Глянувши на чек, жінка мало не втратила дару мови – на карті лежав майже 1 мільйон. На тому самому автомобілі Іра повернулася додому, розбудила чоловіка і влаштувала йому скандал: – Це як розуміти? – кричала розлючена жінка, – звідки в тебе такі гроші? Ти що, роботу не втратив? Ти весь цей час мені брехав?

Проживши 9 років у шлюбі, Іра навіть не підозрювала про те, що зовсім не знає свого чоловіка.

Раніше їй здавалося, що Костя – абсолютно нехитрий, такий собі сорочка-хлопець, але насправді чоловік, з яким вона стільки часу жила пліч-о-пліч, мав від неї таємниці.

Одружилися Іра та Костя ще студентами. Молода людина тоді не мала стабільного заробітку та власного житла.

Одружився чоловік вдало – в Іри була власна квартира, тож житлове питання вирішилося якось саме собою.

Подружжя у батьків допомоги ніколи не просили, найбільше домагалися самі, завжди намагалися гроші відкладати. За 9 років шлюбу купили машину та зробили у квартирі Іри ремонт.

Фінансові проблеми розпочалися приблизно 3 роки тому. Костя якось прийшов з роботи і повідомив дружину сумну новину:

– Найімовірніше, я потрапляю під скорочення.

– Це ти з чого взяв? – поцікавилася у чоловіка Ірина, – наказ якийсь офіційний?

– Ні, наказу немає поки, але розмова на повну силу йде. Є в мене колега, до начальства особливо наближений, якийсь далекий родич нашого генерального.

Ось він мені сьогодні по секрету прошепотів. Порадив нове місце шукати, доки є час.

Каже, що краще звільнитися за власним, то потім із працевлаштуванням менше проблем буде.

– Костя, спочатку потрібно все перевірити. А раптом жодного скорочення не буде? Ти звільнишся і зовсім залишишся без роботи. Не забувай, що у нас двоє дітей, нам їх піднімати треба.

– Та я це розумію, але все ж таки вважаю, що краще підстрахуватися. Складу резюме і розішлю його по компаніях, можливо, комусь потрібен продавець.

Костя так і зробив: резюме розіслав, навіть кілька разів на співбесіди сходив, але невдало – ніхто з роботодавців йому після інтерв’ю так і не подзвонив.

За місяць чоловіка скоротили. Костя приніс дружині зарплату за місяць та компенсацію за невикористану відпустку.

Іра засмутилася:

– Ну, і що тепер ми робитимемо? Чи є якісь плани на найближче майбутнє?

– Гроші ці ти поки сховай, вони нам ще знадобляться. А я шукатиму роботу, що ж тепер робити?!
Костянтин осів удома. Кілька місяців Іра його не чіпала, шкодувала, вона бачила, як втрату роботи тяжко переживає Костянтин.

Щоб якість життя її та дітей не погіршилася, жінка знайшла другу роботу – вона йшла о 8-й ранку і поверталася ближче до 10-ї вечора.

Костянтин весь день був наданий сам собі:

– Ну як справи? – Щоразу повертаючись зі служби вичавлена ​​як лимон, цікавилася Ірина, – є якісь новини?

– Та поки що ніяких, – зітхав Костянтин, сидячи за комп’ютером, – ось, моніторю вакансії, шукаю хоч що-небудь.

Періодично Костя роботу знаходив – то консультантом у магазин влаштовувався, то таксистом, то кур’єром. Заробіток у нього, звичайно, був нестабільний і маленький, тож Іра все тягла на своїх плечах.

Своїми проблемами жінці поділитися не було з ким, батьки жили далеко, а свекруха, як і завжди, була на боці сина:

– Потерпи, Ірино, – пояснювала Станіслава Романівна невістці, – це тимчасові труднощі. Я Костика знаю, він обов’язково видереться.

А ти, як дружина, маєш надати йому моральну підтримку, маєш стати його стимулом рухатися далі. Допоможи йому підвестися з колін!

Не надумай пиляти за відсутність роботи – коли все налагодиться, він тобі обов’язково це пригадає.

А Іра і не пилила, вона просто працювала за двох, та підірвала за 3 роки здоров’я.

