Машенька, на тобі лиця зовсім немає! Втомилася на роботі? Ти відпочинь, а я вечерю тоді приготую сама. Працюєш без перепочинку! – лагідним голосом сказала свекруха.
Марія лише усміхнулася у відповідь. Останнім часом вона справді дуже багато працювала, все намагалася якнайшвидше накопичити гроші на здійснення мрії. Доводилося хапатися за будь-яку можливість вийти на роботу замість колег або схопити підробіток. Начальниця бурчала іноді і казала, що її підлегла вирішила себе в могилу загнати, не інакше, але Маша мала свої плани.
– Анастасія Максимівно, дякую вам велике. Я справді сьогодні втомилася, та й Вітя напевно зголоднів. Я полежу зовсім трохи, а потім допоможу вам.
Марія пішла до своєї кімнати, лягла на ліжко, але сама не помітила, як провалилася в глибокий сон. Ймовірно, втома таки накопичилася і давалася взнаки. Здавалося, що ти здатний звернути гори, зробиш більше, ніж можеш припустити, а на ділі все складалося зовсім не так. Організм виснажувався і вперто про це кричав. Його благання про допомогу не завжди чути, лише на стадії сильного виснаження розумієш, що дотягнув до неминучого.
Віктор повернувся з роботи трохи пізніше, ніж звичайно. Він з усмішкою увійшов на кухню, чекаючи побачити там дружину, але біля плити господарювала його мама.
– Мама? – здивувався Віктор. – Ось так сюрприз! Не думав, що ти вирішиш до нас у гості сьогодні заглянути. – Чоловік розгубився.
– Ось вирішила. Мене вранці твоя дружина пустила, коли на роботу тікала. А квіти мені, га? А вона сказала тобі, що я у вас? І ти вирішив порадувати матір?
Віктор відчув ніяковість. Букет він купив дружині, але не буде тепер засмучувати матір? Тим більше, вона старається, готує для них, хоч і готувала вона не особливо. Маші квіти він дарував часто, купить їй наступного разу. Букети хоч і були недорогими, купував їх Віктор у бабусь біля підземного переходу, але ж важливіша увага.
– Так. Ось тримай. Це тобі.
Анастасія Максимівна усміхнулася. Вона вдала, що не зрозуміла замішання і тепер раділа, який у неї дбайливий син. Ситуація вийшла негарною. Віктор переступав з однієї ноги на іншу. Хотілося якнайшвидше позбутися напруги, що виникла.
– А де Маша ?
– Спить твоя королева. Прийшла з роботи і впала. Я не стала б залишати сина свого єдиного без вечері, правда? Ось вирішила погосподарювати. Зараз картопля вже довариться, потовкти треба буде! Котлети зробила рибні. У вас м’яса у холодильнику не знайти.
У Віктора тьохнуло серце. Рибу вони купували, щоби запекти в духовці. Маша хотіла зробити романтичну вечерю, коли в обох співпаде вихідний. Пустити її на котлети – блюзнірсько. Але ж не ображати маму!.. Залишалося сподіватися, що вона не переборщила з сіллю, і котлети вийшли смачні, бо зовсім прикро, адже риба була недешева.
– Ти мені розкажи, як діла у тебе? Зовсім не дзвониш… Я вже й забула, як виглядає рідний син. Не приїхала б, хто знає, коли ти зволив би в гостях з’явитися. – Анастасія Максимівна говорила, а сама копалася на полицях у пошуках вази. Знайшовши потрібну, вона поспішила дістати її, заповнити водою та поставити туди букет.
– Та у нас все по-старому. Працюємо ось цілими днями. Вихідні рідко, тому бачимося з Машею лише вечорами. Але ж це нічого! Зате незабаром все обов’язково зміниться.
Анастасія Максимівна несхвально похитала головою. Син часто говорив цю фразу. Він жив мріями, а важливо було чинити рішучіше. Ось казала йому Анастасія Максимівна, що треба було одружитися з Танькою, донькою її начальниці! Зараз би не в орендованій квартирі сидів, а в комфортній. І все б вони мали. Не лише у них. Ось яка королева свекруха у Танечки! Приїжджала кілька разів у магазин, де працює Анастасія Максимівна, аж заздрість взяла. Син жінки все упирався, мовляв, одружується тільки з любові. Знайшов собі жебрачку студентку, і тепер моталися по орендованих квартирах.
– Із дачею що у вас? Чи не думали ще городом зайнятися? Зараз сезон у розпалі! Можна посадити овочі та закрутки хоча б зробити, щоб узимку не голодувати.
– Мам, то ми й не голодуємо. Адже непогано живемо. Нехай ікру чорну не їмо ложками, але в цілому не бідуємо.
В цей час вода з каструлі, де варилася картопля, втекла. Погрозливе шипіння на всю кухню змусило підскочити Віктора, а ось його мати повільно обернулася і на вигуки сина, що дорогу плиту не можна зіпсувати, адже потім доведеться перед господаркою звітувати, тільки скептично махнула рукою.
