Таня помітила, що чоловік дивиться якось підозріло та одразу прибрала смартфон.
– Що не так?
– Розмова є. Тут така справа, загалом ми з чоловіками вирішили на дачу до Кольки поїхати відпочити.
– Я не проти – сухо відповіла Таня.
– Супер! Спасибі тобі. Я завжди знав, що ти мене розумієш.
Микита був задоволений. Адже тепер він міг повідомити цю радісну новину Наталці.
– Тільки одразу попереджаю, продукти сам закупуй. Мені ніколи.
– Які продукти?
– На дачу чи ви там голодувати збираєтесь?
Тут Микита зрозумів, що затупив і трохи сам не видав себе.
– Так, звісно, я все куплю. Ти не турбуйся. Ми голодними мужиками точно не залишимося.
Ця фраза прозвучала подвійно і він вирішив прикусити мову.
Микита не помітив, що зробив одну помилку. За те Таня була дуже уважна до його слів та дій.
Але одразу розкривати всі карти не стала.
“Впевнена, що дача тут ні до чого. Тим більше що Юля від свого ні про які збори не чула. А ті з Микитою не розлий вода. Щось тут не так. Гаразд, скористаюся старим і перевіреним способом, який мене ще жодного разу не підводив” – подумала Таня і вирішила діяти.
– Таню, я згадав, що мені по роботі треба терміновий звіт доробити. В офісі не встиг. Я піду в кімнату, тільки ти не відволікай. Добре?
– Без проблем.
Микита переконався, що дружина залишилася в залі і почав дзвонити до Наташі. Доводилося говорити дуже тихо, щоб не видати себе.
– Наташа, у мене вийшло! Так, відпустила! Все робив за перевіреною схемою. Звісно, не здогадалася. Звідки у цієї курки мізки? Вже завтра я буду в тебе. Цілую, моя солодка.
Він гадки не мав, що коли Таня принесла чай, у ящик столу вона непомітно поклала телефон, на якому включила диктофон.
– Таня, я ж просив тебе не заходити. Ти ж бачиш, я сиджу, працюю! – вигукнув Микита, коли дружина постукала у двері.
Він ледве встиг згорнути у браузері відеоролик. Треба було створювати видимість старанної роботи.
– Та я тут дещо забула. Не хвилюйся, зараз заберу і піду. Відволікати тебе я не буду.
– Що там у тебе?
– Зарядник ніяк не можу знайти. Мабуть, у машині залишила.
Як тільки Таня вийшла, Микита одразу ж видихнув.
“Ніби не помітила! Ні, почути вона точно не могла. І чого я себе накручую?”.
Тані вдалося непомітно взяти телефон і потім вона попрямувала машину, щоб послухати запис. Тим більше, що привід уже був.
“Значить я безмозка курка? Ну-ну це ми ще подивимося. До речі, а хто така Наташа? Невже це дружина його брата? Бути такого не може! Хоча голос дуже схожий. У будь-якому випадку треба перевірити”
– Толю, привіт! Як справи? Я тут подумала, давно не бачились. Ви приїжджайте до нас із Наталкою на вихідних. Шашлики зробимо.
– Вітання! В нас ніяк не вийде. Я тут вахтовим способом влаштувався працювати. Думав, що Микита тобі розповів. Тож зараз у від’їзді. Як небудь іншим разом.
– А, он навіть як. Зрозуміла тебе. Добре, до зустрічі.
Це багато прояснює. Однак така новина в голові у Наташі досі не вкладалася.
І тут вона придумала один хитрий план, який точно мав спрацювати.
– Привіт Наташа! Дізналася? Вибач, що так пізно справа є.
– Вітання! Що трапилося? – як ні в чому не бувало запитала вона.
– У мене тут Микита зібрався на дачу з мужиками, усі справи. А я час теж задарма проводити не хочу.
– Що ти маєш на увазі?
– Вирішила з колишнім зустрітися. Він давно до мене має теплі почуття, а з чоловіком все якось не клеїться. Ти прикрий мене. Скажи, що в тебе з ночівлею. Буду тобі дуже вдячна. Спасибі – не чекаючи відповіді, Таня поклала слухавку.
Тільки перед цим ще повідомила адресу свого колишнього хлопця. Так, про всяк випадок. Щоб знала, де її шукати, якщо телефон розрядиться.
– Добре, ще й цьому гаду помщу. Знатиме як до заміжньої підкочувати.
– А ти чого так рано встала? Сьогодні ж вихідний.
– Прокинулася. Справи деякі з’явилися.
– Термінові?
– Дуже. Зараз підеш і приступлю до них.
Микита почав швидко збиратися. Адже “мужики вже чекали”.