Костянтин від дрібних радощів відмовлятися не збирався – курив дорогі цигарки, у вихідні просив дружину купити йому кілька пляшечок гарного хмільного, хотів мати нові речі і містом пересуватися виключно автомобілем.

Іра, намагаючись зберегти сім’ю, чоловікові гроші на все це давала. Щосили жінка стримувалася, щоб не зірватися і не висловити чоловіку все, що в ній накопичилося за довгі місяці.
Ірина, напевно, й надалі жила б у невіданні, якби якось у магазині не зустріла дружину колеги Костянтина.

Вони були знайомі, кілька разів бачилися на корпоративах, куди Іру раніше брав Костя:

– Ірино, здравствуйте, – привітно привіталася Світлана, – навіть і не очікувала вас зустріти в наших краях. Наскільки я знаю, живете ви за два квартали звідси.

– До подруги їздила, – посміхнулася Ірина, – а по дорозі додому згадала, що продукти деякі купити потрібно. Ось і зайшла в перший магазин, що попався.

– Так? А я думала, ви тепер тільки в елітні магазини ходите, – пожартувала Світлана, – після того, як ваш чоловік став начальником відділу, можливостей більше стало.

Ірина здивувалася:

– Яким начальником? З чого ви це взяли? Може, переплутали мене з кимось? Я – дружина Костянтина.

– Та я знаю чудово, хто ви. Ні, не переплутала. А ви що не знаєте, що ваш чоловік став начальником?

Вони ж із моїм Васею, як то кажуть, ніздря в ніздрю на підвищення йшли, але ваш скакун до фінішу першим прийшов.

Вася тоді дуже засмутився, ледве цю подію пережив. Ну гаразд, не затримуватиму вас, була рада зустрітися.

Ірина вискочила з крамниці, забувши про продукти. Додому поїхала на таксі – поспішала поставити кілька важливих питань чоловікові.

В голові роїлися думки: невже Костя тоді її обдурив? Якщо збрехав, то навіщо? Яку мету він мав? А може, це Світлана просто помилилася чи щось переплутала?

***
Машини Кості у дворі не було.

– Вдома немає, – промайнула в голові Ірина, – цікаво, де пропадає цей безробітний?

Набравши чоловікові, Іра ледве стрималася, щоб не накричати на нього по телефону:

– Костю, а ти де? Я додому повернулася, а тебе нема.

– Та я по справах від’їхав, – квапливо пояснив чоловік, – скоро буду вдома. Не переживай.

Іра спочатку хотіла влаштувати чоловіку допит, але потім раптом вирішила перевірити інформацію.

Якщо Костя справді збрехав їй про скорочення, то, найімовірніше, і на запитання правдиво не відповість.

Треба було з’ясувати справжню причину його вчинку. Для початку Іра подзвонила на роботу і вдала хвору. Начальство співробітниці пішло назустріч і дозволило їй один день вдома відлежати.

Костя повернувся через півтори години, Іра за цей час заспокоїлася і придумала план виведення на чисту воду брехуна.

Накривши на стіл, жінка між справою сказала:

– Завтра на роботу не йду.

– Чому? – Стрепенувся Костянтин, – щось трапилося?

– Та щось погано почуваюся, – простягла Іра, – голова болить, у горлі перчить. Напевно, застудилася.

– Так ти випий аспірин, спати лягай і вранці будеш, як огірочок! Зараз, Іро, не можна тобі вдома прохолоджуватися. Гроші потрібні.

– Так? На що? – поцікавилася Ірина.

– Ну як? На життя, – відповів Костянтин, – давай я в аптеку з’їжджу, спитаю там у фармацевта, які ліки при застуді приймати треба. Вип’єш і спати.

– А чому? Ти мене так на роботу женеш? – Запитала у чоловіка Іра, – ти вважаєш, я не маю права трохи відпочити? Я і так у двох місцях працюю без вихідних практично.

– Та ні, відпочивай, звісно, ​​- пішов назад туди Костянтин, – я навпаки думав подбати про тебе, ліки привезти. Ну, якщо ти не хочеш…

До речі, я завтра рано-вранці поїду, цілий день мене не буде.

