Дімо, коли вона вже з’їде? Мені набридло так жити! Як у гуртожитку, слово честі… Невже Олена не розуміє, що вона нам, як кістка в горлі?
Ксюша невдоволено подивилася на чоловіка, який лежав поруч із нею в ліжку. Дмитро знизав плечима і відповів:
– Ксень, моя сестра має частку у цій квартирі, і я просто не можу її вигнати. Вона така сама власниця, як і я.
– Але ж у тебе родина! Чому Олена ніяк не зрозуміє цього? Їй що, так зручно жити? Чи хочеться сваритися? А може вона просто боїться з’їхати?
– Не знаю, Ксюша, – Діма починав сердитись. – Олена має повне право тут жити. Хочеш – поговори з нею сама, якщо така розумна.
– Та я говорила і неодноразово, – зітхнула жінка. – Вона ж нічого не слухає. Каже, що й так займає лише одну кімнату. Адже її можна було б зробити дитячою для Славки. А так йому доводиться жити у залі. Теж не дуже зручно!
– А що я зроблю?
– Нічого, – роздратовано пробурчала Ксенія.
Вона відвернулася до стіни і натягла на себе ковдру. Жінка вже давно мріяла вигнати Олену з квартири та стати повноцінною господаркою. Розмістити все так, як хочеться їй. Влаштувати сину повноцінну спальню та взагалі насолоджуватися життям без неприємної їй дівчини.
…Після весілля Діма та Ксюша якийсь час жили вдвох. Але незабаром Олена, молодша сестра Діми, яка розлучилася зі своїм хлопцем і виявилася майже на вулиці, переїхала до них. Ксенія не заперечувала спочатку проти цього, думаючи, що Олена поживе в них зовсім недовго. Потім з’ясувалося, що Олена і не збирається з’їжджати, адже має частку в квартирі і її все влаштовувало. Навіть народження Слави не завадило Олені жити з братом та його дружиною.
На їжу та загальні витрати вони скидалися, так що Олену не було в чому дорікнути. Вона збиралася нагромадити на свою квартиру і лише потім з’їхати. Але Ксюшу це не влаштовувало, вона розуміла, що це буде дуже довго.
Ксенія намагалася говорити з сестрою чоловіка, але все це було марно і лише призводило до криків та сварок.
– Де хочу, там і живу! – казала Олена. – Якщо хочете жити окремо, давайте продамо квартиру! В чому проблема?
Цього не хотіли вже Ксюша та Діма. Чоловік не хотів продавати квартиру батьків, а жінка вважала, що двойки їм буде мало, адже вони хотіли ще дітей.
Наступного дня після цієї розмови Ксюша вирішила вкотре спробувати щастя. Вона навіть приготувала вранці каву для Олени, знаючи, що дівчина її дуже любить.
– Ух-ти, як смачно пахне! – Олена вдячно посміхнулася Ксюші.
Ксюша відповіла усмішкою, вона тримала на руках півторарічного сина і напружено розмірковувала над тим, що і як сказати дівчині.
– Олено, а як у тебе з роботою? – Почала вона здалеку.
– Все чудово! – Відповіла Олена, ковтаючи ароматний напій. – Незабаром на підвищення піду. Як Славік? Сьогодні він не плакав уночі.
– Так, все було добре. Тобі не заважає його плач?
Олена зрозуміла, до чого хилить братова дружина і посміхнулася:
– Ось ти про що… Заважає, але не так, щоб з’їхати. Знаєш, я за ці півтора роки вже звикла до його плачу. Не звертаю на нього уваги.
– Погано, що не звертаєш уваги, – не втрималася Ксюша. – Все-таки твій племінник. Єдиний.
– І що?
Ксенія знизала плечима і випалила:
– А як же любов до плем’яша? Йому доводиться в залі жити, у нього не буде свого куточка, адже це дуже важливо для дитини!
– Він цього ще не розуміє, йому пофіг де жити… – пробурмотіла Олена. – Слухай, а чому ви мені не виплатите мою частку? Тож я вам продам кімнату мою. І робіть там, що бажаєте! Хоч дитячу, хоч дорослу. І мені на квартиру вистачить саме, я ж додам свої.
– У нас поки що немає таких грошей, – почервоніла Ксюша.
Вона і сама вже кілька разів думала про такий варіант, але потім зрозуміла, що вони не потягнуть це. На Славу йшло багато грошей, та й сама Ксенія поки що не працювала. А звалювати все на Дімку, який і так втомлювався, Ксюша не хотіла. Вона розуміла, що чоловік тоді зовсім падатиме.
– Ну, тоді нам говорити нема про що, – констатувала, встаючи зі стільця, Олена.
– Чому тобі обов’язково купити одразу квартиру? У тебе ж вистачає грошей на початковий внесок! А потім платитимеш іпотеку, як усі!
Олена спохмурніла і похитала головою:
– А ти мої гроші не рахуй! І я не хочу бути, як усі, у цьому плані. Я хочу купити квартиру, а не віддавати щомісяця пів зарплати і жити надголодь. Ще кілька років і я накопичу на квартиру. А поки що доведеться тобі мене терпіти.
Ксюша сердито подивилася на неї, їй зовсім не подобався такий розклад.
