– Так, як ти смієш мені суперечити? Ти ким себе уявила? Ти взагалі ніхто у цьому домі! Забула, з якого болота я тебе витяг? Ти, дорогенька, мабуть, хочеш знову повернутися в свій старий барак? Так, я тобі влаштую. Я таких хлопців, у яких ти з матір’ю жила до знайомства зі мною, можу хоч десяток купити, з мене не зменшиться. А ось ти! Ти, мабуть, забула, з якого смітника я витягнув тебе, твою матір і сестру. Згадай, якою ти була раніше, і подивися на себе зараз. І краще мовчи!
Ваня голосно грюкнув дверима і вийшов із кімнати, а Олена почала уважно розглядати своє відображення у дзеркалі.
– Так, справді, за ці два роки я стала зовсім іншою людиною, мій чоловік правий, – розмірковувала Олена сама з собою.
З юної веселої дівчинки з золотим довгим волоссям і смішним ластовинням, Олена несподівано сама для себе перетворилася на якусь дорослу тітку з каре і сумним згаслим поглядом. Її очі більше не блищали, обличчя стало сірим і тьмяним, голос спокійним і тихим.
– Це я точно? Поверніть мені мене, будь ласка, сльози самі собою потекли з очей милої дівчини.
– Досить плакати! Нюні розпустила! Дивитись на тебе гидко! Ще скажи, що тобі погано живеться! Та ти озирнися довкола! У тебе є все! Тисячі дівчат мріють опинитись на твоєму місці! – Ваня, як завжди, був грубий і навіть жорстокий.
Пара Вані та Олени на вигляд здавалася просто ідеальною. Він був старший за неї, розумний, освічений, забезпечений, красивий. Вся рідня натішитися не могла:
– Ну, треба ж, якого нареченого Оленка собі урвала, – хвалилася її мама всім своїм знайомим.
Вісімнадцятирічна Олена, яка на той момент особливо не розуміла нічого в цьому житті і не зналася на чоловіках, вважала, що мама права. У Вані є все, щоб стати для неї чудовою парою, а найголовніше – має гроші.
– Нарешті, Олено, хоч ти вирвешся з цих злиднів. Ну, ти тільки подивися, за яких умов ми живемо.
Олена, з мамою та молодшою сестрою жили, справді, дуже скромно, навіть бідно. Батько дівчаток покинув сім’ю давним-давно, і ніхто не знав, чи він живий, чи вже ні.
Єдина нерухомість, яка була в сім’ї – маленька кімнатка в старому бараку, що дісталася мамі у спадок від бабусі, яка померла. Барак ще мали знести ще років сто тому, але справа ніяк не рухалася з мертвої точки. У родини вже майже не лишилося сусідів, усі давно переїхали звідти. А Олені та її родині переїжджати не було куди.
– Невже ти не мрієш про інше життя? Невже не хочеш багато грошей? Дивись, не будь дурою, не проґав свій шанс,- мама давала Олені дуже цінні поради. Вона щиро хотіла доньці лише кращого життя.
А дівчина насправді не хотіла і не мріяла. Вона мріяла лише про те, що закохається по вуха, що зустріне хорошу людину, що буде з нею найщасливішою на світі.
А тут раптом він – Ваня. Начебто, непоганий варіант, і мама постійно твердить, що це справжнісіньке рятувальне коло для молодого дівчинки.
Олена і оком моргнути не встигла, як наполегливий і навіть трохи нахабний хлопець зробив їй пропозицію, від якої просто не можна було відмовитися.
– Оленко, виходь за мене, ну що ти думаєш. У тебе зі мною все буде гаразд, тобі ні про що не треба буде турбуватися. А ще я куплю твоїй мамі квартиру, щоб вони з твоєю сестрою нарешті з’їхали зі свого сараю. Там просто неможливо жити. Як ти гадаєш, я можу туди приїхати за тобою в день весілля? Це жахливе місце.
Дівчині стало і радісно, і сумно водночас. З одного боку, купити квартиру для мами з сестрою – було її найголовнішою мрією та метою життя, з іншого боку, їй стало так прикро за себе та свою сім’ю.
Вона ж виросла в цій кімнатці, і мама намагалася, як могла, щоб створити вдома тепло та затишок для доньок. Хіба хтось має право так називати її будинок?
У результаті дівчина погодилася. Мабуть, слова мами все ж таки мали більшу вагу. Олена вирішила, що Ваня і справді стане її шансом допомогти і собі, і своїй родині.
Знала б тоді красуня – студентка, на що вона себе прирікає, яким чудовиськом насправді виявиться її майбутній чоловік, ніколи б вона не пов’язала життя з цією людиною. А найголовніше, що з боку їхня пара здавалася цілком собі щасливою та благополучною. Але що діялося за стінами їхньої дорогої квартири, знала лише Олена.
– Що це ти тут робиш? З чого ти взагалі вирішила, що маєш чіпати ці гроші?
– Вань, ти чого? Я просто вирішила порахувати, скільки нам на весілля надарували.
– У сенсі, нам? – Новий чоловік голосно зареготав.
Олена вперше побачила Ваню таким. Злим, жорстоким, холодним та відстороненим.
