Ляйсян – чистокровна татарка, з темно-карими очима, смаглявою шкірою, ніжною посмішкою, довгим чорним, як ніч, волоссям і дуже м’яким характером.
Олексій-повна протилежність Лясі, світловолосий блакитноокий хлопець, запальний, але швидко відходливий розгильдяй.
Молоді люди познайомилися суто випадково, коли дівчина поверталася після пар додому. Олексій довго і завзято доглядав красуню, чатував з університету і нарешті домігся прихильності дівчини.
Альошка, який усім серцем полюбив Ляйсанку, через рік зробив їй пропозицію, спочатку попросивши її руки у брата-близнюка Артура – єдиного родича дівчини. Батьки Ляйсан та Артура загинули в автомобільній аварії 4 роки тому, коли близнюки тільки-но закінчили перший курс архітектурного інституту.
– Ноги її тут не буде! – немов у нестямі від люті, кричала Алла Сергіївна, світловолоса кучерява жінка, дізнавшись, що син зібрався одружитися.
– Це мій вибір. Ми подали заяву до РАГСу і за місяць весілля. – монотонно промовив Льошка, не розуміючи, чим матері не догодила Ляйсян.
– Не потрібна нам ця сирота! А ось їй квартира наша потрібна, я таких як вона бачу наскрізь. – не вгамовувалась майбутня свекруха.
– Мам, у Ляйсан із братом своя трикімнатна квартира, у сусідньому мікрорайоні, навіщо їй наша однокімнатна квартира. – посміхнувся Льоша.
Аллу Сергіївну було не зупинити: сльози, крики, незрозумілі претензії та образи.
Нерви Олексія здали остаточно, і він просто пішов із дому, до свого друга Віталія.
– Ляйсан, я розумію, що в тебе незабаром почнеться нове життя. Як ти дивишся на те, щоб розміняти нашу троячку? Я, сподіваюся, у холостяках теж довго не затримаюсь, жити всім разом все одно не вийде. – Запропонував Артур сестрі.
– Артуре, це ж квартира наших батьків. Тут стіни просякнуті спогадами про щасливе дитинство та юність. Тут ми були щасливі. Тут зустрічали маму та тата з роботи, проводили затишні вечори. – Відповіла дівчина, – мені буде складно прощатися з нашим гніздечком.
– Вирішуй, але я думаю, що це єдине оптимальне рішення. – сказав Артур.
У цей момент телефон Ляйсан задзвонив.
– Здрастуйте, Алло Сергіївно. Рада вас чути. – мило привітала дівчина майбутню свекруху.
– А я не дуже рада. Ти сама маєш розуміти, що моєму Альоші потрібна інша жінка. Що ти в нього вчепилася? Знай, я проти вашого весілля! Я тебе ніколи не прийму!
Ляйсан не встигла сказати жодного слова, як почула ще пару грубих слів на свою адресу і гудки на тому кінці дроту.
– Артуре, я згодна, на обмін квартири, як я розумію, жити разом з мамою Льоші, ми точно не зможемо. – Ляйсанка ковтала сльози, намагаючись приховати емоції.
Через місяць усі питання було вирішено, з дня на день мала відбутися угода. Артур підшукав собі новий варіант і Ляйсан із майбутнім чоловіком змогли вибрати квартиру до душі.
– Льошу, нам через три дні треба звільнити житлоплощу. Нові господарі дають саме такі терміни. – Сказала дівчина майбутньому чоловікові.
– Поживемо у нас, разом із мамою, поки в нашому з тобою гніздечку буде ремонт. –запропонував Олексій.
Як би дівчині не хотілося, але іншого варіанта не було. Ляся та Альошка, взяли необхідні речі, решту все відвезли до нової квартири та приїхали до Алли Сергіївни.
– Здрастуйте, Алло Сергіївно!
– Здрастуйте! – крізь зуби пробурмотіла жінка, жарячи на кухні котлети.
Від різкого запаху їжі Ляйсанці стало трохи погано і вона закрилася в стінах ванної кімнати.
– Люба, ти мені нічого не хочеш сказати? – З надією в очах, чекав радісної новини Леха.
– Льош, я думала повідомити цю новину, в більш приємній і сприятливій обстановці, в нашій квартирі. Я сама дізналася, лише 2 тижні тому. Учора на УЗД сказали, що термін 6 тижнів.
Льошка підхопив наречену на руки, ховаючи мокрі від щастя очі, зацілував дівчину.
