– Що думала? Хлопнеш дверима, поїдеш на місяць до матері і потім повернешся, як ні в чому не бувало? Святе місце пустим не буває! Тебе тут більше ніхто не чекає! — Незнайомка з презирством подивилася на Олену.
– Ти взагалі хто така? Якого біса ти робиш у моїй квартирі, де Грицько? — гнівно випалила приголомшена Олена, яка найменше очікувала саме такого повороту подій.
– Я та, хто забере у тебе все! І ти нічого не зможеш із цим вдіяти. За п’ять років шлюбу ти так набридла Грицьку, що він нарешті зі мною видихнув. — Зарозуміло викарбувала незнайомка.
– Де мій чоловік? — Альона смикнула прочинені двері, через які вона розмовляла з жінкою, що окупувала її квартиру. Але двері, які були на міцному ланцюжку, дзвінко зупинилися на півдорозі.
— Скоро Гріша подасть на розлучення, і ти разом зі своєю матір’ю продовжиш жалюгідне існування. Повертайся, звідки прийшла, тобі тут не раді. — Незнайомка спробувала зачинити двері, але Олена щосили вчепилася в ручку.
— Це моя квартира, пішла геть звідси. Я зараз викликаю поліцію! — закричала Олена.
— Та гукай, кого хочеш. За документами це квартира Грицька, яку він купив до весілля з тобою. Ти тут ніхто й кликати тебе ніяк. Провалюй. — кинула незнайомка і знову спробувала зачинити двері. Ручка дверей вислизнула з Оленової руки, і двері з тріском зачинилися.
Тремтячими руками Олена зателефонувала чоловікові, але Грицько так і не розблокував її номер телефону. Олена злісно штовхнула металеві двері ногою.
— На місяць поїхала, а у квартирі вже чужа баба. — Олена нервово натиснула на дзвінок.
— Можливо, місяць тому грюкнути дверима із фразою «Та пішов ти, Гріша, я їду до матері»… Це була не найкраща ідея… Але хто ж знав, що так буде… — Зрозумівши, що незнайомка просто так не збирається відчиняти двері, Олена вийшла надвір.
— Поїду на роботу до чоловіка і з’ясую, у чому річ. Так я приїхала миритися, а не розлучатися. Де я зараз у свої тридцять п’ять знайду собі гарного, багатого й успішного… — подумала Олена та викликала таксі.
— Можливо, є цьому якесь логічне пояснення. — Олена дивилася у вікно на весняну Одесу і з тривогою думала про майбутню зустріч із чоловіком. Але пригоди та проблеми тільки починалися…
Олена знайшла чоловіка у його гарному кабінеті начальника і вирішила не розпочинати розмову з конфлікту.
— А ось і моя дружина, що заблукала. — Грицько відірвався від комп’ютера і весело подивився на Олену.
— Привіт, Грицьку, як справи? — обережно запитала дружина, щосили намагаючись зберегти впевненість і добрий настрій.
— З кожним днем все краще та краще. А ти хіба не у мами у місті? З нашої останньої розмови я зрозумів, що тобі з нею краще, ніж зі мною? — Грицько запитливо глянув на дружину.
— Я кілька разів дзвонила тобі, а ти заблокував мій номер… Навіщо? Ми ж дорослі люди… — Олена запитливо подивилася на чоловіка.
— Хотів не по телефону розмовляти, а віч-на-віч, Олено. Так правильно. Мені не дуже подобається читати твої емоційні жіночі та гнівні повідомлення. — Грицько відпив чаю і подивився на дружину.
— Я приїхала миритись, Грицю. — зніяковіло пробурмотіла Олена.
— Помиритись… Це добре. Тоді поїхали додому. Там і поговоримо. Я зараз проведу нараду. І потім можемо одразу поїхати. Хочеш, почекай мене в кабінеті чи кафе на першому поверсі. Де тобі зручніше. — Грицько посміхнувся, підвівся і надів піджак.
— Гріша… Я була вдома… Там мені відкрила якась невідома жінка. Непривітна… — Олена вирішила акуратно натякнути, що вона знає, що у Гріші вдома є інша жінка. Коли Олена виїжджала до матері, про розлучення не йшлося.
