– Катюш, ну він же мій брат! Це ж не можна просто так викреслити. Як кажуть «кров – не вода».
Чоловік ось уже другу годину намагався переконати Катерину в тому, що йому слід відвідати брата, з приводу здоров’я якого лікарі давали не райдужні прогнози. Батьки вимагали, щоб старший син не просто приїхав, а й надав значну фінансову підтримку у лікуванні.
– Володю, ти серйозно? Ти хочеш його відвідати? Супчика йому, може, курячого зварити? Парових котлеток цьому негіднику наробити? Ти пам’ятаєш, про кого ми говоримо? – Катя починала закипати. Чоловік начисто забув усе, що накоїв за своє коротке, але дуже примітне життя його молодший брат. Серед їхніх знайомих не було жодної родини, в яку він не приніс би горя та сльози. Надзвичайно підла, безпринципна людина. І тепер Володимир, забувши про все, був готовий летіти в інше місто за тисячу кілометрів, щоб примиритися з молодшим братом.
– Я так не можу! Так, він рідкісний негідник. Але так не можу. Мені на душі неспокійно!
Добре подумавши, Катя вирішила розповісти чоловікові таємницю, яку зберігала вже майже десять років.
– Гаразд. Якщо ти вирішив, то слухай! Я тобі розповім усе те, що трапилося того дня, коли він знову повернувся. Тільки врахуй, ти сам напросився!
Протягом розмови їй не вдалося зберегти холоднокровність. Вона кілька разів починала плакати. Але чоловік відреагував набагато гірше. Вислухавши дружину, він ще більше утвердився у своєму рішенні поїхати до брата. Тільки тепер він рвався відключити мерзотника від усіх апаратів і припинити підтримуючу терапію. Йому хотілося своїми руками розірвати негідника на шматки.
Володимир та Віктор з дитинства були не дуже дружні. Між братами було лише п’ять років різниці, але батьки, особливо мати, завжди робили дуже помітну різницю на користь молодшого.
Вітьку сходило з рук будь-які пустощі, він міг зіпсувати будь-яку річ і не отримати навіть зауваження. При цьому Володю одного разу на всю ніч замкнули в темній комірчині тільки через те, що він пропустив у школі уроки. Семирічний хлопчик почав заїкатися від страху. Позбутися дефекту мови йому вдалося, тільки через багато років. До старшого пред’являли високі вимоги у навчанні та спорті, молодшому можна було навіть не відвідувати школу. Він і так був для матері ідеальним.
Віктор, з самого раннього дитинства зрозумів, як усе влаштовано в їхній родині, не просто пакостив, він намагався підставити старшого брата, а потім з огидним задоволенням спостерігав, як йому дістається. Ця риса – шкодити людям і спостерігати за їх муками, залишиться з ним чи не до останньої години.
Хоч скільки намагався Володимир відновити справедливість, батьки вставали на бік молодшого. Кілька разів старший брат влаштовував молодшому «темну», за що отримував покарання, але молодший пакостити не переставав. У результаті відносини між братами зіпсувалися остаточно і перетворилися на відкриту ворожнечу, в якій батьки навіть не намагалися дотримуватися нейтралітету. Їм здавалося, що старший просто чіпляється до молодшого, який їм здавався ідеальною дитиною. Миловидний і лагідний, він рано зрозумів свій вплив на батьків і вміло маніпулював ними. Батьки не вміли протистояти чарам. Їхня сліпа любов до сина призвела до того, що з Віктора виросло чудовисько, що не піддається перевихованню та корекції.
Коли Вікторові було сімнадцять, Володя привів до батьків знайомити свою наречену. Дівчина природно сподобалася і молодшому братові. Так, що він вирішив скористатися нею. Він став чіплятися до неї, поки ніхто не бачить, робити непрозорі натяки, затискати по кутах при кожній нагоді. Катя поскаржилася нареченому. Володя підстеріг молодшого брата в темному під’їзді і «пояснив», як не слід поводитися з його дівчиною. Вітя, природно, пожалівся батькам. Підсумок був очікуваним.
-Та як ти посмів? Через якусь гуляючу дівку ти рідному братові мало не зламав носа! У хлопчика по всьому тілу синці! Як ти міг, нелюд? – Мати кричала на старшого сина, не соромлячись у висловлюваннях.
Нареченій Володі з того часу були не раді в будинку батьків нареченого. Навіть на їхньому весіллі не було ні батьків, ні брата.
Незважаючи на те, що гнила натура Віктора була видна неозброєним оком усім, крім батьків, були й ті, хто потрапляв під його чарівність. Як правило, його він застосовував, щоб перекласти свою провину чи відповідальність на ні в чому невинних людей.
Серед друзів Каті та Володі було чимало тих, хто сильно постраждав від дій Віктора.
