– Як там Микитка? – Запитав чоловік, обдарувавши Олену теплою посмішкою. Олексій був у відрядженні трохи більше тижня, а вже сумував за сином та дружиною. Та й вони божеволіли.
– Микита нещодавно повернувся із тренування. Зараз із друзями у комп’ютер грає. Ти ж знаєш, що в них там якісь сходи в один і той самий час. Якщо хочеш, можеш подзвонити йому пізніше.
– Ти знаєш, я що я пізніше спатиму. Вже вирубує. Втомився жахливо. Ще кілька днів попрацюю, а потім, напевно, збиратимемося додому. Сумую за вами. Поцілуй Микиту за мене, і скажи, що тато нудьгує. Люблю тебе!
– І я тебе! – Усміхнулася Олена. Хтось зателефонував у дверний дзвінок. – Піду, перевірю, хто там. Напевно, тітка Зоя знову хоче попросити, щоб прочитала їй інструкцію до ліків.
Інструкції ці сусідка вивчила вже, напевно, напам’ять, але вона жила одна, нудьгувала, а просто прийти, щоб поговорити чи випити кухоль чаю, напевно, соромилася, хоч Олена і казала, що вечорами вона вільна, і сусідка може не турбуватися, заглядати в гості.
Зі спальні сина долинали голоси. Здзвонився знову зі своїми друзями та активно обговорював стратегію гри. Олена мимоволі згадала своє дитинство, коли комп’ютерів не було, а з електронних іграшок тільки тетріс та тамагочі, та й то не в усіх.
Відчинивши двері, Олена здивовано подивилася на миловидну незнайомку. Блондинка з великими блакитними очима і пухкими губами, плескала віями, дивлячись на господиню квартири. Вона стискала ручку валізи і ніяково переминалася з однієї ноги на іншу.
– Здрастуйте, – пролепетала дівчина.
– Вітаю! – Олена спохмурніла. На жебрачку незнайомка не була схожа. А що забула у них у квартирі – незрозуміло, адже знайомі вони не були. – Ви до кого? – М’яко підштовхнула до розмови Олена.
– А я до Льоші жити приїхала. Ви, мабуть, його сестра?
– До Льоші? П-приїхали? – Здивувалася Олена. Перед очима все попливло, а серце скувало крижаними ланцюгами.
– Ну так. Він казав, що якщо я наважуся піти від чоловіка, то він чекатиме на мене, і ми зможемо жити разом. Ось я наважилася. Пішла. Додзвонитися до Льоші не можу, у нього телефон поза зоною доступу.
– Звідки у вас адреса цієї квартири? Ви помилилися, швидше за все?
Надія на помилку була надто мізерною, але поки вона билася в грудях і хотілося вірити у краще.
– Я не могла помилитися, – заперечливо похитала головою незнайомка. – Я ж зустрічалася тут з Льошою. Жила тут із ним тиждень на початку червня.
Ще один удар обухом по голові. На початку червня Олена із сином та своєю матір’ю їздили на море. Чоловік не зміг взяти відпустку і сказав, що наприкінці літа вони обов’язково поїдуть туди з родиною, а поки що доведеться відпочивати без нього. Він навмисне випроводив дружину та сина, щоб проводити час із коханкою?
– Жила, значить, – кивнула Олена. З’явилося сильне бажання спочатку коханку зі сходів спустити, а потім відправити шмотки чоловіка. Довелося дихати глибше, щоб лють хоч трохи вщухла.
– Так, – продовжила посміхатися дівчина. Молоденька ще зовсім, точно молодша за Олену. Чоловік потягнув на свіжу кров? Адже по ньому не скажеш, що здатний змінити. Він так щиро казав, що любить свою сім’ю. – Ви ж його сестра, так?
– Загалом дружина, – відповіла Олена.
– Ой! – пискнула незнайомка, злякано відсахнувшись. – Як же так? Він не казав мені, що в нього… Боже! Адже він казав, що єдина причина, через яку ми не можемо бути разом – мій шлюб. Якби я тільки могла подумати, що він також одружений! Що мені тепер робити? Я ж пішла від чоловіка без копійки. Мені й піти нема куди.
Дівчина запанікувала, а Олена зловтішно посміхнулася. Хіба її проблеми, що робитиме коханка Олексія? Хай що хоче, те робить! Олена – не благодійний фонд.
– Треба було думати раніше, коли з чужим чоловіком у стосунки вступала. А зараз можеш іти, куди очі дивляться. Льоша все одно в іншому місті, у відрядженні. Він тобі навряд чи допоможе.
З цими словами Олена почала зачиняти двері, але незнайомка, випустивши валізу, кинулася вперед, схопившись за край дверного полотна, і з благанням подивилася на розлючену, обдурену дружину.
