Ольга відімкнула двері, затягла через поріг важку сумку, перевела дух. І з кімнати почулося:
– Оль, нарешті! Що смачненького принесла? І взагалі, де ти так довго, я тут скоро помру з голоду!
Настрій, і без того не захоплений, скукожився в неприємну колючу грудку. Ну зрозуміло, Вася знову весь день сидів падишахом на дивані перед телевізором або за комп’ютером в танчики різався. Он, підлога як була брудною, так і є. І навіть прання напевно в машинку запхати не спромігся. Зате вона, бачите, пізно – дитя доросле не годоване! А гроші – вони, звичайно, прямо в тумбочці самозароджуються!
Важкою ходою сантехніка Ольга пройшла на кухню, розібрала сумку і, не переодягаючись, почала спішно готувати вечерю – самій теж їсти хотілося! Жертвами її досади та роздратування стали ні в чому не винні каструлі та сковорідки.
Вася на дивані слухав-слухав, як вона сердито грюкає посудом, але потім не витримав – гуркіт забивав навіть звук телевізора. Поскрипуючи, він зліз із дивана і подався встановлювати тишу.
– Оль, ну чого ти гуркочеш, як ковальський цех? Я навіть новини не чую!
Ольга шваркнула на стіл тарілку:
– Сідай! Як хочу, так і гуркочу! А в ковальському цеху ти, ледар, зроду не був!
Вася ображено насупився, але все ж таки сів і за картоплю з м’ясом взявся. Ольга продовжувала чимось гуркотіти, навіть за стіл не сіла, їла стоячи. Питання чоловіка застало його зненацька – він думав про інше.
– Ти, поки тут диван просиджував, білизну в машинку засунути хоч додумався?
Він сплеснув руками:
– Оль, ну яка білизна? Ти смієшся, чи що? Прання – жіноча справа, а я мужик, я в цьому нічого не розумію і не повинен розуміти! Я засуну, а ти потім знову кричатимеш, що я синтетику кип’ятінням зіпсував чи пуховик на режимі спортивного взуття прав!
– Чоловік з тебе як з мене королева Марго! І звичайно, за все життя ти не мав ні найменшої можливості освоїти ази користування хоча б пральною машинкою! – зло гаркнула Ольга. Вася образився вже не на жарт.
– Олю, ну ось це вже перебір! Ти дозволяєш собі зайве! Звичайно, я розумію, що ти незадоволена, що я зараз без роботи. Але це тимчасово! Не можу ж я йти абияк, де орати треба, як коні, а грошей платять трохи! І потім, чоловік у справі своїй себе знайти повинен! Це не раптом робиться! А ти в мене щойно ноги не витираєш! За що?
З почуттям самозбереження у Васі цього вечора щось не так було. Інакше він би запідозрив недобре вже на цьому етапі з’ясування стосунків. Дуже підозріло замовкла раптом Ольга. Але він ніяких тривожних ознак не відчув, і його понесло далі.
– Ти ж жінка, Олю! Ти маєш втілювати в собі дбайливість і ніжність! А ти весь час кричиш і гримиш, як сантехнік Потапич! Можна ж хоча б ходити легенько і не жбурляти предмети, а класти акуратно, Оль!
Ольга коротко пирхнула крізь зуби, але почуття самозбереження Васі продовжувало спати міцним сном і, здається, навіть похропувало. Він доїв картоплю, засунув тарілку в мийку і заходив кухнею, як Ілліч по Смольному.
– І потім, Олю, тобі варто було б виявляти до мене хоч трохи поваги! Зрештою, я чоловік, твій чоловік, мені це, так би мовити, за законом належить! Глянь хоч на Машу! Як вона навколо Петра свого в’ється – порошинки здуває! І живуть вони душа в душу – ніколи в них ні галасу, ні крику. Ось як треба! Чому я маю тебе таким простим речам вчити?
Вася виконав черговий поворот оверштаг біля підвіконня і тільки тепер запідозрив недобре. Ольга примружилась, як кішка на мишу, а в її правій руці затишно так лежала ручка сковорідки. Чавунна. Вага майже в п’ять кіло. А Ольга жінка росла, міцна, вона запросто з нею справиться…
– Маша, значить… З Петром, – простягла вона зі свистом крізь зуби.
Петра та Машу в їхньому домі всі знали. Молода пара отримала квартиру від рідні у подарунок на весілля – до дванадцятого коліна скидалися.
