– Ти що наробила? – верещала свекруха. – У мене за три дні ювілей, як я в такому вигляді перед гостями здаюся?
Андрію! Андрію, негайно йди сюди! Дивись, що зробила твоя дружина! Вона мене знівечила! Тепер що з цим робити? Вижени її негайно!
***
Ксенія мріяла про доньку. Їй хотілося заплітати кіски, купувати гарне вбрання.
Коли Ксюша дізналася про те, що у них з Андрієм народиться дівчинка, її щастю не було меж. Дочку називали Лією. Дівчинка народилася з довгим чорним волоссям.
Подружжя після народження дитини планувало мінімум рік жити разом із матір’ю Андрія.
Єлизавета В’ячеславівна була проти, але синові жодних претензій не висловлювала. Вона боялася, що запальний Андрій розлютиться і перестане з нею спілкуватися.
Були такі прецеденти. Вже кілька разів конфлікти між сином та матір’ю виникали через Ксенію.
Єлизавета В’ячеславівна, яка все життя пропрацювала на керівній посаді, вимагала від невістки підпорядкування, але Ксюша прогинатися під свекруху тільки тому, що вона – свекруха, не збиралася.
Найбільше діставалося невістці під час вагітності:
– Припини стільки їсти, – казала невістці свекруха, – ти за вагітність наїш кілограм тридцять! Такими темпами позбуватися їх будеш мінімум пару років! Як жити то далі будеш із зайвою вагою?
– Якось, – безтурботно відповідала Ксенія, – багато жінок після пологів, годуючи грудьми, стрімко худнуть. Я сподіваюся, що мені вдасться швидко прийти до форми.
– Так, звичайно, – скривилася свекруха, – я бачила твоїх найближчих родичів, тому сміливо можу сказати, що генетика в тебе погана.
За кілька місяців схуднути не вдасться. Тепер потрібно про свою фігуру починати думати!
– Мамо, – втручався Андрій у сварку, що розгоряється, – тобі що, їжі для Ксюші шкода?
– Мені не їжі шкода, мені тебе шкода! Як ти житимеш із товстою дружиною? Покохав гарну, струнку, а виявилося…
– Мамо, що за стереотипи? – Вставав на захист дружини Андрій. – Я Ксюшу будь-який любитиму! Зайва вага на стосунки ніяк не впливає.
– Це ти зараз так кажеш, – говорила Єлизавета В’ячеславівна, – подивимося, як після пологів заспіваєш!
Ксенія із задоволенням би пішла жити окремо, але можливості поки що такої не було.
Подружжя ще до вагітності придбало квартиру на етапі будівництва. Будинок в експлуатацію ще не був зданий, забудовник обіцяв за два-три місяці всім власникам вручити ключі.
У квартирі ще потрібно було робити ремонт, тому мріяти ще щонайменше рік про переїзд і не варто.
***
Ксенія після виписки з пологового будинку повернулася до квартири свекрухи і одразу ж засмутилася: дитячий куточок, любовно створений руками Ксюші, Єлизавета В’ячеславівна переробила.
Свекруха невістці пояснила:
– Навіщо ці малюнки на стінах, ще й такі кострубаті? Ти, Ксюша, якщо не вмієш робити – не берись! Дитині абсолютно не має значення, в кімнаті з якими шпалерами лежати.
Ви тут свої порядки наведете, з’їдете до квартири, коли та буде готова, а мені робити ремонт!
Малюнки твої я заклеїла, білий килимок, який ти біля ліжечка дитячого постелила, викинула. Він тільки бруд збиратиме.
Судячи з того, що прибиратися ти не дуже і любиш, дитина дихатиме пилом постійно.
До речі, ніяких м’яких іграшок – у них теж збирається будь-яка зараза. Соску не давати, щоб не псувати прикус.
Що ще … А, купати обов’язково в солоній воді, ніякого мила!
Ксенія відчайдушно боролася зі свекрухою за право бути матір’ю. Єлизаветі В’ячеславівні вона часто казала:
– Я, звичайно, вам вдячна за поради, але дозвольте мені самій вирішувати, як дитину годувати, купати та одягати.
У вас, Єлизавета В’ячеславівно, трохи застаріле уявлення про материнство.
Звичайно, адже Андрію майже тридцять п’ять. Стільки років минуло.
