Коли всі навколо звинувачували Катю в тому, що вона не винна, настав момент, коли вона перестала терпіти несправедливе ставлення. Чоловік, родичі – усі як один накидалися на дівчину, але та змогла довести, що джерелом проблеми була не вона.
— Я сьогодні була на огляді, — ділилася Катя новинами з чоловіком.
– І що сказали? Знайшли щось? — спитав Артем, не дивлячись на дружину.
– Нічого. Я здорова.
— Ти до яких таких фахівців ходиш? Якихось шарлатанів чи непрофесіоналів знаходиш. Безперечно, щось має бути.
— Уже втретє чую, що моє здоров’я в повному порядку. Я не думаю, що проблема у мене.
Артем нарешті звернув увагу на дружину після цих слів і на його обличчі читалося обурення.
— Ти хочеш сказати, що я винен у тому, що у нас досі немає дітей?
— Я не говорю, що ти винен. Просто тобі також варто було б перевіритися.
— Катю, я вже знаю, що я здоровий. Я все життя був “огірочком” і до тебе в мене, вважай, нікого не було, а ось що там було – невідомо.
Катю зачіпали такі висловлювання чоловіка на її бік. Таке траплялося надто часто останнім часом, адже дівчина вже кілька років не могла дати життя їхній спільній дитині. Чоловік звинувачував її в тому, що вона не може виносити дитину і всіляко натякав на те, що це її проблема, і вона мала її вирішити. Родичі чоловіка також не відставали.
— Катюша, ти коли мені онуків народиш? — Вкотре діставала Катю свекруха.
— Валентино Павлівно, скільки можна мене про це питати? Я ж казала вам, що не знаю, у чому причина. Я здавала аналізи, проходила різні перевірки – я здорова, – Катю безпосередньо дратували ці питання.
— Не може бути такого, що за твоє ідеальне здоров’я у тебе не виходить. Ти або щось приховуєш, або ходиш не до тих спеціалістів. Я тобі пораджу хороших, запиши номер.
— Не треба, Валентино Павлівно, я впевнена, що це зайве. Я нічого від вас не приховую, а говорю як є.
— А я пам’ятаю, що ти рік тому мала якісь проблеми. Однозначно це вплинуло на твої можливості завести дитину.
— Ті проблеми ніяк не вплинули б, та й повернулася до норми практично відразу. Ви не думаєте, що проблема може бути не в мені?
– А в кому ще? В Артемі? Не сміши мене, люба, я свого сина знаю. Якби проблема була б у ньому, то я тут же про це дізналася б. Проблема точно в тобі, тож перевірся ще раз.
— Дякую за підтримку, Валентино Павлівно.
— Ображаєшся ще? Це Артем має ображатися. Він котрий рік чекає, поки ти з усім розберешся, а ти ніяк не можеш. Що ж ти за дружина така, якщо подарувати коханому чоловікові дитину не можеш? Ти дивися, Катю, не вийде в тебе – знайде собі іншу, яка виконає свій обов’язок. Отже, все в твоїх інтересах.
Саме тому Катя рідко відвідувала свою свекруху. Вона намагалася знайти собі будь-які справи, аби не вислуховувати подібне ще й від свекрухи. Найбільше на світі вона хотіла дитину, але всім було все одно. Адже головне, щоб Артем був задоволений.
Дівчина вирішила продовжити безглузде ходіння лікарями лише заради того, щоб остаточно переконатися в тому, що з нею все було в повному порядку. Чесно кажучи, іноді Катя ніби сама вірила, що вина повністю лежить на ній – стільки людей вселяли це. Однак дівчина все ще була впевнена, що з нею все було гаразд.
Катя та Артем постійно сварилися через це, але одного разу все вийшло за рамки звичайного, коли чоловік із дружиною сильно скандалили.
— Ти підеш завтра перевірятися? — цікавився чоловік.
— Ні, не хочу, — відповіла Катя, — я втомилася витрачати час, гроші та нерви на те, щоб підтвердити свій і так уже підтверджений кілька разів стан.
— Ти вже зовсім нахабніла? — почав кричати Артем. – Як це ти не хочеш? Перехочеш, значить! Завтра ти як мила підеш, і відмови не приймаються.
— Я ж тобі сказала, Артеме, я нікуди не піду, — Катя намагалася зберігати спокій.
— Та мені байдуже, що ти там хочеш! Ти йдеш завтра й крапка.
– Ні.
— Ти хочеш вивести мене з себе, я не розумію? Через тебе у нас нічого не виходить із дитиною. Через тебе у нас трапляються всі ці неприємності. Це все зараз через тебе. А ти, подивіться, нахабства набралася? Ти робитимеш так, як я скажу.
— Чому ти у всьому звинувачуєш мене? Ти сам сходити не хочеш? Чому тільки я цим займаюся?
