– Де це бачили, щоб баба за кермом сиділа? Від них лише одні неприємності на дорогах! – обурювалася Маргарита Андріївна, сидячи у просторій вітальні навпроти свого сина. – Дивлюся на них і дивуюся! Потрібно взагалі заборонити жінкам водійські права отримувати. А ти чого мовчиш? Згоден зі мною? – Роман лише кивнув у відповідь на поставлене запитання. – Ось і твоя Варка за кермом виглядає як корова на льоду. Тож нехай твоя краля продає машину, треба сестрі твоїй квартиру купити.
Варвара мало не поперхнулася власною слиною. Відверто кажучи, вона не мала звички стежити за чоловіком через камери відеоспостереження, встановлені в будинку. Вона й не думала, що в гості приїде свекруха. Варвара відкрила сторінку, щоб перевірити, чи не нашкодла знову Герда, їх улюблений собака, який дуже полюбив гризти меблі у вітальні. Герда мирно спала на килимку, а Маргарита Андріївна розпалювалася все сильніше. Варя чекала, коли Рома втомиться і попросить свою матір не лізти в їхнє життя, але дуже здивувалася, почувши його відповідь.
– Та розумію, що Лізка вже доросла, що їй хочеться жити окремо, але поки що у мене з роботою проблеми. Знаєш. Що я Варі скажу? Я і вимагати нічого не можу поки що. Адже машину на свої гроші купувала, як і будинок цей.
– І що? Ти чоловік їй чи не чоловік? Скажи своє тверде слово. Зрештою, вона платити повинна за те, що такий красень з нею одружився. Ти б зі своєю зовнішністю будь-яку красуню підкорити міг, а одружився з нею. У неї і подивитися нема на що.
– Що є те є…
Очі Варвари буквально поповзли на лоба від подиву. Він це серйозно казав? Роман часто робив їй компліменти, казав яка вона прекрасна. А тепер раптом миттєво перекилючився? Хотілося вірити, що він розігрує сцену перед своєю матір’ю і насправді не думає так, та тільки чомусь ця думка здавалася неправдоподібною. Усередині все кипіло, хотілося завершити роботу на сьогодні, поїхати додому та поговорити із чоловіком. Вони одружилися сім місяців тому. Варвара була впевнена, що Роман з нею по любові, а не через гроші, яких вона мала в достатку, а тепер ось виявилося все рівно та навпаки. Чи таки ні?
Якби Варвара піддавалася емоціям і не вміла відключати їх, вона б ніколи не мала успіху, який мав тепер. Хоч і з’явилося сильне бажання зірватися, але вдалося швидко утихомирити його. Навіщо скандалити, якщо нічого ще не сталося? Варя вирішила придивитися до чоловіка, спробувати зрозуміти його поведінку, чи насправді він вважає, що їй пощастило, і вона недостойна бути його дружиною? Якщо так, вона не збиралася утримувати поряд чоловіка, що рветься на два фронти. Зі своїми почуттями розбереться якось, хоч і покохала Рому всім серцем. Однак краще розійтися, як у морі кораблі, якщо когось щось не влаштовує.
Накопичень на покупку квартири для сестри Романа Варя не мала. Вона намагалася всі вільні кошти вкладати у розвиток бізнесу. Жінка мала ательє з пошиття дизайнерського одягу. Досить велике, але поки що про величезні доходи і можливість частіше балувати себе доводилося лише мріяти. Будь-яка справа вимагала великої віддачі. Варвара працювала часом на знос, не гребувала допомагати швачкам, які не встигали до показу, надихала дизайнерів та допомагала їм налаштуватися на роботу. Загалом була на підхваті у всіх. Та й якщо прибиральниця раптом не справляється, Варвара могла взяти в руки ганчірку та допомогти. Будь-яке у цьому житті трапляється. Зараз стояло гостре питання з рекламою та укладанням великих контрактів. Важливо було розрахувати, чи впораються вони із запрошеними обсягами, а так чи не слід розширитися ще на пару-трійку робочих місць. Голова була забита, а тут ще й такі шокуючі слова від чоловіка. Варя постаралася перейти на роботу. Вона затрималася цього дня і приїхала на півтори години пізніше, ніж звичайно.
