Одна з головних традицій святкування Старого Нового року 14 січня — обряд посівання. Посівати ходять хлопчики та чоловіки рано-вранці.
Після їхнього приходу завжди залишаються розкидані зерна пшениці, які не рекомендується прибирати кілька днів.
На свято, тим більше, не можна змітати зерно, треба почекати до наступного дня — 15 січня.
Загалом посівальне зерно за традиціями слід зібрати до Хрещення.
На третій день після посіву зерно акуратно змітають на совочок й зберігають у такому вигляді вдома в якомусь затишному місці.
За однією з традицій, зерно після посівання можна викидати лише після нового посіву. Адже посівальники розкидали його з побажаннями здоров’я та добробуту всім домашнім та дому. Прихильники цієї традиції радять посівальне зерно зібрати та тримати під ванною (для квартири) або біля пічки у куточку (для будинку), до наступного посіву. Після нового посівання старе зерно викидається, але на його місце кладеться нове.
За іншою традицією посівальне зерно можна «посіяти» протягом року. Найголовніше — це не викидати посівальне зерно й з повагою до нього ставиться. Інакше в оселі будуть прикрощі та нещастя.
«Посіяти» таке зерно можна, розкидавши у поле або на землю для курей та голубів, які зміцнюватимуть здоров’я: кури — яйця (родючість та багатство), голуби — небесний успіх.
Тим самим стверджується сенс: добром даєш — добром повернеться, розповсюджуючи удачу та мир не лише в домі, а й за його межами.
14 січня до будинку має першим зайти чоловік. Вважалося, що це гарантує гарний урожай та удачу у справах. Жінка ж — це до біди та неврожаю.
На старий Новий рік не можна:
- вимітати зерно, яким «засівали» будинок;
- закривати двері й не впускати у будинок щедрувальників та посівальників. Інакше зачиняться двері й для добробуту цієї сім’ї;
- працювати чи лаятися. Тільки веселитися та радіти. Інакше весь рік проведеш у чварах та з’ясуваннях стосунків;
- виносити сміття з дому;
- давати в борг.
До грошей у ці дні краще не торкатися. Купюри для посівальників потрібно приготувати заздалегідь.