– Кирило, дай грошей, Аліса просить мандаринів, а у Макса присипка скінчилася, та й памперсів дві штучки всього залишилося. І мені час би записатися на фарбування, глянь, як коріння відросло!
– Марино, це просто марнотратство! Навіщо Алісі мандарини? Від них алергія буває, он краще яблука сезонні купи, від них користі більше. А що за присипка для Максимки?
– Ну, він у нас здоров’ячок, весь у складочках. Від спеки може бути пітничка, тож я й присипаю в цих місцях.
– Що за дурниця? Мама казала, що можна змащувати олією, це корисніше, і дешевше. Присипка, мабуть, дорога!
– Не дорожче грошей, Кирило. Ми з Максимом гуляємо довго, йому іноді спекотно стає. Ти ж не хочеш, щоб він плакав через роздратування потім?
– Олійкою, Марино, олійкою спробуй. Говорю ж, вірний засіб, мама радила.
– А що щодо моєї зачіски?
– Ти для мене, Мариночко, будь-яка гарна. Нема чого тобі фарбувати волосся, адже ти вдома сидиш, ніхто тебе не бачить. А я тебе й такою люблю.
Марина хотіла щось заперечити, але Кирило вже дістав гаманець і витяг звідти п’ятисотну купюру:
– Ось гроші, постарайся не витрачати на всякі дрібниці!
– Кириле, це ж навіть на упаковку памперсів нормальних не вистачить!
– Що? А навіщо купувати найдорожчі? Шукай дешевше. Ми не мільйонери, щоби гроші на вітер кидати.
Жінка лише зітхнула. Вона ніяк не припускала, що дійде до того, коли погодилася на вмовляння Кирила не виходити після народження другої дитини на роботу, а залишитися вдома з дітьми на господарстві. Чоловік обіцяв, що і вона, і діти не будуть нічого потребувати, він зможе забезпечити всю їхню щасливу родину. І що ж?
Минуло півроку, Кирило забрав у неї всі карти, навіть соціальну, на яку приходили гроші на дітей, видавав їй мінімум на продукти, а решту… Решта йшла невідомо куди. Принаймні Марина не знала, чи витрачає чоловік їхні гроші на щось, чи, може, відкладає. Але приводів для розчарувань ставало дедалі більше.
Навіщо вона лише погодилася на цю авантюру? Адже подружки та колеги дружно відмовляли її від звільнення, начальник обіцяв знайти для молодшого сина ясла, коли він підросте, умовляв залишитись, адже Марина – цінний фахівець, знайти заміну буде складно. Але щаслива мама двох прекрасних діток і любляча дружина не слухала всі ці докази, адже Кирило обіцяв їй майже райське життя.
Працювати вона не буде, по господарству що складного – тільки приготувати, все інше зробить техніка, дякувати Богу, не в минулому столітті живемо, будинок повністю обладнаний. «А дітям, – казав Кирило, – потрібна не засмоктана звітами бухгалтерка, а спокійна та щаслива мама». Марина слухала та довірливо кивала. Ну, і справді, чого боятися? Кирила нещодавно підвищили до заступника, разом із посадою зросла і його зарплата, яка з лишком перекривала їхній колишній спільний заробіток.
– Заживемо, – казав чоловік. – Буде як у казці – довго та щасливо. Ти мені віриш?
– Звичайно, вірю, коханий. Ти не розчаруєшся, я утримуватиму будинок в ідеальному порядку, та й діти постійно будуть зі мною. Хто їх виховає краще, ніж мама?
Марина мала рацію: Кирило не розчарувався. А ось вона, навпаки, почала все частіше хмуритися і мовчати, оскільки чоловік виявився скупим і дуже розважливим. Він узявся за сімейний бюджет ґрунтовно, якщо йому дісталася роль не тільки здобувача, а й закупника. Часто радився з мамою, де дешевше купити м’ясо, який порошок підійде для прання дитячих дрібничок, але щоб був не дуже дорогий.
Свекруха із задоволенням та ентузіазмом взялася за це, кажучи:
– Правильно, Кириле, хто, як не я, знає, як заощадити. І радянські черги пережила, і лихі 90-ті. Довірся мені, і жодної зайвої копійки не витратиш.
І Кирило безоглядно довіряв своїй матері, забувши про те, що живе у сучасному світі, де всі вже давно забули, що треба купувати м’ясо тушами, а борошно – мішками. У магазинах все є мало не цілодобово. Так, трохи дорожче, але не доводиться забивати вщент морозилку або шукати вільне місце на балконі для зберігання мішків із запасами борошна та цукру.