Таня дочекалася як чоловік піде і відразу вирішила зателефонувати майстру, щоб домовитися про зміну замків.
Перед тим, як Микита пішов, Таня попросила його зателефонувати їй.
– Навіщо?
– Ну, можливо я тобі сюрприз захочу влаштувати і приготувати щось смачненьке.
– Добре, домовилися – усміхнувся він.
“Яка ж вона наївна дура!” – подумав він, коли йшов.
Однак багато ще не знав про свою дружину і не встиг вивчити її за стільки років спільного життя.
Як тільки він пішов, Таня одразу ж зателефонувала майстру щодо зміни замків. А потім і Толику.
– Ти впевнена?
– Абсолютно. Не віриш? Можу надіслати запис диктофона.
Толик своїм вухам не вірив.
– Моя тобі порада, повертайся якнайшвидше. Але нікого не попереджай. Навіть мати. Сподіваюся, ти розумієш, чому.
У Микити ніяк не виходила з голови одна думка.
Що це на неї знайшло? Навіщо мені заздалегідь попереджати про свій приїзд? І взагалі, то її на кухню стусанами не заженеш готувати, то вона щось смачненьке зробити вирішила. Якось це надто підозріло!”
– Що з тобою? Ти сьогодні сам не свій? – Сказала Наташа, коли вони попрямували до спальні.
– Вибач, щось не хочеться.
– Як це розуміти? Я чекала на тебе весь тиждень, а зараз ти мені відмовляєш?
– Тут така справа… Мені здається, що Таня щось приховує.
Наталка закотила очі.
– І що з того? Яка різниця, якщо ти зараз зі мною?
– Різниця є. Я не хочу жити з людиною, яка мене обманює.
Потім Наталка навіть усміхнулася.
– А ти зараз чим займаєшся?
– Не порівнюй, це інше. Я справді помітив щось підозріле.
– І не дарма. Пора б тобі вже розплющити очі.
У результаті розповіла вона йому про вечірню розмову з Танею.
– Колишній? Ні, такого бути не може. Вони ж із таким скандалом розлучилися, ти б знала!
– Який ти наївний, Микито! Наче маленький хлопчик. Не дарма кажуть, що від кохання до ненависті один крок.
Несподівано хтось відчинив вхідні двері.
– Толя? А ти що тут робиш? – Розгублено промовила Наталка.
– Мене цього разу раніше відпустили. О, брате мій тут. Бачу, ви тут без мене не нудьгували.
Наталя відразу забелькотіла.
– Любий, ні, це не те, що ти подумав. Насправді Микита приїхав, щоб допомогти прибити гачки.
– Так, і де вони? Чомусь я й молотка у його руках не бачу.
Тут одразу стало зрозуміло, що з ходу Наташа вигадала надто дурну відмазку і видала їх обох.
Анатолій довго не церемонився та виставив їх обох за двері.
– І куди тепер? Пристойний номер у готелі стоїть як крило літака! – Вигукнула Наталка.
– Давай до мене. Ти ж кажеш, що Таня до колишнього звалила.
Коли вони приїхали, Микита вже нічого не розумів. Вдома світло не горіло і дружини не було. А ключі чомусь не підходили до замка.
– Вона замки поміняла? Це вже переходить усі межі! Зараз поїдемо до її колишнього.
Коли він приїхав до Андрія, то той навіть не одразу зрозумів, хто перед ним стоїть.
– Вам кого?
– Тебе безсоромного. Як не соромно руйнувати наш шлюб? – почав кричати Микита на чоловіка, який був більший за нього.
– У якому сенсі?
– Зізнавайся, Таня в тебе? Я знаю, що вона тут!
Тут до Андрія дійшло хто це, а на крики вже вийшла його нова дівчина.
– Яка ще Таня? Хто цей чоловік?
– Чоловік його коханки. Я вас виведу всіх на чисту воду.
Андрій дохідливо і по-чоловічому пояснив, що Тані тут немає і бути не може. А Микита виставив себе конкретним дурнем перед усіма.
На ранок він повернувся додому, але двері ніхто так і не відчинив. Таня була не готова говорити з ним і навіть бачити його було вкрай неприємно.
– Що тепер думаєш робити? – Запитав її Толик за чашкою чаю.
– Насамперед на розлучення подам, а там видно буде.
– Вічно бігати не вийде і доведеться глянути в його безсоромні очі. Розумію, як це неприємно.
У Тані навернулися сльози, а Толик узяв її за руку.
– Разом ми впораємося, ось побачиш.
Вона була щиро вдячна Толікові за те, що зараз він був поряд. Їй справді ставало легше. Хто знає, можливо в майбутньому ця підтримка переросте на щось більше.
А поки що потрібно було займатися шлюборозлучним процесом і розпочинати нове життя.