Ми вже багато років живемо у невеликому триповерховому, двопід’їзному будинку. З нами на одному майданчику донедавна проживала жінка похилого віку – баба Надя. У неї не було ні чоловіка, ні дітей, лише племінниця, яка іноді відвідувала стару. А ще у цієї баби Наді був собака на прізвисько Сніжок – симпатична, з чорними, як вугілля очима.
Правду кажучи, наша сусідка не відрізнялася миролюбною вдачею, я б навіть сказала, що жінкою вона була малоприємною: за весь час ми не чули від неї жодного доброго слова, тільки бурчання та сварливі висловлювання, коли їй щось подобалося.
Мені не хотілося лаятися з літньою жінкою, тому я намагалася з нею рідше в під’їзді стикатися. Тільки Сніжка її було шкода – на собаку баба Надя теж постійно лаялася і невдоволено бурчала. Але собаки – такі істоти, що люблять нас, господарів, будь-якими – аби ми були поруч, тому в їхні стосунки ми не лізли, видно було, що Сніжок відданий своїй безглуздій власниці.
Але одного разу баба Надя не на жарт мене налякала. Якось уночі, коли мій чоловік був на чергуванні, а наш син у гостях у моєї мами, у двері постукали. Я схопилася і рвонула в передпокій, боячись почути, що сталося щось страшне. Подивившись у вічко, побачила нашу сварливу сусідку. Вона стояла в піжамі, била долонею по дверях і щось кричала, я б навіть сказала, наказувала! Звичайно, я їй не відкрила, не вистачало мені тільки нічної сварки на весь під’їзд. Через деякий час вона заспокоїлася і пішла, але мій сон, як рукою, зняло, мною трясло від усієї цієї неприємної ситуації.
Я заварила собі чаю і постаралася згадати, про що в наказному тоні говорила стара. В голові випливали окремі фрази:
… “Моя остання воля”, “ви повинні зробити, як я сказала”, “прокляну, якщо не виконайте!”
І, здається, ще щось про Сніжка.
Наступного ранку мене шокувало… ми дізналися, що баба Надя вночі померла – її якраз прийшла відвідати племінниця Галина і знайшла стару мертвою.
Увечері ми з чоловіком обговорювали невеселі новини про нашу сусідку, син почув нашу розмову і влетів у кімнату зі словами:
— А що буде зі Сніжком?! Де він тепер житиме? Я не знала, що відповісти. Через секунду син вигукнув:
— А давайте візьмемо його до себе!
Чоловік сказав, що він не проти, йому завжди подобався симпатичний песик нашої сусідки. Я вирішила не гаяти часу і відразу поговорити з Галиною, племінницею і спадкоємицею баби Наді. Але коли я запропонувала цій жінці віддати нам Сніжка, вона тільки посміялася.
— Ні! – відрізала вона. – Сніжку приготовлено зовсім іншу долю!
Виявилося, що стара заздалегідь “попіклувалася” про свого вихованця. Вона дала чіткі вказівки племінниці – поховати сніжка разом з нею!
Я від такої заяви втратила мову, зумівши тільки видавити з себе:
— Як це? Живого?
Жінка розреготалася:
— Ну чому ж одразу “живого”? Ні звичайно. Спочатку його треба приспати! Я вже в лікарні домовилася.
На роздум у мене було не так багато часу, і я вирішила йти ва-банк, запропонувавши спадкоємиці викупити у неї Сніжка. Як я сподівалася, Галина зацікавилася. Діставши гаманець з щойно отриманим авансом, показала їй:
— Ось! Все, що є – бери!
Так песик потрапив до нас. Він опинився в жахливому стані: мабуть, останнім часом стара його зовсім не годувала. Ми всі разом його виходжували – вітаміни, крапельниці і таке інше.
Приблизно через місяць я гуляла з Сніжком, що видужав, у дворі, коли до нас підійшла Галина. Вона подивилася на собаку і сказала, що ми даремно тільки гроші на “цю псину” виводимо. Мовляв, баба Надя все одно на сороковий день його з собою забере. І ще додала, що стара звідкись заздалегідь знала, що ми робитимемо все, щоб перешкодити виконати волю вмираючої. Ось тут я і згадала мою останню зустріч із сусідкою, коли вона намагалася увірватися до нашої квартири. І чесно сказати, мені стало страшно.
