В Іри та Валі якось з дитинства стосунки не склалися – старша з молодшої прикро жартувала, підставляла перед батьками.
Валі іноді здавалося, що Іра відчуває задоволення, коли її, Валентину, карають:
– Ось мама тобі надавала, – раділа Іра, – і правильно зробила. Менше скаржитися будеш!
Ти дивись, адже я й не таке придумаю. Візьму та скажу, що ти мамині прикраси на вулицю тягаєш, подружкам показуєш.
Тебе так за це відлупцюють! Зі мною, Валько, краще дружити!
Більш-менш добре сестри стали ставитись один до одного, коли підросли. І те, Валі часом були незрозумілі вимоги старшої сестри – Іра завжди вважала, що тільки навколо неї однієї крутиться планета.
Досі вже одружена 32-річна жінка експлуатувала своїх батьків, залишаючи на пенсіонерів дітей та випрошуючи у них гроші.
Іра забирала меблі та техніку, які, між іншим, Валя купувала батькам.
Молодша жила окремо. Сім’ї двадцятишестирічна Валентина поки що не завела, весь її час було присвячено роботі та кар’єрі.
Валя збиралася неодмінно найближчим часом стати начальником, тому робила все, щоб її помітило керівництво.
Для свого віку заробляла більш ніж непогано, тому могла дозволити винаймати двокімнатну квартиру недалеко від центру, утримувати автомобіль та фінансово допомагати батькам.
Ірина теж не проти була відкусити від достатку молодшої сестри шматочок, але Валя цього їй не дозволяла – вона взагалі намагалася ще раз ніколи не йти на поводу у сестри:
– Валь, мені твоя допомога потрібна, – зателефонувала якось молодшій сестрі Ірина.
Валентина здивувалася:
– Ого, які люди! Три місяці про себе знати не давала, а тут раптом з’явилася. Що трапилося? Навіщо тобі знадобилася?
– Ой, Валю, у нас як завжди проблема за проблемою! Мишко позавчора розбив свій телефон. Вже не знаю, навіщо, але він його з вікна викинув – кабінет у школі у них на другому поверсі. Відновленню гаджет, звісно, не підлягає. Там ремонтувати нема чого!
– І? – чудово розуміючи, куди хилить сестриця, спитала Валя.
– Дай грошей! Мишку потрібно новий телефон купувати, другий день істерить, спокою від нього немає! Там і ГДЗ, і шкільні чати, групи всякі. Репетитор йому у месенджері завдання відправляє. Загалом, без телефону – як без рук.
Валі сестрі допомагати не хотілося, але племінника все ж таки було шкода.
Справді, зараз без смартфона прожити дуже складно, особливо якщо ти школяр чи студент.
– Добре, – погодилася Валентина, – давай завтра поїдемо в магазин і щось для Мишка доглянемо. Я з одинадцятої до години дня вільна.
– Добре, – погодилася Ірина, – давай з’їздимо. Дякую тобі, Валю. Дуже врятувала.
Сестри зустрілися у торговому центрі. Валя Іру поспішала:
– Тільки, будь ласка, давай по всіх салонах ходити не будемо. Зайдемо в якийсь один, який найближче, і там купимо. Мені ще працювати їхати на інший край міста.
– Звичайно, – запевнила Валентину сестра, – швидко впораємося.
Годину Іра бігала по салонах стільникового зв’язку: в одному її не влаштував асортимент, в іншому консультанти виявилися надто нав’язливими, а в третьому – навпаки, надто байдужими.
– Прекрасна модель, – запевняв Ірину консультант п’ятого салону, – ваш восьмикласник буде в захваті. Цей смартфон зараз наймодніший серед молоді, причому «Яблуку» він нічим не поступається!
Камера шикарна, знімає в найдрібніших деталях, кольори повністю зберігаються. Головна особливість цього смартфона – ось, дивіться, він складається як книжка!
Ірина згідно закивала головою:
– Дійсно хороший. Беремо!
Валя, яка до цього розглядала асортимент магазину, підійшла до вітрини. Дивлячись на цінник, дівчина здивувалася. Схопивши сестру за руку, Валя відтягла її подалі від консультанта і зашипіла:
– Ти що, очманіла? 50 тисяч? Телефон за 50 тисяч дитині, яка навчається у восьмому класі? Я не купуватиму його!
– Слухай, Валю, чого ти постійно скупишся? Пояснила ж людина, що модель хороша, модна. Подивися, у неї скільки додаткових функцій!
Ти де бачила, щоб телефон навпіл складався? Звісно, звідти й ціна така велика. Тобі що ці 50 тисяч? Півмісяця роботи! Невже тобі для племінника шкода?
– Жаль, Іро, – спалахнула Валя, – я гроші не друкую! Вони мені, між іншим, важко дістаються, і ти навіть не уявляєш, наскільки важким. Твій бюджет – 20 тисяч, я не готова жодної копійки більше витратити.
Сестри посварилися в магазині. Ірина, не дивлячись на Валю, тицьнула пальцем у перший-ліпший телефон за 18 тисяч.
– Ось цей. Вона розплатиться, – сказала Іра і вийшла.
Валя зухвалості сестри вкотре вразилася: зовсім Ірка не змінилася! Якою була в дитинстві безпардонною, такою й залишилася!
Ірина взагалі дозволяла собі багато зайвого. Старша сестра продала велосипед молодшій – Валя, на своє лихо, транспорт зберігала у батьківському гаражі.
Коли зникнення виявилося і почали з’ясовувати місцезнаходження велосипеда, Валентина зателефонувала Ірині:
– А що, то твій був, чи що? Потрібно ж, а я не знала, що ти велопрогулянки захоплюєшся.