– Що з цією плитою трапиться? Ви що взагалі не повинні готувати? Людина має враховувати такі нюанси, коли здає квартиру!
Віктор мало не сказав, що в Маші жодного разу нічого не втекло і не пригоріло, бо вона стежила за процесом приготування і робила все акуратно. Як часто мати раніше дорікала синові в тому, що він неакуратний! Скільки разів змушувала переписувати начисто зошити через одну помарку? Адже сама подавала наочний приклад, як «правильно» поводитися. І зараз чоловікові стало трохи прикро.
– Мам, ти тільки плиту не мий, гаразд? Я сам краще, коли вона охолоне.
– А я й не збиралася. Воду зливаю та збиваю картоплю.
– Її Маша завжди міксером збиває, так грудочок не залишається, а пюре виходить повітряним. Може, коли вона прокинеться?
– Бери товкач тобі говорю! – насупилась Анастасія Максимівна, доки син зливав воду. – Ти не відповів мені на запитання – що у вас із дачею? Так і висить оголошення про продаж?
– Взагалі то ні. Ми кілька днів тому її продали. Ось гроші отримали… А Маша тобі не сказала?
Анастасія Максимівна задумалася про своє. Виходить, вона зробила правильні висновки! За оголошенням вона стежила. Випадково побачила його одного разу на сайті, дізналася, що невістка вирішила дачу свою продати, яка їй від двоюрідної бабки дісталася, і стежила. Нещодавно оголошення зникло. Анастасія Максимівна не дурна: вона одразу зробила висновки, що дачу продали. І вже достеменно знала, що хоче отримати в подарунок. Адже повинні їй зробити якийсь подарунок із виручених коштів? Адже не все не себе витратять!
– А вона зі мною розмовляє хіба? Тільки мукає щось собі під ніс, чого не розібрати. Відверто розмовляти вона зі мною не хоче. Бачиш, що часто на мене, як на ворога народу дивиться. Але ж це нічого! Раз Машка дачу продала, нехай купить мені путівку до санаторію! Нема чого гроші тільки на себе витрачати. Мені це потрібніше!
Маша стояла біля причинених дверей кімнати і з подивом дивилася на подряпину, яку там залишили колишні мешканці. Мозок почуте категорично відмовлявся сприймати. Адже свекруха завжди була добра до неї, а зараз висловлювалася про невістку неприємно. Людину начебто підмінили. Підслуховувати розмови погано, звичайно, але говорила свекруха надто голосно, та й чутність у квартирі була гарною.
Вийти та приєднатися до розмови Маша боялася. Вона просто не знала, як тепер дивитися на свекруху, і як поводитися з нею, адже жінка постала перед Марією в іншому світлі.
– Мам, ну яка путівка? Тепер ніяк не вийде з путівкою. У нас вже є домовленості, ми не можемо все скасувати.
– Які такі домовленості? Тобі начхати на здоров’я власної матері? Мені дуже важливо його виправити найближчим часом. А ви на що витратити наважилися?
– Взагалі-то … ми не хотіли говорити раніше часу, поки все не вийшло, але оскільки процес запущений, то скажу. Сподіваюся, Маша не образиться, що зробив це без неї. Ми вирішили взяти іпотеку. Схвалення вже здобули. На перший внесок наскребли майже. Трохи зовсім не вистачає, але щойно я отримаю зарплату…
Анастасія Максимівна засміялася, наче син їй жарт якийсь розповідав. Маша вже й не знала, як їй правильно вчинити. Може, слід було вийти і сказати, що вона все чула і говорити про неї погано за спиною непотрібно? Якби свекруха прямо висловлювала свої невдоволення, а то в очі посміхалася!.. У будь-якому разі таку брехню терпіти і підтримувати далі Маша не збиралася.
– Іпотеку? Ти хоч головою своєю подумав, що це тягар на всю молодість? А якщо кине тебе потім Машенька, що робитимеш? Ділити квартиру? Вона може тебе і ні з чим кинути. І залишить! Ось немає розуму. Не думай навіть залазити в цю боргову яму. Ви ще на ногах не твердо стоїте. Дітей навіть нема! Та цей шлюб може хоч завтра розвалитися! Скасовуйте ці дурниці і збирайте, а частину коштів мені на путівку виділяйте. Я таки заслужила. Тебе, такого бугая, виростила! Скільки ночей з тобою не спала? Ти мені винен за безсонні ночі. І Машка твоя тим більше за те, що їй дістався такий скарб!
Далі залишатися безмовним учасником Марія не могла. Вона теж могла сказати і міцне слівце, якщо буде потрібно. А зараз дуже вже треба було втрутитися. Щоб свекруха не вважала, що їй хтось і щось винен.
