Рита розглядала своє відображення у дзеркалі. Через кілька днів вона переступить межу нового життя, перетвориться на дружину з нареченої. Хвилювально було. Хотілося переконатись, що все пройде за планом. Молода жінка планувала забігти до квартири, яку їй та Єгору подарували її батьки. Там робився ремонт, хотілося переїхати одразу після весілля, але будівельники щось надто довго тягли.
Переконавшись, що ремонт йде повним ходом, і через два дні все буде закінчено, Рита досить усміхнулася, подякувала виконробу, що поспішив своїх працівників, і поїхала додому.
Повернувшись до орендованої квартири, де зараз жили з Єгором, Рита поспішила приготувати вечерю. Їй хотілося порадувати нареченого, здивувати його своїми кулінарними здібностями. Він любив винятково вишукані страви, тому Риті довелося купувати кулінарні книги і багато вчитися, але вона чудово справлялася.
Приготувавши рибу під білим соусом і нарізавши овочевий салат, Рита пішла чепуритися. Вона вже майже доробила зачіску, коли почула, як відчиняються двері.
– Як у нас смачно пахне! Ти справжнісінька чарівниця, Ритулько! – сказав Єгор, увійшовши до кімнати і простягнувши нареченій букет хризантем.
– Ти мене балуєш квітами. Чи є якийсь привід?
– Мене вдома чекає така гарна наречена. Ну, чим тобі не привід? Справжнісінький.
– Давай переодягайся, мий руки і за стіл. А я поки що квіти у вазу поставлю.
Рита пурхала від щастя. Вона боялася, що їй не пощастить з обранцем, виявиться самозакоханим пихатим егоїстом, як чоловік її двоюрідної сестри. Та тільки Єгор таким точно ніколи не стане. Он як дбав про наречену, квітами завалював її. З іншого боку, дідусь теж завалював бабусю квітами, якщо хотів чогось або намагався вибачитися.
За вечерею Єгор поводився надзвичайно мовчазно. Він ніби справді приховував щось важливе, і Ріті навіть стало не по собі.
– Точно все гаразд? Ти якось дивно поводишся, – зауважила жінка.
Прибравши прилипшее до чола пасмо каштанового волосся, Єгор видавив із себе посмішку.
– Да все добре. Хоча… Тебе не обдуриш, та й дурити мені тебе зовсім не хочеться. Є одна річ. Гаразд, не ходитиму довкола навколо. Мене підвищують, Рито! Я начальника на весілля наше запросив, а він вирішив подарунок нам зробити, підвищить мене. Уявляєш?
– Нічого собі! Який щедрий у тебе начальник. Це чудова новина, але я так і не розумію, чому ти такий сумний ходив? Адже все чудово складається.
– Так воно так… Розумієш, на весілля прийде мій начальник. А ще буде багато друзів та родичів із інтелігентних сімей…
Рита не розуміла, до чого Єгор хилить. Ну будуть у них гості. І що з того? Адже вони не для гостей влаштовують весілля! Чи нареченому хотілося все перекроїти в останній момент? Вона так старалася… і ось тепер дивилася на нього, чекаючи відповіді.
– Я знаю, що твої батьки подарували нам квартиру, але вони на весілля не скидалися. Все за рахунок моїх батьків буде, якщо не брати до уваги твою сукню і пару дрібниць в оформленні. А оскільки мої батьки оплачують банкет, вони… вони наполегливо попросили, щоб все пройшло ідеально, ніхто не зіпсував свята. Нехай твої батьки на весілля не приходять. Ми потім з ними посидимо за столом, через день-два-три.
Риту мовби молотом по голові вдарили. Дивлячись на Єгора, вона не розуміла – жартує її наречений або насправді говорить те, що лежить на серці.
– Це якийсь розіграш? Ти мене перевірити хочеш чи що? – Запитала жінка, нервово проковтнувши ком, що встав у горлі.
