Сергій, другий чоловік Валентини, любив скандалити. Жінка навіть свого часу вирішила, що її обранець – «енергетичний вампір» і черпає зі сварок енергію. А як інакше пояснити усі ці постійні істерики? І завжди причина чвар була одна – Інга, рідна донька Валі. Сергій чіплявся до неї, що кажуть, з приводу та без приводу, роблячи безглузді зауваження. Зрештою, Валентина втомилася метатися між двома вогнями.
Валентину дуже шанували та цінували на роботі. Мало хто з колег міг так само швидко і якісно приготувати найскладнішу страву, прикрасити її, наче це не м’ясо, а витвір мистецтва. Як ви вже змогли здогадатися, Валентина працювала кухарем у одному з ресторанів.
Валя завжди говорила, що прийшла у професію виключно через бабусю. Саме бабуся навчила внучку всім таїнствам кулінарії, адже вона свого часу годувала справжніх героїв – Космонавтів. Бабуся Поля дуже часто згадувала:
— Я тоді працювала у їдальні, в загоні космонавтів. Ось де були найввічливіші душевні люди! Завжди подякують, запитають, як твоє здоров’я пожартують. Позитивно, найввічливіші люди – космонавти.
Бабуся Поля дуже довго залишалася в професії, свою роботу дуже любила, ставилася до неї з душею. Валя в дитинстві дуже часто гостювала у бабусі Полі та запам’ятовувала, як бабуся готує ту чи іншу страву.
Коли Валентина вперше приготувала плов для своїх домашніх, їй було лише 11 років. Батьки Валі працювали в одному КБ, розробляли щось дуже таємне. Вони поверталися додому досить пізно і у мами просто сил не залишалося, щоб приготувати повноцінну вечерю.
Дивлячись на казан ароматного плову, мама запитала Валю з недовірою:
– Дочко, це ти все сама приготувала?
— Сама,— скромно опустила очі Валя. — Тільки замість баранини курку взяла, звідки в нас баранина?
Батько вже мив руки, в передчутті смачної вечері. Плов вдався на славу. З того часу дівчинка часто балувала батьків то розсольником, то смаженою картоплею з грибами. Батько жартома називав дочку «смачним вундеркіндом». По суті так воно і було.
Зрозуміло, Валентина обрала як майбутню професію кулінарію і не прогадала. Бабуся Поля потім заявила, що внучка затьмарила навіть її майстерність, а це визнання дорогого варте.
Перший чоловік Валі працював у міліції. Це був величезний чоловік, неймовірної сили та доброти. Валерій, так його звали, свого часу приїхав на виклик, хтось розбив вікно у підсобці. Поки складали документи, Валентина приготувала для працівників бутерброди із чаєм.
— Ніколи не думав, що звичайні бутерброди можуть бути такими смачними, — здивувався чоловік. — У чому секрет, не підкажете?
– Тут ніякого секрету немає, – зніяковіла Валя. — Просто злегка обсмажую хліб, от бутерброди й набувають пікантного смаку.
Хуліганів невдовзі затримали, а Валерій став чоловіком Валентини. Прожили вони майже 10 років, поки одна ситуація на роботі не забрала з собою Валерія. На той час їхній дочці Інзі було 8 років.
Жили вони у квартирі бабусі Полі, що старенька подарувала внучці на весілля. Сама Поліна поїхала жити в село, там вона й набула вічного спокою.
Інга не пішла стопами матері. З дитинства вона мала пристрасть до музики і вирішила пов’язати життя саме з нею. Валентина купила Інзі фортепіано, на якому дівчинка старанно відточувала свою майстерність.
Сергій з’явився в цій родині з чистого випадку. Він працював сантехніком і одного разу прийшов на виклик, труба у ванній жалібно рипіла і шуміла, наче доісторична тварина. Роботу свою Сергій виконав досить швидко, раз у раз вслухаючись у мелодію, що долинала з маленької кімнати.
Валентина зрозуміла його цікавість і пояснила:
— Дочка готується до конкурсу. Вам заважає? Піду скажу, щоби відпочила.
– Ні ні! Мені навіть подобається, — засяяв Сергій. — Нас, скромних сантехніків, теж музика надихає, будувати та жити допомагає.
Після того, як все було готове, Валентина запросила чоловіка випити чаю. Той не відмовився. Вийшло так, що Сергій прийшов на заявку, а лишився жити назавжди. Валентина дуже скучала за надійним чоловічим плечем, її можна зрозуміти.
