У Аріни з молодшою сестрою чоловіка завжди стосунки були прохолодними.
Аріна Фаїну недолюблювала за нахабство – молодша сестра Аркадія вважала, що тільки довкола неї крутиться весь світ. Але незважаючи на це, постійно допомагала.
– Ні, ти подивися, – скаржилася як так по телефону Фаїна Аріні, – поїхала я дітей до школи одягати. Ходимо ми, значить, по рядах вибираємо.
Дивлюся, шикарний спортивний костюм, якраз на мою старшу! Я просто закохалася в нього з першого погляду. На цінник глянула – дорого!
Ну, гадаю, з ринку я без цього костюма не піду. Стала з продавщицею торгуватися, а вона ні в яку не погоджується!
Кричить, що я нібито сімдесятивідсоткову знижку в неї вимагаю! А як інакше? У мене троє дітей, я – багатодітна мати. Та мені за законом пільги покладено!
Нехай гроші трясе із забезпечених, а з мене взяти нічого. Ми й так із хліба на воду перебиваємось!
Взагалі Фаїни сім’я була неблагополучна, її чоловік, Антон, був любителем закласти за комір.
Саме через цю згубну звичку чоловіка регулярно виганяли з роботи, куди б він не влаштувався.
Навіть кар’єра сторожа у нього не склалася – поки Антон після чергової гулянки спав непробудним сном, якісь вандали зрізали залізні каруселі в дитячому садку, які і довірено було чоловікові охороняти.
Наступного ж дня Антона з ганьбою вигнали, добре, хоч платити шкоду не змусили.
Аріні було шкода своїх племінників. Не пощастило хлопцям народитися у таких безладних батьків.
Всі речі, з яких виростали її діти, вона одразу віддавала їм.
Племінникам частенько перепадала і канцелярія, і солодощі, жодного разу Аріна в гості Фаїни не прийшла без подарунка для дітей.
Чотири місяці тому Фаїна своїй невістці зателефонувала у сльозах:
– Ось ти не повіриш, – ридала жінка, – вдома – ні крупинки немає, все скінчилося! Навіть хліба нема! Я не уявляю, чим годувати дітей.
– А як же робота Антона? Ти ж казала, що він тиждень тому кудись там улаштувався?
– Та вигнали його вчора знову, знову за п’янку! Я думала, хоч місяць протримається, та куди там!
– Фаїно, у мене є на карті трохи грошей, я тобі зараз відправлю. Сходи, купи продуктів. Ну не діло це, щоб діти голодували! Хіба так можна? Слухай, а питання переїзду не розглядали?
Фаїна одразу повеселішала:
– Ну, дякую тобі велике за допомогу! Так, загалом, можна було б і переїхати. Тільки куди?
– У мене в батька, ти знаєш, є своя ферма. Він працівників зараз якраз шукає. Оплату житла візьме на себе, із цим проблем не буде, ви приїдете, будинок вам одразу дадуть.
Ти за освітою – вчителька, влаштуєшся до місцевої школи, там теж брак кадрів.
Антон піде скотарем, батько платню платить вчасно, грошима нікого не ображає. Може, подумаєте? Я поговорю з татом.
– Так? А що можна! Арін, поговори, будь ласка, все одно тут Антон уже у всіх організаціях попрацював, скрізь собі погану славу набув. Його не візьмуть більше! Ми готові переїхати.
Аріна з батьком домовилася. Петро Миколайович дочку відразу попередив:
– Ти родичам своїм скажи, що пияцтва у себе на фермі я не терплю. Якщо хоча б раз цей чоловік на роботу не вийде, відразу ж вижену! Не люблю я, ти сама знаєш, безвідповідальних.
Розмову з батьком Аріна Фаїні передала дослівно, та почала присягатися:
– Я тобі обіцяю, що Антон ні краплі до рота не візьме!
Я особисто за цим стежитиму, якщо потрібно, щовечора приходитиму і його з роботи зустрічатиму. Щоб, не дай Боже, куди не завернув.
Дякую тобі, Аріно, велике за допомогу. Ти завжди нас рятуєш!
– А приходьте сьогодні в гості, – у Аріни несподівано здійнявся настрій, – посидимо, відзначимо цю радісну подію. Аркашка кроликів сьогодні колов, якраз з тобою приготуємо.
Увечері сімейство Фаїни з’явилося до будинку Аріни та Аркадія у повному складі. Гуляли довго, атмосфера панувала тепла та дружня.
Аріна тільки пізніше виявила зникнення деяких цінних речей і кардинально змінила думку про сестру чоловіка.
З переїздом вирішили швидко, весь свій скарб Фаїна та Антон зібрали буквально за добу. Будинок закрили, ключі вручили Аркадію та попросили знайти квартирантів, якщо вийде, щоб мати зі здачі будинку додатковий дохід.
Фаїна у Аріни випросила грошей, натиснула на жалість:
– Аріно, мені незручно в тебе вкотре просити, але не могла б ти мені три-чотири тисячі позичити?
По-перше, потрібно заплатити за машину, яка нас до твого батька довезе, по-друге, потрібно буде продуктами спочатку закупитися. Оплата ж щотижнева, адже 7 днів треба на щось жити.
Аріна охоче розкрила гаманець, дала 5 тисяч і побажала щасливого шляху. Через кілька днів після від’їзду Фаїни та Антона до жінки підійшов старший син і запитав:
– Мамо, а ти не бачила мій телефон?
– Який? – поцікавилася Аріна.