– Вар, а ти чому навіть не попередила, що сьогодні пізніше повернешся? – Запитав Роман, зустрівши дружину.
– Вибач. В мене часу не було. Ти ж теж не подзвонив і не спитав, як я й не трапилося щось, – роздратовано відповіла Варвара.
– То я це… заважати просто не хотів. Хто ж знає, чим ти зайнята.
– Ось я і не відволікалася.
– Тобі каву приготувати?
– Ні, – Варвара похитала головою. – Краще чай із ромашкою. Хочу виспатися сьогодні, бо завтра буде важкий день.
Роман пішов на кухню, а Варвара зрозуміла, що довго приховувати правду не зможе. Їй не хотілося, щоб між нею та чоловіком залишалася недомовленість. Неправильно це було якось і нелогічно. У сім’ї не повинно бути секретів, інакше, яка це сім’я взагалі?
Однак під час чаювання Роман жодним словом не обмовився про прохання своєї матері. Він поводився так, ніби розмови з тією не було. Та й про її візит розповісти дружині не поспішав.
– Чим ти сьогодні займався? Як співбесіда пройшла? – Щоб підтримати розмову запитала Варвара втомленим голосом.
– Та як тобі сказати… погано. Мене не влаштували їхні умови. Прауювати безпросвітно треба заради копійок. Загалом, поки що не можу порадувати тебе.
– Ти міг би влаштуватися до мене. Я казала тобі, що зайві руки мені не завадять, – знизала плечима Варвара.
– Як ти собі це уявляєш? Вар, я ж казав тобі, що не повинен між нами пролягати бізнес. Це не правильно. Якщо почну працювати на тебе, з’являться якісь проблеми, недомовленість. Сваритимемося через дрібниці. Ну воно тобі самій потрібне? Краще я знайду своє місце, де мене все влаштовуватиме.
– Гаразд. Як знаєш. Я не тисну на тебе, звичайно, але краще б тобі визначитись. Сам жалієшся, що тобі нудно цілими днями сидіти вдома, що хочеться вже приносити користь сім’ї, – останніми словами Варя прикусила язика. Вона не хотіла дорікати чоловікові, але чомусь після його розмови з матір’ю, уїдливість так і рвалася з язика. Поспілкуватись про цю розмову не вийшло, і Варвара вирішила, що нічого поганого не трапиться, якщо вона спостерігатиме ще якийсь час. Зрештою, можна просто опустити цей момент, вдати, що вона нічого не чула, щоб не посваритися. Лаятися з коханою людиною зовсім не хотілося.
– Ти така гарна, Варваро, – сказав Роман уранці, коли дружина зібралася на роботу. Він сам тільки прокинувся, виглядав надто заспаним і розпатланим. Герда підбігла до господині і уткнулася носом їй у коліно.
– Дорога, не зараз. Мені треба сьогодні сяяти. День важливий. – Варя перевела погляд на чоловіка. – Герду я нагодувала. Погуляй із нею сьогодні. Ти ж не збирався на співбесіду?
– Сьогодні нікуди йти. Пограємося з нею, звичайно. Я планував з нею позайматися, треба команди час від часу проганяти, щоби не забула.
– От і прекрасно.
Почухавши собаку за вушком, поцілувавши чоловіка, Варвара поїхала на роботу. Вона вже навіть майже забула про слова свекрухи про те, що невістка зовсім не підходить її красеню-сину. Рома ж каже, яка вона гарна. Значить, саме так і є.
І на роботі почула стільки приємних компліментів, що остаточно розтанула.
