розповів про ДТП, але виявити хлопця який збив її, не вдалося. Віка розповіла, що жила вона у маленькому селі, допомагала Людмила (знахарці) збирати трави та по господарству.
У селищі було лише 11 будинків, і то в них жили лише старі люди. Дівчинка, після аварії, була не дуже вродлива, у неї залишилися шрами на обличчі, тому людей вона уникала. З чоловіком своїм вона познайомилася також у селищі, він був у них у селищі фельдшером. Батьки були щасливі! Дівчина, і зараз проживає з чоловіком у тому селищі та допомагає Людмила, своїй рятівниці, яка подарувала їй друге життя! Батьки часто їх відвідують і дякують Богові, що вона знову з ними!