– Так, я тебе розлюбив. На кого ти стала схожою. Подивися як погладшала!
– У мене проблеми із гормонами, як ти не розумієш?
– І що? На тебе без сліз не глянеш! В одному ліжку спати гидко.
Галя стояла вся в сльозах і дивилася, як її чоловік збирає речі. Точніше нервово кидає їх у валізу. Вони з Денисом прожили разом майже 10 років і цього року збиралися відзначати олов’яне весілля.
Галя вже думала як одягне гарну вечірню сукню, замовить найкращий ресторан і збере найближчих гостей. Навіть подарунок на річницю вже обирала чоловікові.
Однак її мріям не судилося збуватися. Більше того, життя її руйнувалося прямо тут і зараз.
– Досі не можеш повірити, що це відбувається з тобою?
Денис досконально вивчив її характер за ці роки і зараз вміло скористався цим. Він знав, на що треба натиснути, щоб зробити дружині ще болючіше.
– Так, я не очікувала, що ти можеш так зі мною вчинити.
– Звичайно, не чекала вона… А як мені було терпіти тебе поряд із собою всі ці роки?
– У сенсі терпіти? Що я не так робила?
Галя була вкрай здивована і навіть обурена такою заявою з боку Дениса. Тому що за весь цей час їхня сім’я була чудовим прикладом для наслідування для багатьох.
Принаймні їй так здавалося. Тому що мозок вона Денису не виносила, робила все, як він скаже і не переставала радувати чимось смачним.
Проте чи він не оцінив, чи з жиру шалений – поки що не зрозуміло.
– Гаразд, спочатку ти ще була, можна сказати, симпатичною. Але зараз, я кажу, без сліз просто не поглянеш.
– Я ж пояснила тобі причину.
– Перестань! Все це суцільні відмовки. Інші беруть і худнуть. У спортзал записуються, на дієтах сидять, а ти нічого для цього робити не хочеш.
– Але мені не можна.
– Зате, я дивлюсь, скиглити тобі можна і цілими днями валятися на дивані. Все, відійди і не заважай мені збиратися. Сьогодні ж я піду з твоєї квартири та життя теж.
Дивним був Денис людиною і вкрай невдячною. Адже колись саме Галя допомогла йому влаштуватися у цьому житті.
Він банально не хотів закінчуватись ВНЗ. Тупо лінувався і вважав, що у житті йому вища освіта не знадобиться. Добре проживе і без нього.
Цікаво, ким би він зараз працював – вантажником чи двірником?
А скільки зробив для нього її батько Всеволод Іванович… То ж не порахувати. Саме він влаштував його в їхню сімейну компанію, всьому навчив, допоміг набратися досвіду, дав гідну зарплату та зробив своїм заступником.
Звичайно, Денис про це пам’ятав, але дивився на все це з іншого боку.
– Ах так. Думаєш, чому я так довго з тобою прожив? Є здогади?
Галя стояла і мовчки дивилася на нього. Так, вона чудово знала причину. Однак чекала поки чоловік сам наважиться її озвучити.
– Звичайно ж, Всеволоде Івановичу. Куди ж без нього? Де б я зараз був, якби не твій батько? Правда, адже? Ти так думаєш?
Галя продовжувала мовчки спостерігати за тим, що відбувається.
– Справді, де б я зараз був, якби не ви? Дякую, що дали з господарської руки поїсти!
Тут дівчина вже не витримала такого тону, тим більше, на адресу свого батька, і відповіла йому.
– Який же ти підлий! Невдячний!
– Я ж говорю, що ніколи ви мене рівним собі не вважали. Ну нічого. Зараз у мене справи підуть у гору. Я житиму з коханою дівчиною, з якою був змушений приховувати стосунки близько року.
Галя вже стиснула кулаки, але більше для того, щоб не розплакатися ще сильніше. Адже не хотіла показувати цій людині свою слабкість.
– А ще я тепер працюватиму на ваших конкурентів. Як гадаєш, скільки вони мені заплатять за цінну інформацію?
– Пішов геть звідси!
– Знаю, правда очі коле. Ну, давай, бувай, Галю. І схуднути, все-таки, не забудь, бо виглядаєш огидно – кинув услід Денис і зник за дверима.
Галя досі не могла повірити, що це відбувається з нею. Було чітке відчуття, що це якийсь поганий сон. А вона все намагається прокинутись, але ніяк не може.
Тепер треба жити далі. Не мало сенсу утримувати його і принижуватися. Ця людина вже зробила свій вибір і показала справжнє обличчя. Настав час змиритися.
Так, якийсь час дати собі постраждати, але потім втерти сльози та рухатися далі.
Тим більше зараз Галя, як ніколи раніше, потрібна була батькові. Він відразу втратив заступника і тепер вона повинна була обійняти посаду Дениса.