— Тому що в цьому немає потреби – я впевнений, що здоровий. Проблема у тобі. Навіть моя мама натякає на те, що ти якась хирлява, якщо не можеш виконати елементарного.
— Тобі й твоїй мамі, мабуть, подобається ставити мене винною? До появи малюка причетні обоє батьків, а не тільки жінка. Мені набридло, що ти і твоя сім’я, як папуги, повторюєте одне й теж і зовсім не чуєте і не бачите те, що я вам надаю факти.
– Які факти? Ти тільки виправдовуватись вмієш. Ти вірна мені? Щось я вже маю сумнів.
— Артеме, годі! Як ти не розумієш, що ображаєш мене такими фразами?
— На правду не ображаються. Це я тут страждаю, а не ти, не треба вигадувати те, чого нема. Я не вірю тобі.
– Прекрасно. З тобою марно про щось говорити. Я залишилася при своєму рішенні – я нікуди не йду. З мене досить.
– Значить так? Добре, жінко, але знай, що всі твої дії мають наслідки.
Артем психуючи вийшов із кімнати, забравши свою подушку та ковдру. Тоді чоловік із дружиною вперше ночували у різних кімнатах.
У Каті опустилися руки. Вона не хотіла вже нічого – ні їсти, ні гуляти, ні ходити перевірятися, переслідуючи примарну нагоду. В основному, вона тільки працювала, а у вільний час воліла спати. З того моменту подружжя спало у різних місцях квартири. Артем із дружиною продовжував не розмовляти, так би мовити, влаштував страйк. А Катя навіть не намагалася щось виправити. Чоловік не слухав її, то чому вона повинна була його слухати?
Так тривало близько кількох місяців. Подружжя продовжувало вдавати, що все гаразд, але тільки перед родичами. Хоча свекруха неодмінно знала і про сварку, і про те, що чоловік із дружиною ледве могли упустити слово в присутності один одного. Катя зрозуміла це на погляд Валентини Павлівни, коли всі зібралися на весіллі у якоїсь родички чоловіка.
— Катю, ти мене розчаровуєш, — підійшла до невістки Валентина Павлівна.
— Вас ще не вистачало, — ледь чутно пробурмотіла Катя.
– Що?
– Нема нічого.
— Чому ти з чоловіком не розмовляєш? Артем якнайкраще для вас хоче, а ти відмовляєшся від його допомоги. Егоїстично чиниш, Катя, вже здалася?
— Здалася, люба свекруха. Можете обрушити на мене всі біди, ваша сім’я дуже любить.
— Я вам хочу допомогти, а ти так зі мною розмовляєш. Не засмучуй Артема, намагайся, поки не вийде. А то дивишся і піде до когось, і ти йому станеш не потрібна. Потім не знайдеш собі такого гарного чоловіка, як Артем. Адже він дивися, як переживає. Чи не плачеться мені щодня.
Свекруха продовжувала вчити Катю сімейного життя, але та навіть не звертала уваги на її белькотіння. Всі навколо дбали про Артема, але ніхто не питав про стан Каті. Її ніяк не зачепили слова свекрухи, адже вона пам’ятала, як Артем всіляко ображав її.
— Бачив Бог, не хотіла я собі такої невістки. Слабу, егоїстичну і не здатну обдарувати мене онуками, — несподівано прямо вимовила Валентина Павлівна.
Цю фразу Катя почула. Вона подивилася на свекруху випікаючим поглядом, допила свій келих, взяла сумку і вмить випарувалася. Їй набридло слухати образи та невдоволення у свій бік. Вона покинула торжество, вибачившись перед нареченою, і швидше виїхала додому.
Нарешті тієї ночі, поки Артем ще не з’явився вдома, Катя від душі поплакала. Від образи, несправедливості та від того, що дуже хотіла дитину, але не могла зробити її від свого чоловіка. У той день вона зрозуміла, що втратила будь-які почуття до чоловіка і більше не хотіла намагатися догодити йому та його родині.
Але Катя також продовжувала жити зі своїм чоловіком. Вона помітила, як той мало не щодня затримувався на роботі і приходив додому дуже пізно. Для Каті це здавалося надто підозрілим, вона задумалася про те, що в чоловіка міг бути ще хтось.
З одного боку, Катя дивувалася нахабства чоловіка, а з іншого – бачила можливість раз і назавжди покінчити з цим чоловіком та його родиною. Дівчина вирішила перевірити свої здогади: вона копалася в речах чоловіка, щоб знайти якісь докази його гулянь, намагалася читати листування у його телефоні, але все було безуспішно. Проте Катя виразно відчувала, що її дурять.
Якось Катя написала смс чоловікові і спитала, коли він буде вдома.
“Затримаюся на роботі до 23:00” – прийшла відповідь від Артема.
