Останнім часом у Лери з чоловіком стосунки не клеїлися, претензій одне до одного було багато.
Валерії не подобалося, що Михайло постійно затримується на роботі, жодного разу за останній рік він до вечері не прийшов.
А Мишко ж був незадоволений зовнішнім виглядом дружини – на його думку, Лера надто роздобріла:
– Я заміж брав струнку та дзвінку! Ти навіть після пологів, Лєро, так погано не виглядала. Що з тобою зараз трапилося? Я не зрозумію, у чому причина?
Запишись ти до зали, сходи до косметолога, приведи себе в порядок!
Гроші тобі потрібні? То я тобі їх дам, з цим немає проблем!
Валерія прискіпливо оглядала себе у дзеркало і особливих недоліків не знаходила. Так, у неї було кілька зайвих кілограм, але фігура від цього не попливла.
Зморшок теж не було, очі досі задерикувато блищали.
Заради чоловіка вона старалася, відвідувала перукаря, доглядала шкіру і виглядала значно молодшою за свої роки, ніхто ніколи їй не давав більше 30.
– Міш, я причину твоїх причіпок, якщо чесно, не розумію! Я стежу за собою, я не схожа на купу, що запливла жиром.
Скажи мені, що тебе не влаштовує? У чому причина цього нескінченного невдоволення?
– Та ти подивися наші фотографії з весілля, і сама зрозумієш, у чому річ. Ти вибач мені, Леро, за прямоту, але ти гнучкість втратила!
У прямому розумінні, тіло в тебе якесь пухке, в’яле. І якщо вже пішла така розмова, то мені неприємно до тебе торкатися!
Сама ж чудово бачиш, як я ухиляюся від подружніх обов’язків.
– А мені здається, причина зовсім не в цьому, – спалахнула Лера, – ти, мабуть, завів собі когось? Не дарма ж ти з роботи повертаєшся на 3 години пізніше, ніж твої колеги!
– Неправда, – спалахнув Михайло, – ми всі затримуємось іноді. Так, я справді спеціально вчасно додому не повертаюся, катаюся містом, збираюся з думками. Бо додому йти не хочу!
У нас взагалі з тобою, Леро, останнім часом якось не ладнається, у нас навіть спільних тем для розмови не залишилося.
Все, що ми обговорюємо, – це наш син. Ти думаєш, мені цікаво знати, що на обід давали у садочку?
– Володею ти справді не цікавишся, дитина батька практично не бачить. Звичайно, наш тато ж дуже зайнятий, він у поті чола працює на благо сім’ї.
Побачити б тільки це «підприємство», на яке ти заступаєш у другу зміну!
У вогонь масло підливала і свекруха, і мама Лери. Вони дзвонили по черзі, і кожна намагалася промити бідній жінці мізки:
– Це тому, що ти Мишеньке мало уваги приділяєш, – говорила свекруха, – ти, Лера, зі своєю роботою сім’ю втратиш!
Ось почекай, згадаєш ти ще мої слова!
Чоловік потребує уваги, жінка до чоловіка повинна ставитися, як до короля, розумієш? Усі його бажання потрібно виконувати миттєво!
Хоче Міша, щоб ти схудла, то в чому проблема? Ну невже складно обмежити себе?
Припини їсти солодке та борошняне, переходь на здорову їжу. Сама не помітиш, як за місяць скинеш зайві кілограми!
– І навіщо він тобі такий потрібен? – Зітхала мати, – Лера, йди ти від нього! Ти працюєш, квартира у тебе своя, ну що ти, дитину одна не піднімеш?
Мало того, що цей ведмедик безсовісний палець об палець у будинку не вдаряє, то ще й погулює від тебе! Ось я впевнена у цьому, я це відчуваю!
І не треба, будь ласка, ось цього “мамо, не лізь, ми самі розберемося”!
Ти моя єдина дочка, і в мене за тебе душа болить. Я тобі бажаю лише щастя!
Лера і справді підозрювала про те, що Мишко їй не вірний. Дзвіночків було багато: чоловік мені не дозволяв торкатися його телефону, з роботи додому не поспішав, постійно знаходив привід з дружиною посваритися.
Звичайно, питання безпосередньо задавалися, але Михайло завжди від відповіді ухилявся:
– Тобі, Леро, я дивлюся, зайнятися нічим? Допити якісь влаштовуєш, дорікаєш мені постійно, коханки всюди тобі мерехтять!
Я кажу, твою б енергію та в потрібне русло, вже давно б схудла! Привела себе в лад і інтерес чоловіка до себе повернула.
Адже простіше виправдання всякі шукати, дурниці вигадувати, ніж просто зробити так, як я хочу!
Щоправда, розкрилася несподівано.
Валерія на 2 дні поїхала у відрядження, довелося терміново підмінити колегу, що захворів. Мишко залишився вдома з маленьким сином.
Коли Лера повернулася, малюк мамі розповів, що тато в гості наводив якусь жінку. Дитина бачила її на власні очі на їхній кухні.
Лера знала, що чоловік у черговий раз відіб’ється, тому відразу скандалу закочувати не стала, вирішила зібрати докази.
Довелося вимудритися, щоб отримати доступ до смартфона Михайла – там у галереї та в месенджері докази і виявились.
Лера про всяк випадок списала номер суперниці, сама не знаючи, навіщо.
Коли Михайло повернувся з роботи, його біля порога чекали валізи. По обличчю дружини, яка щосили намагалася зберегти спокійний вираз обличчя, Мишко все зрозумів:
– Лере, давай поговоримо? Ну що ти справді? Так це інтрижка просто, нічого не означає.