– Прошу вас, вибачте мені. Я ж не знала, що він одружений. Він не говорив! І обручки у нього не було. Дозвольте мені переночувати у вас, а вранці я поїду до батьків. Адже ми з вами, виходить, обидві жертви обставин.
Жертви обставин… Навіть якщо чоловік справді не казав коханці, що одружений, у квартирі було чимало знаків, що має сім’ю! І це не заважало зухвалій дівчині жити там.
– Мам, хто там? – Запитав Микита з кімнати.
– Ніхто, синку! Ніхто вже йде! – Процідила Олена зло, дивлячись на незнайомку. – Нахабна яка! Я не допомагатиму. Ідіть до чоловіка і просіть у нього допомоги! А від мене тримайтеся подалі, бо я й зі сходів спустити можу.
Незнайомка схлипнула, відсахнулася, а Олена зачинила двері. Усередині все кипіло, як хотілося якнайшвидше зателефонувати чоловікові і сказати, що їй відома вся правда, що сина він більше не побачить, і нехай навіть не розраховує на прощення. Олена повірити не могла, що чоловік зрадив її. Та й такі дівчата навіть не в його смаку були! Йому блондинки ніколи не подобалися. Що раптом змінилося? Як із зразкового сім’янина він перетворився на нахабного брехуна та зрадника?
Зачинивши двері, Олена поспішила до кімнати. У голові не лягала думка, що їхньому міцному шлюбу міг прийти кінець. Хіба таке можна брати за правду? Адже вони з чоловіком так сильно любили один одного. В який момент він вирішив піти набік? Коли все раптом змінилося? Голова йшла кругом, розколювалася. Розуміючи, що завтра у чоловіка непростий день на роботі, навіть у такій ситуації Олена не могла переступити через себе та потривожити його. Вона дбала про Олексія, хоч тому було начхати на сім’ю насправді. Чи то чоловік відчув щось недобре, чи коханка все-таки змогла додзвонитися до нього, але побачивши вхідний, Олена навіть зраділа. Зараз вона все висловить і одразу поставить перед фактом – повертатися до родини чоловік нехай навіть не думає.
– Щось забув? – Крижаним тоном запитала Олена у чоловіка.
– Ти знаєш, заснути не можу. Передчуття погане з’явилося. У вас все в порядку? Хто приходив?
– Коханка твоя. Ти не хвилюйся, з сходів я її не спустила, – повним байдужим голосом говорила Олена, аби не зірватися на істерику. Страшно було, що хвиля жаху охопить, і син дізнається про все так. Не хотілося налаштовувати його проти батька. Яким би чоловіком не був Олексій – батько він чудовий.
– Моя коханка? Ти, мабуть, жартуєш? Що там тобі встигли наговорити вже? – насупився чоловік і підвівся на лікті. Він уже засинав, але тепер від бажання спати не лишилося й сліду.
– Сказала, що пішла від чоловіка. Вона жила у квартирі на початку червня. Збіг, який цікавий, га? Саме коли ми з сином на море виїжджали. Адже часу трохи пройшло. Нічого не хочеш сказати? Тільки ти врахуй, що я зраду пробачити не зможу. Я тобі багато разів це казала.
– Олено заспокойся, будь ласка, і візьми себе в руки. Я б ніколи не зрадив тебе. Не зрадив би вас із сином. Ну ти чого? Ти ж мене знаєш! Яка коханка? Мене на вас із сином не вистачає з такою роботою. Знаєш, я приїду і одразу попрошу відпустку, поїдемо відпочивати кудись.
– У тебе зовсім совісті нема? – перебила чоловіка Олена. – Вона запевняє, що жила у квартирі перший тиждень червня. Каже, що від чоловіка пішла до тебе.
– Стривай… – Олексій сів і потер перенісся. Думки вирували в голові, але вхопитися за одну з них ніяк не виходило. – Коли ви їхали на море, я ж жив на роботі в буквальному розумінні цього слова!.. Щоб усе встигнути за тиждень і потім приділити вам більше часу, я позаурочно працюав. Начальник тоді навіть бурчав, що зовсім не відпочиваю. Спав на дивані, навіть душ у фітнес залі приймав. А квартиру… я поступився її твоєму братові на тиждень. Він дуже просив. Не знав, що він із дівчиною жив. Я кілька разів приїжджав, коли він гуляти йшов, жодних слідів сторонньої жінки не помітив. Ось же жук який! Ти мені якщо не віриш, у нього спитай!
– Стривай… мого брата?
– Ну так! Він дуже просив, адже я на роботі пропадав. Стривай, то це його дівчина і прийшла, мабуть?
Олена зазнала величезного полегшення. Вона спокійно видихнула і посміхнулася. Чоловік виглядав трохи скривдженим, але жінка поспішила вибачитись перед ним.