“Мені треба подумати над нашими відносинами” і “Я хочу розлучитися”… Для Олени між цими фразами була прірва розміром із Київську область. Своїм від’їздом Олена прагнула зміцнити свої межі та свою цінність у відносинах. Але не більше. Думок про розлучення у Олени і близько не було. А тут нова жінка у квартирі…
— А ти про Полінку? Це моя стара інститутська подруга. Вона нещодавно розлучилася з чоловіком і попросила пустити її на кілька днів переночувати. Вона мала разом із подругою винайняти квартиру… Мабуть, чомусь затрималася. — Грицько підійшов до виходу з кабінету.
– Не хвилюйся, якщо ти про це. У мене з нею нічого не було. Ми просто дружили в молодості та разом займалися благодійністю від імені нашого інституту. — Чоловік пішов проводити нараду зі співробітниками.
Олена сіла в крісло і поринула у свої думки.
— Значить, ця Поліна не його коханка…
— Виходить, є шанс налагодити все.
— Але якою вона тоді сказала, що вона забере в мене чоловіка і квартиру?
— І ще навіщось мою шубу приплела. Вона що… копалась у моїх речах?
— І звідки вона так багато знає про мене та мої стосунки з Грішею… Він що, їй усе розповів… Або вони підтримували таємний зв’язок після інституту…
Запитання в голові Олени множилися з геометричною швидкістю.
— Одне знаю точно. Ця п’явка хоче забрати мого успішного та багатого чоловіка. Скористалася моментом нашої сварки і одразу увірвалася до його життя. — Олена задумливо дивилася у вікно і смикала нігтем підлокітник крісла.
— Олено, у Поліни там щось не зрослося з переїздом. Вона якийсь час поживе в нас. — спокійно і без задньої думки сказав Грицько, коли Олена поїхала з ним додому.
— Тобто як це… Поживе з нами… — Олена запитливо подивилася на чоловіка.
Якби не сварка з чоловіком і не розставання на місяць, Олена закотила б такий скандал чоловікові, якого біле світ раніше ніколи не бачив… Але в цей момент, коли чоловік всього п’ять хвилин тому розблокував її номер… Розгублена Олена просто не знала, як поводитися.
– У тебе точно з нею нічого не було? — Олена пильно подивилася на чоловіка. Про ранковий конфлікт із Поліною жінка також вирішила поки що нічого не говорити. Вирішила поспостерігати, як розвиватиметься ситуація.
– Так, клянуся, Олено. Я, чесно, радий, що ти повернулася, і мені щиро хотілося б, щоб усе налагодилося… — Чоловік заїхав у двір.
— Правда, я чекав на тебе тижнів на три раніше. Але краще пізно, ніж ніколи. — Гріша посміхнувся і почав кружляти у дворі, шукаючи вільного місця для паркування.
— Гріша, Олено, рада вас бачити… Проходьте… — Поліна привітно відчинила двері, наче зранку вона не обіцяла Олені забрати в неї чоловіка, квартиру та шубу.
— Ну ти, звісно, мерзота. — Олена брудно вилаялася про себе, на чому світ стоїть, ходить і тримається. — Як можна ось так нахабно диивитися мені в очі і вдавати, що нічого не відбувається.
— А я вам приготувала вечерю. Проходьте. — Поліна жестом запросила подружжя на кухню.
Поліна наклала їжу на тарілки. Гріша відійшов у ванну кімнату помити руки. У цей момент Олена швидко змінила свою тарілку з тарілкою Поліни і злісно подивилася на жінку.
— Не бійся, труїти тебе я не збираюся. Я діятиму розумніше. Твій Гріша вже за тиждень захоче від тебе піти. — Поліна посміхнулася.
— Коли я тобі вранці сказала, що заберу в тебе все, я не жартувала, Олено. Тож готуйся до гіршого. — Не приховуючи зловтіхи, додала жінка.
— А про що ви тут так мило розмовляєте? — Грицько посміхнувся і сів за стіл.
— Я питала у Олени, як їй жилося місяць у провінції, вона сказала мені, що в столиці краще. — Поліна незворушно відпила води і почала уплітати свою порцію.
— Поліна, а чому ти вирішила розлучитися? — Олена вирішила перейти у наступ.
— Не зійшлися характерами… Чоловік виявився безвідповідальним і гуляючим… — Не відриваючись від їжі, відповіла Поліна.