– Я знав, що тобі важко буде прийняти моє прохання, але все ж таки… слід подумати, Рито. Твої батьки не впишуться у загальну обстановку. Твій батько – слюсар. Мені часом самому соромно і хочеться провалитися від його жартів, а якщо він за столом викине щось подібне? Розумієш, весілля має пройти за планом. Це наше вигідне вкладення у майбутнє. Як покажемо себе, то потім до нас ставитимуться інші. Нам важливо потоваришувати з усіма рідними, придивитися, кого ми виберемо в хресну дитину. Твоя мама одягається, як базарна баба, ти вже не ображайся. Твої батьки сильно виділятимуться на тлі значних гостей. Нам це лише зашкодить. Вони мають розуміти це. Тим більше ми ж не відмовляємося потім відзначити це свято разом із ними. Просто другого дня.
Сильніше стиснувши вилку в руці, Рита видавила усмішку. Їй хотілося закричати на Єгора і висловити все, що думала про прохання у лапках, тому жінка вирішила, що їй просто необхідно перевести дух.
– Ти так зблідла. Може, тобі води налити? – заметушився Єгор.
– Дякую. Пий сам. Тобі вона потрібніша. Я поки що не готова продовжувати цю розмову. Втомилася і хочу спати. Ляж сьогодні у вітальні, будь ласка. У мене завтра непростий день, треба виспатись.
З цими словами Рита пішла до кімнати. Вона зняла з себе сережки і намисто, яке надягала, щоб справити враження на нареченого, розпустила волосся і спішно позбулася сукні, що остогидла миттєво.
Єгор спробував увійти, але зрозумів, що наречена зачинилася на клямку, і постукав у двері.
– Рит, ти образилася, чи що? Адже це для нашого блага! Щоб у майбутньому ми могли влаштуватися. Я нічого не маю проти твоїх батьків, але їм краще не псувати такий день.
Мої батьки зіпсують весілля? Як Єгор взагалі міг таке вигадати? Злість все сильніше розпалювалася всередині. Рита дивилася на своє відображення у дзеркалі і бачила зовсім іншу людину. Ніколи раніше вона не сердилась так сильно, а тепер кожну клітину тіла поколювало, все горіло від люті. Зуби зануріли від напруги, бо стиснула їх надто сильно.
Можливо, її батьки були простими людьми, але Рита любила їх. Вона хотіла, щоб до нареченого її вів саме її батько під час церемонії одруження! Однак Єгорові вдалося наполягти, що ця традиція застаріла, і не слід їм ганьбитися, роблячи таку «дурість». І ось тепер взагалі вирішив позбутися її батьків. Чому не його інтелігентні родичі подарували їм двокімнатну квартиру? А її, Рити? Тепер уже й не хотілося заміж. Якщо Єгор веде такі розмови зараз, то що пізніше? Попросить не відвозити дітей до батьків дружини, бо вони погано вплинуть на тих?
Заснути довго не виходило. Голова йшла кругом. Рита все думала … думала, але жодна слушна думка не відвідала. Єдиний вихід, який вона бачила у цій ситуації – розірвати заручини та відмовитися від весілля, поки не стало надто пізно. Весільну сукню вона ще навіть не забрала, тому можна продати її та виручити хоча б більшу частину вкладених у пошиття коштів… За прокат автомобіля та ресторан теж можна повернути гроші. І все-таки жінка вирішила ще раз поговорити з нареченим перед тим, як ухвалити остаточне рішення.
Двоє нещодавно близьких один одному людей, а тепер далеких, як сусіди, зустрілися за сніданком. Навіть із чого розпочати розмову було незрозуміло.
– Як тобі спалося? – Першим почав Єгор.
– Все в порядку. А тобі? – сухо відповіла Рита.
– Та не особливо… Я почував себе винним, хоч і не зробив нічого поганого. Розумію, що тобі це прозвучало несподівано. Напевно, ти не знаєш, як піднести все своїм батькам. Якщо хочеш, я сам з ними поговорю та поясню. Вони мають розуміти, що нам зараз важливо налагоджувати…
– …контакти, – за Єгора закінчила Рита.