Містечко, в якому жили брати, не відрізнялося значними розмірами. Всі так чи інакше були знайомі чи пов’язані одне з одним. Володимир постійно чув, як черговий спільний знайомий постраждав від діяльності Віктора. Він брав грошей у борг і не віддавав, крав речі під час спільних посиденьок. Незабаром від нього почали відвертатися друзі, а в оточенні з’явилися ті, для кого проблеми із законом були нормою життя.
З одним із своїх колишніх однокласників Віктор вирішив відкрити бізнес. До певного часу, хлопець співав гарні казки про те, як активно вкладатиметься в розвиток, у розкрутку справи. Однак незабаром стало зрозуміло, що він готовий брати участь лише на словах. До того ж, він досить швидко перетворив тренажерний зал, запланований другом, на кубло. Оскільки власником вважався однокласник, Віктор вийшов сухим із води. Мало того, на суді він активно «топив» колишнього друга, переконуючи суддю, що партнер із самого початку замислював кримінальний бізнес.
Катя, яка чула про такі історії і чудово пам’ятала, яким мерзенним був чоловік, щиро шкодувала тих, хто постраждав від його махінацій.
В одній із його афер постраждала родина її подруги. Каті та Володі навіть довелося на якийсь час забирати до себе дітей подруги, бо їм із чоловіком загрожував реальний термін.
Віктор на машині цих друзів, будучи нетверезим, протаранив зупинковий комплекс і зміг втекти з місця злочину. Оскільки шибки були тоновані, ні свідки, ні камери на сусідніх магазинах не зафіксували зовнішність водія. У результаті Віктор знову зміг уникнути покарання, оскільки друг не зміг довести свою непричетність і був звинувачений. Поки йшли суди та дружина обвинуваченого витрачала всі кошти на адвокатів, турботу про дітей та допомогу сім’ї взяв на себе Володимир. Йому здавалося, що він несе відповідальність за те, що з брата виросло таке чудовисько.
Каті здавалося, що за законом бумерангу рано чи пізно Віктор мав поплатитися за всі свої гріхи. Але йшли роки, він ставав нахабнішим, хитрішим і безпринципнішим, а відплати все не наступало.
За ті двадцять років, поки Катя та Володя були одружені, їм самим неодноразово доводилося страждати від дій брата. З самого початку він став тією перепоною, що стала між батьками та сім’єю старшого сина.
Мало того, що батьки так і не прийняли Катю, а зі старшим сином спілкувалися досить прохолодно. Їм і онук від старшого сина не був потрібен. Віктор заспівав батькам, що Катя до і після весілля відкрито зраджувала Володі, а тому розраховувати на те, що хлопчик його син, було б нерозумно.
– Невже ви думаєте, що Коля – Володі син? Та ви самі на нього подивіться! Нічого спільного! Катька пів міста пройшла! З нею хто тільки не був. Вона й сама, мабуть, не знає, від кого народила. На простачка – Володю – повісила свого байстрюка, а він і радий намагатися! Рогами косяки ходить підпирає!
Незважаючи на те, що жодних доказів Віктор не наводив, та й Катя відрізнялася вельми стриманою поведінкою, хлопець не пробачив їй, що вона відмовила йому багато років тому, тому мстився як міг.
Після того, як Володя, всупереч забороні батьків, все ж таки одружився з Катою, Віктор переконав батьків позбавити старшого брата спадщини, а все майно відписати йому. У результаті, не минуло й кілька років, як хлопець почав розпродавати майно батьків, яким тепер міг розпоряджатися. Підсумком історії стало виселення батьків із дому. Але й цей мерзенний вчинок не зміг переконати батьків у тому, що їхній син – мерзенне чудовисько. Опинившись надворі, вони намагалися знайти йому виправдання. Дбати про купівлю для них бодай якогось житла довелося старшому синові.
Як не намагалися Володя та Катя не спілкуватися з молодшим, він постійно так чи інакше виникав у їхньому житті зі своїми мерзенними вчинками, «розгрібати» наслідки яких часто доводилося старшому братові.
Коли синові Каті та Володимира виповнилося п’ять років, Віктор несподівано зник. На той час він уже встиг виставити батьків із дому, а по всьому місту за ним міцно утвердилася слава ненадійного, небезпечного товариша, який міг підставити в будь-якій ситуації. Мабуть, йому знадобилося «затаїтися». П’ять років про нього не було чути. Батьки, які на той час вже пробачили його гріхи і готові були прийняти блудного сина з розкритими обіймами, навіть почали вимагати, щоб старший брат зайнявся пошуками молодшого.
– Мам, тату, ви у своєму розумі? Він вам скільки нашкодив? А нам із дружиною? Це не людина! Це грудка гидоти. Якщо ви готові йому все пробачити – ваша справа. Я шукати його не маю наміру!
