– Я хочу зробити тест ДНК!
Іван стояв у дверях, усім своїм грізним виглядом показуючи, що він не жартує.
Маша в цей момент мила посуд, і навіть подумала, що через шум води їй все це почулося.
Тому, вимкнувши воду, вона перепитала свого чоловіка.
– Що ти сказав?
– Я хочу зробити тест ДНК нашій дитині.
– Навіщо? – Витираючи руки, запитала Маша.
– Бо думаю, що син не мій.
Ось це новини… Їхньому синові Тимофію було вже чотири роки. Звичайно, Ваню не можна назвати батьком року, але до сина він завжди ставився із теплом. Проводив з ним час, купував іграшки, навіть іноді залишався з ним увечері вдвох, коли Маші треба було кудись сходити.
І ніколи в житті він не заїкався про те, що сумнівається у батьківстві. До того ж, навіть приводів сумніватися в нього не було. Маша з Ванею одружилися шість років тому, а за рік жінка дізналася, що вагітна.
Цей рік вони були щасливі, і Маша, звичайно ж, нікого на боці не мала. Та й не могло бути! Тоді з чого це все?
– А можна спитати, чому ти це вирішив? – уточнила жінка.
Ваня тут же посміхнувся. А потім якось недобре подивився на свою дружину.
– Ось! Ти вже намагаєшся мене відмовити! Якби твоє сумління було чисте, тобі б і боятися не було чого!
Це здавалося якимось маренням.
Якогось неземного кохання у Маші та Вані не було, але жінка, в принципі, вважала, що це все казка. Що взагалі таке, це ваше кохання? Якщо тобі з людиною добре, ви один одного поважаєте, не зраджуєте, то це ж, загалом, і є те саме кохання.
Але ніколи за роки шлюбу її чоловік так не принижував її, як зараз. Вони мали і повагу, і довіру, а тепер він відкрито висуває їй такі звинувачення!
– Я не намагаюся тебе відмовити, – якомога спокійніше сказала Маша. – Мені просто цікаво, чому через чотири роки після народження Тимки ти раптом почав думати, що це не твій син?
– То він на мене навіть не схожий! – Висунув чоловік, як йому здавалося, незаперечний аргумент. – Я блондин, та й усі в моїй родині світлі, а Тимка з темним волоссям і карими очима!
– А нічого, що в мене темне волосся і карі очі? – Поцікавилася Маша. – Та й він копія мого тата, ти ж сам це бачиш!
– Не бачу, – відразу спростував слова дружини Ваня. Хоча сам ще півроку тому дивувався, як він схожий на дідуся. – Зате я бачу, як він схожий на твого колегу!
– Це якого? – Заради інтересу запитала Маша.
– Якого, якого? – передражнив її чоловік. – На цього!!
Маша не змогла стриматись від сміху. Вона ще до вагітності працювала в магазині меблів менеджером, і в них там був вантажник Марат. І, до речі, він на нього не схожий. Тільки темним волоссям.
– Вань, це якась маячня, – похитала головою Маша. – Ти чудово знаєш, що я тобі ніколи не зраджувала!
– Ось мені і мама з сестрою казали, що ти відпиратимешся! Загалом хочеш-не хочеш, а я тест зроблю!
Ах, ось воно що… Все стало на свої місця.
Маша була з тих людей, котрі всім подобалися. Добра, легка у спілкуванні, готова прийти на допомогу. Але при цьому в ній був жорсткий стрижень, який не дозволяв іншим людям на ній їздити. Якщо їй щось подобалося, вона завжди про це говорила. Та й не підлабузничала ніколи.
Зі свекрухою стосунки не склалися відразу. Точніше, спочатку мама Вані їй здалася приємною жінкою. Завжди накривала стіл, коли вони з чоловіком приходили до неї в гості, говорила Маші компліменти, не забуваючи згадати, як її синові пощастило, що зустрів таку розумницю та красуню. І Маша раділа, що їй так пощастило зі свекрухою, а те, кого не послухаєш, у всіх відьми, а в неї – наймиліша жінка.
Але незабаром з’ясувалося, що ця мила жінка за столом їй усміхається, а за спиною говорить про Машу гидоту. І що вона дурна, і господиня погана, та й страшна, як чорт. І за останнє було дуже прикро, тому що Маша, об’єктивно, була дуже симпатичною.
Природно, що Маша не стала заплющувати на це очі. І під час наступного візиту виклала все, як на духу, не забувши уточнити, щоб свекруха визначилася вже на думці про неї.