— А як ти думаєш, чоловік гулятиме, якщо у нього гарна дружина? — Олена запитливо подивилася на Поліну.
— Ти зараз натякаєш, що річ у мені? — Поліна відірвалася від їжі.
— Є чоловіки, яким мало того щастя, яке вони мають. Жадібні до жінок. Мені якраз такий попався. — Поліна сумно посміхнулася і заїла своє розчарування великим шматком сиру з пліснявою.
— Виходить, ти погано розумієшся на чоловіках, якщо тобі такий попався. Чи ти погано розумієшся на собі, якщо погодилася на такі стосунки? — Олена відкинулася на стільці і пильно подивилася на Поліну.
— Так, дівчатка, не сваріться. Поліна моя давня подруга. Вона попросила про допомогу. Я не міг відмовити… — Грицько долучився до розмови.
— А я твоя дружина, з якою ти щойно помирився. І тому маю лише одне питання. — Олена подивилася на Поліну та перевела погляд на чоловіка.
— Чому Поліна вирішила зупинитись у тебе, а не в когось із своїх друзів? І чи знала Поліна, що ми з тобою у сварці? Адже я навіть у соціальних мережах бачила твої публікації з приводу нашого розладу. — Олена обхопила себе руками.
— Ось що мене найбільше цікавить. — На погляд чоловіка дружина зрозуміла, що він задумався.
— Олено, а ти що, ревнуєш? Я не збираюся лізти у ваші стосунки. Дай боже вам щастя. Просто багато років тому ми були духовно близькі з твоїм чоловіком. — Прожувавши, відповіла Поліна.
— Ось я й подумала, що здорово зупинитися у нього на якийсь час. Тим більше, тебе не було… — Поліна незворушно наклала собі добавки.
— І у нас із твоїм чоловіком нічого не було. І бути не може, тому що я ніколи не полізу у чужі стосунки до невільного чоловіка. — Не моргнувши оком, збрехала жінка.
Насправді Поліна багато років спостерігала в соціальних мережах за життям Грицька і кусала лікті, що не придбала його собі.
Ще в студентські роки, після однієї з поїздок до дитячих будинків, Поліна мала чудову можливість зблизитися з Грішею і почати зустрічатися. Вони були вдвох у Гріші на орендованій квартирі… Випили вина…
Але Поліна тоді не захотіла… Гріша був бідним студентом, а її доглядав синок власника заводу. Який саме того вечора написав і запропонував покататися нічною Одесою. Поліна вибрала швидку їзду на красивій спортивній машині.
А через десять років, незважаючи на сумніви деяких людей, Грицько став багатим і успішним. Цей момент довгі роки не давав Поліні спокою. Навіть одружений, Поліна постійно підглядала за Грішею у соціальних мережах.
– А чи не подивитися нам фільм? — Грицько вирішив розрядити атмосферу.
Олена, Гріша та Поліна вирушили у вітальню дивитися кіно, навіть не здогадуючись, який жах чекав їх наступного дня.
— Коханий, я піду магазинами. — Після сніданку ласкаво кинула заспана Олена чоловікові, з яким вона пристрасно мирилася до третьої ночі. — Тобі щось купити?
— Ні, ластівко, я скоро сам поїду на роботу. — Грицько міцно поцілував дружину на очах у Поліни.
— Я піду, викину сміття… — Мені приємно допомогти тобі з затишком, раз я поки що тут… — Поліна привітно посміхнулася чоловікові, як тільки Олена зачинила двері.
— Ну що, курка, стосунки відновити надумала? — Наздогнавши Олену, Поліна з розмаху обігріла її пакетом для сміття.
– Що? Ти мене щойно вдарила? — Ошелешена Олена обернулася. Жінка явно не очікувала на такий поворот подій.
— Гіша мій! Ти мене чуєш! Я все життя любила його. І нарешті він майже розлучився. Ти його назад не отримаєш! — випалила Поліна.
– Ти? Стерва! Як ти смієш дивитись на чужого чоловіка? Гріша обрав мене. Те, що ми з ним посварилися… Це тебе не торкається! І це не твій шанс. І не привід залазити до чужої родини… — Олена гнівно стиснула кулаки.