– Анастасіє Максимівно, ну хіба можна так? Мені у вічі посміхаєтеся, самі поспати піти запропонували, а тепер так відгукуєтесь про мене! І чому ви вважаєте, що я мушу вам путівку до санаторію купувати? Я рада б допомогти, звичайно, але ми з Вітктором хочемо якнайшвидше перебратися у своє житло. У нас немає родичів, у яких можна було б відсудити квартирку, та й у спадок нічого не отримаємо. Тож нам важливо спочатку купити житло, а потім і діти підуть. Зараз кожна копійка на рахунку, тому купити путівку найближчим часом ми не зможемо. А у вас є накопичення, які, ви кажете, як надбавку до пенсії бережете, купіть з них. Адже жити треба сьогодні, а не через десяток років.
Свекруха свою квартиру отримала нечесним чином. Що там сталося точно, Маша так і не зрозуміла. Віктор розповідав, що бабуся, мати Анастасії Максимівни, щоб отримувати якусь допомогу від держави, оформила квартиру на дочку, а та недовго думаючи забрала все собі. І на суді надала якісь докази, щоб залишити матір ні з чим. Про такі випадки Маша чула і раніше, але вважала їх вигадками, а тепер розуміла, що казка брехня, але натяк у ній завжди надто відвертий. І правдивий.
– Та як ти смієш лізти в чуже життя? – розлютилася Анастасія Максимівна. – Як я квартиру отримала свою, це зовсім не ваша справа! Нічого тут мені в докір це ставити! А ти розповів їй все! Невдячні. Купи мені путівку, і всі будуть щасливі! Значить, у подруг моїх синів регулярно їм подарунки роблять дорогі, на море відправляють, а тут путівку на море шкода? Ви багато не втратите! Попрацюєте ще місяць і окупите вже цю путівку! Ви молоді, а в мене хворе серце! Мені хвилюватися взагалі не можна.
– Подруги твої, мам, своїх синів житлом забезпечили. Чому б тим зараз не купувати дорогих подарунків? А нам з Машею доведеться пройти свій непростий шлях. Я тобі не скаржився, грошей не просив, хоч знаю, що ти вже накопичила чимало. Ми самі наскребли на перший внесок. Самі впораємося й надалі, але допомогти не можемо. Якби в тебе не було грошей, і ти потребувала лікування, ми б, звичайно, не пройшли повз, але не в цій ситуації. Ти сама можеш купити собі путівку на море.
– Ось невдячні. Нічого! Віділлються ще кішці мишки сльози.
Анастасія Максимівна схопила каструлю з вареною картоплею і моментально висипала її вміст у відро для сміття, а потім туди відправила приготовлені котлети.
– Значить, і те, що я приготувала, ви не будете.
З цими словами Анастасія Максимівна схопила свою сумку, букет із вази та поспішила залишити квартиру, в якій жили Віктор та Марія.
Подружжя перебувало якийсь час у заціпенінні, зовсім не розуміючи, як їм правильно реагувати на поведінку жінки. І ніби нічого поганого вони не зробили, не сказали. Чому Анастасія Максимівна так сильно розлютилася? У жінки точно були добрі заощадження, вона сама часто хвалилася. Звісно, вона могла бажати уваги від сина, але ж не забирати у нього шанс обзавестися власним житлом?
Трохи опам’ятавшись, Марія і Віктор повернулися до початкового плану. Чоловік кілька разів дзвонив матері, щоб спробувати поговорити з нею, але вона висловлювала, як розчарована сином, і що не бажає знатися з ним через жадібність його дружини. Віктор намагався пояснити, що це не Марії жадібність, але мати обривала розмову, відмовляючись слухати її далі.
Подружжя, нарешті, спромоглося оформити квартиру і перебратися у власне житло. Вони були щасливі, хоч неприємний осад через неадекватну поведінку Анастасії Максимівни все одно залишався. Жінка примудрилася написати Маші повідомлення, що син її обов’язково схаменеться і зрозуміє, що вибрав собі не ту дружину, і тоді та буде лікті кусати, до свекрухи побіжить за допомогою. У своєму чоловіку Марія не сумнівалася, а от у здоровому глузді його матері тепер точно.
Маша чесно сказала Віктору, що спілкуватися з його матір’ю, а тим більше довіряти їй дітей, які з’являться в майбутньому, вона не має наміру. Віктор чудово розумів дружину. Він соромився через таку несподівану поведінку матері.
Анастасія Максимівна ж скреготала зубами і мріяла, щоб син її одумався і знайшов собі багатшу дружину. Їй соромно було перед подругами, які вихвалялися подарунками від своїх синів. Купивши собі путівку до санаторію на морі, жінка всім заявила, що це син їй зробив такий щедрий подарунок. І квартиру в іпотеку купив. Все по її розповідях тяг він один, звичайно ж, а дружина тільки ледарила цілими днями. Марія та Віктор у ці плітки лізти не збиралися. Вони облаштовувалися у своєму житлі і планували якнайшвидше закрити іпотеку, а все інше Бог розсудить.