– Розлучись і думати забудь! – Недбало відмахнувся Костя.
– Швидко ж ти питання вирішуєш, – Валерій похитав головою. – По-перше, у мене доказів немає, тільки підозри, а по-друге, це дружина, а не випадкова супутниця.
– Валера, дай спокій романтику та інші рожеві зітхання, тобі це не йде! – Діма був на боці Кості. – Тільки одних підозр достатньо, щоб послати її до біса!
– Ти тому розлучився? – Запитав Валера. – Може, ти просто не любив?
– Починається “кохав – не любив”, – пирхнув Діма. – Ми займаємося бізнесом, нервів та проблем у нас і так вистачає! І тому вдома має бути все тихо, мирно та спокійно. А якщо починається нездоровий рух, значить, до біса таку сім’ю!
– І тому ти не одружишся? – посміхнувся Валера.
– У мене все по любові, у мене все по безготівковйі! Я купую чесну послугу, яка називається сім’я, порядок та будинок. Усі задоволені, усі танцюють! Я знаю, скільки мені потрібно заплатити, щоб мати те, що хочу. Чітко та конкретно. У нас навіть договір підписано!
– Ти підписав договір зі своєю дівчиною? – Костя випадав у осад. – Так, Діма, до таких високих стосунків нам ще рости і рости!
– Ні, мені краще мучитися, як Валера! – відповів Діма. – Краде дружина гроші хай краде? А якщо краде, то на що витрачає? Чи копить? А може взагалі щось задумує? Ось це все мене цікавить!
– Кажу ж, у мене лише підозри! – промовив Валера. – Я й помилятися можу, а ви кажете – вигнати!
– Валеро, поки дітей немає, – сказав Костя, – стосунки можна обірвати будь-якої миті. Будуть докази – то вижени, не буде – відступних відсип! Який сенс мотати собі нерви?
– Хлопці, ви ж знаєте, як я хотів нормальну родину? Я думав, з Юлею все буде нормально. Ми вже й про дітей розмовляли.
– Ну, так, – пригадав Костя, – коли мати тебе з-за вітчима на вулицю вигнала – було весело! Добре, що ти тоді в армію пішов. А твою сестру він не вигнав?
– То Катя його рідна, а я від минулого шлюбу, – відповів Валера.
– Ну, так, – Діма пригадував події сумного минулого, – ту модель сім’ї за основу не візьмеш, а нову взагалі незрозуміло, як будувати. Ось тому я і не одружуся!
Образ рідного батька стерся з пам’яті Валери. Мати постаралася після розлучення обмежити його у правах, переїхати в інше місто та знищити усі його фотографії. А Валері тоді років зо три було.
А ось обличчя Олега, вітчима, добре запам’ятав, коли той видав:
– Йому вісімнадцять, тепер самостійний! Хай сам живе, нічого у спідниці мами сидіти!
І виставив надвір із однією спортивною сумкою. А мати Валери навіть слова впоперек не промовила. Ні одразу, ні пізніше, коли Валера хотів повернутися додому після служби, а вітчим його не пустив.
– Валеро, а ти не накручуй себе, а просто перевір, – порадив Костя, бачачи стан друга. – Нехай це не зовсім гарно, але тут краще розібратися на березі.
– І як? Детектива найняти, щоб стежив та доповідав?
– Можна і так, – посміхнувся Діма, придумавши рішення, – а можна мою Аліну запитати, наскільки реально красти гроші на законних підставах.
Він дістав телефон і поклав на стіл:
– Дзвонимо?
– А вона так і зізнається! – Усміхнувся Костя. – Щоб хижачка про свої хитрощі розповіла?
– Розкаже! – кивнув Діма. – Їй зі мною жартувати невигідно!
– Аліночко, а розкажи, як можна непомітно грошики з чоловіка виймати?
– Пфф! – пирснула дівчина. – Якщо поставити собі за мету, зробити це простіше простого! Усі салони краси відкочують клієнткам, а приватні майстри й поготів.