– Ще й який привід. Ваші стосунки як валіза без ручки. Нести важко, а викинути шкода. Мусить же хтось віднести його на смітник. І це маю бути я, бо я люблю твого Грішу. І я зроблю все, щоб зруйнувати ваші стосунки. — Поліна знову замахнулася на Олену пакетом зі сміттям.
— Господи, як тебе переклинило. Нічого святого… — Олена посміхнулася.
— А тепер ще раз повтори, що ти хочеш зруйнувати наші стосунки. Я, звичайно, все записала, але мені хочеться, щоби було напевно. — Олена потрясла у повітрі телефоном.
Напередодні Олена встановила налаштування на телефоні так, що диктофон вмикався з одного натискання бокової кнопки. Підловити Поліну було частиною її плану. Коли Поліна обігріла Альону пакетом зі сміттям і розпочала свою гнівну тираду, дружина Грицька одразу включила запис.
— Я записала всю нашу розмову! На смітник нездійснених надій вирушиш саме ти! Думала розмови лише у кіно записують. — У цей момент кожен орган у тілі Олени тріумфував від радості.
– Ану, швидко віддала мені телефон! — люто вигукнула Поліна і вчепилася Олені в руку.
— Ну ні, шкуро, телефон ти мій точно не отримаєш! – Відштовхуючи однією рукою Поліну, Олена швидко зберегла запис і відправила його чоловікові.
— Та як ти смієш? Це мій Грицько! — Поліна вчепилася Альоні у волосся. — Я заберу в тебе чоловіка, квартиру і твою шубу. Я в ній так добре виглядаю! Справжня пані, не те, що ти! Дешевка. – Поліна вигукнула свої головні цілі.
— Поліна, Олено, що тут відбувається? — На дорогу поряд із будинком вийшов Грицько. Чоловік стояв збентежено, бачачи, як його давня подруга вчепилася в його дружину. Поліна щосили намагалася повалити Олену на землю.
Жінки відпустили одна одну і розгублено подивилися на чоловіка. Поліна нервово почухала руку… У тому місці, де її боляче схопила Олена… А Олена, сердито подивившись на суперницю колючим поглядом, різко повітрям здула чубок.
Раптом Олена закричала “Машина” і стрімко кинулася до Грицька, який стояв посеред дороги. І до якого стрімко наближався автомобіль, що вискочив з-за рогу.
Машина з вереском спробувала загальмувати, але водій надто хвацько увійшов у крутий поворот. Водій явно не очікував побачити когось посеред дороги.
Олена щосили штовхнула Грицька на газон. А сама… Відбігти Олена не встигла. Гарну, струнку жінку від удару підкинуло. Олена відлетіла на кілька метрів і звалилася на асфальт.
Прокинулася Олена вже в лікарні. Першим вона побачила переляканого чоловіка. І лише потім лікарів.
— Олено, моє світло, ти жива! Як я радий, господи, ти навіть собі не уявляєш… Я так за тебе переживав! Ти хоч розумієш, що ти мені вчора врятувала життя? — Грицько заплакав і обережно взяв дружину за руку.
— Олено Іванівно, не хвилюйтеся, все гаразд. У вас струс і кілька переломів. Але ви обов’язково видужаєте. — Олена розглянула привітного лікаря.
— А Поліна… — Слабким голосом промовила жінка.
– Немає більше ніякої Поліни. Я прогнав її, як тільки послухав твій запис. Не чекав я від неї такої підлості. Все добре, кохана. Відпочивай. Я поруч. — Чоловік лагідно подивився на дружину.
— Я скасував усі свої справи. І весь час буду з тобою, доки тебе не випишуть. — Гріша акуратно поцілував і обійняв Олену.
За кілька місяців Олена не тільки повністю відновилася, а й відновила свої стосунки з Грішею. У них розпочався новий, щасливий етап. Світанок кохання та достатку. І настав час для дітей. За півроку Олена завагітніла.
А що Поліна? Поліна активно штурмує сайти знайомств. Поки що їй погано виходить знайти кохання всього свого життя. Але добре виходить шантажувати багатих одружених чоловіків, які потрапляють у її сіті.
Поліна фіксує моменти моральних злочинів і потім вимагає грошей. Кажуть, лише цього року вона назбирала собі на дві квартири у Києві.
Мабуть, така благодійність їй більше до вподоби. А може, й завжди була більша до душі. Може, в молодості Поліна їздила до дитячих будинків заради іміджу…