– Я навіть подумати не могла, що мій брат жив у нашій квартирі! Ось… Недобре вийшло, звичайно. Пробач мені, дурну. Мені не слід було відразу зриватися на тебе, треба було поговорити для початку.
– Нічого страшного. Головне, що все з’ясували. Недаремно я заснути не міг стільки часу, відчував, що щось не так. Завтра буду підганяти всіх. Вже хочу повернутися додому якнайшвидше і обійняти вас із сином. Тепер я піду спати. Заспокоївся.
Брата та чоловіка Олени звали однаково – Олексій. Проте жінка й думки не могла допустити, що незнайомка говорила про її брата. Брат зараз був на зміні. У нього там зв’язок не ловив взагалі, тому раніше, ніж вранці, він навряд чи зможе дізнатися, що його дівчина пішла від свого чоловіка. Лізти в їхні стосунки і розбиратися, як брат взагалі примудрився зв’язатися із заміжньою жінкою, Олена не хотіла, але й залишати дівчину на вулиці вночі – не діло.
Олена поспішила вийти із під’їзду. Незнайомка не пішла. Вона сиділа на лавці, схрестивши руки на грудях, розгойдувалася назад і вперед.
– Ви до нього приїхали? – Запитала Олена крижаним тоном, показуючи фотографію свого чоловіка.
– Ні-ні, Льоша казав, що це чоловік сестри його. Виходить, він обманював мене?
– Просто вийшла плутанина, – з полегшенням вкотре видихнула Олена. – Значить, до нього? – Тепер вона показала фото свого брата.
– Так! Це мій Льоша, точніше… Вибачте, я заплуталася.
– А вас як звуть? – Все-таки спілкувалися стільки, а імені незнайомки поки що Лена так і не дізналася.
– Каріна. А вас Олена, так? Льоша казав, що в нього сестра… Він не сказав, що насправді одружений.
– Каріно, розумієте, на фото, яке я показала вам першим, мій чоловік. І його звуть Олексієм, як і мого брата. Це наша з чоловіком квартира, і я навіть не знала, що брат мешкав тут цілий тиждень. Давайте піднімемося у квартиру? Я напою вас гарячим чаєм і ми все обговоримо? До ранку брат буде на заводі, а зв’язок там справді не ловить. Вранці ви зателефонуйте йому і повідомите, що пішли від чоловіка. Далі вже вирішуватимете разом, що робити.
Каріна зраділа, що це лише непорозуміння, адже Олексія вона полюбила всім серцем. За кухлем ароматного чаю молода жінка розповіла, що заміж вийшла на вимогу батька, за обраного ним чоловіка. Вона була нещасна у шлюбі, а чоловік частенько піднімав на неї руку. Проблиск світла наприкінці тунелю не було видно. Каріна вже й не вірила, що колись може стати щасливою. Вона вважала, що всі чоловіки однакові, доки випадково не познайомилася з Олексієм. Закохавшись у брата Олени, молода жінка відчула, що таке радість життя. Вона одразу розповіла, що одружена, що чоловіка боїться. Льоша пропонував свій захист, але Каріна боялася. І ось вона наважилася піти від чоловіка. Той, на диво, нічого проти не мав. Сказав, що йому все одно вже набрид такий шлюб. Однак дружині велів навіть не розраховувати одержати від нього жодної копійки. Карина рада була випорхнути. А тут такі новини. Вона намагалася додзвонитися до Олексія, але не змогла. А те, що він на зміні, зовсім вилетіло з голови. Обидві жінки пораділи, що вдалося все виршити. Олена постелила обраниці свого брата у вітальні, а рано-вранці зателефонувала Олексію.
– Ну ти й наробив шухера… – посміялася Олена.
– Що трапилося, сестричко?
Олена швидко розповіла братові, як учора мало не спустила його кохану зі сходів, думаючи, що чоловік зраджує її.
– Добре, що питання вирішилося швидко, і їй не довелося всю ніч мерзнути біля нашого під’їзду.
Олексій зрадів почутій новині. Сказав, що зараз приїде за Каріною. Закохані довго обіймалися. Каріна плакала і говорила, як вона щаслива, що тепер вони можуть бути разом. Так як брат жив з батьками, а вести наречену до них не хотілося принаймні поки що. Їй ще слід було відійти від переживань, пов’язаних з невдалим шлюбом, Олена допомогла братові фінансово, і вже в цей день він перебрався на орендовану квартиру. Все закінчилося благополучно, а наступного дня повернувся чоловік Олени з букетом та подарунками з відрядження.
– У мене ще й радісна новина. Вдалося вибити відпустку у начальника, тож збирайтеся з Микиткою. Ми поїдемо відпочивати. Позбавлятимемося всякої нісенітниці, що відвідує голову час від часу, – посміявся Олексій, притискаючи до себе кохану дружину.