– Тобто, ти думаєш, що гроші, які подарували мої друзі та родичі на свято, яке повністю організував та сплатив теж я, стали раптом нашими з тобою загальними? Оленко, ну не сміш ти мене. Давай домовимось із тобю. Я – чоловік, я заробляю. Усі гроші в моїй хаті. Твоя справа – любити мене і робити все тільки так, як я говорю. Ось, загалом, і все. Тобі зрозуміло? – Він різко взяв дружину за підборіддя і зло подивився їй прямо в очі.
– Зрозуміло, – покірно пробелькотіла Олена.
У той момент їй стало дуже боляче, страшно і прикро. Невже вона вийшла заміж за тирана і він так поводитиметься з нею все її життя? Як же так сталося? Як він міг прикидатися добрим весь цей час. Коли встиг усміхнений хлопець стати злим монстром? Чи він просто вміло маскувався? Дівчина була в шоці.
Але їй і поскаржитися не було кому. Мама б її точно не зрозуміла. Адже зять, як і обіцяв, купив тещі квартиру, гарну в новому будинку. Мати була на сьомому небі від щастя. Вона щодня дякувала небесам за такий подарунок долі.
А Олена, Олена була в шоці та розгубленості. Як їй бути далі, як жити з цією жорстокою людиною. Невже доведеться поховати себе та всі мрії про щасливе життя?
З першого дня подружнього життя Ваня поводився з дружиною, ніби вона була людиною нижчого сорту.
Виявилося, що багатий чоловік – це не удача, а тяжка праця. За видимим благополуччям і достатком стоїть ох яке несолодке життя. Щодня у Вані були чергові претензії до молодої дружини.
– Що це ти приготувала мені на сніданок? Хто тільки тебе вчив так подавати чоловікові? Так, це ж не смак така ж гидота, як і зовні.
– Чому моя улюблена сорочка погано погладжена? У чому мені тепер йти на роботу? Звідки в тебе тільки руки ростуть!
– Не смій включати ту тупу передачу при мені більше ніколи! І сама припини це дивитися. І не сперечайся зі мною! Чи ти забула, хто хазяїн у домі? Твого тут нічого немає!
Олена намагалася зайвий раз не дратувати чоловіка, вона частіше мовчала, боялася знову роздратувати Ваню. Але в глибині душі мріяла лише про той день, коли висловить тирану все, що думає про нього, і піде.
Проблеми була лише в одному – мама та сестра. Ваня, звичайно, був дуже розумним. Квартиру, яку він нібито подарував тещі, оформив він на себе за тиждень до весілля. Тобто фактично квадратні метри, де зараз жили мама з сестрою, теж належали Іванові. Втекти зараз від чоловіка означало одне – залишити своїх рідних без даху над головою. Так вчинити Олена ніяк не могла. Вона прокручувала в голові тисячі варіантів, як можна було вирішити цю ситуацію, але виходу знайти поки що не могла.
Щастя прийшло звідти, звідки ніхто не чекав:
– Доню, Оленко, уявляєш, що сьогодні сталося?
– Що, мамо?
– Ти ж пам’ятаєш нашу стареньку хату? Де ми жили раніше?
– Ну звичайно ж.
– Її, нарешті, вирішили знести, і натомість мені видали ключі від новенької двокімнатної квартири. Вона така велика, світла та гарна. Олено, це просто мрія! Приїдь швидше до нас, поїдемо дивитися.
Олена не могла промовити і слова, вона тільки ридала захлинаючись.
– Доню, що сталося? Що з тобою? Чому ти плачеш? Я зараз же приїду.
Через двадцять хвилин мама вже допомагала вмитися Олені, що розчервонілася і опухла від сліз.
– Мамо, він. Він виявився просто негідником. Він так мене принижував. Він мені казав такі речі, що навіть соромно сказати вголос. Вважав мене просто за домробітницю. Я не мала права сказати слово, ні мати свою думку. Тільки мовчки потурати Вані, та й годі.
– Люба моя, чому ж ти мовчала весь цей час? Чому не пішла від нього одразу?
Олена знову заплакала.
– Через квартиру, так? Господи, бідна моя дівчинка. Скільки ж ти натерпілася. Але тепер усе позаду. Я більше нікому не дозволю тебе ображати. Ніколи. Тепер ми маємо своє житло. Зараз же збирай речі, ми їдемо!
Мама швидко допомогла приголомшеній дочці зібратися, поки чоловік не повернувся з роботи.
Стоячи з валізою на порозі шикарної квартири, в якій Олена провела майже два роки в ролі дівчинки для биття, іграшкою, на яку чоловік регулярно виплескував всю свою агресивність і нагатив, Олена на хвилину зупинилася і озирнулася навколо. А щастя, виявляється, дійсно, не в грошах, і не в дорогих речах.
Справжнє щастя — ось воно – свобода бути собою, перебувати поряд із рідними та коханими, відчувати себе важливою та потрібною. Олена зачинила двері, сіла в таксі і посміхнулася.
Коли Олена нарешті зітхнула з полегшенням, позбавившись токсичних стосунків із чоловіком-тираном, їй зателефонувала стара подруга Катя. У розмові Катя розповіла історію про те, як її свекруха намагається повністю контролювати життя їхньої родини, забороняючи заводити дітей та втручаючись у фінансові справи. Олена зі співчуттям слухала сумну розповідь подруги.