– Наташка! – Алла В’ячеславівна чекала на повернення доньки. – Ти зарплату отримала? Давай скоріше сюди!
Давай, давай швидше, мені потрібно платіж за позикою терміново внести. Сьогодні дзвонили з якогось агентства, вимагали негайно сплатити борг. Що стоїш, рота роззявила?
Наташі рік тому поставили страшний діагноз – розсіяний склероз. Після цього життєрадісна, усміхнена дівчина замкнулася в собі.
Півроку Наталка нікуди не виходила з квартири, не зустрічалася з друзями, ходила тільки з матір’ю по різних організаціях.
Алла В’ячеславівна твердо вирішила оформити дочці інвалідність. Лікарі, розмовляючи з пацієнткою, пояснювали:
– Звичайно, розсіяний склероз – захворювання хронічне, але сучасні препарати творять чудеса. Це раніше люди з такою патологією ум.ирали рано, а зараз у вас є всі шанси дожити до 70, а то й до 75 років.
Головне, своєчасно приймати ліки та дотримуватися лікарських рекомендацій. Візьміть себе в руки, вам знадобляться сили.
Наташа довго думала над словами фахівців і дійшла висновку, що її життя поки що не закінчено.
Вона подивилася кілька відео на відомому хостингу, зсередини ознайомилася з життям людей, з такою ж хворобою, як і вона. І зрозуміла, що вона ще має час, щоб насолодитися молодістю.
Оформивши інвалідність, Наталя відразу взялася шукати роботу. Спочатку її нікуди не брали напевно через хворобу, але вона не впадала у відчай, вперто ходила на співбесіди і успіх їй все ж таки посміхнулася.
Її взяли адміністратором у хостел. Саме там вона познайомилася з Льошею – хлопцем, який кардинально змінив її життя.
Мати Наташі, Алла В’ячеславівна, не працювала, але жити при цьому хотіла добре. Бажано так, щоби всі подруги заздрили.
Багатого чоловіка Аллі В’ячеславівні не дісталося, батько Наташі був викладачем економіки в одному київському ВНЗ. Гроші заробляв, але аж ніяк не величезні, їх мало вистачало на життя.
Алла В’ячеславівна часто підкидала чоловіку проблем. Не маючи офіційної роботи, жінка примудрялася регулярно влазити у борги, беручи позики не лише у мікрофінансових організаціях, а й у банках.
Знайомі друзі вже давно Аллі В’ячеславівні перестали позичати гроші. Знали, що вона їх ніколи не поверне.
Наташа була слабохарактерною, будь-яке потрясіння надовго вибивало дівчину з колії. Пенсію за неї отримувала мама і витрачала гроші на власний розсуд.
Пенсія за ті кілька місяців, що Наталка після оформлення інвалідності провела вдома, мати спустила на дурницю: купила ігровий комплекс для їхньої домашньої собаки, своєї улюблениці.
Наташа, вже почавши заробляти, стала в матері цікавитися, куди та витрачає її пенсію та зарплату, але Алла В’ячеславівна відмахувалася:
– Наташ, яка різниця? Ти одягнена, сита, взута, що тобі ще треба? Чому я взагалі маю відповідати на такі питання? – Мам, – намагалася пояснити мамі дівчина, – але ж у мене теж мають бути гроші! Я навіть пообідати з колегами сходити не можу, у мене весь час кишені порожні.
Дівчата звуть після роботи мене в кафе, а я відмовляюся, відмовки, щоб не йти, вигадую! Мені не зручно так.
– Нема чого ходити по всяких сумнівних закладах! Закінчилася зміна – одразу додому. Тобі, Наталко, з твоїм діагнозом взагалі не можна без проводжаючого нікуди ходити.
– Виходить, я можу більше не виходити на роботу? – поцікавилася дівчина.
– Ні звичайно! Працювати – твій обов’язок, я говорю про інші місця.
Наталка не розуміла, що мати має на увазі. Як походам у кафе з подругами може стати на заваді її хвороба?
Алла В’ячеславівна не хотіла упускати доньку з-під контролю, їй було невигідно, щоб Наташа заводила друзів або, гірше, молоду людину! Аж раптом сторонні люди на своєму прикладі покажуть Наталці, що таке свобода!
Льоші його колега дуже подобалася. Тиха, спокійна ввічлива та дуже симпатична.
Молода людина кілька разів намагалася запросити Наташу на побачення, але та постійно відмовлялася. Вона не хотіла йти ні в кіно, ні в кафе. Справжню причину хлопець дізнався пізніше.
Якось до Наташі підійшла Марина, колега, і запропонувала:
– У Свєтки сьогодні день народження ми хочемо всі разом після зміни піти трохи розважитися. Світла проставлятиметься завтра. Ти як, підеш?
Наталка трохи подумала і відповіла:
– Ні напевно. Додому поїду.
Прямолінійна Марина запитала колегу:
– Наташ, чому ти нас цураєшся? Ми тобі чимось не подобаємось? На жодний захід ти з нами так і не сходила, весь час тікаєш, віддаляєшся від колективу. Скажу тобі: таких у нас не люблять! Поводишся дуже підозріло!
Наташа засмутилася: ну як сказати Маринці, що уникає вона колективних заходів не тому що люди, які разом з нею працюють, їй не подобаються, а просто через елементарну відсутність грошей! І у кафе, і в кіно за себе треба платити!
