– Рай, ну невже тобі складно виконати прохання моєї мами? – здивовано запитував Арсен. – Я не можу їй відмовити, розумієш?
Та й вважаю, що на відмови вона не заслуговує, вона ж моя мама! Я їй вдячний, вона мене одна виростила.
Тобі що, складно з нею помінятися квартирами? Адже й так нам дістанеться все майно, мама ж не вічна. Я в неї єдиний спадкоємець!
Раїса нещодавно зловила себе на думці, що почувається головною героїнею поганої комедії.
Вона, звичайно, знала, що у світі існують зухвалі люди, але раніше ніколи з ними не стикалася до близького знайомства зі свекрухою.
Заміж за Арсенія Раїса вийшла нещодавно. Три місяці тому у неї в паспорті з’явився штамп.
Зустрічалися молоді люди недовго, роман розвивався стрімко, і вже зараз Рая починала шкодувати про свою поспішну згоду. Треба було обранця вивчити краще, пожити з ним, притертися, а потім уже планувати спільне життя.
Арсеній, у принципі, був непоганим. Працював, не гуляв, шкідливих звичок не мав, але, як з’ясувалося пізніше, хлопець був дуже залежним від мами.
На весілля Антоніна Степанівна не приїхала, проте без запрошення заявилася в гості до новоспеченої невістки місяць тому.
Арсен дружину тоді поставив перед фактом. Він подзвонив Раїсі і сказав:
– Рай, мама приїхала! Я зараз поїду її зустрічати, з роботи вже відпросився.
Ти давай, сьогодні не затримуйся. Обов’язково забігай у магазин, купи продукти, я тобі зараз список надішлю.
Мама ненавидить рибу, тож нічого з такого не купуй. Яблука вона не любить, помідори терпіти не може, від баклажанів її нудить.
Стегенця не бери, краще тушку курки візьми або грудку. Взагалі, краще, індичку купити, але в магазині біля будинку її немає.
На цей перший тривожний дзвіночок Рая якось не звернула уваги, її думки були зайняті іншим: як пройде перша зустріч зі свекрухою?
Чи сподобаються вони один одному? Як складуться їхні стосунки надалі?
Якби Рая знала, з ким їй доведеться знайомитись, вона була взагалі того дня додому не повернулася…
Квартира зустріла її тишею.
Рая зазирнула у вітальню – нікого немає, спальня теж порожня.
Поставивши пакети на підлогу в передпокої, Раїса пройшла на кухню і завмерла від несподіванки. На підлозі, поруч із кухонною плитою в неприродній позі, сидів її чоловік і якась незнайома жінка.
Рая скривилася. У кімнаті погано пахло якимись важкими східними спеціями.
Жінка тихенько кашлянула. Арсеній розплющив одне око:
– Раю, ти повернулася? А ми тут із мамою медитуємо…
Свекруха відразу ж розплющила очі і невдоволено промовила:
– Жодного спокою! Сеня, вставай, чого сидиш? Все одно сеанс на найцікавішому місці обірвали!
Рая нарешті отримала можливість розглянути свекруху з ніг до голови.
Антоніна Степанівна виявилася досить молодою жінкою років п’ятдесяти п’яти – п’ятдесяти семи.
Одягнена вона була у вільний квітчастий балахон, з-під якого чомусь виглядали шаровари.
– Сеня, ходімо, – покликала сина Антоніна Степанівна, – нехай Раїса спокійно займається приготуванням вечері. Я зголодніла.
Думки Раї ніхто не спитав. Провівши поглядом свекруху та чоловіка, жінка вийшла до передпокою, мовчки підхопила пакети, занесла їх на кухню, розклала продукти.
«Треба б спитати про переваги свекрухи, – подумала Рая, – бачу, примхлива родичка мені дісталася».
Арсен тихенько перерахував дружині кілька улюблених страв мами і попередив:
– В їжу нічого, окрім солі, не клади. Мама готову приправу ненавидить. Каже, що у ній вся таблиця Менделєєва.