– Ні сорому, ні совісті, що за молодь пішла. Цілуються не соромлячись, ми свого часу собі такого не дозволяли. – Процідила Алла.
– Ах, не соромилися вони, тому мене в 17 років народила, так, мам? А нам уже по 23, давно не діти. – засміявся Олексій.
Настав день весілля Альоші та Ляйсан. Після РАГСу вони відсвяткували цю подію урочистим обідом у вузькому сімейному колі.
У ресторані молодята розкрили таємницю своїм близьким, повідомили, що їхня родина скоро збільшиться. Алла Сергіївна навіть не стала вдавати, що рада, підправила свою чорну сукню і вийшла в дамську кімнату.
Ляйсан вирушила за свекрухою:
– Алло Сергіївно, я не розумію за що ви мене так ненавидите. Я вдячна вам, за сина, який, впевнена, буде прекрасним батьком і чоловіком. Нам нема чого з вами ділити, а якщо ми знайдемо спільну мову, то й Льоші буде легше, не буде метатися немов між двома вогнями.
– Без тебе жила душа в душу, з’явилася на нашу голову. Знаєш, а тебе я готова терпіти, тільки за однієї умови.
– Я на все згодна, аби наш малюк не ріс серед негативу. – відповіла нова невістка.
– Квартиру, знаю, що ти купила. Хитрюга якась. Поза шлюбом. Розважлива. Зараз синок мій там ремонт зробить, а господарем повноцінним вважатися не буде, так?! Зроблю все, щоб він відмовився і від тебе, і від твого дитинчати. Повір, зможу переконати, що ти нагуляла…
– Як вам не соромно! Це ваш майбутній онук або онука. Ви не в своєму розумі.
Ляйсан трималася щосили, але сльози капали одна за одною на білу весільну сукню. Алла вискочила з ресторану, навіть не попрощавшись із молодятами.
Молоді люди залишилися святкувати свято. Без Льошиної мами стало ніби легше дихати і зник негатив, що витав весь вечір у повітрі. Під ранок, повертаючись додому з ресторану, на телефон Олексія надійшов дзвінок із невідомого номера:
– Олексію Григоровичу, вас турбує чергова медсестра міської лікарні №3. До нас надійшла ваша мама, просила повідомити її місцезнаходження.
– Щось серйозне, мама в порядку, чому не дзвонить сама? – стривожився Льоша.
– На всі запитання вам відповість черговий лікар.
Пара була на порозі лікарні через 10 хвилин, де почули страшну новину, що Алла потрапила під колеса автомобіля і в даний момент йде операція. Через пару годин, двері операційного блоку відчинилися, дорослий сивоволосий хірург повідомив:
– Зробили все, що в наших силах. Жити-буде! Ходити-ні. – лікар від утоми валився з ніг. – Потрібна реабілітація, але шансів катастрофічно мало.–
– Льошенько, водички хочу і солоденьке щось. Пульт подай і телефон на зарядку постав. Душно провітрити б. – Прикута до ліжка Алла, звернулася до сина, – Яблуко поріж, хоча краще все давай.
– З поверненням вас додому, Алло Сергіївно! – привітала свекруха, що тільки-но повернулася з роботи Ляйсан.
– Не роби вигляду, що рада мене бачити! Не вірю! – крикнула Алла.
Щодня обстановка ставала дедалі нестерпнішою. Тяжка вагітність Ляйсан та нестерпна Алла Сергіївна зводили Олексія з глузду. Квартира перетворилася на епіцентр сварок та негативу. Як би сильно Ляйсян не любила свого чоловіка, але терпець закінчувався. Ляйсан зібрала речі та поїхала до своєї квартири, де йшов ремонт.
На дзвінки Лєші Ляська не відповідала, їй було боляче, що він не захищав її перед матір’ю, а дозволяв знущатися з вагітної жінки.
Олексій знайшов, на його думку, найкращий вихід із ситуації-поїхав у відрядження на місяць. За матір’ю попросив доглянути літню сусідку – бабу Олю. Ось уже третій день Баба Оля не заходила у квартиру Алли, телефон Льоші не відповідав.
Жінка сповзла з ліжка, підповзла до тумбочки з ліками.
– Алло Сергіївно, ви мене чуєте? – кричала Ляся, набираючи номер швидкої допомоги.