А ще можна в магазині домовитись, щоб вони ділилися! Ще можна в магазин шмотки куплені здавати, а потім купувати репліки вп’ятеро дешевше!
Чоловіки у цьому взагалі нічого не розуміють!
Чоловіки з цікавістю розглядали телефон на столі, який сипав одкровеннями:
– А з послугами взагалі просто. Оплата з карти, а потім повернення готівкою без відсотка.
– Дякую, Аліночко! – промовив Діма. – Ти нам як паралельний всесвіт відкрила!
– Дивні ви, чоловіки, – сміючись, промовила вона, – як тільки займаєтеся бізнесом? Елементарних речей не знаєте!
Діма завершив виклик:
– Ось тому я і не одружуся!
– Ігоре Петровичу, у мене питання делікатне, – бентежачись, промовив Валерій.
– А ми іншими й не займаємось, – чоловік зберігав серйозність.
– Суть питання у тому, що є підозри, що якась громадянка відщипує непомітно деякі суми.
– Дружина? – Запитав Ігор Петрович, відкривши блокнот.
– Дружина, – сказав Валерій. – У мене лише підозри, але й вони можуть виявитися необґрунтованими. Був факт, що Юля купила вазу за великі гроші, але вона не може так коштувати!
– Я бачу, як вам непросто про це говорити, тому не катуватиму вас. Стандартне стеження з упором на фінансове питання, так би мовити.
– Дякую! – Валерій подякував за розуміння, передав аванс.
– Через два тижні чекайте зі звітом!
– І ще, – Валерій пригальмував біля дверей, – а якщо факт буде підтверджений, можна буде дізнатися, куди йдуть гроші?
– Як правило, ні, але ми постараємося, – запевнив Ігор Петрович.
– Як ти могла? – кричав Валера на дружину. – І чого тобі не вистачало? У тебе все було! А чого не було, тільки попроси!
– Валерочко, будь ласка, не кричи! – У сльозах благала Юля.
– Ти лише за тиждень 50 тисяч украла! У тебе є совість? Та дівки, які принципово гроші тягнуть, то не зариваються!
Ігор Петрович, на власний жаль, не зміг встановити, куди ці гроші йшли.
– Готівку вона отримувала, фотографії ви бачите, ось майстер з манікюру все розповіла, ось масажист. А далі, – Ігор Петрович знизав плечима, – вибачте.
У банку не була, у комірку не клала, на рахунок теж, та й рахунків у неї немає, це ми окремо перевірили. Переказів не відправляла, та нікому не передавала.
І знову ж таки, ми могли не помітити. Жінки, вибачте, істоти підступні, могла бути схема.
– А на ваш досвід, куди зазвичай йдуть гроші? – Запитав Валерій.
– Позашлюбні таємні діти, коханець, подушка на випадок розлучення.
– Я не знаю, скільки ти вже нахопила, – Валера тряс стіни криком, – але більше ти не отримаєш ні копійки!
– Валеро, там ситуація, – Юля спробувала виправдатися.
– І слухати не хочу! Пішла геть!
– Мені можна речі зібрати чи просто піти? – глухим і неживим голосом промовила Юля.
– Усі свої манатки збирай та провалюй! Навіть коштовності та всі мої подарунки! Нехай твоєму ха.ха.лю дістанеться наречена з багатим посагом! – прокричав Валера і вискочив із хати.
І лише жалібне:
– Валера! – він міг би почути, якби ревіння мотора не заглушило все навколо.
– Валерію Андрійовичу, на адресу офісу прийшла телеграма від вашої сестри, – промовив секретар, увійшовши до кабінету, – вона повідомляє, що ваша мама ум.ерла і просить приїхати на похор.они.
Валерій скривився:
– І тут знайшла, сестричка! – процідив він крізь зуби. – Я вже думав, що й не шукатимуть!
– Є зворотна адреса, – секретар перевернув бланк, – відповісти, що ви зайняті?
– На стіл поклади, я подумаю, – відповів Валерій. – Коли там по.хор.они?