День пролетів непомітно. Варвара надихнулася. Всі важливі питання були улагоджені, її ательє виходило новий рівень, і жінка замислювалася про відкриття мережі брендових магазинів. Однак вкладень потрібно більше, ніж вона передбачала спочатку. Зате, який результат буде! З мрійливою усмішкою Варвара їхала додому. Вона розслабилася та пообіцяла собі, що завтра візьме вихідний, щоб провести день із коханим чоловіком. Могли б узяти Герду та поїхати на природу.
“А могли б подумати про поповнення” – пролунав у голові голос, і Варя здригнулася. Це совість на щось натякала? Ні… З поповненням поспішати точно не можна! Зараз Варварі просто ніколи думати про дітей, а вона не планувала лишати їх на няньок.
Вдома приємно пахло смаженою куркою. Чоловік метушився на кухні, співаючи щось собі під ніс. Він здригнувся, коли Варя увійшла, заставши його зненацька.
– Ти щось сьогодні зарано. Я навіть не встиг майже нічого зробити, – поскаржився Роман.
– Нічого страшного. Я можу допомогти тобі. Ти завжди такий незадоволений. То рано я, то пізно. Визначився б уже.
– Вибач. Я не те мав на увазі. Я радий, що ти вже вдома. – Роман поцілував дружину у скроню. Герда поспішила зустріти господиню. Виляючи хвостом, вона чекала свого часу, щоб облизнути Варвару і показати, як сильно скучила.
– Я тут вечерю романтичну готую. Хотів сюрприз зробити тобі.
– Сюрприз вдався. Я зараз переодягнусь і допоможу тобі, – кивнула Варвара.
Вона поспішила до кімнати. Ну як чоловік може вважати її негарною та негідною? Він би так не намагався для неї. Он як дбав. Вечерю романтичну для неї готував. Варвара раділа. Усі думки про почуту розмову чоловіка та свекрухи жінка відкинула на другий план. Нема чого їй думати про це. Та й Ромі висловлювати щось не хотілося. Варвара навіть подумала ще раз поговорити з ним про спільну роботу, адже їй катастрофічно не вистачало рук, а ще сестра, здається, навчалася на дизайнера. Можливо, її теж зацікавила б посада Варвари? Хоча б на півставки, адже зараз будь-яка допомога потрібна та й заробляти могла почати на квартиру.
Допомагаючи чоловікові нарізати салат і зробити тости, Варя почувала себе по-справжньому щасливою. Рома гарно накрив на стіл, запросив дружину сісти, запалив свічки і розлив по келихах їхнє улюблене вино. Про такого чоловіка можна лише мріяти. Варвара й не думала, що про неї колись піклуватимуться так трепетно.
– Як день твій минув? Бачу, що ти вся світишся. Чи вдалося укласти контракт, про який ти говорила? – порушив тишу Роман.
– Так. Все вийшло навіть краще, ніж я передбачала спочатку. Робот зараз буде багато. Прицюати доведеться без перепочинку, зате й гроші хороші підуть.
– Я радий за тебе. Ти знову збираєшся все вкласти у бізнес? Пропадатимеш на роботі, так?
– Прийдеться. І я хотіла поговорити з тобою про допомогу… мені не вистачає рук. Ти міг би.
– Не міг би я! – підвищив голос Роман. – Ми вже сотню разів говорили про це, Варю. Я не збираюся працювати на жінку. Це навіть звучить дуже жахливо. Я знайду своє місце, говорив уже тобі, а ти, може, повернешся до чогось меншого? Будеш більше часу вдома проводити?
– Тобі не подобається, що я присвячую так багато часу роботі? Але це для нашого блага. Коли ти влаштуєшся, не встигнеш нудьгувати.
– Як же!.. Я завжди за тобою нудьгуватиму. Мені завжди тебе мало. І так, я ревную тебе до твоєї роботи, але не хочу тобі щось забороняти. Якщо вважаєш, що так правильно, значить, я не сперечатимусь.
Якийсь час подружжя говорило про те, як провести завтрашній день, обговорювало різні варіанти, а потім Роман раптом сказав, що не хоче нікуди їхати і взагалі він із задоволенням провів би час дома з дружиною, ніж їздити кудись.
