– То що ще за вбрання на тобі? Сором який! Дивитися гидко! Зараз же переодягнися, безсоромно! – кричала свекруха так, що її чула вся хата.
– У своєму будинку не зазнаю розпусти! – продовжувала обурюватись Тетяна Василівна.
– Навіщо так кричати? Я вас чудово чую. Ми можемо поговорити спокійно.
Ксюша навіть розгубилася, бо не чекала на такі нападки від свекрухи.
– А ти інакше не розумієш. У мене в твої роки вже діти були, ідеальний побут та їжі повний холодильник. А що в тебе? У холодильнику кулею покотити і вдома свинарник! Тьху, дивитися нудно!
– Неправда. Я регулярно роблю клінінг та квартиру миють до блиску!
– Що? Тобто ти в квартиру сторонніх людей пускаєш і дозволяєш копатися у своїх речах? Розуму незбагненно!
– Це персонал.
– І що з того? Хто тобі взагалі дозволив таке: А якщо що цінне вкрадуть, ти мені потім збитки відшкодуватимеш? – не переставала обурюватись Тетяна Василівна.
– Почнемо з того, що Ваших речей тут уже нема. Якщо щось і вкрадуть, то лише наше. І взагалі, Едік схвалив рішення викликати клінінг.
– Справді, якщо у мого сина лінива дружина, то іншого виходу немає. Не самому йому з ганчіркою бігати.
Тут свекруха перевела погляд на вбрання невістки.
– І перестань уже ходити переді мною в цьому вульгарному вбранні. Зараз же переодягнися і після цього продовжимо розмову – суворо промовила свекруха і вийшла.
– Головне, що ваш син у захваті – в’їдливо сказала Ксюша і пішла переодягатися.
Далі її чекало продовження неприємної розмови.
– Це ще що? На твою думку, це їжа? Та ти цим тільки труїш мого сина! Не дозволю!
На очах у Ксюші Тетяна Василівна почала викидати їжу на смітник.
– Ви що робите?
– Викидаю те, що має бути у відрі для сміття. Ти сама готувати жодного разу не пробувала? Я бачу, що це явно не домашня їжа.
– Навіщо? Нині все привозять на замовлення. Це заощаджує купу сил та часу.
– Ага, і садить шлунок. Хочеш труїтися – вперед. Сина мого цим годувати не смій!
Потім свекруха продовжила.
– Зовсім ти розлінилася. Клінінг викликає, їжу замовляє. І навіщо тобі стільки вільного часу? – з підозрою дивилася Тетяна Василівна.
– Як же, зайнятися завжди є чим. Вдень робота, увечері хобі.
– Хобі… Слово яке вигадала! Мені ось у твої роки колись не було часу про подібне думати. Напевно, тому й дурниця в голову не лізла. І всяке розпусне вбрання і в думках не було одягати.
У відповідь Ксюша тільки закотила очі. Сперечатися зі свекрухою було абсолютно марно. Ця людина чула лише свою точку зору.
– Ти не тільки сама нахабніла, а й на сина мого погано впливаєш! Знаєш, що він мені сказав, коли я попросила відвезти мене до магазину? Замов продукти додому!
– Правильно, це дуже зручно.
– Ось ще! Я сама хочу вибирати те, що мені потрібне. А коли мене треба було забрати від подруги? Замість того, щоб самому приїхати. Він мені таксі викликав! Добре, що комфорт. Але мені довелося їхати з абсолютно незнайомою людиною! Це недопустимо!
Ксюші набридло вкотре вислуховувати невдоволення свекрухи і вона не хотіла псувати собі настрій. Тим більше, що попереду були вихідні та плани.
– Навіщо Ви прийшли? Самі не в настрої та іншим заразом вирішили зіпсувати?
– Знаєш що, люба! Це моя квартира. Коли хочу, то й приходжу. Чи ти забула, хто тут власник? Тебе контролювати тільки так треба. І ще, неси сюди свої розпусні наряди. Я їх сьогодні спалю!
– Ні, не віддам. Це мої речі та чіпати їх Ви не маєте жодного права!
– Це мені вирішувати! Неси зараз же!
– Я сказала, що нічого Вам не віддам. Це наше особисте життя і не треба в нього лізти. І взагалі, Ви загостилися у нас і настав час додому.
Ксюша сподівалася, що цими словами хоча б якось нарозумить нахабну свекруху. Але далі почалося просто неймовірне!
– Зрозуміло, значить вирішити питання по-доброму ти не хочеш. Знаєш, ти сама нарвалася, дівчинко – з цими словами Тетяна Василівна безцеремонно увірвалася до спальні.
– Що Ви задумали?
– Наводитиму порядок, раз у тебе руки не доходять!
Тетяна Василівна почала викидати речі з шафи та копатися у спідній білизні Ксюші.
– Яка ганьба! Це що ще за мереживні труси? Стрінги? Фу, як огидно! На смітник!
Ксюша була просто обурена поведінкою свекрухи.
– Тетяно Василівно, зараз же припиніть!
– Не чіпай мене своїми брудними руками, розпусниця! Тепер зрозуміло, що мій син у тобі знайшов і яким місцем ти його заманила!
Але Тетяну Василівну було вже не зупинити. Вона почала рвати всю білизну просто на очах у невістки.
– Я не дозволю розбещувати мого сина! Це не буде!
Увечері, коли Едуард повернувся додому, то застав Ксюшу у сльозах. Вона сиділа і плакала над ганчірками. Одягом це вже не назвеш.
– Що тут сталося?
– Едіку, це все твоя мама наробила. Уявляєш? Я сама у шоці! Вона розрізала всю мою спідню білизну. Мені навіть переодягтися нема в що! А мої костюми для наших ігор … Ти подивися на що вона їх перетворила.
Едуард почав заспокоювати дружину і обіцяв з усім цим розібратися. Наступного дня він поїхав до матері з серйозною розмовою.
– Ти хоч розумієш скільки коштували ці речі і що ти наробила?
– Лише позбавила ваш будинок від розпусти. Як пристойна і вихована людина могла мені спасибі сказати.
– Дякую? Мамо, ти яке право взагалі мала лізти в наше особисте життя? Загалом так, ти все зобов’язана відшкодувати і мені все одно, звідки ти візьмеш гроші. З тебе 20 тисяч!
Тетяна Василівна навіть розплющила рота.
– А чого ти дивуєшся? Так, ці речі стільки коштують!
– Нічого я не збираюся віддавати.
– Добре, тоді вважай, що сина в тебе більше нема.
Едуард, як справжній чоловік, взяв усі витрати на себе та відшкодував своїй дружині збитки.
Так, неприємні спогади після вибрику матері в будь-якому випадку залишилися. Але він хоч якось намагався загладити її провину.
– Сину, ти мене чуєш? Алло?
Тетяна Василівна котрий день не могла додзвонитися до сина, бо була в нього у чорному списку. Потім зателефонувала з телефону сусідки і погрожувала квартиру забрати.
– Якщо не розлучишся з цією вертихвосткою, спадщину позбавлю!
– Мені нічого не потрібно! Забирай. Сьогодні покладу у поштову скриньку ключі. До речі, ми з Ксюшею переїжджаємо. Забудь нас!
З тих пір Тетяна Василівна навіть не знала де і як живе її син. Бо на контакт виходити він так і не збирався.
– Сором який! Проміняв рідну матір на розпусну дівку. Тьху, дивитись гидко!
Вона, як завжди, зробила свої висновки і навіть слухати нічого не хотіла.