– За два дні, судячи з дати, – відповів секретар, віддаючи бланк.
– Тим паче, подумаю. Туди три години машиною, якщо взагалі поїду…
Того ж вечора в барі.
– Я думаю, варто з’їздити, – сказав Костя. – Якою б матір’ю вона не була, а все ж таки.
– Я згоден, – підтримав друга Діма. – Це гештальт. Закриєш, може, легше стане. Ти ж після Юльки так і не одружився, а вже п’ять років минуло. А так, мати проводиш, може й зустрінеться тобі та сама, справжня!
– Те, що на весіллях знайомляться, я чув, а на похорах. – Валера зло посміхнувся, – так оригінально, мабуть, не варто!
– Ось ти… – Діма посміхнувся. – Ти ж все життя на матір був скривджений, потім Юля тобі підгадила. Ось ти на весь жіночий світ вовком і дивишся. А тут тебе трохи відпустить. Може й серце твоє розтане!
– Дімо, ти на романтизм захворів? – Запитав Валера. – Хоч би маску носив, щоб друзів не заражати!
– Ай, це у мене розширення контракту з Аліною, – він усміхнувся, – дитину вирішили народити! А ще до РАГСу її відведу, щоб усе по честі було.
– Ну, тоді приймай вітання! – Сказав Костя. – І від цього злого дядька теж!
– Юля, а ти тут що робиш? – Валера дуже здивувався, побачивши колишню дружину на похороні матері.
Настільки сильно здивувався, що забувши про пристойність, пробирався крізь натовп скорботних.
– Юля, це ж ти! Я тебе впізнав! – вигукнув він.
Вона повернула до колишнього чоловіка заплакане обличчя, але нічого не відповіла.
– Юлю, та ти скажеш мені хоч щось? – Він схопив її за лікоть і стиснув.
Вона лише звільнила руку і мовчки відійшла.
– Валера! Як добре, що ти приїхав! – приголомшеного від зустрічі з колишньою дружиною чоловіка обійняла сестра. – Ми вже й не вірили! А як добре! Мама останніми днями просила тебе знайти, покликати! Прощення хотіла попросити!
– А раніше не могла? – кинув Валера, продовжуючи дивитись на Юлю.
– Валерочко, так перед порогом всі гріхи вантажем тиснути починають, ось матуся і зрозуміла!
– Ясно, – він зупинив одкровення сестри. – Ця, – він показав на Юлю, – що тут робить? Я вас навіть не знайомив!
– Так, завдяки Юльці, мама зайвих сім років прожила, – промовила Катя. – Спочатку гроші передавала, щоби на операцію, а потім реабілітацію. А коли ви розлучилися, то вона сама приїхала, щоб за мамою доглядати!
– Чого? – Валера остовпів.
– Ми ж тобі писали, дзвонили, що допомога потрібна для мами. А вона відповіла нам. Ну, спитала, що і як.
А потім послалася на те, що ти зайнятий увесь час, так домовилися, що я приїжджатиму, а вона гроші передаватиме.
А потім приїхала, на роботу влаштувалася, мешкала з нами. Допомагала. Мама її другою дочкою називала, а мені вона сестрою стала!
Процесія пішла далі убік мог.и.ли, а Валера стояв, як укопаний. До нього почало доходити, та й згадувати почав.
– А як твоя мати? – Запитувала Юля. – Може, в гості з’їздимо? Ти ж успішний бізнесмен, а там, може, потрібна допомога?
А у Валері тоді говорила образа:
– Нехай вона на свого чоловіка розраховує і розповідає йому, як у неї справи! А як мене з дому виставили, то у мене там рідних не лишилося!
А Юля не змогла пройти повз біду його матері.
Зірвався з місця, наздогнав, розгорнув до себе, зазираючи у заплакані очі…
– Так, Валеро, я крала у тебе гроші, – сказала спокійно Юля, продувана холодним вітром, – але я крала їх не для себе, а для твоєї мами. І якби мені довелося вчинити так ще раз, я б зробила!