Інзі Сергій припав до душі. Він постарався замінити дівчинці рідного батька, і це йому вдалося. Як пізніше з’ясувалося, що це була лише рекламна акція, щоб зміцнитись у будинку Валентини. Сергій був приїжджим, із селища міського типу. Там досі мешкала його мама, Тамара. Вона іноді приїжджала відвідати нову сім’ю сина, привозячи із собою гостинці. Весілля, як такого, не було. Валентина та Сергій просто розписалися, без офіціозу та білих суконь. Почалося звичайнісіньке, рядове сімейне життя.
Інга навчалася у школі, Сергій їй допомагав із уроками, бо Валентина дуже багато часу проводила на роботі.
Яка муха вкусила Сергія згодом, невідомо, але Сергій перетворився на найнатуральнішого буркуна. Він вмить охолодів до Інги, ніби й не було тих теплих стосунків.
— Вдень і вночі спокою від цього піаніно немає, — бурчав Сергій, наче старий дід. — Краще чимось іншим зайнялася б, чи…
— Дивно, тобі раніше подобалася, як грає наша дочка, — відповіла Валентина.
– Твоя дочка, – з натиском відповів Сергій. – Інга саме твоя дочка, не моя.
Валентина замислилась. Дивно, раніше чоловік називав падчерку саме дочкою і ніколи не наголошував на тому, що Інга йому не рідна.
А Сергій все шукав і знаходив нові причини, щоби якось підчепити падчерку. У дитини стали здавати нерви:
— Мамо, чому Сергій так погано ставиться до мене? Адже раніше він мене любив, ми дружили … А тепер він з будь-якої дрібниці до мене причіпається.
Валентина й сама не могла відповісти на це запитання. Минали роки, але дружби між Сергієм та Інгою так і не сталося. Чоловік і дівчинка жили немов сусіди, чим дуже засмучували Валентину.
Дедалі частіше Сергій почав пропадати в селищі у матері. Як з’ясувалося, Тамара мала проблеми зі здоров’ям і він, як уважний син, надавав їй посильну допомогу. Повертався він зазвичай на нервах, кілька днів ходив сам не свій. У такі моменти Валентина його не чіпала, собі дорожче буде.
Тим часом йшов, Інга закінчила школу, вступила до консерваторії. Саме надходження і послужило каменем спотикання між вітчимом та падчеркою.
Валентина вирішила порадувати доньку, привітати її зі знаменною подією.
— Запроси подруг, я щось смачненьке приготую, — привітно запропонувала Валентина дочці.
– А що на це скаже Сергій? — обережно спитала дівчина.
— Мені здається, він буде лише за, — сказала Валентина. — Він, звичайно, скупий, але поїсти любить, як і всі чоловіки.
Коли чоловік повернувся додому з роботи, веселощі були в самому розпалі. Дівчата завзято сміялися, вплітали смачні салати, що приготувала Валентина. Сама вона залишила дочку з подругами наодинці. Нехай відзначать у своєму колі, вона ж у цей час відвідає батьків, відпустка так рідко буває.
Коли їй зателефонувала заплакана дочка, Валентина спочатку не зрозуміла, у чому річ.
— Він буквально увірвався до кімнати, почав вимагати, щоб ми вимкнули музику, — плакала в трубки Інга. — Потім вигнав усіх моїх подруг, обідив їх. Мама, він поводився, як незрозуміло хто.
Валентина кулею прилетіла додому. За накритим столом самотньо сиділа Інга, Сергій дивився телевізор у спальні. Валентина увійшла, щільно прикривши двері:
— Ти що це собі дозволяєш? У дочки свято, я спеціально приготувала для її подруг частування, поїхала, щоб не заважати. Ти чого до них причепився?
— Чи можу я відпочити у своїй оселі після важкої зміни? — встав дибки Сергій. — Весь день гайки крутиш, приходиш додому, хочеться розслабитися. Що я отримую натомість? Шум, гам, сміх … ось мене це і розлютило.
— Почнемо з того, що Інга вдома, — з викликом відповіла Валентина. — І вона не на порожньому місці зазначає, дитина вступила до консерваторії.
— «Дитина»…, — передражнив її Сергій. — Он, витяглася, міні-спідниці носить. Не рівна година, нареченого в будинок приведе, а ти все – «дитина»…
Цей тон не влаштував Валентину. Вона жорстко відповіла:
— Ти не забув, любий , що гостюєш у цьому будинку? Чи тобі нагадати, звідки ти родом?