Більше тижня Алла не приходила до тями, Ляйсан не відходила від свекрухи, але Ляйсан самій знадобилася допомога лікарів. Прямо в палаті Алли Сергіївни Лясі відійшли води.
Алла Сергіївна прийшла до тями в день, коли стала бабусею.
– Хто мене сюди привіз? – Запитала медсестру, що прийшла до тями Алла.
– Дівчина молода, вагітна, ні на секунду не відходила, весь час поряд була, – відповіла медсестра. – Вдень і вночі сиділа біля вашого ліжка, тільки зрідка відлучаючись додому. Рідні діти так не «нянькаються» з батьками, а тут невістка. Хороша ви свекруха мабуть, коли таке ставлення заслужили.
Алла відчула докори совісті. Пологи Лясі були важкими. На світ народилася прекрасна дівчинка, зі світлими кучерями.
– Тримайте, татку, доню! – Передала згорток з малюком медсестра Олексію.
Льошка тримав Аліску, обіймав дружину. Ляся була щаслива, наче не було всіх сварок та скандалів.
– Доню, вибач, мене заради Бога за все! – На інвалідному візку, вся в сльозах, обіймала невістку Алла. – Вибач, доню, пробач. Могла б стати на коліна-встала б.
Вона розуміла, що це буде нелегко, враховуючи всі ті страждання, що завдала їй свекруха. Але заради щастя їхньої родини, заради малечі Аліски, Ляйсан готова була піти на цей крок.
Ляйсан обняла у відповідь Аллу Сергіївну: – Все буде добре! Я прощаю Вас, мамо.
Алла Сергіївна вдячно подивилася на Ляйсан. Після примирення з Аллою Сергіївною Ляйсан відчула, ніби величезний камінь звалився з її душі. Вона й не очікувала, що свекруха так щиро відреагує на її прощення.
З кожним днем Алла Сергіївна справді змінювалася на краще під впливом Ляйсан та малечі Аліски. Вона ніби танула, побачивши усміхнену внучку, а з невістким намагалася бути максимально мила і уважна.
Ляйсан помітила ці зміни та не залишала їх без відповіді. Вона стала частіше відвідувати Аллу Сергіївну, приносити улюблені фрукти та солодощі, допомагати по господарству. Перші кроки до примирення було зроблено.
Незабаром повернувся Олексій і був на сьомому небі від щастя, побачивши, що улюблені жінки у його житті більше не ворогують.
– Ну нарешті мої улюблені жінки потоваришували! – зрадів він. – А все завдяки нашій маленькій феї Алісці! Він постійно підхоплював на руки доньку Аліску і кружляв її над головою від радості.
У такі моменти Ляйсан розуміла — вона вчинила правильно, вибачивши свекруху. Заради цих усмішок варто було забути всі старі образи.
І справді, саме малеча Аліска допомогла подолати розбіжності та знайти шлях до примирення та взаєморозуміння. І тепер вся родина була по-справжньому щасливою!
Тепер Алла Сергіївна допомагала Ляйсан і із задоволенням няньчила внучку. Вона насолоджувалася кожною хвилиною, що провела з Аліскою, і душі в ній не сподівалася. А малеча тяглася до бабусі і явно відповідала їй взаємністю.
Поступово відносини між ними стали набагато теплішими. Ляйсан навіть почала називати свекруху не інакше як “мама”.
Аліска підростала швидко-непомітно. Вона ставала все більш спритною, допитливою і пустотливою. Народження малюка Аліски, здавалося, остаточно стерло прірву нерозуміння між жінками.
Алла Сергіївна буквально танула, побачивши чарівну кучеряву онучку. Коли Ляйсан залишала дитину під опіку свекрухи, та годинами няньчилась з дитиною – співала їй пісеньки, годувала з ложечки смачним пюре, ніжно обіймала і цілувала пухкі щічки.
– Ну що за краса ця Алісочка! Ляйсан, дякую тобі за таке щастя, стати бабусею, – з розчуленням говорила Алла Сергіївна.
Серце Ляйсан співало від радості, спостерігаючи цю зворушливу картину. Як же вона мріяла про те, щоб її дитина зростала в атмосфері кохання та ласки! І ця мрія здійснювалася на очах.
Кохання та турбота близьких допомогли Аллі Сергіївні чудовим чином відновитися. Вона пройшла курс реабілітації, потихеньку почала ходити за підтримки ходунків. А через три роки сталося справжнє диво – Алла Сергіївна зробила перші кроки самостійно!