Марина з гіркотою згадувала, як могла запросто запропонувати чоловікові сходити в кіно на прем’єру та похрумтіти попкорном чи замовити роли, піцу та поїдати їх під серіальчик на пару з коханим. Пару разів вона пробувала заїкнутися про такі варіанти дозвілля, на що почула від Кирила жорстку відмову, та ще й критику:
– Ти не розумієш, що це жахливе марнотратство! До того ж, попкорн і піца дуже шкідливі для здоров’я, а роли взагалі невідомо з чого зробили. Краще покуштуй пиріжків, у тебе вони чудово виходять.
– А в кіно, Кирило? Давай сходимо, всі тільки й кажуть, що фільм класний вийшов!
– Ну, не вічно ж він буде в кінотеатрах йти, викладуть в інтернеті – тоді і подивимося, причому, зауваж, абсолютно безкоштовно! Ти, мабуть, забула, що ціни на квитки в кіно злетіли до космічних.
– Давай хоча б погуляємо удвох увечері? Пам’ятаєш, як ми з тобою прогулювалися парком?
– Ти з дітьми чи не нагулялася на майданчику? А я ввечері хочу відпочити після роботи. Ти не розумієш, що моя посада – це величезна відповідальність, я втомлююся, можливо, не лише фізично, а й більше морально. Із такими складними людьми доводиться працювати!
– Добре, тоді до парку на атракціони давай доньку зводимо. Аліса давно просила.
– Аліса ще маленька, а там небезпечно. Та й Максимка зовсім крихітка, куди ми його дінемо?
– Саме тому, поки вона маленька, їй хочеться на атракціони, а потім виросте – і не захоче. А Макса можемо мамі твоїй залишити на пару годин, адже вона любить свого молодшого онука.
– Нічого, я ось виріс без атракціонів, і нормально. І маму напружувати не варто, вона людина похилого віку, їй важко з маленьким. Все, розмова закінчена.
Марина дедалі частіше зітхала. Її день був схожий на день бабака – з ранку до вечора крутилася по господарству, готувала, закидала брудну білизну у прання, нагладжувала чисту, забиралася, грала та гуляла з дітьми, займалася з Алісою, розважала Максима. На дитячому майданчику, куди вона виходила зі своїми малюками, було багато таких, як вона, матусь. Але всі вони чимось захоплені – хто ходив на йогу, хто відвідував курси саморозвитку, хто збирався на виставку авангардистів, що відкривається в місцевому музеї. Вона відчувала, що повільно, але вірно деградує, перетворюючись на клушу, яка знає турботи лише про дітей та чоловіка. І це їй зовсім не подобалося.
А ще вона помітила, що Кирило все частіше затримується на роботі, повертається додому напідпитку і дуже рідко згадує про свій подружній обов’язок. Марина намагалася кілька разів спокусити його, але чоловік відмовлявся, посилаючись на те, що втомився і настрій зовсім не грайливий. Жінка почала підозрювати, що Кирило завів когось на боці. Адже молодий чоловік, невже йому не хочеться розслабитися в обіймах коханої дружини?
Своїми тривогами вона поділилася з подругою Христиною, що забігла на чашку чаю. Та, не довго думаючи, винесла вердикт:
– Маринко, твій Кирило точно загуляв.
– Та ні, я не вірю.
– Ну, дивись, усі гроші в нього, так?
– Так.
– Ти його не контролюєш від слова зовсім. Ні його самого, ні його витрати. Ти знаєш, куди він витратив зарплату?
– Ну, купив продуктів, Алісі нове плаття, Максу якісь іграшки, там порошки, шампуні, таке інше. Інтернет, телефон та кабельне сплатив.
– Невже на це пішла вся його зарплата?
– Ну ні, нам ще місяць жити, доведеться ще витрачати.
– Ага, все найдешевше, як завжди. І що вам у будинок особливо потрібне? Продуктів – завалися, довкола запаси. А тобі що?
– Ну, прокладки, крем для рук скінчився.
– І все?
– А що ще треба? У нас начебто все є.
– І ти хочеш сказати, що на це пішла зарплата?
– Не знаю напевне. Я не в курсі, куди Кирило витрачає інше. Напевно, відкладає. Адже він такий економний.
– Добре, подруго. Я беруся за розслідування: перевірю, куди твій благовірний витрачає свою величезну зарплату замначальника.
– Що ти, навіщо? Мене все влаштовує.
– Ага, сказала жінка з погаслим поглядом і давно не фарбованим волоссям. Не вірю! – Як у Смоктуновського. Так, Маринко, тримайся, я все дізнаюся.
Через тиждень Христина знову була у Марини в гостях і тріумфально розмахувала телефоном.
– Глянь, подруго, куди гроші з вашого сімейного бюджету йдуть!
З цими словами дівчина відкрила галерею та показала Марині дуже цікаві фотографії. На них був Кирило і не один. То в компанії чарівної блондинки, то обнявшись з якоюсь рудою красунею, то з веселою чоловічою компанією за столом у розкішному, судячи з інтер’єру та виставленого вишуканими стравами столу, ресторану.