– Я краще знаю, – злилася Єлизавета В’ячеславівна, – у материнстві, як ти висловилася, немає терміну давності, поради мої ніколи не втратить актуальності! Слухай мене, Ксюша, і тобі буде щастя.
Андрій теж мати часто смикав, що Єлизавету В’ячеславівну дуже ображало:
– Я не зрозумію, синку, відколи моя думка для тебе перестала бути авторитетною? Ти теж, як Ксенія, вважаєш, що я лізу не в свою справу?
– Мамо, будь ласка, дай нам побути батьками! Потрібна твоя допомога, ми обов’язково її в тебе попросимо. Не треба свою думку нав’язувати.
Ксюша – мати, і вона сама знає, що для нашої дочки краще!
***
До півроку Лії, Єлизавета В’ячеславівна почала заводити розмову про стрижку:
– До року дитини обов’язково потрібно обрити налисо!
– Навіщо? – Здивувалася Ксюша
– Так годиться, – відповіла Єлизавета В’ячеславівна, – щоб волосся у дитини виросло міцне, красиве.
– Вони й так гарні. Подивіться, які густі. Ще зовсім трохи, і можна буде кіску заплітати.
Волосся у малюка дійсно було розкішне – чорне, як смоль, кучеряве, росло дуже швидко. Ксенія не могла дочекатись моменту, коли зробить дочці перший бант.
Єлизавета В’ячеславівна продовжувала гнути свою лінію.
З ремонтом у власній квартирі вдалося впоратися раніше, Андрій і Ксенія з’їхали з квартири Єлизавети В’ячеславівни і нарешті зажили самостійно.
Свекруха в гості відвідувала часто і продовжувала критикувати невістку. То пледи, якими заправлені ліжка, до інтер’єру не підходять, то негарні штори, то дитина занадто кудлата.
З приводу волосся Лії у Єлизавети В’ячеславівни начебто був окремий пункт:
– Ксенія, їй через три тижні виповниться рік. Її треба обголити наголо!
– По-перше, Єлизавета В’ячеславівно, я десь читала, що стрижуть дітей навпаки після року. А по-друге, це необов’язково. Хтось у цю прикмету не вірить і нічого поганого з ними не трапляється.
– І мене, і тебе, і Андрія – всіх голили, – злилася Єлизавета В’ячеславівна, – тобі що, складно дитину до перукаря відвезти? Та навіть везти нікуди не треба, машинку купити і все!
Ксенія сподівалася, що її свекруха все ж таки проявить розсудливість і залишить маленьку Лію у спокої.
Хоча передчуття чогось поганого, жінку не залишало. Їй здавалося, що Єлизавета В’ячеславівна щось задумала і інтуїція Ксюшу не підвела.
***
Ксенія збиралася на день народження мами. Хотілося виглядати пристойно, тому жінка записалася до перукаря та на манікюр. Урочистість мала відбутися в неділю, і в суботу вранці Ксюша подзвонила свекрусі:
– Єлизавета В’ячеславівно, привіт. Ви сьогодні вільні?
– В принципі так. А що?
– Чи не могли б ви кілька годин з Лією посидіти? Я на фарбування записалася, і ще хотіла нігті впорядкувати.
– Що, послухалася моєї поради? – З’їхидничала Єлизавета В’ячеславівна, – вирішила все-таки собою зайнятися?
Ксенія вдала, що шпильки не помітила і продовжила:
– Їду для Лії я з собою привезу, не хвилюйтеся, вам нічого готувати не доведеться. Можете, якщо з’явиться таке бажання з нею погуляти. Візок теж, якщо потрібно, привезу.
– Посиджу з дитиною, так вже й бути, але за послугу у відповідь! Наведеш лад у мене в квартирі. Вчора в мене весь день боліла голова, з ліжка підвестися не могла, нічого не робила.
– Добре, – погодилася Ксенія, – домовились!
Ксюша привезла доньку до свекрухи, дала кілька рекомендацій Єлизаветі В’ячеславівні та поїхала до перукарні.
Як тільки Ксенія сіла в крісло, у душі в неї піднялася хвиля страху. Чомусь виникло занепокоєння. Жінка не розуміла, що хоче попередити її інтуїція.