Сергій зрозумів, що перегнув палицю, почав вибачатися:
— Ну, пробач, день був важким, ось я й розлютився. Справді, що це я насправді? Піду, перед Інгою вибачусь.
І чоловік кинувся у вітальню, вибачатися перед падчеркою. Інга вибачила вітчима, вона взагалі була дівчиною відходливою. На якийсь час Сергій заспокоївся, став поводитись більш стримано. Його спритний розум розумів, що Валентина завжди стане на бік дочки і взагалі немає сенсу качати свої права, адже квартира йому не належить. Він поїхав до матері на три дні, повернувся злим, як собака і дуже задумливий. На всі питання дружини Сергій відповідав розмито, та вважала за потрібне не лізти до нього в душу.
Це сталося якраз під Новий рік. За кілька днів до святкування найголовнішого свята року Інга вирішила влаштувати для своїх домашніх невеликий сюрприз, імпровізований музичний вечір. Вона розучувала на своєму фортепіано новорічні пісні, сама собі підспівуючи. До речі, голос у неї був просто чудовим.
Сергій заспокоївся і згодом забув, як нещодавно вибачався у падчериці. Він повернувся з роботи і знову почав качати права:
— Слухай, годі брязкати на своєму піаніно! Вуха в’януть, слово честі! Тобі що, на навчанні не набридли ці пісеньки? Іди краще посуд помий, он, ціла раковина накопичилася.
Інга теж за словом у кишеню не полізла, у результаті розгорівся черговий скандал. Коли Валентина увійшла до будинку, Сергій уже був червоним, наче рак і стискав кулаки. Здавалося, ще кілька хвилин він почне розпускати руки.
Валентина зрозуміла, що чоловік має черговий зрив. Чи не надто вони стали частішими? Може, є сенс показати його фахівцю?
– Що знову сталося? — тривожно спитала Валентина.
І тут Сергія понесло. Він почав сварити обох жінок, чого раніше собі не міг дозволити. Він кричав, що Інга вже зовсім доросла, а все сидить на шиї у нього і матері.
— Моя мати має жити тут, їй дуже тяжко одній! – Кричав Сергій. — Але як вона приїде, якщо тут ця брязкає на своєму роялі?
Валентина зрозуміла його план. Він хоче позбутися Інги і в її кімнату підселити свою матусю? Гарний план, нічого сказати…
У цей час у квартиру зателефонувала сусідка Віка. Для Валентини вона була тією, хто може вислухати і дати пораду. Її дуже стурбував шум за стіною.
– Твоя дочка вже доросла, нехай з’їжджає, а замість неї у твоїй квартирі моя мама житиме – заявив мені чоловік
– Ти уявляєш? — продовжила я.
Сусідка похитала головою. Вона була дуже дружна з Валентиною і ніяк не могли збагнути, як цей чоловік може качати якісь права в чужій квартирі.
А Валентина раптово зрозуміла, що з цим чоловіком каші не звариш. Так продовжуватиметься нескінченно. Чоловік істеритиме, вибачатиметься і знову істеритиме – справжнісіньке замкнуте коло. Його вже не переробити.
Якщо людина так завзято ненавидить твою дитину, то вихід тільки один – гнати його в шию. Дивись, чого надумав, на чужих плечах до раю в’їхати. Інга мотатиметься по кутках, а в її кімнаті спокійнісінько житиме його мати.
— Давай зробимо так, — спокійно сказала Валентина. — Ти зараз збираєш свої речі і їдеш до матері. Розумієш? Не моя донька йде, а ти залишаєш цю квартиру.
Сергій відразу змінився в особі і промямлив:
— Так скоро Новий рік…
– От і відмінно! Зустрінеш його з мамою, заодно подумаєш, як треба поводитися в сім’ї, — холодно відповіла Валентина. — Я вже давала тобі шанс виправити, ти його профукав.
Сергій знову почав закочувати очі, просити вибачення. Валентина зрозуміла, що просто так він не піде. Вона схопила його шапку та викинула її у вікно.
— Услід полетить твоя куртка, — пообіцяла йому Валя. – Потім черевики. Ти не потрібен у цьому будинку і залишиш його у будь-якому разі. Моя тобі порада, просто піди гідно. От і все.
Сергій зітхнув і пішов пакувати сумки. Валентина обійняла доньку:
– Даремно він уявив себе хто зна ким. Він повинен розуміти, що для матері немає нікого ріднішого за дочку.
– І тобі його не шкода? – Запитала Інга.
— Мені шкода часу, що я витратила на цю людину, — впевнено відповіла Валентина.