Тоді вся погана натура жінки і виявилася у всій красі. Але Маша вирішила цю проблему просто перестала з нею спілкуватися. Чоловік їздив у гості, зокрема й із сином, але до себе Маша її не кликала.
Сестра Вані була під стать своїй матусі. Теж любила пліткувати і поливати всіх брудом. При цьому всі завжди у неї були винні. І в тому, що чоловік пішов (хоча він просто дізнався про коханця), і що з роботи її вигнали (зловили на крадіжці), і що електрику у квартирі відключили (ще б: півроку не платила!). І спочатку Маша намагалася порозумітися з нею, але зрозуміла, що мовчки вислуховувати її скарги, та ще й підтакувати їй, совість не дозволяє. А правда, як відомо, нікому не потрібна.
І ось зараз з’ясовується, що кохана матуся та сестричка натискали її чоловіка. Мабуть, давно на мізки капають, і все ж таки домоглися свого.
Маша вирішила, що дасть Вані шанс одуматися. Вона сіла за стіл і попросила чоловіка також сісти.
– Вань, ти ж знаєш, що твої родичі, м’яко кажучи, мене недолюблюють. І вони тобі в голову запхали якусь нісенітницю, через яку наш шлюб може розпастись.
– Якщо тобі нема чого приховувати, – сказав чоловік, ніби її не чуючи, – тоді зробимо тест.
– Добре, – здалася Маша. – Зробимо. Але лише з однією умовою.
– Це ще як? – Усміхнувся Ваня.
– Коли тест покаже, що дитина твоя (а він це покаже), ти збираєш свої речі і їдеш до матусі. І ми розлучаємося.
– З чого це? – насупився Ваня.
– Тому що я не житиму з чоловіком, який мені не довіряє, хоча у нього для цього немає жодних підстав. Якщо думка мами для тебе важливіша, уперед! А якщо ти все ж таки думатимеш своєю головою, то зрозумієш, що я б ніколи в житті тебе не зрадила.
Іван замислився. І жінка вже сподівалася, що її чоловік все ж таки прийде до тями і перестане страждати нісенітницею. Але, мабуть, його добре перепрограмували, бо через кілька хвилин Ваня заявив:
– Робимо тест. І крапка.
– Гаразд, – кивнула Маша.
Можливо, Ваню переконали, що син не його. А може, він просто не сприйняв слова своєї дружини всерйоз. Але вже наступного дня у чоловіка взяли зразки ДНК дитини.
Тест робився тиждень. Весь цей тиждень Ваня та Маша не розмовляли. До того ж жінка помітила, що чоловік і з сином холодний.
Вона вже й сама з нетерпінням чекала на результати тесту. Щоб тицьнути ними в обличчя чоловікові. Маша вже все вирішила. І якби це він сам раптом почав думати, що вона нагуляла Тимку, вона б це ще прийняла. Так ні, у них все було добре, поки він не послухав матусю. А що буде далі? Може, свекруха ще щось придумає, аби їх посварити та очорнити свою невістку. Маша цього терпіти не збиралася.
Коли на пошту дійшов результат, Маша покликала Ваню. Вона відкрила тест, і навіть не почала на нього дивитися. Результат вона й так знала. Просто повернула телефон екраном до чоловіка.
Той щось довго й прискіпливо вивчав, а потім усміхнувся.
– Все-таки Тимко мій! Ух, прямо гора з плечей! Потрібно з цього приводу свято влаштувати!
– Звісно, треба, – кивнула Маша. – Тільки не з приводу твого батьківства – це було відомо одразу, коли я завагітніла. А щодо нашого розлучення.
– Якого розлучення? – насупився Ваня. – Маш, ти серйозно? Так, я сумнівався! А ти знаєш, скільки мужиків виховують своїх дітей?
– Не знаю, і знати не хочу, – відрізала жінка. – Але я достеменно знаю, що не збираюся жити з тим, хто думає не своєю головою. Хтось готовий образити близьку людину, тільки тому, що хтось там щось сказав. Хтось навіть до сина тиждень не підходив, бо сам собі щось вигадав. Іди, Вань.
Іван ще довго намагався зберегти сім’ю. Навіть вибачився за свою поведінку та пообіцяв надалі не слухати рідню.
Але Маша була невблаганна. Здавалося б, яка нісенітниця, а так добре розкрила суть чоловіка, з яким вона жила і від якого народила дитину.
А ще Маша співчувала тій, з ким колись зійдеться Ваня. Тому що їй теж буде непросто, враховуючи злі язики його рідні. Але, може, Ваня зробив хоч якийсь висновок, і надалі буде розумнішим. Хоча, навряд. Люди ж не змінюються.