Свекруха рано-вранці наполегливим дзвінком підняла подружжя з ліжка.
– Діти, чого ви там? Коли приїдете? – нетерпляче поцікавилася Юлія Миколаївна.
– Мамо, зараз лише шість ранку, – сонним голосом заперечив матері Роман.
– Ось саме, що шість, а ви ще не встали! – Засуджувально промовила жінка. – Їхати дві години, справ у вас купа, тож вистачить спати!
– Зараз, – зітхнув чоловік і почав протирати очі.
Марина чула всю розмову чоловіка зі свекрухою і теж знехотя стала повертатися на ліжку.
– Мама не дасть поспати, і так що вихідних, – приречено промовив Роман. – Гаразд, правда треба вставати…
– Так, треба, щоб хоча б у сім виїхати, – жінка присіла на ліжко і пригладила скуйовджене волосся рукою.
– Теж зі мною поїдеш? – поцікавився чоловік.
Марина підняла догори брови. Вперше у житті Роман поставив їй подібне запитання.
Зазвичай вони разом їхали до свекрухи до села, бо та легко знаходила для всіх роботу.
– Так, тим більше я вже прокинулася та й Юлія Миколаївна потім почне тебе пиляти за те, що я не приїхала, – солодко позіхнула Марина.
Роман не заперечив, і через півгодини подружжя вийшло з під’їзду і сіло в припарковану під вікнами машину.
Дорога до свекрухи була справді довга. Дві години поганою дорогою завжди давалися важко.
Роман бурчав і нецензурно висловлювався на адресу дорожніх служб, які не хотіли прокладати новий асфальт.
Під монотонне бурчання та мелодійну музику з колонок Марина зазвичай засинала.
Ось тільки сьогодні сон зовсім не йшов. У результаті всі дві години дороги вона розглядала краєвид за вікнами.
Юлія Миколаївна з нетерпінням чекала сина та невістки на лавці біля будинку.
Побачивши машину, вона схопилася і кулею кинулася до автомобіля, ледь не потрапивши під колеса.
– Мамо, ти чого твориш?! – обурився Роман. – Можна ж почекати, доки я зупинюся.
– Ой, нічого страшного! – нервово захихотіла Юлія Миколаївна і почала обіймати сина. – У будинок давайте, я пирогів напекла вночі, поснідаєте.
Подружжя, переглянувшись, усміхнулося одне одному і пройшло слідом за жінкою.
Нагодувавши родичів пирогами, Юлія Миколаївна вирішила роздати всім команди:
– Так, зараз із Мариною в лазні побілимо і все вимиємо, а ти, Ромочко, сходи до Ольги, допоможи їй з дровами. Пиріжків захопи з лівером та малиною, вона їх дуже любить.
Син кивнув матері, показавши, що він чудово зрозумів її накази і зараз їх виконає.
– Ольга – двоюрідна сестра? – поцікавилася Марина, якій стало цікаво, до кого пішов на допомогу її чоловік.
– Ні, це теж рідня, але не двоюрідна, – нервово засміялася Юлія Миколаївна. – Дівчина хороша, їй часто допомога потрібна, бо без мужика живе. Гаразд, вистачить уже тараторити, пішли краще лазню впорядковувати.
Жінка розуміючи кивнула їй у відповідь і покірно пішла за свекрухою.
Близько третьої години Марина поралася з прибиранням у лазні. Юлія Миколаївна переважно нічого не робила, вона несподівано знайшла собі справи в хаті.
Навівши лазню в пристойний вигляд, Марина покликала свекруху прийняти роботу. Жінка прискіпливо оглянула кожен кут і знизала плечима.
– Гаразд, піде. Іди поки перекуси, потім підемо грядки полоть.
– Роман прийшов? – витираючи з чола рукою брудний піт, спитала Марина.
– Немає ще. Там справ купа, – відмахнулась Юлія Миколаївна. – Пішли до хати давай. Тільки руки помий у баку для поливу.
Невістка зробила все, як їй наказала свекруха, і ввійшла до хати, щоб перекусити. В цей час свекруха розмовляла телефоном.
Побачивши Марину, вона нервово заметушилася і поспішила попрощатися з абонентом.
