– Мамо, – обурювався Вадим, – ти не можеш так вчинити з батьком! Так, він зробив помилку, кинув тебе заради іншої жінки, але зараз-то одумався, повернутися хоче!
Мам, ти ж знаєш, що тато серйозно хворий! Хто його доглядатиме? Невже ти дозволиш йому зникнути на вулиці? Ви ж тридцять років прожили разом!
Проблема в сім’ї Тетяни розпочалася давно. Жінка намагається врятувати шлюб. Навіть до психолога зверталася.
Фахівець пояснила їй:
– У вашого чоловіка криза середнього віку, явище досить поширене серед чоловіків сорока-п’ятдесяти років.
Я б вам порадила внести новизну у стосунки. Покажіть себе з іншого боку!
Звик він до вас, розумієте? Він вас від і до вивчив, йому нудно.
Наведу приклад: ось уявіть, є у вас заношені до дір тапочки, затишні, теплі, м’які, але непрезентабельні, на вулицю в них не вийдеш! Ось тут те саме.
Тетяна, вислухавши психолога, подумала, що не дуже вона й розбирається в психології!
Порівняння з тапками жінці не сподобалося, але бажання внести до них із Валерою стосунки родзинку нікуди не зникло.
Тетяна збігала в магазин, придбала дивовижний комплект білизни, приготувала романтичну вечерю і стала чекати чоловіка.
Валерій приїхав пізно, від їжі відмовився:
– Втомився я, – сказав чоловік, – душ прийму і спати піду!
Тетяна дочекалася, доки Валера вляжеться і попрямувала «підкорювати вершину».
Оглянувши з ніг до голови дружину, чоловік несподівано засміявся.
– Тань, зніми це негайно! Ну ти що, з глузду з’їхала? Не йде тобі таке: боки висять, шкіра якась бліда. Фу, зніми!
Майже всю ніч Тетяна проплакала у ванній, реакція чоловіка її щиро образила.
Більше спроб зацікавити чоловіка вона не робила, вирішила, що сам переб’ється і життя у них стане колишнім.
За два роки Тетяну не раз відвідували думки про те, що у Валери є коханка.
Жодних прямих доказів цьому не було. Чоловік поводився як завжди: з телефоном ніде не ховався, паролі на нього не ставив, у довгі відрядження, начебто, не їздив.
Та Таня все одно відчувала, що щось не так. І, в принципі, не помилилась.
Якось Валера, повернувшись із роботи, як завжди, пізно, несподівано оголосив:
– Знаєш, Танюха, я розлучитися вирішив. Ну що це за життя у нас таке? Живемо як добрі сусіди.
Я, якщо щиро, тебе вже давно не люблю. Вщухли почуття, просто прихильність залишилася, мене тепер нічого не тримає.
Вадим – доросла, вже сімейна людина, наше розлучення йому психологічної травми не завдасть.
Тетяна, величезним зусиллям волі стримуючи сльози, поставила питання, яке мучило її останні два роки:
– Валеро, у тебе хтось є? Скажи мені чесно.
– Так, є, – зізнався чоловік, – вже давно.
– Хто вона? Я її знаю?
– Не думаю. Це колега моя, ми працюємо разом.
Відразу хочу сказати, що Надя – не молода довгонога кокетка, вона наша з тобою ровесниця.
Я, коли її вік дізнався, здивувався: вона виглядає – на сорок, не те що ти – на шістдесят!
Тетяна зупиняти чоловіка не стала, розуміла, що це марно.
Валера того ж вечора зібрав свої речі та поїхав до коханої – так він сам назвав свою колегу.
Таня трохи поплакала, потім зателефонувала подрузі та попросила ту приїхати.
Задушевна розмова з близькою людиною приносила їй полегшення:
– Навіть не думай через нього ревти! Ось я навіть слів пристойних підібрати не можу, щоб твого чоловіка назвати!
Ну і нехай котиться, Господи, кому він потрібен, Шва.рце.не.ггер сушений! Ні шкіри, ні пики, а все туди ж.
Ти не переймайся, бери себе в руки і вчися насолоджуватися свободою. Ти собі навіть не уявляєш, Таню, як добре ні від кого не залежати!
Я тобі з роботою допоможу, чи підеш адміністратором до мене в косметологію? Я давно вже людину на це місце шукаю!
– Ну що ти, Віро, – відмовилася Тетяна, – адміністратор – це обличчя клініки, а ти на мене глянь!
– Навіть слухати не хочу! Ти прекрасно виглядаєш! Давай, бери себе в руки, я три дні даю тобі на збори, так би мовити, і виходь на роботу!
Тетяна подругу послухалася і працювати їй несподівано сподобалося.
Валера раніше не дозволяв дружині заробляти гроші, завжди казав, що він може забезпечити сім’ю.
Таня зустрічей з Валерою не шукала, він сам за два тижні після втечі зателефонував дружині і сказав:
– А я, Таня, подумав і вирішив, що ділити майно ми все ж таки будемо! Машина куплена у шлюбі, я тобі за неї половину вартості віддам.
А з квартири заберу все, що за ці роки купив, ти вже не ображайся!
Тетяні сперечатися із зрадником не хотілося:
– Добре, забирай. Тільки, будь ласка, скоріше зникни з мого життя!
– Ой, як ти заговорила, – посміхнувся Валерій, – навіть якось прикро трохи… Я думав, ти страждатимеш, повернути мене спробуєш.
– Навіть не думай, – відповіла Тетяна перед тим, як кинути слухавку, – я тільки зараз зрозуміла, як мені добре без тебе!
Валера за кілька днів приїхав за своїми речами на газелі. Декілька вантажників розібрали кухонний та спальний гарнітури, винесли телевізор, крісла і навіть люстри зняли.