Рая старалася, кілька разів підзивала Арсенія на кухню, щоб той скуштував їжу на смак, але Антоніна Степанівна все одно залишилася незадоволена:
– Пересолено, – акуратно відкладаючи ложку, сказала свекруха, – на ніч таку їжу їсти не можна. Безсоння замучить, організм вимагатиме рідини.
Зовсім, Раїсо, у тебе з готуванням погано. Ну, нічого, я планую тут затриматися на місяць, я тебе всьому навчу.
– Як – на місяць? – безцеремонно спитала Рая.
– А що ти не рада? – скинула брову Антоніна Степанівна. – Я не змогла бути присутньою на вашому весіллі, не мала можливості познайомитися з тобою до урочистого заходу, тому маю намір зараз надолужити втрачене.
Ви плануєте мені виділити вітальню?
Арсен мовчав. Бачачи, що пауза затяглася, відповіла Раїса:
– Так, там диван дуже зручний, м’який. Розкладається.
– На м’якому спати шкідливо для хребта. Я займу ваше ліжко, там ортопедичний матрац?
– Так, мамо, – кивнув Арсен.
– Чудово. Раю, поміняй постільну білизну, я звикла спати на чистому.
Раїса, повертаючись уночі на незручному дивані, штовхнула вбік ліктем чоловіка і запитала:
– Вона завжди така?
– Мама? Так, завжди, – зашепотів Арсеній, – вона в мене йогою захоплюється, якісь індійські практики постійно використовує. Я в цьому не розбираюся. Харчується щогодини. Солі ти, звичайно, сьогодні в рис від душі бухнула.
– А чому вона у нас командує? Мені це не приємно. Виходить, не я господиня у квартирі, а вона!
– Потерпи. Мама рано чи пізно поїде. Приїжджати часто не буде – далеко, велика відстань, більше доби поїздом. Не можу ж я її вигнати, це ж моя мама!
З приїздом свекрухи життя Раї кардинально змінилася.
Було зрозуміло, що Антоніні Степанівні невістка не сподобалася, і вона навмисно Раїсу щодня доводила до нервового тиску:
– Раїсо, чому ти так пізно повертаєшся з роботи? Вечеряти потрібно рівно о шостій вечора, так їжа краще засвоюється організмом.
– Раю, тобі слід змінити постільну білизну – на шовкових простирадлах спати незручно, тіло весь час норовить з ліжка скотитися.
– Раїсо, мені не подобається ваш з Арсенієм раціон. Ви вживаєте неправильну їжу! Томати провокують бродіння, викликають печію. Викинь, їх не повинно бути в холодильнику.
Тижня два Раїса витівки свекрухи терпіла, потім почала показувати характер:
– Антоніно Степанівно, я люблю помідори і буду їх їсти. Якщо їхня присутність на полиці ображає ваші почуття, не відкривайте холодильник.
– Антоніно Степанівно, поки мене немає вдома, ви могли б і самі приготувати вечерю. Саме ми оцінили б ваші кулінарні здібності. Я просто мрію спробувати ваше куховарство!
Винен у цьому тихому протистоянні залишався Арсен, його довбали з двох сторін. Дружина скаржилася йому на матір, а мати – на дружину.
Спокійний і податливий юнак частіше приймав бік матері і просив дружину:
– Рай, ну потерпи трохи! Не переч ти їй, просто вислухай мамину пораду і зроби по-своєму. Не треба до відкритого конфлікту доводити!
– Ти краще їй скажи, щоб вона припинила тут свої порядки встановлювати! Це моя квартира, і я тут господиня!
Антоніні Степанівні столиця сподобалася. Недовго думаючи вона вирішила зробити невістці пропозицію, від якої Раїса не зможе відмовитися.
Чомусь в успіху задуманого Антоніна Степанівна не вагалася. Їй ніхто ніколи не суперечив, вона й думки допустити не могла, що невістка відмовиться йти в неї на поводі.