– Маша, значить, – повторила Ольга, і Вася завмер про всяк випадок на місці. – Знаєш, дорогий, ти щодо неї правий, звичайно. Добра вона дружина. Але дещо все ж таки забув. Точніше, про кого – про Петра.
Вася здивовано підняв брови.
– Бачиш, Васю, Петро-то вранці на будівництво біжить, після цього до брата в магазин, мішки-ящики розвантажувати, та ще й у вихідні постійно біля прилавка стоїть. І себе він чомусь не шукає, а якщо й робить це, то виключно у вільний від роботи час! І Маші притому то колечко купить, то сережки, то сукню – вона постійно хвалиться. Тож точно, треба їй довкола нього витанцьовувати, старатися – вона за ним, як за кам’яною стіною! У неї голова не болить від думок, на що вони житимуть, вона в Петра болить.
Вася витріщав очі, зовсім не розуміючи, до чого Оля веде. А дружина продовжувала, мірно так поплескуючи дном сковорідки по долоні лівої руки:
– А тепер давай подивимося на нас. Хто у нас на двох роботах працює і на вихідні підробіток бере? Це я, Васю! А вдома у нас ти сидиш. Тож якщо порівнювати нас і Петра із Машою, то я Петро виходжу. А ти в нас, Васю, Маша!
У Васі формально щелепа відпала. Ось чого, а такої логіки він не чекав! А Оля ну ніяк не хотіла дати спокій сковорідці:
– Так що, Васю, це не ти мене, а я тебе Машою дорікати повинна! Чоловік ти у нас, Васенько, у лазні, у лікарні, у громадському туалеті та в спальні, а в іншому – Маша! Та тільки з обов’язками своїми з рук геть погано справляєшся! Якщо вже так склалося, що я в нас у сім’ї за Петра, то і тобі слід було б у всьому за Машу бути! А в тебе підлога не мита, білизна не стирана, вечеря до мого приходу не готова, та й сам ти на себе подивися – футболка м’ята, штани з бульбашками і пузико вже утвориться! Ти як усім цим мене спокушати та ублажати збираєшся?
Вася стояв посеред кухні і плескав очима, забувши підібрати щелепу. А Ольга раптом шваркнула сковорідкою по столу:
– Так що встав швидко, посуд помив, у кухні прибрав, в душ сходив і до мене до спальні у всій кондиції прийшов! А то я тут тобі швидко організую матріархат! Машу він мені приклад ставити буде! – І Оля гулким маршовим кроком пішла до спальні.
Вася так злякався, що без жодного звуку напнув фартух і став до мийки! Через недосвідченість справа йшла нешвидко, але все ж таки він перемив і прибрав увесь посуд, протер стіл, підмів підлогу, а після душу навіть туалетною водою побризкався. Коли він навшпиньки зайшов у спальню, Ольга, на його неабияке полегшення, вже спала.
Вася акуратно примостився з краєчку. Заснути він не міг довго – перенервував. А коли все ж таки заснув, стало ще гірше. Бо наснилося Васі щось дике.
Снилося йому, що він у прозорих шароварах, одягнених на плавки, танцює у вітальні танець живота. І не один танцює – разом із ним ще Сергій із дванадцятої звивається, та Вітька із п’ятого поверху. І тільки Петро, одягнений по-людськи, сидить у куточку і грає на його, Васі, комп’ютері в танчики.
А на дивані розташувалися в розкішних пеньюарах (чи як ці халати накручені шовкові називаються?) Танька, Шурка, Маша та Ольга – як королева, на найкращому місці. І дивляться вони на танець живота, та якось без захоплення! І обговорюють побачене так нахабно: у цього живіт товстий, у цього ноги волохаті, а той і зовсім на холодець схожий!
А він і Серьога з Вітькою намагаються на повну силу! І крутяться, і згинаються, і очима стріляють! І всі троє підстрижені акуратно, причесані, чисті нігті, і головне – тверезі всі! А ці шкодники на дивані все одно незадоволені!
А потім Ольга таким царським рухом усе це припиняє і заявляє: ідіть ви, бовдури нікчемні, по господарству шарудити! Ти, Васю, посуд мій, Серьога нехай підлоги мете, а Вітька білизну гладить та штопає! А з нами Петро залишиться, він тут один на чоловіка схожий! І Ахмед так гарненько до дивана на стільчику повертається…
Вася прокинувся на приліжковому килимку – впав від жаху. На годиннику було п’ять ранку. На ватяних ногах поповз він у кухню – води хоч ковтнути для заспокоєння. Де в хаті валеріанка, він не знав – якщо доводилося хворіти, ліки йому завжди Оля подавала.