– А нічого, що це наше весілля? Воно для нас, а не для наших родичів, Єгоре. Це ми повинні почуватися комфортно і радіти в такий день. Хіба не так?
– Звичайно. Ми й будемо. А твої батьки потішаться за нас через день-два. Ну, а що такого? Ніхто в образі не залишиться. Крім того, банкет дорогий виходить, а ще місця в ресторані обмежені. Я запросив начальника та пару колег із роботи. Ну твоїм батькам навіть не буде куди присісти.
– І ти вважаєш це нормальним? – Риті шматок у горло не ліз. Вона зробила тільки ковток кави, яка неприємною гіркотою тепер залишалася в роті.
– Це нормальні стосунки. Якщо це принесе нам зиск, значить, саме так ми й маємо робити. Не запрошувати своїх батьків я не можу, бо вони сплатили більшу частину банкету. І нікого із родичів чи друзів теж не викреслити. Я пішов збиратися. Увечері не забудь приїхати на фінальну пробу торта із внесенням змін, які ми попросили.
Єгор пішов, а Рита залишилася за столом одна. У неї була відпустка, але сьогодні дівчата попросили заїхати на роботу і допомогти стажеру, яка поки ні в чому до ладу не зналася.
Рита глибоко замислилась. Адже ніхто не прийде на це весілля з її боку. Вона так мріяла, що найкраща подруга стане її свідком, але чоловік наполіг, що вибрати мають наречену його друга, бо «так правильно». Він надто відверто натякнув, що подруга Рити йому взагалі не подобається, і нареченій варто подумати, чи дружити з такою людиною далі. Раніше так виразно не кидалися в очі слова Єгора про те, що Ріті доведеться відмовлятися від чогось звичного, а тепер … Збожеволіти!.. А її життя дійсно різко перекроїлося. Рита любила Єгора, не забороняла йому проводити час із друзями, намагалася потоваришувати з ними сама, робила все, щоб подобатися його батькам. А що зробив сам Єгор? Чесно кажучи, нічого!..
– Пробач, – прошепотіла Ріта, знімаючи з пальця обручку.
Можливо, на неї розлютяться батьки Єгора, які вклалися у весілля, але високого значення це тепер не мало. Не готова Рита пов’язувати своє життя з людиною, яка не поважає її вибір, не питає її думки і робить так, як йому захотілося.
Єгор вже поїхав на роботу, тому Рита швиденько зібрала свої речі і поклала обручку на тумбочку. Вона не стала писати записку, розуміючи, що розмови з нареченим уникнути не зможе. Їм доведеться обговорити все, але тепер виходити за нього заміж Рита не хотіла. Вона зрозуміла, що стосунки сильно змінили її, не на краще, і вона не хотіла змінюватися далі. Все життя підлаштовуватись лише під бажання свого партнера? Це докорінно неправильно. Так точно не має бути.
Стан був зовсім не тим, щоби навчати когось на роботі, тому Рита вибачилася перед колегою і поїхала до батьків.
– Як добре, що ми квартиру тобі даруванням передали до реєстрації вами шлюбу! – Сказала мама, почувши одкровення дочки.
Від батьків Рита ніколи не тримала секретів, а вони завжди підтримували її.
– Надумав чого! Він вважає, що банкет їх дорожчий за квартиру? Це добре, що він зараз розкрив свої справжні наміри, дочко. Бачив я, що не так щось у цьому Єгорі, але зрозуміти не міг, що саме. Манерний він занадто. Поводився, ніби пупом землі себе вважав. Тепер все зрозуміло з ним. Адже справді рахував! Інтелігентні вони. Ми теж, знаєш, не дурні! Ось би він спробував блиснути своїми знаннями, впевнений, що зробив би його. Ти не страждай! Все обов’язково налагодиться.
