А Ілля посміхався. Адже цим людям він готовий допомагати завжди та всім. І нехай йому не пощастило зі своїми родичами, зате пощастило із родичами дружини

– Ілля, може даремно ми все це затіяли? Катя сиділа за столом на кухні і не знала, за що взятися. Їхня мрія була на межі. Нерви здавали і хотілося все покинути. – Катенько, ми впораємося. Сказав майже впевнено чоловік і обняв за плечі. – але як упораємося? Допомогти нам нема кому. Ми розраховували, що два роки і все вийде. А зараз? – А тепер просто трохи довше. Зате в нас буде дитина. Ти ж не думала? – ні звичайно. Перебила його Катя. Як ти міг подумати, що я не хочу дитину? – Ну і відмінно. Ми впораємося. Я знайду ще підробіток і все буде як ми мріяли. Одружені Ілля та Катя були вже 4 роки. Через рік після весілля вони вирішили, що хочуть жити у своїй оселі. Для цього вибудували чіткий план, скільки їм треба відкладати. Дивились райони, де хотіли б жити. Навіть дивилися будинки, хоч грошей ще й не було. І після року таких переглядів вирішили, що готовий будинок вони не хочуть, а будуватимуть. Батьки Каті підтримали прагнення молодих. Тим більше, батько Каті раніше займався будівництвом будинків і міг допомогти і порадою і справою. Хоча через вік багато чого вже не міг, але молоді були раді тому, що їх підтримали. А поради від знаючих людей дуже потрібні. Особливо коли ти не розумієш у цій сфері. Ілля був автомеханіком, а Катя — бухгалтером. А от батьки Іллі були не в захваті від цієї витівки. Маргарита Павлівна навіть розкричалася. – Ви що задумали? Ви уявляєте скільки на це треба грошей? Ви маєте однокімнатну квартиру. Не всім так пощастило. А ви хочете роками у злиднях жити і для дому відкладати? Краще нам допомогли б. Он Ілля в тебе сестра на віддані. Весілля на носі. Я думала ви з весіллям нам допоможете. – мамо, але ж ми не просимо у вас грошей. Знаємо, що Світлана скоро заміж виходить. Та й ми самі збиралися робити. А ось допомогти не зможемо. Завдаток за землю внесли. – Так забери цей завдаток. Вигадали ще якусь дурість. Світлано і народжувати через 8 місяців. Знаєш скільки грошей на дитину треба? А ще й орендоване житло. – мам, то ви ж їх поселите в квартирі бабусі. Навіщо їм винаймати житло? – в однокімнатній з дитиною? Не вгамовувалась мати. Ні. Ми трохи пізніше її продамо і візьмемо іпотеку. Але це після народження дитини. Ілля зрозумів, що розмова марна. У матері на думці завжди була тільки Світлана. А батько робив те, що каже мати. Те, що він живе теж в однокімнатній квартирі до того ж Каті, що дісталася, у спадок нікого не хвилювало. А ось улюблена Свєточка так жити не може. І район не зручний далеко від матері та маленька. Тож зніматимуть їм квартиру у сусідньому під’їзді. Каті було шкода Іллю. Вона розуміла, що йому було прикро. Що замість слів підтримки лише закиди на нього посипалися. Тому вдома вирішила не торкатися цієї теми. А через тиждень ділянка вже була повністю їхня. 15 соток навіть забагато, але місце просто відмінне. Та й ніхто не змушує засаджувати плантації овочів та орати на цих стоках. А місце знайдуть під що облаштувати. Та й батькам Іллі було не до них. Грошей вони не мають, а ті зайняті підготовкою до весілля. Адже весілля має бути таким, щоб все життя пам’ятати і хвалитися. Це в Іллі та Каті весілля було скромним. Батьки Каті пропонували зробити весілля у ресторані та гостей якомога більше, але вони відмовилися. Катя завжди мріяла весілля влітку та на природі. Вони зняли невеликий будиночок на турбазі для себе та поряд для батьків. Інші родичі та друзі, яких було трохи або теж зняли собі житло там, або поїхали до міста. Зате на весіллі було весело і не було жодних безглуздих конкурсів і незнайомих п’яних далеких родичів чи просто не потрібних людей. Весілля сестри пройшло з розмахом. Ілля та Катя подарували гроші у конверті. Бачили, як Світлана тут же зазирнула всередину і скривилася. Мабуть, чекала більшої суми і від цього стало не приємно. На весіллі вони побули недовго і коли підійшли вибачитися і