– Куди? – ледве стримуючись, спитала Іра, – ти начебто зараз не працюєш. Що це за такі важливі справи? Чи я чогось не знаю?

– Скажеш також, справи. Призначили мені кілька зустрічей, можливо, пощастить і на роботу влаштуюся.


Іра ледве дочекалася, поки чоловік засне. Спочатку вона залізла до його телефону, але нічого там не знайшла.

Робочих чатів у жодному месенджері не було. Журнал дзвінків був порожній. Костянтин, мабуть, перед поверненням додому його очистив.

Іра чомусь вирішила перевірити портмоне.

Загалом у них у сім’ї не було прийнято лазити по чужих гаманцях, вона раніше собі ніколи не дозволяла заглядати в гаманець Кості, але зараз ситуація просто вимагала перевірки.

Усередині, в потайній кишені портмоне, Іра знайшла банківську картку. Вона точно пам’ятала, що раніше Костянтин її не мав.

– З’їжджу я до банкомату, – подумала Ірина, – подивлюся, що там. Сподіваюся, Костя своїм звичкам не зрадив і на цю карту теж встановив той самий пін-код, як і на всіх інших. Так у будь-якому разі, так і є! Він завжди так робив, щоб у разі чого пароль не забути.

Ірина не помилилася – пароль дійсно Костянтин за звичкою поставив «стандартний».

Глянувши на чек, жінка мало не втратила дару мови – на карті лежав майже 1 мільйон. На тому самому автомобілі Іра повернулася додому, розбудила чоловіка і влаштувала йому скандал: – Це як розуміти? – кричала розлючена жінка, – звідки в тебе такі гроші? Ти що, роботу не втратив? Ти весь цей час мені брехав?

– А хто тобі дозволяв за моїм гаманцем нишпорити? – пішов у наступ Костянтин, – ти в мене запитала, чи можна тобі взагалі цю карту в руки брати?

– А чому я маю питати? Я твоя дружина, я маю на це право! Я, значить, 3 роки горбачуся на благо нашій сім’ї та дітей, а ти продовжуєш працювати та ще й гроші від мене ховаєш?

Не було жодного скорочення! Я сьогодні зустріла дружину Василя, вона мене привітала із твоїм підвищенням!

Ти, виявляється, нову посаду півтора роки тому здобув! Як ти примудрився, якщо три роки тому тебе з цієї фірми скоротили?

Скандал набирав обертів, Костя спочатку намагався ніяково виправдовуватися, але потім зізнався:

– Так, справді, ніхто мене не скорочував. Так, і підвищення я отримав. Це була перевірка, я перевіряв тебе!

Хотів подивитися, чи справді ти зі мною і в горі, і в радості. Хочу тобі гарну новину повідомити – перевірку ти пройшла!

– До біса твої перевірки, – з Іриною трапилася істерика, – як ти міг? Як ти додумався взагалі до такого? Як у тебе совісті вистачило мені в очі дивитися?

Користувався тим, що цілий день мене немає вдома і спокійно ходив на роботу, як раніше? А де зарплата? Чому ми майже 3 роки жили лише на те, що я заробляю?

– А зарплата вся тут, – постукав пальцем по портмоне Костянтин, – я нічого не витрачав. Відкладав, суму зібрав пристойну. Ось тепер думаю, на що її витратити.

– Ти всі гроші мені віддаси, – заявила Іра, – я сама вирішу, що на них купити!

– Нічого ти не отримаєш, – розлютився Костянтин, – це – мої гроші, і витрачати їх буду я тільки на себе!

Все ж таки хорошу мені мама ідею підказала. Якби я продовжив усі гроші в сім’ю приносити, нічого б скупчити не зміг!

Іра тієї ж ночі чоловіка вигнала. Костянтин йшов з повною впевненістю, що завтра ж повернеться – дружина його простить.

Але Іра вирішила йти до кінця – вона подала на розлучення і попрямувала до суду, щоби отримати половину від накопичень чоловіка.

Бруду на жінку вилилося багато, у користі її звинувачували всі родичі чоловіка.

Найбільше старалася свекруха. Костянтину все ж таки довелося віддати тепер уже колишній дружині частину своїх накопичень.