Якось за вечерею Антоніна Степанівна синові сказала:
– Сеня, мені дуже подобається тут, я подумую про переїзд.
Раїса поперхнулася: ще цього їй не вистачало! Якщо свекобра переїде до Києва, то краще одразу подавати на розлучення, спокою їй не буде.
— І я маю до вас пропозицію, — продовжила Антоніна Степанівна, — я знаю, Раю, що ця двокімнатна квартира належить тобі.
Я пропоную рівноцінний обмін. У мене в Одесі, у передмісті є двокімнатна квартира. Арсен знає, що я маю на увазі.
Вона придатна для житла, якщо захочете, можете на свій смак там ремонт зробити, я не проти. Цю квартиру ти переписуєш на мене, а я віддаю вам ключі від другої.
Першу, в якій сама живу, здаватиму. З роботи мені доведеться звільнитися, і тут я навряд чи знайду місце. Буде на що жити.
Раїса очманіло дивилася на Арсенія, але той, як завжди, мовчав.
– Ну, я чекаю, – сказала Антоніна Степанівна, – що обидвоє мовчите?
– Та нізащо! – випалила Раїса, – ви пропонуєте мені кинути роботу, квартиру, яку я кілька років облаштовувала під себе і поїхати до біса на паски тільки тому, що ви так захотіли? Сеня, і справді, чого ти мовчиш?
– Арсенію! – підвищила голос Антоніна Степанівна.
– Я згоден, мамо, – відразу стрепенувся чоловік, – я не проти.
– Ну, чудово, – задоволено кивнула Антоніна Степанівна, – можете починати збирати свої речі.
Раїса, доведена свекрухою за цей місяць до сказу, закричала:
– А мене взагалі хтось запитав? Ви чому розпоряджаєтесь моїм майном?
– А що тебе питати? – знизала плечима Антоніна Степанівна. – Ти – дружина, господар у сім’ї – мій син. Як він скаже, так і буде. Ти зобов’язана всюди слідувати за своїм чоловіком.
Розлючена Раїса схопилася з-за столу, кинулася в спальню, відкрила балкон і стала викидати речі свекрухи з третього поверху.
Арсен запанікував:
– Раю, ти що робиш? Не треба, Раю, заспокойся!
Антоніна Степанівна, завжди спокійна і холоднокровна, миттю вийшла з себе:
– А як швидко спустилася вниз і все зібрала, – наказала невістці свекруха, – це що за витівки? Ха.балка! Якщо пропаде хоч одна моя річ, я тебе судами затягаю!
Скільки разів ще повторювати? Негайно йди та все збери!
– Мамо, я зараз все принесу, – крикнув Арсен, але Антоніна Степанівна його зупинила.
– Вона викинула, вона й піде все збирати!
Слідом за речами свекрухи вниз полетів одяг чоловіка. Рая робила, щоб якнайшвидше позбутися їх обох.
Навіщо їй взагалі був потрібен цей шлюб? Навіщо вона погодилася вийти заміж за маминого синка? Ну невже їй самій погано жилося?
Залишати квартиру Антоніна Степанівна відмовилася. Раїсі довелося зателефонувати своєму двоюрідному братові і попросити про допомогу.
Побачивши на порозі трьох молодих людей, Антоніна Степанівна, прихопивши сина, пішла.
Рая півночі пила заспокійливе і думала, як вона примудрилася так вляпатись?
Арсен дзвонив їй кілька разів. Спочатку просив зберегти стосунки, обіцяв, що поговорить із мамою та вмовить її більше лізти до них.
А потім, дізнавшись, що Рая таки подала на розлучення, зажадав повернути йому телевізор, підставку для взуття та мультиварку.
Рая все, що купив чоловік, віддала, зібрала навіть рушники із зубними щітками.
Розвели пару швидко і Арсен, ставши вільним, назавжди зник із життя колишньої дружини.