Доведеться багато в чому розібратися, підтягнути знання та професійні навички. Особливо після того, як вона багато років просиділа вдома.
Однак це і на краще, адже режим авралу допомагає швидше прийти до тями. Коли йдеш з головою в роботу, стає в кілька разів легше переносити життєві негаразди.
Пройшов місяць
– Крістін, а чому мої штани досі не погладжені? – покликав свою дівчину Денис.
Однак вона його чи не чула, чи не хотіла чути і спеціально додала телевізор.
– Крістін, ти чуєш мене?
– Не бачиш, що я роблю? Відійди, цікава передача.
– В сенсі? Але ж ти не погладила мені штани.
Дівчина відкинула пульт на диван і з якимсь пафосом подивилася на нього:
– Хто взагалі сказав, що я тобі зобов’язана щось гладити?
Так, такого повороту подій Денис явно не очікував і навіть не відразу зрозумів, що їй відповісти.
– А хто винен?
– Ти! Руки, ноги є? Ось і вперед!
– Стривай, але ж я не вмію…
– А я вмію чи що?
– Але ж ти дівчина і повинна вміти…
– Хто тобі сказав таку нісенітницю? Нікому я нічого не винна. Все, не мороч мені голову всякою нісенітницею.
Чомусь Денис був упевнений, що всі дівчата такі як його колишня дружина Галя. Яка і по дому все робила, і речі гладила, і щодня готувала свіжу їжу.
А ось Христина виявилася зовсім не такою. Їй навіть слово проти сказати не можна було чи зауваження зробити. В неї на все і завжди були свої аргументи.
– Я так розумію, що ми будемо сьогодні знову напівфабрикати?
– Це черговий камінь у мій город? – Злісно подивилася Крістіна.
– Я просто уточнив.
– Тоді просто йди, візьми та приготуй щось інше.
У результаті Денису нічого не залишалося, як узяти куртку та піти до найближчого кафе. Причому там їжа була теж якась інша, а йому так хотілося домашнього борщу та котлетку з пюрехою.
Невже він дуже багато просить від Христини? Або з якого часу приготування їжі, прасування та інші справи перестали бути жіночими обов’язками?
У цей момент він відразу ж згадав як повертався додому, а на нього завжди чекала свіжоприготовлена вечеря. Галя не лінувалася готувати щодня нові страви.
Навпаки, вона із задоволенням радувала свого чоловіка кулінарними вишукуваннями чи простими, але такими смачними домашніми стравами.
Денис упіймав себе на думці, що дуже сильно почав нудьгувати за тим життям. Адже Христина виявилася цілковитим розчаруванням, якщо не сказати гірше.
А за кілька днів у його житті з’явилося ще одне розчарування.
– Вибачте, Денисе Ігоровичу, але ми не можемо взяти Вас на роботу.
– Тобто, як? Моя ж кандидатура Вам чудово підходить – здивувався Денис.
– Так, справді Ваше резюме вражає і досвід досить багатий. Однак…
– Що не так?
– Брати колишніх співробітників конкурентів суперечить правилам нашої компанії.
– Ні, послухайте, Ви не розумієте, який цінний кадр Ви втрачаєте – спробував переконати їх Денис.
– Усього доброго, Вам та успіхів у пошуку роботи.
У цей момент Денис зрозумів, що все загубив. Тепер він лишився ще й без роботи. Хоча претендував на посаду, яка обіцяла йому грандіозний успіх.
Звичайно ж, не вдалося цього приховати від Христини.
– Тобто тепер ти злиденний нещасний?
– Ну, чому одразу так? Я неодмінно знайду роботу!
– Знайдеш? Де ти знайдеш? Хіба що за гроші! Загалом так, давай, викидайся звідси.
– В сенсі?
– В прямому! Мені безперспективний чоловік не потрібен.
– Але я заради тебе все кинув і від дружини пішов, і роботу втратив – почав кричати Денис.
– Тобто я ще й винна? Ні, любий мій, то був твій вибір. І ти з власної вини обробився. Тож давай, викидайся звідси!
Тепер Денис остаточно зрозумів, що все втратив. У його душі ще жила надія знову повернутися до Галі, але до того моменту, поки він її не побачив.
Спочатку навіть не впізнав. Вона стала виглядати справді набагато краще. А ще стала впевнена у собі, як ніколи раніше. Справжня бізнес-леді та права рука свого батька.
Подейкували навіть, що в неї почалися стосунки з партнером Всеволода Івановича, але про кого саме йшлося, Денис не знав.
Востаннє він бачив Галю здалеку, коли вона виходила з машини. Така гарна та впевнена в собі. У той момент він якраз ішов із валізою у бік вокзалу.
Тепер все, що йому залишалося, це повернутися до рідного міста і спробувати знайти себе там. Щоправда, зарплати та можливості залишали бажати кращого. Втім, варто було з чогось починати нове життя.