У перервах кілька разів вона дзвонила свекрусі, і Єлизавета В’ячеславівна Ксенію заспокоювала:
– Все нормально, Лія поїла, зараз грає. Можливо, трохи згодом підемо прогуляємося.
Погане передчуття Ксенію не залишало, вона зателефонувала чоловікові і попросила:
– Андрюше, ти можеш ненадовго вирватися з роботи?
– Так, зараз клієнтів немає, тиша. А що сталося?
– З’їзди, будь ласка, до своєї мами. Я зараз у перукарні сиджу, з фарбуванням уже закінчують. Лію я залишила в неї. Якось бридко на душі, не можу зрозуміти, чому.
– Та кинь ти, – засміявся Андрій, – просто ви з Лією до сьогодні ніколи надовго не розлучалися, тому, напевно, ти й переживаєш.
– Може бути. Але виконай все ж таки моє прохання, не можу знайти собі місця.
Андрій пообіцяв, що до матері з’їздить і потім передзвонить. Минула година, але дзвінка від чоловіка вона так і не дочекалася. Ксенія набрала його номер сама.
Андрій слухавку не брав довго:
– Чому не передзвонюєш? – Накинулася на дружина Ксенія. – Ти що, не поїхав?
– Поїхав, – відповів Андрій таким тоном, що у Ксюші всередині все похололо.
– Говори, що сталося. Негайно кажи!
– Ксюш, ти тільки, будь ласка, не переймайся. Нічого страшного не сталося. Мама Лію підстригла.
У Ксенії все обірвалося: ось так вона і знала!
– Наголо? – Зразу запитала Ксюша.
– Угу, під нуль, – відповів Андрій, – ну нічого, виглядає навіть симпатично.
На манікюр Ксюша не залишилася, відразу ж після фарбування, до ладу не розглянувши результат, жінка рвонула додому до свекрухи.
План помсти в голові Ксенії дозрів одразу. Залишати поза увагою витівку свекрухи вона не збиралася.
***
Єлизавета В’ячеславівна виглядала задоволеною. Свекруха, тримаючи лису онучку на руках, щасливо посміхалася:
– Ну от, тепер у Лієчки виросте міцне волосся, таке ж як у бабусі. Так, моя красуня? Косу носитимеш довгу, до попереку!
Скандалів Ксенія свекрухи закочувати не стала, вона посміхнулася їй у відповідь і запитала:
– Давайте я прибирання почну? Часу не так багато, мені потрібно ще й у себе вдома навести порядок.
Єлизавета В’ячеславівна на таку реакцію зовсім не розраховувала, задоволена усмішка відразу сповзла з її обличчя.
Свекруха думала, що невістка закотить їй скандал, а Ксенія, навпаки, здавалася умиротвореною.
Ксюша роззулася і одразу ж попрямувала на кухню. Там вона одягла фартух і відчинила ящик, у якому зберігалися столові прилади.
– Японський, – подумала жінка, крутячи в руках важкий ніж, – гострий, мабуть. Нині ми це й перевіримо.
Ксюша покликала свекруху:
– Єлизавета В’ячеславівно, чи можна вас на хвилинку? Скажіть, будь ласка, ось цю стільницю яким засобом треба протерти?
Свекруха передала синові внучку і пішла на поклик. Дочекавшись, поки Єлизавета В’ячеславівна повернеться до неї спиною, Ксенія вчепилася у волосся ненависної свекрухи і смикнула їх на себе.
Поки Єлизавета В’ячеславівна тріпотіла і намагалася вирватися, Ксюша відрізала її косу під корінь:
– Треба ж, як вам іде, – з’їхидничала невістка, кидаючи під ноги свекрусі її косу. На своєму ювілеї ви своєю красою всіх затьмарите! З прибиранням розберетеся якось самі. Мені ніколи.
Єлизавета В’ячеславівна заверещала…
На крик прибіг Андрій. Чоловікові довелося розтягувати по різних кутках розлютованих жінок.
– Ноги щоб твоїй більше в моєму домі не було, – репетувала свекруха.
– Та не дуже хотілося, – відповіла Ксенія, забрала дитину і поїхала.
Андрій на дружину через її витівки не ображався, він прийняв бік дружини. Єлизавета В’ячеславівна на невістку причаїла образу, тепер вони не спілкуються.
Волосся у маленької Лії галузі – правда, каштанове і абсолютно пряме.