– І це все за тиждень?
– Зауваж, твій чоловік зовсім не соромиться в витратах.
– Ну, може, його запросили на вечерю, і він не розплачувався.
– А дівчата? Вони також запросили? Навряд чи сучасні дівчата оплачуватимуть побачення з респектабельним чоловіком, погодься?
– Та вже, – приречено зітхнула Марина. – І що тепер робити? Розлучатись?
– Ні, подруго, не розлучатися, а розводити. Я маю грандіозний план помсти.
– І який же?
– Зараз все розповім. Давай-но, роздягнися!
– Ти чого? Навіщо?
– Треба. Ти мені довіряєш? План ідеальний, спрацює на 100%.
Марина неохоче роздяглася. Христина оглянула подругу з голови до ніг.
– Ха, подруго, та ти у чудовій формі! Живота майже немає, груди не обвисли, такі всі апетитні.
– Ти на що натякаєш?
– Є гарна білизна?
– Так, один новий комплект залишився, такий гарний, з мереживом. Купувала його ще до Максима, але так і не наважилася надіти для Кирила. Дуже вже звабливий.
– Ну ти даєш! А кого спокушати, як не чоловіка? Давай, одягай!
– Навіщо?
– Потім поясню.
Подруги вирушили до спальні, де Христина буквально силою змусила одягнути гарний комплект білизни. Потім вона зробила кілька відвертих фотографій Марини на її телефон.
– Навіщо це все, Христино?
– Слухай, в інтернеті є платформи, на яких можна заробити на інтимній фотографії. Я якось залишалася у безвихідному становищі, довелося двічі-тричі скористатися цим способом заробітку. Ну нічого, жива-здорова, і моя честь залишилася при мені. Зате гроші можна підняти чималі. Ось і заробіток тобі, і помста чоловікові.
– Христя, я придумала дещо цікавіше. Скинь мені фотки, які ти зробила з Кирилом. Потім розповім, що я вигадала.
Увечері на Кирила чекав сюрприз. Дружина відправила дітей до своєї мами, а сама зустріла його в тому спокусливому комплекті, поверх якого одягла напівпрозорий пеньюар. У кімнаті було накрито стіл на двох, горіли свічки. Кирило здивувався:
– Мариночко, у нас річниця? Чи я забув про якусь важливу для нас з тобою дату?
– Ні, Кириле, це дата тільки моя. Вона вважатиметься днем мого визволення.
– Від чого?
– Краще спитай, від кого.
– І…?
– Від тебе, від мого рабства, залежно від тебе.
– Що ти таке кажеш? У нас з тобою все чудово?
– Прекрасно? У нас з тобою? Це в тебе все чудово!
Марина показала фотографії, зроблені подругою:
– Я бачу, що тільки в тебе все чудово, Кириле. І ти вважаєш за краще економити на сім’ї, на мені та дітях, а сам живеш на широку ногу. І ще встигаєш радувати гарних дівчат. Хіба не так?
– Каюся, Мариночко, була справа, але це просто флірт, нічого серйозного.
– А цей ресторан? Скажеш, що ти не платив?
– Ну, ми скинулися з хлопцями, була справа.
– А Алісі яблучка зелені замість мандаринів? А Максу присипка дорога? А дружина походить і з відрослим волоссям?
– Ну, що ти з цього трагедію робиш? Я тобі дам грошей, не скандаль!
– Я не скандалю, Кирило. Маю умову.
– І яку ж?
– Ти віддаєш мені картку з дитячою допомогою, і всі витрати ми плануємо разом.
— Але ж ти марнотратка! Не вмієш заощаджувати!
– Я ж не кажу, що розпоряджатимуся фінансами одна. Ми вирішуватимемо все разом.
– А це що?
Марина відкрила інші фотографії у телефоні та показала чоловікові:
– А інакше я викладу ці пікантні фото у відкритий доступ.
– Ого! Навіщо?
– А так зароблятиму собі на життя і дітям на смаколики. Від тебе ж не діждешся.
– Ти з глузду з’їхала, Марино! А якщо ці фото побачать мої колеги чи партнери? Сором-то який!
– Ось про це я й говорю, Кириле. То ти згоден прийняти мої умови?
– Мені треба подумати.
– Дві хвилини. Їх мені вистачить, щоби викласти фотки.
– Ти за свою гідність не боїшся? Адже всі побачать.
– Нічого, я впораюся. Нехай усі знають, до якого розпачу ти мене довів.
– Ну ти даєш. Гаразд, видаляй фото, ось твоя картка. І завтра вирішимо, як і на що витрачати гроші.
– Ну ось і славно.
Марина тріумфувала. План спрацював, чоловік швидко зрозумів, що перегнув палицю. Через деякий час добробут у їхній родині відновився, адже вони таки любили одне одного.