– Вар, я тут поговорити з тобою хотів. У мене сестра зі стипендії злетіла, треба сплатити їй останній курс та допомогти з першим внеском на квартиру. Мама попросила допомогти, і я подумав, що добрим варіантом буде продати твою машину. Ну а що? Адже ти можеш на роботу поїздити автобусом, тобі недалеко, а проблема вирішиться.
Цього Варвара не чекала. Від романтичного настрою не залишилося сліду. Задушливий ком відразу підступив до горла, а Варя згадала, як чоловік погодився з тим, що дружина його обожнювати повинна за те, що сам бог краси опустився, щоб одружитися з такою нікчемною жінкою.
– А більше тобі і твоїй сестрі нічого не треба? – Розлютилася Варя, кинувши вилку. – Ти серйозно? Я не тільки тебе, що сидить удома вже півроку, тягнути мушу, але ще й твою сестру? Добре влаштувалися, нічого не скажеш.
– Та ти чого, Вар? Допомогти треба. Я взагалі тебе ні про що не просив. Між іншим, мені прикро, що ти машиною роз’їжджаєш, а в мене немає можливості, доводиться автобусом. І жінці за кермом не місце.
– А де місце? На кухні? Чи, може, я мала і тобі машину купити? Я на цю машину заробила, як і на будинок, де ти живеш. І я ніколи ні в кого не взяла копійки. Я досягла всього сама. Нехай твоя сестра так само намагається, якщо хоче квартиру, а ти!.. Не чекала я від тебе такого. Справді вважаєш, що я за твою красу тобі доплачувати маю, що живеш зі мною?
– Звідки ти знаєш? – Роман насупився.
Дізнавшись, що дружина спостерігала за ним через камери відеоспостереження, хоч і не навмисне, чоловік закотив скандал, у пориві гніву висловивши, що справді дружина йому не підходить, але він покохав її, прийняв і не скаржиться, що вони не виглядають разом.
– Ось щоб не скаржитися, йди від мене! Прямо зараз. Я не маю наміру терпіти твою жалість до себе. Якось впораюся і без красеня-чоловіка.
Роман зрозумів, що сказав зайве, кинувся вибачатися, але пізно вже було. Він почав погрожувати, що забере у дружини частину бізнесу, адже вона підняла ательє у шлюбі, та тільки там все було передбачено, а договір про розширення ще не підписано, бо юристи знайшли нестикування. Хоч усе обговорили, договір планували підписати у понеділок, але тепер Варвара думала трохи перенести цей термін.
Розлучення виявилося болючим, але робота допомагала Варварі відволіктися. Так як у жінки були добрі юристи, відсудити у неї щось Роман не зумів, але його вчинки, як і неприємні слова, завдавали чимало болю. Повністю занурившись у роботу та турботу про Герду, Варвара поступово відновилася. Вона розуміла, що в майбутньому довіритись чоловікові буде дуже важко, тому шукати заміну своєму чоловікові не поспішала. Якщо судилося їй зустрітися з тим, хто насправді полюбить її, це обов’язково станеться. А поки що вона планувала вести суворий відбір і більше не купуватись на уявну турботу. Вигідна дружина цікава багатьом, а ось кохану людину зустріти куди складніше. Тепер Варя одразу бачила, хто лестить і фальшивить. Цей урок допоміг їй підняти бізнес до нових вершин.
Роман повертався, намагався вибачитися, але в нього нічого не вийшло. Він влаштувався на роботу особистим водієм багатої людини, а згодом одружився з його розпещеною дочкою і потрапив на гачок, з якого тепер не міг зірватися, адже доводилося терпіти чужі примхи, а не вередувати самому. Про допомогу матері чи сестрі там взагалі й мови йти не могло, бо нова сім’я їх не прийняла, і заборонили Романові взагалі заїкатися про них. Кожен отримав те, на що заслуговував.