– Не йдеться, – голосно оголосила колегам Марина, – в принципі, як завжди. Я іншої відповіді й не чекала. Навіщо вона взагалі до нас працювати прийшла? Дивна якась.
Наталка мало не розплакалася від образи. Льоша, бачачи реакцію дівчини на слова Марини, підійшов до неї і попросив:
– Ти мені не допоможеш? Ходімо зі мною.
Льоша та Наташа сиділи в підсобці і тихо розмовляли. Вперше в житті дівчина розкрила душу сторонній людині:
– Вони думають, що я їх цураюся, а насправді у мене просто грошей нема! Вимовилася, навіть стало легше.
Альоша, ти, будь ласка, нікому про моє положення правду не розповідай. Не хочу, щоб про мене пліткували.
– Наташ, пробач за запитання… А куди ти витрачаєш зарплату? У тебе якісь серйозні проблеми чи, можливо, житло орендоване?
– Ні, – замотала головою дівчина, – я гроші мамі віддаю.
Після тієї розмови Льоша з Наташею почали спілкуватися, а через два місяці – зустрічатися. Ось тоді молодик і з’ясував всю правду.
Олексій неодноразово намагався розмовляти з Наталкою:
– Сонечко, тобі не здається, що твоя мама чинить несправедливо? Гроші, які ти сама заробляєш, маєш право витрачати на себе.
Ні, я не кажу нічого проти того, щоб допомагати фінансово батькам, це обов’язок кожної дочки та сина, але ж на себе теж треба щось залишати!
А раптом якась непередбачена ситуація? Раптом у тебе заболить зуб або, ще гірше, ти на льоду підсковзнешся, впадеш і руку, не дай Боже, зламаєш? Та раптом тобі просто відпочити десь захочеться?
– Ти що думаєш, я на цю тему з мамою не розмовляла? – Зітхала Наталка, – ще й як розмовляла! Я, коли прошу в неї свої гроші, вона відразу ж починає скандалити.
Називає мене жадібною, невдячною, дорікає в тому, що вона мене до 18 років виховувала, годувала та утримувала. Мовляв, я тепер через якісь жалюгідні копійки стосунки з’ясовую!
– Нічого собі, «жалюгідні копійки»! Ми з тобою отримуємо однаково, мені зарплати і на оренду квартири, і на проїзд, і на харчування вистачає! Вона й пенсію в тебе забирає?
– Картка, на яку пенсія приходить, спочатку мами мала, я від неї навіть пін-коду не знаю. Жодного разу в руках не тримала.
Наташа, почавши зустрічатися з Льошею, стала поступово змінюватися. Спочатку вона, начитавшись в інтернеті модних рекомендацій, пішла до матері з вимоги видати їй грошей новий гардероб.
– Мамо, я найгірше виглядаю на роботі, а я з людьми контактую! Мені навіть начальник одного разу зауваження зробив. Дай мені, будь ласка, грошей, я хочу одяг новий купити.
– Немає грошей, – відрізала Алла В’ячеславівна, – відсотки по кредитці зовсім недавно погасила. І взагалі, що за вигадки? Ти чудово виглядаєш, нікого не слухай!
– Мамо, – розлютилася Наталка, – я, виходить, для тебе працюю? Своїх власних грошей взагалі не бачу, навіть предмети гігієни ти мені купуєш і завжди не ті, які потрібні. Навіть на цьому заощаджуєш! Все, мам, мені набридло! Більше я тобі зарплатню не віддаватиму!
Алла В’ячеславівна махнула рукою. На слова доньки вона тоді особливої уваги не звернула.
Ближче до кінця місяця мати почала питати у Наташі:
– А коли в тебе зарплатня? Двадцять п’яте число вже минуло!
– Затримують, – коротко відповіла Наташа, яка насправді вже давно отримала гроші.
– Наташо, сьогодні вже двадцять восьме! Невже й сьогодні не дадуть?
– Не знаю, мамо. Не знаю.
Алла В’ячеславівна знайшла номер хостелу, в якому працювала її дочка, зателефонувала туди та влаштувала скандал.
Жінці пояснили, що жодних затримок із зарплатами вони не мають, всі співробітники вчасно отримали винагороду.
Наташа ввечері прийшла додому і одразу ж нарвалася на матір. Та сиділа в її кімнаті і чекала на її повернення.
Алла В’ячеславівна зажадала у дочки гроші, але Наталя спокійно відповіла:
– Нема грошей, мам. Свою зарплату я тепер витрачатиму на себе. Не хвилюйся, частину комунальних оплачуватиму сама, гроші на продукти теж видаватиму.
Пропозиція доньки Аллу В’ячеславівну не влаштувала, вона зажадала у Наташі всю суму, а дочка відмовила. Вибухнув скандал.
Наташа зібрала речі та пішла, переїхала вона до Олексія. Нарешті отримала свободу. Її віра у щасливе майбутнє лише зміцнилася.
Олексій на гроші дівчини не претендує, часто дарує їй подарунки та балує без приводу.
Алла В’ячеславівна доньці не дзвонить. Без грошей Наталка їй не цікава.
Наташа подала заяву про втрату карти та вже отримала нову. Тепер і пенсію з інвалідності мати втратила.