Так, біс поплутав, сама ж бачила, які в нас з тобою останнім часом погані стосунки були.
Ну оступився я. Невже я на прощення не заслуговую? У нас із тобою син росте, як він без батька?
Лера посміхнулася:
– Погана спроба, Мишко. Давай, хапай валізи та на вихід! Не потрібний ти мені більше, ми з Вовою і без тебе проживемо. На розлучення сам подаси чи навіть це ти не в змозі зробити самостійно?
Коли Михайло пішов, Лера швидко написала повідомлення своїй суперниці:
– Мишко тепер твій, забирай, він мені більше не потрібний! Порада насамкінець: ніколи не розслабляйся, не думай, що саме тобі він весь час буде вірним. Настане момент, і ти опинишся на моєму місці!
Три дні Лера нічого про чоловіка не чула, зате щогодини їй назвонювала свекруха.
Трубку все ж таки довелося взяти, хоч і не дуже хотілося розмовляти з матір’ю свого майже колишнього чоловіка.
– Лерочко, – заголосила Софія Андріївна, – це правда? Це правда, що ти вигнала Мишка?
– Абсолютна, Софіє Андріївно. Так, я його справді вигнала, 3 дні тому ще.
– Ну як же, Лерочко? Як же так? Не можна просто так відмовлятися від свого чоловіка!
Лерочко, ти маєш пробачити Мишкові, він за тобою дуже сумує! Я з ним щодня розмовляю.
Так, мій син припустився помилки, але в ній винна ти сама! Я скільки разів тобі казала, що треба стежити за собою?
Чоловік ніколи не житиме з жінкою, яка його не приваблює в цьому самому плані. Ну, я гадаю, ти розумієш?
– А його ніхто й не змушує. Я Мишку пішла назустріч і з легким серцем відпустила його до тієї, яка приваблює «у тому самому плані».
Скажіть мені, будь ласка, Софіє Андріївно, навіщо мені він потрібний? Чому я повинна терпіти його загули і принижувати себе?
Ви знаєте, я ніколи у своєму житті не доношувала за кимось речі. Я весь час купувала нове. Нехай дешеве, але нове!
І чоловіка я після когось підбирати не буду!
Мишко з’явився на четвертий день. Виглядав чоловік винно:
– Лер, ну пробач мені! Я все усвідомив, обіцяю, що більше ніколи навіть не подивлюся ні на кого! Ну, давай спробуємо ще раз?
Син у нас росте, як він без батька? Я вже написав заяву начальнику, він мене переведе до іншого відділу, з Ларисою ми більше ніколи не перетинатимемося.
Я тобі обіцяю!
Дозволь мені повернутися.
Лера вирішила все ж таки дати чоловікові шанс. Насамперед тому, що цього дуже потребував її маленький син.
Вовка після відходу батька змінився, став часто плакати, турбуватися, його не цікавили більше улюблені іграшки та друзі.
Тільки заради сина Лера переступила через себе та дозволила чоловікові повернутися. Але
спокійне життя тривало тиждень.
Якось увечері до них у квартиру заявилася Лариса – Лера її одразу впізнала, вона бачила фотографію суперниці у соціальних мережах.
– Я вимагаю, щоб ти негайно відпустила Мишка! – Почала кричати на сходовій клітці Лариса, – він з тобою з жалю, він тебе не любить!
Ми з ним цілий рік разом, ми маємо стільки планів на спільне майбутнє. Ти чому мені заважаєш?
– Мишко, – покликала Лера чоловіка, – ну-но, підійди сюди, будь ласка.
Михайло, побачивши коханку, злякався:
– Ти чого сюди прийшла? Я ж сказала, що між нами все скінчено! Я повернувся до сім’ї, нас з тобою нічого не пов’язує.
– Та бути цього не може, – заридала Лариса, – Міша, невже ти мене кидаєш? Згадай, як нам з тобою було добре разом?
Ти казав, що дружина тобі не потрібна, що вона стара й негарна! Подивися на мене та на неї: хто з нас виглядає краще?
Міша, я на все готова, щоб ти тільки повернувся! Хочеш, босоніж по розжареному вугіллю пройду?
Будь ласка, не кидай мене, я без тебе не зможу жити!
За цим цирком Лера спостерігала мовчки.
Михайло виштовхав коханку і зачинив за нею двері:
– Лер, я не знаю, звідки вона дізналася про нашу адресу! Ти не думай, я тримаю своє слово. З того часу, як я додому повернувся, я жодного разу з нею не розмовляв.
Пароль з телефону прибрав, ти будь-коли можеш взяти його і все перевірити! Лере, я чесно шкодую про скоєне, правда!
– Мені з одного боку її шкода, – задумливо промовила Лера, – це як треба себе не любити, щоб ось так приходити додому до свого коханця і принижуватися!
Я, Міша, скажу тобі чесно, не впевнена, що в нас з тобою щось вийде. Я тепер гидую, нічого не можу з собою вдіяти. Якби не Вовка, то ноги б твоєї тут не було.
Тільки заради сина я дозволила тобі повернутися сюди!
– Леро, можна я назад до нашої спальні переїду? Ну довго я буду на дивані у вітальні ночувати?
– Стільки, скільки буде потрібно. Я не готова тебе пробачити, і тим більше до себе підпустити. Час Мишко покаже, хто з нас має рацію.
Михайло робить все, щоб Лера його вибачила. Чоловік навіть запропонував дружині переїхати в інший район, щоб Лариса ніколи більше їх не потурбувала.
Свекруха щаслива – син знову у сім’ю повернувся, і лише мама Валерії вчинком дочки не задоволена. Вона вважає, що Валерія принизила себе, дозволивши чоловіку повернутися до родини.