Тетяна, спостерігаючи за цією картиною, єхидно запитала у чоловіка:
– Шпалери здиратимеш? Може, ламінат із собою забереш?
– Не такий я дріб’язковий, – процідив Валера, – навіщо мені вже використані шпалери? А гарнітур мені по праву належить, я його за власний кошт купував!
Тетяна залишилася у порожній квартирі – щедрий Валера тільки диван у вітальні залишив, решту все виніс геть.
На допомогу подрузі знову прийшла Віра:
– Не хвилюйся, вирішимо ми цю проблему! Я тобі в борг дам грошей, і на них ми тобі повністю меблі нові купимо.
Нехай Валерка забирає собі старе. А розрахуєшся, як зможеш, я нікуди не поспішаю.
Бізнес, дякувати Богу, йде добре, гроші є.
За чотири роки, що минуло з розлучення, Таня повністю відновилася.
Вона розрахувалася з подругою, здобула професію і тепер працювала масажистом у Віри.
Проблем у неї тепер не було. Тетяну доглядав один клієнт – розлучений, дуже симпатичний чоловік.
Дзвінок сина вибив жінку з колії. Вадим чомусь наполіг на терміновій особистій зустрічі:
– Мамо, ти можеш приїхати додому?
– Щось трапилося, синку?
– Так, мамо. Мені потрібно дуже терміново з тобою поговорити наодинці. Чи, може, в кафе десь зустрінемося?
– Ну, я маю годину до наступного клієнта. Давай десь ближче до моєї роботи?
– Добре, мам, тоді давай у кав’ярні, яка з клінікою твоєю поряд? Я хвилин за п’ятнадцять там буду!
Тетяна по обличчю сина зрозуміла, що трапилося щось погане.
Вадим був стривожений:
– Мам, тут така справа… Батько хоче повернутися!
Тетяна здивувалася:
– Тобто як – повернутися? Куди? Вадиме, я нічого не розумію. Поясни толком!
– Ну як – куди? Додому до тебе.
– Нізащо! – рішуче сказала жінка, – не прийму і не пробачу, то йому й передай!
– Мам, та почекай ти! Ситуація дуже серйозна. У батька півроку тому серйозне захворювання діагностували, дружина його друга практично відразу вигнала. Він зараз у друга живе.
– Вадиме, спробувала пояснити синові Тетяна, – якщо ти думаєш, що я все кину і почну виносити горщики з-під твого безсовісного батька, то ти глибоко помиляєшся!
Я ж пояснила, що не хочу його бачити, він мені тепер абсолютно чужа людина.
Вадим відстоював свою точку зору, Тетяна – свою, і в результаті мати з сином посварилися.
Йдучи, Вадим кинув:
– Ніколи б я не подумав, що ти така безсердечна! Я був про тебе найкращої думки, мамо.
Батько у такій складній ситуації, а ти все ніяк зраду йому простити не можеш!
Тетяна від свого рішення відступатися не збиралася.
Вадим, мабуть, батькові слова матері передав, і Валерій вирішив особисто зустрітися із колишньою дружиною та з нею переговорити.
Тетяна виходила з клініки після закінчення робочого дня, жінки поспішала, за нею мав заїхати Віктор. Вони планували провести разом у вихідні.
Біля будки охоронця маячив Валера з букетом квітів.
Тетяна побачила колишнього чоловіка здалеку і одразу дізналася, хоч і виглядав він зараз зовсім не так, як раніше – худий, змарнілий, із землистим кольором обличчя.
Вигляд у нього справді нездоровий, мабуть, справи зовсім погані, – подумала Тетяна.
– Таня, стій, – крикнув їй услід Валера, – почекай, нам треба поговорити!
Тетяна зупинятися не хотіла, але колишній чоловік її наздогнав:
– Привіт, це тобі, – простяг букет зрадник, – твої любимі!
Квіти Таня не прийняла і поспішила попрощатися з колишнім чоловіком:
– Вибач, Валеро, я поспішаю. У мене немає часу на балаканину.
– Тань, я вибачитися хотів… Будь ласка, вибач мені! Я чотири роки тому зробив велику помилку, коли пішов від тебе.
Надька виявилася не такою білою і пухнастою, як мені думалося. Вона жадібна, меркантильна, трохи в гр.іб мене не увігнала, як тільки захворів, відразу ж вигнала! Сказала, що інваліда вдома терпіти не збирається!
– Молодець, – похвалила суперницю Тетяна, – клацнула тебе по носі. Від мене ти чого хочеш?
– А може, спробуємо розпочати спочатку? – з надією в голосі спитав Валерій. – Я обіцяю, що більше ніяких загулів з мого боку не буде, я тебе на руках носитиму, Танюша!
– Та не потрібний ти мені, – посміхнулася Тетяна, – Валере, поїзд пішов! Я навчилася жити без тебе, і це мені подобається.
Та й заміж я скоро виходжу, тому вибач. Не приходь більше, Віктор – дуже ревнивий, боюся, якщо він нас побачить разом, то тобі не поздоровиться!
Останню фразу Тетяна сказала більше для залякування колишнього чоловіка.
Валера змінився в особі і прошипів:
– Аааа, заміну мені вже знайшла, так? Швидко ти! Ну нічого, є на світі справедливість, тебе Бог ще покарає!
Вадим із матір’ю через батька спілкуватися перестав, але до себе хворого батька чомусь не взяв. Просто періодично допомагає йому фінансово.
Тетяна про своє рішення не шкодує – якщо один раз зрадив, то обов’язково зрадить і вдруге, і втретє.
Жінка готується до весілля, свято вони з Віктором планують скромне, у вузькому колі.