– Але ж він наш син! Твій брат! Рідна кров! Ти не можеш просто так викреслити його зі свого життя. А раптом йому погано і він потребує нашої допомоги?
– Дай боже, щоб так було, бо йому в пеклі окремий котел має бути приготовлений! Невже ви не бачите, що за виродок виріс? Я й так намагаюся як можу ліквідувати наслідки його поведінки. Йому лише двадцять п’ять, а його вже ненавидить стільки людей. Приніс горе у стільки сімей! Скільки він доль поламав! Невже вам досі не гидко про нього згадувати?
– Тобі не зрозуміти!
– Чому ж? Ви казали, що я зможу вас зрозуміти лише тоді, коли сам стану батьком. Ну ось, став! І зовсім не розумію вас.
– Та який ти батько…
Навіть переконавшись, що молодший син не заслуговує на довіру, батьки не перестали сумніватися в тому, що Катя народила сина від чоловіка. В очах свекрух вона залишилася гуляючою, що зраджує чоловікові, що оббрехала їх молодшого синочка ще до весілля зі старшим. Навіть те, що брати ніколи не дружили, завжди ставили у провину саме Катю. Навіть після того, як вони з Володею вирішили житлову проблему батьків, ті не перестали спілкуватися з ними зневажливо, наче чинили велику честь та милість.
І ось Віктор знову з’явився у місті. Спочатку здавалося, що з ним під час його зникнення сталося диво. Повернувся зовсім інший чоловік. Насамперед приповз до батьків – вимолювати прощення. Ті, звичайно, розтеклися жирною калюжею і пробачили синочка. Насамперед, лагідне і все усвідомлене дитинко попросило прописати його в їхній однокімнатній квартирі, купленій Володимиром.
– Тільки братові не кажіть, він мені так і не пробачив. Тримає образу через дружину. А я як краще хотів. Думав, очі розплющу, а він вважав за краще з рогами ходити і чужу дитину виховувати, а не брата слухати.
Цілий місяць Вітя «підгортав» батьків, перш ніж з’явився до старшого брата.
Катя, в цей час вагітна другою дитиною, вже була у відпустці і ось-ось готувалася їхати до пологового будинку. Несподівану появу на порозі молодшого чоловікового брата вона сприйняла жахливо. Від страху звело ноги, стало погано дихати, здалося, що навіть голос зник. Насамперед молода жінка злякалася за свою ненароджену дитину та старшого сина, яка того дня захворіла і залишилася вдома.
– Ну що, в будинок пустиш, родичко? – Віктор поводився так, ніби нічого й не сталося.
Мовчання Каті він сприйняв як згоду, тому вальяжно пройшов у будинок, просто відсунувши її убік.
– Ну що, знову від когось нагуляла, чи цього разу мій братик постарався? – Віктор кивнув на живіт Каті, який вона інстинктивно закрила руками.
– Що тобі потрібно?
– Ну, як що? Спілкуватися хочу із сім’єю. Набридло без грошей мотатися світом. Ось вирішив повернутися в рідні стіни. Я дивлюся – квартирку ви гарну відхопили! Та й ремонт цілком собі! – Віктор оглядав житло брата з таким виглядом, ніби воно вже належало йому. Каті стало не по собі. Вона не могла перерахувати всього зла, яке брат чоловіка завдав їхній родині. Якщо зараз він задумав відібрати їхню квартиру, він не зупиниться ні перед чим, щоб виконати своє бажання.
– Тобі тут не раді! Володя ось-ось із роботи повернеться! А він тобі пообіцяв, що зі сходів спустить, якщо ще раз побачить поряд зі мною.
– Ой, здалася ти мені, корова тільна! У мене до брата справа. Давай, стіл накрий мені, поки на нього чекаю.
– Зачекати на нього ти можеш і на лаві біля під’їзду. Нічого я не збираюся тобі накривати. – Катя ледве контролювала голос, щоб він звучав впевнено і не тремтів.
– Та ти хто тут така, щоби так зі мною розмовляти? – Віктор підвівся і намахнувся на Катю, сподіваючись залякати її.
– Я зараз чоловікові подзвоню! Забирайся геть!
– Так телефонуй! – Віктор підвівся і вийшов із кухні. У передпокої грюкнули вхідні двері, після чого Катя знесилено опустилася на стілець. Вона була певна, що брат чоловіка пішов. Жінка швидко набрала номер Володі, щоби попередити про візит брата.
– Не хвилюйся, я зараз додому забіжу. Він же пішов? Ти бачила?
– Так, я зараз чаю вип’ю і піду сина будити. Він зранку погано почував себе, треба йому ліки дати. До речі, коли поїдеш додому, зайди в аптеку, я тобі зараз надішлю список ліків. І ще…
Катя не домовила, бо почула якісь дивні звуки із кімнати сина.