сказати, що їм час, то ніхто не засмутився і не вмовляв залишитися. А далі усі жили своїм життям. Катя та Ілля розпочали будівництво. Батько Каті Іван взяв на себе контроль над будівництвом чому Ілля був дуже радий і не переставав дякувати. Будівництво йшло повільно, але поступово все робилося. Так минуло ще два роки. І тут Катя відчула себе якось не добре. У метушні та вічних справах вона перестала стежити за циклом і коли лікарка сказала, що вона вагітна 10 тижнів, то була дуже здивована. Спочатку була шалена радість. А потім… Потім вона почала думати, як тепер бути. Як заробити гроші. Адже на малюка стільки треба всього, а все, що вони мали, вони вкладали в будівництво. Батьки Каті дуже зраділи, що скоро у них буде онук чи внучка. А ось батьки Іллі пропустили цю новину повз вуха, перебивши і почавши розповідати, що вміють діти Світлани. І хоч там особливо не було чим хвалитися ті ще зовсім малюки, але все подалося так ніби вони вже закінчили інститути. Коли Катя була на 5-му місяці, Ілля залишився без роботи. Так вийшло, що господар автосервісу вирішив переїхати та продав свій бізнес. Тим більше давно вмовляли так як потрібна була ця земля. Весь штат розпустили, видавши 4 оклади. – Катя, не хвилюйся. Все буде добре. заспокоював Ілля дружину. Наразі гроші є. Ти ж знаєш, що знайду роботу. Та наші плани по дому відсунулись, але все-таки ми впораємося. Катя знала, що чоловік має золоті руки. Тільки ось вона і сама незабаром у декрет піде. Для дитини ще не купили. І в будівництво треба ще вкластися. Адже якщо й залишати стояти стіни то вони мають бути під дахом. І хай хоча б із недорогого матеріалу. Дізнавшись, що Ілля залишився без роботи батьки Каті, запросили їх до себе в гості. Іван попросив вийти Іллю на балкон, щоб поговорити без жінок. – Ілля, ти знаєш як я до тебе належу. Що ми вас у всьому підтримуємо. Ілля закивав, не розуміючи, куди веде тесть. А Іван Матвійович продовжив. Ти хлопець із руками та головою. Я чудово розумію, що ти знайдеш собі роботу. Але заглядаючи на майбутнє, ти не хотів би відкрити свій сервіс? Для початку невеликий, а там як вийде. Адже ти маєш своїх клієнтів, які в сервіс приїжджали виключно до тебе. Звісно, ​​Ілля думав про це. Але де ж взяти грошей? Тим більше скоро народиться син, та й будівництво. Тому залишав це лише у роздумах та мріях. Він не зрозуміло дивився на Івана Матвійовича. – Так от синок. Сказав тесть і простяг пакет. Хоч раз не відмовляйся від допомоги. Ми дачу продали. – Але ж Ольга В’ячеславівна так любила свої квіти і садили ви там щось, відпочивали на свіжому повітрі. – Ну на квіти думаю ви знайдете їй місце у себе на ділянці. А повітря і на будівництві вистачає. Засміявся Іван. Поки що чоловіки розмовляли на балконі. Каті мама розповідала те саме. Не все одразу вийшло гладко. Та й батьки Іллю не підтримали, але тут він і не розраховував на їхню підтримку. І почали із зовсім невеликого приміщення. Але постійні клієнти справді пішли, так ще й нових привели. Адже Ілля працював на совість. А особисто у нього ремонтувати виходило дешевше, ніж через автосервіс. Коли народився Матвійко. Батьки стали допомагати їй із онуком. То на вулицю заберуть погуляти, щоб Катя відпочила чи попрацювала. Адже у декреті вона тепер вела бухгалтерію чоловіка. Навіщо наймати бухгалтера, коли свій є сміялася вона. Батьки Іллі онука не надто хотіли бачити. Прийшли, коли йому був місяць і говорили тільки про двійнят сестри. Ілля вже не ображався. Коли Матвійку виповнився рік вирішили розширити бізнес і придбали ще невелике приміщення. На цей момент їх працювало вже троє. Тепер батьки Іллі дивилися на це зовсім інакше. Стали частіше дзвонити, але при цьому не особливо цікавилися, як важко доводиться молодій сім’ї, а лише скаржилися, що у Світлани грошей не вистачає. Що її Сергій ніяк не влаштується на гарну роботу. Просили взяти його до себе, та Ілля відмовив. Він щось знав чому Сергій не затримується ніде. Йому був не потрібен ледар. А п’ятиріччя Матвійка вже справляли