Катя знала, що зазвичай чоловік закінчував роботу о 19:00. Навіть раніше цього часу вона під’їхала на таксі до його офісу та почала чекати. Для себе вона вирішила – якщо чоловік за цей час не вийде з будівлі і справді працюватиме допізна, вона залишить спроби викрити його. Проте, Артем таки раніше вийшов із будівлі компанії, в якій працював і попрямував до своєї машини.
Катя попросила таксиста їхати за машиною, і зрештою вони приїхали до готелю з рестораном на першому поверсі. Артем вийшов з машини і попрямував до входу до закладу. Дівчина подякувала водію і попрямувала до цього ресторану за чоловіком. Вона акуратно простежила за тим, куди сів чоловік і вибрала собі таке місце, щоб вона могла бачити його, але щоб той не міг побачити її.
“На роботі, значить, затримаєшся” – пробігло в голові у Каті.
Вона замовила собі молочний коктейль, щоб не нервувати і чекала. Нарешті, хвилин за п’ятнадцять до столика, де сидів Артем, підійшла невисока, молода і струнка дівчина. Як тільки Катя побачила, що чоловік цмокнув під час зустрічі іншу жінку, вона зрозуміла, що не помилилася.
Їй було гидко спостерігати за цим. Вона впіймала момент, коли дівчина воркувала з Артемом і зробила фотографію. Більше Катя не хотіла там сидіти, а тому сплатила рахунок та акуратно пішла з ресторану.
– Я все знаю, бачила тебе в ресторані, – практично з порога заявила Катя, коли чоловік зволив повернутися.
– І як вона тобі? Гарна, молода, здорова, — Артем навмисне виділив останнє слово.
— Тобі взагалі не соромно, якщо ти навіть не заперечуєш?
— А навіщо щось вигадувати, якщо ти й так усе бачила? Це Марина, моя дівчина.
– Ти зараз серйозно?
– А що? Я маю повне право зустрічатись з ким хочу. Ти не можеш виконати свою пряму функцію. А Марина може, у неї молодий організм, не те що в тебе. Та й у неї нікого до мене не було, це мені подобається.
– У мене просто немає слів.
— Ти взагалі вдячна маєш бути, що ти взагалі моя дружина. Марина це так, розвага. Хоча, хто знає, може вона стане моєю дружиною і зможе нарешті ощасливити мене. Бо моя нинішня не здатна на таке.
– Можеш йти, я тебе не тримаю. Всі папери підпишу – З підозрілою незворушністю сказала Катя своєму чоловікові
Артем стояв здивований, не знаючи, що відповісти на таку пропозицію.
— Я тебе зрозумів, — процідив Артем і подався збирати свої речі.
Катя зрозуміла, що з цієї хвилини стала щасливішою. Їй більше не довелося вислуховувати гидоту у свій бік від тих, кого вона вважала сім’єю. Артем пішов, а разом із ним пішло і занепокоєння.
Через півроку Катя зустріла чоловіка. Ігор був ввічливий, уважний і добрий, і практично одразу запав у душу дівчини. Вони настільки зблизилися, що одружилися вже за рік. Катя попередила свого нового чоловіка, що мала проблеми, але той відмахнувся, сказавши, що це цілком можна вирішити. А дізнавшись історію з колишнім чоловіком, Ігор взагалі засумнівався, що проблема була в Каті.
Якось Ігор та Катя вечеряли у ресторані. І коли їм принесли їхні страви, Каті раптом стало так погано, що вона побігла до вбиральні. Ігор, загорнувши з собою їжу, якої вони навіть не доторкнулися, забрав дружину і повіз на огляд.
Лікарка, дізнавшись потрібні дані про Катю, засунула їй тест.
— Це навряд чи… — засумнівалась Катя.
– Чому ж? Симптоми відповідають, – стверджувала жінка у білому халаті.
— У мене начебто були з цим проблеми, — невпевнено сказала Катя.
— Спробуйте, дівчино, у житті всяке трапляється, — лікарка посміхнулася і залишила Катю одну.
Через деякий час Катя, не вірячи своїм очам, дивилася на тест із двома смужками і була неймовірно щаслива. Ігор сильно переживав за дружину, але побачивши тест, підняв Катю на руки і обіцяв завжди захищати свою сім’ю.
Про Артема Катя дізналася від його родички, яка час від часу спілкувалася з дівчиною. Як виявилося, з новою дружиною, Мариною, Артем теж не міг завести дитину. Валентина Павлівна засумнівалася і змусила сина перевіритись. І, на їх подив, проблема була саме в ньому.
Катю остаточно відпустила ця новина, і тепер вона була щаслива з новим чоловіком, який був готовий оберігати її та їхнього ще не народженого, але вже улюбленого малюка.