– Кати, Катю! Ти куди зникла! – Володя намагався докричатися до дружини, але вона вже кинула телефон на стіл, а сама, схопивши качалку, кинулася до кімнати дитини.
Вона встигла вчасно.
Притиснувши голову дитини до подушки, щоб не кричав, Віктор намагався стягнути з неї штани. Хлопчик брикався як міг. Катя на мить завмерла у дверях, встигнувши помітити, як змінилося обличчя брата чоловіка від хтивості.
– Ану відпусти мою дитину! – Катя з криками кинулася на Віктора, завдаючи качалкою ударів, не розбираючи.
Десятирічний Коля, скориставшись збентеженням дядька, швидко вивернувся з його рук і скотився з ліжка, забившись у куток. Віктор намагався закрити голову від ударів, але невдовзі зрозумів, що вагітна жінка, навіть розлютована, не суперник йому. Він швидко вирвав качалку з рук Каті і схопив її за руку, мало не зламавши. Вільною рукою він схопив жінку за волосся і потяг до іншої кімнати. На щастя, в цей момент у квартиру вбіг Володимир, який смутно почув крики в трубці.
Схопивши брата, який тяг за волосся вагітну Катю, Володя виволок його на сходи і, після кількох ґрунтовних ударів по обличчю, спустив зі сходів. Потім повернувся до дружини, яка на той час ледве змогла перевести подих.
Надвечір Катя через пережитий сильний стрес, народила дівчинку. Молода мама так і не наважилася розповісти чоловікові про те, що сталося до того, як чоловік повернувся додому. Коля теж мовчав. Як тільки Катя трохи відійшла, вона повела сина до психолога, щоб травма не змогла вплинути на його подальше життя.
Тепер вона почала боятися брата чоловіка ще сильніше. Якщо раніше він шкодив лише їм, то тепер він міг завдати шкоди їхній дитині. Жінка навіть до батьків чоловіка відмовлялася їхати, бо боялася там зіткнутися з Віктором. Через деякий час вона переконала чоловіка переїхати до іншого міста.
На щастя, скоєні Віктором злочини не залишилися безкарними. Слідчий зміг накопати про нього достатньо, щоб ув’язнити на кілька років.
Вийшов він достроково. Точніше, його випустили додому вмирати. Бумеранг все ж таки долетів до нього. У в’язниці Віктор почав різко худнути, часто хворіти та слабшати. Батьки всіма правдами і неправдами домоглися того, щоб його обстежили. У результаті було виявлено неоперабельна злоякісна пухлина на останній стадії, через яку його звільнили за клопотанням батьків.
Додому повернувся вже не Віктор, нахабний і безпринципний, а злісний, худий, ледве здатний рухати кінцівками, кістяк людини.
На той час Володимир із Катею та дітьми вже переїхали до іншого міста. Жінка не могла залишатися у квартирі, яка зберігала неприємні спогади. До того ж вона побоювалася раптового повернення брата чоловіка.
Коли Володя дізнався про хворобу та вимушене звільнення брата, його першим поривом була поїздка до батьків та допомога їм у догляді за братом. Він ніби забув, скільки той учинив зла.
– Володь! Ти зовсім збожеволів? Ти забув той день, коли Сонечка народилася?
– Я пам’ятаю, але ж він мій брат. Рідна кров. Йому може жити лишилося кілька днів. А може годинка.
– У такому разі, який від тебе толк? Там батьки довкола нього польовий шпиталь розгорнули. У мене подруга в лікарні працює, каже – вони готові заплатити будь-які гроші, щоб вилікувати його. Цікаво, звідки вони мають гроші, і який сенс намагатися лікувати останню стадію.
– Я розумію, але хочу попрощатися з ним. Вибачити йому все. Щоб його душа була спокійна.
– Володю, ти від хорошого життя перетворився на кисіль! Душа твого брата, чорна і мерзенна, давно мала в пекло потрапити! Там їй місце. Якщо ти так налаштований його пробачити, слухай! Я тобі довго не наважувалася розповісти те, за що тоді налетіла на цього гада зі качалкою.
У міру того, як Катя говорила, вона бачила, як наливались кров’ю очі чоловіка, а кулаки стискалися до того, що біліли кісточки пальців.
– Він … щось встиг зробити? – Володимир насилу підбирав слова, боячись почути страшне.
– Ні, я вчасно зайшла. Але Коля злякався. Я його водила до психолога, потай від тебе.
– Чому ти мені не сказала?
– А що б це змінило? Ти б не стримався і покалічив його чи що гірше. Тоді посадили б не його, а тебе. А я залишилася б із двома дітьми. Ні, нехай він сам вариться у своєму особистому казані. Ти не поїдеш ні попрощатися з ним, ні на похорон. Я тобі забороняю! І прощати його забороняю, навіть у душі! Він не заслужив жодного доброго слова. Все, що з ним трапилося, – розплата за його злочини.