– Ольга дзвонила: Рома затримається до вечора. Окрім дров треба ще весь город полити, – з гордим виглядом повідомила Юлія Миколаївна.
Чоловік, дійсно, повернувся від родички лише о десятій годині вечора. Однак за піднесеним настроєм Романа не було схоже, що він утомився.
– Все зробив? – стомленим голосом спитала Марина.
– Так, – чоловік підскочив до дружини і поцілував її у щоку.
Саме в цей момент вона відчула, що від нього сильно несе алкоголем та смаженим шашликом.
– Ти пив?
– Так, трохи занапастив після роботи, – почав виправдовуватися чоловік.
– Що йому не можна пару чарок випити? – блискавично стала на захист сина Юлія Миколаївна.
Марина від натиску здивувалася. Однак її дуже зацікавила реакція свекрухи.
Жінка стала ніби ненароком розпитувати Романа про Ольгу і те, коли він їх познайомить.
– Давай іншого разу, а то завтра треба їй допомогти з дахом, не до цього буде, – поспішив відмовитися чоловік.
– Добре, – Марина знизала плечима і пішла спати.
Посеред ночі вона прокинулася і не виявила Романа поряд. На навшпиньках жінка підійшла до дверей і побачила, що вона зачинена зсередини. Марина незрозуміло примружилася. Куди із закритого будинку міг подітися її чоловік?
До ранку вона не заплющила очей, а о шостій ранку почула, як встала з ліжка Юлія Миколаївна і пішла відчиняти двері.
Через кілька хвилин пролунав веселий голос Романа. Свекруха цикнула на нього, змусивши притихнути.
Марина встала з ліжка і, накинувши халат, вискочила на кухню. Суворо подивившись на чоловіка, вона запитала:
– Де ти був?
– Як де? Вдома, – знизав плечима Роман.
– Тебе не було…
– Не бреши, – нервово засміялася у відповідь Юлія Миколаївна. – Він був удома!
– Що відбувається? – Марина перевела погляд із чоловіка на свекруху та назад.
– Не знаю, це ти в себе спитай, – закотила очі жінка. – Наснилося чи, що Роми не було вдома?
– Його й не було! Ти нічого не хочеш мені сказати? – Марина суворо подивилася на чоловіка.
– У справах ходив, – Роман збентежено почухав потилицю.
– Вночі? – зневажливо засміялася дружина. – Хотілося б детальніше…
Замість відповіді чоловік подивився на Юлію Миколаївну, яка опустила очі на підлогу.
Марина підійшли ближче до чоловіка та відчула від нього запах жіночих парфумів.
– Де ти був? – знову спитала вона. – І в кого?
– Ромо, чого ти перед нею тремтиш стоїш? Скажи правду, – пробурчала свекруха.
Однак по особі сина вона зрозуміла, що він не збирається розкривати дружині карти.
– Знову мені все доведеться. У Ольги він ночував, вони й так рідко бачаться, – процідила Юлія Миколаївна.
Марина запитливо дивилася на свекруху, чекаючи від неї подальших пояснень.
– Ольга – коханка мого Роми, вже як п’ять років, – скромно посміхнувшись, жінка знизала плечима.
Для Марини стали ударом її слова. Спочатку вона вирішила, що Юлія Миколаївна пожартувала, але одразу зрозуміла, що займається самообманом.
– Виходить, поки я вам допомагаю, мій чоловік із вашої подачі у своєї коханки дрова коле і дах криє? – нервово засміялася Марина і схопилася за голову.
Їй хотілося кричати, вити, жбурляти на всі боки все, що траплялося під руку, щоб тільки виплеснути своє обурення.
Однак натомість вона мовчки пішла до кімнати і, зібравши свої речі, пішла на електричку.
Роман повернувся лише ближче до вечора. На порозі він помітив зібрану сумку з речами.
– Ти з’їжджаєш сьогодні ж. На розлучення я подам сама. Ніколи не думала, що поки допомагатиму твоїй матері, ти – своїй коханці, – приречено промовила Марина.
Чоловік не заперечував, тому мовчки взяв сумку і вийшов за двері.
Усю ніч Марина не могла заснути, оскільки їй важко було визнати самій собі, що весь цей час вона не помічала, як Роман відкрито зустрічався в селі з іншою жінкою, видаючи її за свою родичку.