у своїй хаті. Катя ходила ділянкою і не вірила своїм очам. Невже їхні мрії справдилися. Все було саме так, як вони й хотіли. Накрили стіл у альтанці. Приїхали всі бабусі з дідусями. А також Світлана зі своєю родиною. Батьки Іллі з неприхованою заздрістю ходили ділянкою та будинком. А Світлана тут же почала говорити про те, що як здорово, що у них тепер є де проводити літо на свіжому повітрі. Ці фрази не сподобалися Каті. І вона сказала, що до них лише за запрошенням. Світлана хотіла заперечити, але замовкла. І Катя вирішила, що це питання закрите. За місяць вони поїхали на море. Залишили ключі батькам Іллі. Мало що станеться під час від’їзду. А батьки Каті відпочивали у санаторії. Повернувшись за 2 тижні, вони почули гучну музику, яка долинала з їхнього двору. Відправивши Матвійка до сусідки самі зайшли у двір. На жах Каті, її квіти хтось потоптав, на свіжому газоні виднілися сліди від вогнищ, а з альтанки долинали п’яні голоси. Там була гулянка, яка явно розпочалася не тільки що. На зустріч їм вийшла п’яна дівчина. – Ви хто такі? Ми нікого не чекаємо. І музику маємо право слухати голосно ще не ніч. Набридли шурхають тут усілякі. Катя грубо відштовхнула зухвалу дівчину і заглянула в альтанку. – Які люди. А що ви так рано приїхали? Долинув голос п’яної Світлани. Її чоловік Сергій поряд спав, впустивши голову на стіл. Ніколи ще Катя не була такою злою. Та й Ілля теж. Виштовхавши на вулицю всіх незнайомих людей і розбудивши Сергія, він спитав, що тут діється. – Що ти розкричався братик? Мама дала ключі. Адже нечесно, що я твоя сестра сиджу в спеці в квартирі, ви на морі, а тут нікого. Ось ми й вирішили відпочити. – І давно ви тут відпочиваєте? – Та всього три дні. У нас тільки відпустка розпочалася. Завтра діти приїдуть. Ось Матвієві нудно не буде. – йому й так не нудно. Зло прошипів Ілля. Викидайтеся обидва і сюди і дорогу забудьте. Ключі можете не повертати. Сьогодні ж зміню усі замки. – нікуди ми не підемо. Якщо вам так не подобається наша компанія, то можете їхати до нашої квартири. Бо подивіться як. Бізнес у нього, будинок із ділянкою. А сестра все літо у квартирі. Ми з вами змінюємось. І мама не проти зовсім. – А нас ви спитати не хочете? – ой. Та гаразд. Ви собі ще можете будиночок збудувати. Багатії ж. Скільки сил і терпіння знадобилося Іллі, щоб виштовхати родичів. Катя за цей час зібрала їхні речі та віднесла за паркан. Тільки закривши засув вони зітхнули. Благо Матвійко залишився у сусідки розповісти своєму другові про поїздку і не бачив усього цього. Повернувся він через суміжну хвіртку. – Тітка Валя. Що ж ви нам не подзвонили і не розповіли, що тут діється? З відчаєм у голосі спитала Катя сусідку. – так вони сказали ви дозволили. І я знала, що то сестра Іллі. Знизала плечима старенька. – Вибачте. Просто я трохи не в собі. Все добре тітка Валь. Поки що Катя розмовляла з сусідкою. Іллі подзвонила мати і накричала. – Зовсім зажерся синок? Рідну сестру виставити за двері! І могли б і змінитись на квартиру. Що вам варте? Ілля довго слухати не став. Поклав трубку. Для початку йому треба було вирішити проблему із замками, адже мати могла і дублікат зробити. А потім ще упорядковувати двір. Та й собаку пора б завести подумав він, згадуючи про непроханих гостей. Увечері приїхали батьки Каті. – мамо, тату, у нас для вас новина. – Сподіваюся хороша? Бо дивних і поганих на сьогодні вистачить. – точно гарна. У вас буде ще онук чи внучка. – Ну, все мамо. Час нам дивитися житло ближче. Дітям допомога необхідна, а так далеко мотатися. Сказав Іван, обіймаючи дочку та зятя. – а ось і друга новина. Продовжив тепер Ілля. Тітка Валя, сусідка наша хату продає. І ми домовилися про покупку. Будиночок невеликий, але добрий. А хвіртка між ділянками вже є. Ольга Павлівна не могла стримати сліз радості. – дітлахи, та що ви нам те. Тільки й казала вона. А Ілля посміхався. Адже цим людям він готовий допомагати завжди та всім. І нехай йому не пощастило зі своїми родичами, зате пощастило із родичами дружини.