– А як ми? Про нас ти не думаєш? А якщо у нас ще буде дитина?
– Житиме в залі зі Славою, – незворушно відповіла дівчина. – Або з вами у спальні. Я що зроблю, якщо ви не вмієте охоронятися?
Ксенія спалахнула і розлютилася:
– Знаєш що? Ти в наше життя не лізь! Без тебе розберемося, що нам робити! І скільки дітей мати.
– То ти сама почала мене знову виганяти! Коли ти зрозумієш, що не ти головна? Не буде все по-твоєму і я не з’їду, доки я не матиму свого житла. Та й потім ви повинні викупити в мене мою частку! Зрозуміло?
Олена та Ксенія сердито дивилися одна одній в очі. Обидві жінки були готові до сварки, але раптом заплакав Славік, який спокійно сидів у стільчику для годування. Ксюша почервоніла, адже вона зовсім забула про сина і відвернулася від Олени.
Дівчина полегшено зітхнула. Вона не хотіла сваритися з Ксюшею, але та сама змушувала її до цього. Олена б давно з’їхала, якби була така можливість, хоча Ксюші та Дімі вона в цьому не зізнавалася. Її дратував дитячий плач і те, що Ксюша постійно зло дивиться на неї. Та й взагалі хотілося жити у власній квартирі, де ніхто не лізтиме до неї і питатиме, що вона тут забула.
Олена пішла до своєї кімнати, у неї був вихідний, і вона нікуди не поспішала. Можна було трохи прибратися, а потім піти погуляти у торговому центрі з подругою. Олена так і зробила, їй було простіше перебувати поза домом, ніж скандалити з Ксюшею. А останнім часом такі сварки були дедалі частіше…
Повернувшись увечері додому, дівчина була неприємно здивована – у квартирі була Поліна Максимівна – мама Ксюші. Діма теж був не дуже радий, він хоч і ладив з тещею, але все одно відчував напругу.
– Привіт, Олено, – сухо привіталася жінка. – А я з тобою поговорити хотіла.
– Що ви хотіли? Вам Ксюша щось наплела? Чи приїхали за неї заступатися? Врахуйте, це не я перша починаю…
Діма благаюче подивився на сестру, просячи її поглядом, щоб вона не влаштовувала скандал з мамою його дружини. Олена легко кивнула йому, хоч і не була впевнена, що зможе стриматись.
– Я ось думаю, чому б тобі не взятися за голову та не звільнити кімнату? Ти не маленька дівчинка, щоби так чіплятися за брата. Може, ти боїшся розпочати самостійне життя? Потрібна допомога? То я допоможу.
Олена від подиву навіть заляпала очима, а потім обурено відповіла:
– Послухайте, я жила сама і знаю, що це набагато краще, ніж із вашою дочкою. І взагалі, ви мене знати не знаєте і ви мені ніхто, тож не треба лізти в моє життя.
Поліна Максимівна спробувала щось сказати, але Олена підняла руку, даючи їй знак замовкнути.
– Я назбираю собі на квартиру і тільки тоді з’їду. Якщо ви так хвилюєтеся за свою дочку, можете допомогти їй викупити мою частку, і я поїду. Хто вам заважає це зробити? Ви не зможете мене вижити з мого дому! Мама з татом залишили і мені тут частку, а не лише Дімі. І взагалі, це Ксюша не має тут жодного права, а не я!
Олена підвела голову і пішла до своєї кімнати, її трясло від гніву та обурення. Ксюша провела її поглядом і розвела руками:
– Мамо, бачиш, з ким мені доводиться жити. А мій чоловік мовчить, як завжди…
Діма, що мовчав до цього, раптом насупився і промовив:
– Ксенія, щоб я не бачив і не чув більше, що ти чіпаєш мою сестру. І ви теж, Поліна Максимівно! Не треба її чіпати! Вона має таке саме право тут жити, як і я.
– Дімо, але неможливо ж жити з нею! Вона ж нахабна, як паровоз!
– Я тобі що сказав? Не смій кривдити мою сестру. Вона намагається, працює, щоб купити своє житло, а ти що принесла до нашого шлюбу? Що ти зробила, крім того, що влаштовуєш скандали?
Ксенія ображено надула губи, а її мама скинула брову.
– Дімо, ти що собі дозволяєш?
– Я тебе кохаю, Ксюша, але не треба переходити межі! Май совість і не чіпай Олену. Це вас також стосується, Поліна Максимівно! З’їде вона як тільки зможе. Думаєш, їй подобається твої претензії щодня вислуховувати? А вона ж і зі Славкою тобі допомагає і по дому все робить, якщо треба! Ти до неї навіщо чіпляєшся? Тобі нудно?
Ксюша почервоніла, вона розуміла, що чоловік має рацію. Поліна Максимівна теж відвела погляд і почала збиратися додому.
Олена, яка чула всю розмову, досить усміхнулася. Діма захищав її з дитинства і нічого не змінилося, коли вони виросли. Дівчина знала, що завжди може покластися на нього. Вона дуже сподівалася, що Ксюша почула Діму і більше не лізтиме до неї. І вони всі разом благополучно доживуть ці кілька років…