Я ніколи не вірила у щось надприродне, але все ж таки вирішила не ризикувати і про всяк випадок підготується до сороковин. У мене була знайома, яка захоплювалася езотерикою та “усім таким”. Вона мені й дала кілька порад. По-перше, вона сказала, що якщо небіжниця повернеться за своїм вихованцем, тобто стара буде рухома не “божою силою”, а стане нечистістю. На щастя, погань можна легко обдурити. Для цього моя знайома порадила покласти в собачу лежанку так звану підміну, наприклад, м’яку іграшку, завбільшки зі Сніжка, а справжнього Сніжка сховати.
Я так і зробила: взяла білу іграшкову собаку сина і на неї одягла червоний комбінезончик, у якому Сніжка ще баба Надя вигулювала. Вийшло дуже схоже! Я навіть нервово розсміялася: на місці нечисті я б точно повелася на таку підміну !
Але найголовніше, знайома написала мені на аркуші паперу особливу молитву “від нечисті “. Я прочитала її один раз, і в мене і в думках не було заучувати її напам’ять – я вирішила просто мати цей листочок завжди під рукою.
І ось у ніч на сороковини я була насторожі. Сина знову відправила до мами, а чоловік, як завжди, був на чергуванні. У передпокої на собачій лежанці залишила підміну , а Сніжка привела до спальні. Я хотіла взяти собаку до себе “під бочок”, але Сніжок ні в яку не захотів йти на ліжко – мабуть, сусідка суворо забороняла йому це робити. Тоді я постелила на підлозі для нього м’який килимок, куди Сніжок і ліг.
Як не дивно, я швидко заснула (хоча була впевнена, що всю ніч і око не заплющу!) Мене розбудило те, що я відчула, як хтось сів на мої ноги. Я прокинулася і подумала, що це пес наважився лягти поруч зі мною. Увімкнула нічник, дивлюся… а в ногах моїх нікого немає… Тоді я глянула туди, де мав бути собака… і обомліла… замість Сніжка там лежала біла іграшка в червоному комбінезоні!
Мене такий страх скував – не описати словами! Але ще більше мені було страшно за мого вихованця. Я схопилася і кинулася до передпокою. Там одразу побачила перевернуту лежанку, відкинуту до вхідних дверей, а посередині передпокою знаходився Сніжок. Він лежав на правому боці і хрипів… Було відчуття, ніби хтось із усіх сил душить його. Так, що бідний пес не міг навіть зітхнути! Я кинулася до Сніжка, насилу підняла його, притиснула до себе і кілька разів крикнула кудись у порожнечу.
— Не віддам!!! Іди!
Тут я згадала, що листок з молитвою залишила в спальні… Але несподівано перші рядки молитви спливли самі в пам’яті… а потім ще й ще. І ось я вже абсолютно спокійно, начебто знаю її давно-давно, починаю читати з пам’яті. І так кілька разів поспіль. Зупинилася, коли відчула, що Сніжок перестав хрипіти і дихав рівно і безтурботно.
З того часу минуло кілька років, у нас все добре, Сніжок, як і раніше, з нами. Але, якщо чесно, я досі питаю себе: “Невже це все відбувалося зі мною?!” Нікому такий страх пережити не забажаю!
Якщо комусь цікаво, ось слова тієї молитви:
Визволи мене, Господи, від спокуси богомерзкого і злохитрого антихриста, що приблизиться, і сховай мене від сіток його в потаємній пустелі Твого спасіння. Дай мені, Господи, міцність і мужність твердого сповідання імені Твого святого, нехай не відступлю страху за диявольського, хай не зречуся Тебе, Спасителя і Викупителя мого, від Святої Твоєї Церкви. Але дай мені, Господи, день і ніч плач і сльози про мої гріхи, і пощади мене, Господи, в час Страшного Суду Твого. Амінь.