Мені батько сам сказав: гараж – розхламити, зайве – здати на метал, сміття – викинути.
Ми з чоловіком приїхали, зайшли, дивимося – там велосипед стоїть. Я подумала, що то батьковий старий. Пам’ятаєш, він у нашому дитинстві на роботу їздив у свій час?
– Ти що, чи що? – Закричала Валентина, – спортивний гірський велосипед ти переплутала з батьківським старим?
Я його купувала, Іро, за 40 тисяч. Поверни мені ці гроші! Або купи такий же мені, все одно!
– Та відчепись ти від мене, – обурилася Ірина, – чому я повинна тобі щось купувати?
Твій велосипед, от і зберігала б його вдома! Мені що сказали, те я й зробила.
Металобрухт здала, а сміття – викинула. Нічого я тобі не повертатиму. Сама винна!
Ірина потягла у батьків нову мультиварку та мікрохвильову піч, яку матері з батьком купила Валя.
Молодша дочка, приїхавши до батьків у гості, одразу помітила відсутність техніки:
– Що, мамо, Ірка в гостях побувала? Знову ти їй свої речі віддала? Мам, адже я не для Ірки купую, а для вас!
Вона працює, чоловік у неї працює, вони собі що, мікрохвильову піч купити не можуть?
Та зараз із рук за 4 тисячі можна цілком робочий варіант знайти!
– Не лайся, дочко, – як завжди м’яко попросила Антоніна Станіславівна, – Іра каже, що зайвих грошей немає.
Їхня мікрохвильова піч зламалася, а без пічки дуже незручно! Внучка молодша, Вероніка, щоранку на сніданок кашу вівсяну їсть.
Ну з одного боку простіше ж насипати в пластикову мисочку кашу, залити молоком і на 5 хвилин відправити в мікрохвильову піч! Все, їжа готова.
Ну немає в Іринки часу возитися з каструлями та плитою. А нам із батьком все одно робити нічого, ми можемо і на газі їжу підігріти!
***
Черговий конфлікт між сестрами виник кілька тижнів тому. Іра, яка вже давно забула про минулі розбіжності, знову зателефонувала Валі, щоб перехопити у неї кілька тисяч на тиждень.
– Тобі карту продиктувати?
– Не треба, – відповіла Валя, – вона в мене й так у вибраних збережена. Ти ж постійно щось клянчиш. Перекинула. Подивися, чи прийшли твої 3 тисячі чи ні.
– Прийшли! Дякую, я зарплату отримаю і тобі одразу ж віддам. А ти, до речі, у відпустку ще не вийшла?
– Через два тижні. З останніх сил уже допрацьовую, нікого з колег уже бачити не хочу, так вони мені набридли!
– Ммм, – протянула Ірина, – і що, які плани на відпустку?
– Летимо з подругою до Туреччини, вирішили відпочивати вдвох. Путівки вже викупили, залишилося лише валізи зібрати.
– Слухай, – пожвавішала Ірина, – мені на думку спала чудова ідея! Може, ти мою молодшу візьмеш?
Ну а що, дитина хоч би на море подивиться! Вероніці – 6 років, а вона ніде, крім бабусиної дачі і не була ще.
Сама розумієш, ми з чоловіком такої можливості не маємо, заробляємо значно менше, ніж ти.
– Ір, я не можу, – відразу ж відмовилася Валентина, – по-перше, це незручно. Ти сама чудово розумієш, чим ми з подругою там, у Туреччині, займатимемося! Ресторанами та барами ходити.
По-друге, дуже скоро виліт, а у дитини жодної довідки немає.
По-третє, із путівками що робити? Купити їй повноцінну не можу, вільних грошей немає. Та й чи потрапить квиток на потрібну дату?
У мене два тижні залишиться від відпустки, давай я, коли повернуся, із задоволенням днів п’ять-шість проведу з племінниками?
– Де? – розлютилася Ірина, – у селі нашому вони і без тебе побувають не один раз за літо!
Валю, ну що тобі складно, чи що? Довідки я зберу, я маю зв’язки в поліклініці, з цим проблем не буде. А щодо путівок…
Ну вона ж маленька, їй 6 років. Напевно, у турагентствах знижки діють. Я тобі 5 тисяч переведу, домовись там.
– Ір, дурниці не городи! Не можу взяти твою дочку з собою, я ж пояснила! Який це відпочинок із маленькою дитиною?
– Чудовий! – Знову понесла Ірина, – поки молодшої у будинку немає, я б стільки всього переробити встигла! Сама б зрештою від вічного «мам, мам» відпочила!
Дивись за дитиною вдень, а вночі гуляй, де хочеш! Спати Вероніка лягати буде о 10, прокидається о 7 – у тебе буде 9 годин у запасі!
Давай, давай, займися оформленням путівки. А гроші я тобі із зарплати переведу, немає зараз.
Валентина кинула слухавку, більше продовжувати діалог із сестрою вона сенсу не бачила.
Іра на Валю смертельно образилася і одразу нажалилася батькам.
Валентина чудово відпочила, після повернення до міста дівчина вирушила до батьків.
Мати дочки розповіла про те, що Іра змусила їх купити для онуків путівки до табору.
Сестри більше не спілкуються. Валентина вирішила сестрі більше не допомагати – нехай Іра сама викручується.
Батькам дівчина теж суворо заборонила потурати капризам старшої дочки. Ті пообіцяли, звісно, але Валя чомусь упевнена, що ситуація не зміниться.