Як не дивно, Рита не страждала. З душі ніби звалився важкий камінь. Жінка вирішила зустрітися з подругою, прогулятися з нею та вибачитись за те, що останнім часом відмовлялася від спілкування. Як багато вона втрачала. І не помічала цього. Все намагалася стати найкращою для Єгора. Так, він був гарний. Красень, яких ще пошукати! А ось душа виявилася порожньою. Нікчемний.
Єгор зателефонував нареченій з кондитерської, де вони мали зустрітися, щоб спробувати торт. Рита навіть якось забула про це.
– Я не приїду, Єгоре. Скасуй все. Весілля не буде. Я вирішила, що не готова виходити заміж. Вибач.
За що перепрошує, Рита зовсім не розуміла. Це Єгор повинен вибачатися за все марення, що Ріті довелося вислухати вчора.
– Як це не буде? Ти в своєму розумі? – закричав Єгор. Він прикрив трубку, і Рита почула його приглушене прохання пробачити, адресоване явно кондитерові. Вийшовши надвір, чоловік уже спокійним голосом продовжив: – Рито, я розумію, що в тебе зараз емоції. Ти хвилюєшся, і це нормально. Якщо моє вчорашнє прохання вплинуло на тебе, ми можемо все обговорити ще раз. Я поясню тобі, чому потрібно зробити саме так, якщо ти не зрозуміла цього.
– Не треба мені нічого пояснювати, Єгоре. Я говорю тобі – весілля не буде. Я не хочу виходити за тебе заміж і постійно робити те, що здається тобі правильним. Це не нормально. Я хочу спілкуватися з людьми, які близькі мені за духом. Хочу проводити час зі своєю родиною. Я хочу ходити на рибалку зі своїм батьком, хоч ти вважаєш це не жіночим заняттям. І мені набридло ходити по дому у вечірніх сукнях, як тобі подобається. Я люблю звичайний просторий одяг. А твої вишукані вечері… вони вже поперек горла. Мені подобається їсти звичайну смажену картоплю. Вибач, але ми не підходимо один до одного. Вчора ти тільки підштовхнув мене до цього усвідомлення. Ключі від квартири я залишила у поштовій скриньці. Договір оренди укладено на тебе, тож якщо хочеш, можеш продовжувати жити там.
– Ти не можеш так вчинити зі мною! – занепокоївся Єгор. – Скажи, що пожартувала. У мене підвищення на кону! Начальник… я одруженим маю бути. Твою ж! Рита! Де ти? Я приїду!
– Не треба приїжджати. Тобі не вдасться мене переконати. А з татом моїм тобі краще не зустрічатися, бо він погрожував поправити тобі риси обличчя, аж надто правильні вони в тебе. Прощавай, Єгоре. Від сукні я відмовилася. Повну вартість буде повернуто. Мої батьки оплачували його, але оскільки за банкет та іншу підготовку повернуть не всю суму, я попросила перевести повернення на твою картку. На цьому все.
Рита відключила телефон. Звісно, боляче розлучатися з минулим. Єгор став її залежністю. Рита не любила, вона була зачарована ним спочатку, а чоловік спритно маніпулював нею. І ось тепер Рита звільнилася від міражу, що не давав їй спокою весь цей час. Вона відпустила.
Єгор, мабуть, злякався зустрічі з батьком Рити, а точніше його кулаком, тому сам не приїжджав, але його батьки безрезультатно намагалися напоумити наречену. Як тільки ремонт у квартирі перестали робити, Рита перебралася туди і почала нове життя. Вона стала жити собі. Гроші витрачала на себе, купуючи книги, які Єгор називав дитячим лепетом, відвідуючи парки атракціонів, проводячи час так, як їй подобалося. Вона була впевнена, що якось зустріне людину, з якою їй буде по дорозі, а Єгор… Він одружився з інтелігентною нареченою, яку йому обрали батьки, бо потребував дружини. Не був він щасливий у шлюбі, який із самого початку був фальшивкою, але це лише його справа. Кожен вибирає сам – для себе він хоче жити або для оточуючих.