Вранці у Ольги з’явилися причини дивуватися – її лінивий чоловік помчав з дому раніше за неї, пославшись на «справи». Вона подумки покрутила пальцем біля скроні і побігла на роботу.
Але це були так, квіточки. Ягідки виявились після повернення додому.
Перше, що побачила Ольга, переступивши поріг, була чиста підлога у передпокої. Не встигнувши подумати, що мало померти в лісі для такого дива, Ольга отримала другий удар – голос Васі долинув не з кімнати, а з кухні:
– Олюшка, нарешті! Чайник уже холоне. Я тортик купив – ну сама розумієш, готувати я не дуже, вирішив не ризикувати.
Вася виглянув із кухні – у чистій футболці та нормальних джинсах. Ольга на мить навіть втратила дар мови:
– Васю, ти здоровий?
– Так-так, все гаразд! Відзначити треба – я на роботу влаштувався. Електрик. Петро мене своєму виконробу представив, їм потрібен якраз, а в мене і практика є. У цих новобудовах така розводка складна, і кладуть вони її ну просто якось упоперек! Хіба ж можна так?
Спиці мелькали швидко та ритмічно. Ольга, сидячи на лавці біля дитячого майданчика у дворі, в’язала шарф.
– Ой, дивись, Олю, твій-то Максим мого Макса знову догнав! Але ж молодший за Макса твій-то! – Маша, сидячи поруч, хитала коляску. У ній спав їх із Петром другий син, Андрій. Ольга досить потяглася і перевернула в’язання:
– Так і Васенька в мене високий і справний, є в кого синові великим рости!
Чотирирічний і трирічний Максим захоплено ганялися один за одним майданчиком. Маша гаряче закивала:
– Ой, правду кажеш! Гарний чоловік у тебе, берегти такого треба! Петро сказав, що Васю твого підвищили, начальником зробили? То все?
Ольга поважно покидала:
– То ж Вася і працювати вміє! Кого ж і ставити, як не такого?
Розмова перервала сигнал телефону, і Ольга почала збиратися:
– Маша, ти вибач, пора мені! Вася скоро прийде, треба котлетки по-швидкому посмажити та борщ поставити гріти! Адже голодний прийде, після роботи! Максимко, додому! Тато скоро прийде!
Маша теж піднялася:
– Вірно кажеш! Я манти раніше наліпила, піду варити, Петро теж голодний прийде! Ти заходь, рецепт дам, Васю сподобаються! Тобі коли народжувати?
Оля погладила круглий живіт:
– Через два місяці! Дівчинка буде!
Маша посміхнулася:
– Красуня буде і господиня! У такої золотої мами – тільки так!
Вася (а точніше, Василь Семенович) неспішно вийшов за територію об’єкта і посміхнувся сонечку, що заходило. Ну ось, ледве встиг, ще б трохи, і ці дурні навернули б справ! Вони б ще нуль із фазою місцями поміняли, слово честі! Все треба самому перевіряти! Але добре, хоч встиг!
Вася статечно кивнув двом роботягам і неквапом попрямував до своєї машини. Він був нею дуже задоволений. Не преміум-клас, звичайно, але й навіщо він у наших умовах? А тут і за кермом, як звичайний чоловік, і на дачу до тещі можна, і до роботи швидше добиратися, і в гості поїхати. І Максимко дуже подобається на машині кататися.
Оля обіцяла сьогодні борщ приготувати. Добре б не забула – смачно вона його готує, із сальцем та часничком, та з пампушками, як годиться. А потім, поки вона на кухні прибиратиметься, можна буде з Максимкою конструктор спробувати скласти, а то нині такі складні іграшки вигадують, що і дорослий не відразу розбереться. Стоп, дорогою до магазину ще завернути треба – Ахмед сказав, що брат його дині осінні завіз, ну мед натуральний! Та заразом і картоплі там же взяти, Олі не можна тяжке зараз носити, а він завезе.
Мотор забурчав тихо і рівно, як задоволений кіт, кермо повернулося м’яко і плавно, і машина почала вибиратися зі стоянки. Вдома Максимко вже заліз на підвіконня, дивлячись унизу на подвір’ї татову «бібіку».
Вася відчував себе падишахом.