– Ну той, з яким я торік ходив, до того, як ви мені купили новий.
– Та в серванті лежав. На мою думку, у вазі. Я його востаннє там бачила. Подивися, на місці має бути.
Діма повернувся і повідомив матері, що телефону там немає. Обшукали весь будинок, перерили все, що можна, але пропажу не знайшли. Аріна у сина запитала:
– А навіщо він тобі?
– Мамо, ти ж знаєш, що я збираю на скутер. На цей телефон знайшовся клієнт, однокласник у мене хоче його купити. Я подумав, чого він без діла лежить?
Краще продам, а гроші, які отримаю, кину в скарбничку.
Мам, а діти тітки Фаїни його з собою не прихопили? Вони у вітальні постійно крутилися, поки ви на вулиці у альтанці сиділи!
Аріна вирішила зателефонувати сестрі чоловіка і спитати у неї безпосередньо. Фаїна, здавалося, питанню зовсім не зраділа:
– А я не зрозумію, чому ти вирішила, що це мої діти щось у тебе взяли? Немає в нас жодних Samsung!
– Стривай, Фаїно, а ти звідки знаєш, що зник телефон цієї марки був? Адже я не говорила.
– Не знаю, просто так подумала, – невміло відрікалася Фаїна, – нічого я не брала, що ти пристала до мене?
– Це телефон Дімки, він йому потрібний. Давай я Аркашку відправлю? Хай він забере.
– Та на біса тобі це старе? Так, взяла його моя старша, але я виявила це зовсім недавно, буквально сьогодні вранці!
Їй теж хочеться мати смартфон, у всіх її однолітків є! Ми з Антоном таку покупку собі дозволити не можемо, зайвих грошей немає. Ну хай походить?
– Фаїно, можна було просто попросити. Я не розумію, навіщо треба було красти?
– Я Оленці обов’язково всиплю по перше число! Аріно, ми коли на ноги встанемо, гроші тобі за нього віддамо. Я обіцяю!
Вибач що так вийшло. Соромно і справді перед тобою.
Щоб не засмучувати сина, Аріна дала йому 2 тисячі та пояснила ситуацію.
Дімка сказав:
– Мам, припини йти у тітки Фаїни на поводі! Невже ти не бачиш, що вона використовує тебе?
Бідолашна, нещасна весь час прикидається, на гроші тебе розводить! Та навмисне вони цей телефон сперли. Про яку випадковість взагалі йдеться?
Що це за люди!
Два місяці минуло після цієї розмови, але гроші за телефон Аріні ніхто повертати не збирався.
Більше того, Фаїна практично щодня дзвонила невістці зі скаргами:
– Ти так розхвалювала цю ферму, казала, що батько в тебе – людина порядна, платить добре!
– А що, якісь проблеми із зарплатою?
– Ні, він справді все видає день у день, але платить мало!
– Так? У всіх така там зарплата, адже він будинок ще вам оплачує. Мені здається, що на цю суму жити у селі можна!
– Ну тобі, може, й непогано, а нам не вистачає! Незабаром зима, дітей треба одягати, у Антона зимових черевиків нема, я без чобіт! Ти ціни на ринку бачила?
Подзвони своєму батькові, поговори з ним, хай збільшить зарплатню! Ми – родина багатодітна, нам особливі умови покладаються!
Аріна батькові все ж таки зателефонувала, і Петро Миколайович дочки пояснив:
– Аріно, я його тримаю тільки тому, що ти просила! Який із Антона працівник? Він весь день гуляє, загони для корів прибирає лише тоді, коли я на нього накричу.
Сидить весь день у тіньку і про щось думає. Звісно, я йому лише половину плачу. Інші працюють, та заробляють відповідно!
Аріна знову Фаїні передала слова батька, і та знову невдоволена.
Жінка вислухала купу претензій щодо обмеження багатодітної родини.
Розбиратися із нею Аріні не хотілося, тому вона швидко попрощалася і поклала слухавку.
Фаїна за кілька днів передзвонила та поцікавилася:
– Слухай, Аріно, як у вас із господарством справи?
– Так нормально, як завжди. Поросята, корови, кури, кролики – нікого нового не заводили, так само, як і було.
– Ммм … А до зими ви когось колоти будете? Свиню там, чи бичка?
– Так, будемо. Вже клієнти роблять замовлення. А що?
– Та я знаєш, чого хотіла попросити? Ти коли бичка заколеш, снаряди в наш бік Аркашку, хай він нам півтуші привезе.
І ще, Аріно, яєць домашніх поклади. Ну і особливо будемо раді картоплі!
– Фаїно, почекай! У якому сенсі – половину туші?
– В прямому. Нам все одно, хоч передню, хоч задню. Взагалі важко живеться, ми м’ясо кілька місяців не бачили.
Антошка на цій гречці і макаронах охлядив зовсім, адже мужика треба м’ясом годувати.
Діти сумують за домашніми яйцями, за фруктами. Ми не можемо собі дозволити тут все це купувати.
Твій батько на Антосі ж заощаджує, платить йому менше, ніж решті!
– Фаїно, у мене вже давно клієнти на це м’ясо є, я не збираюся вам нічого відвозити! Тобі не здається, що це нахабство з твого боку?
– Чому це – нахабство? – одразу пішла в бій Фаїна, – твої діти, отже, повинні добре та різноманітно харчуватися, а мої – ні?
Твої заслуговують на обід, а мої – тільки порожні макарони?
Як ти спиш взагалі спокійно знаючи, що твої рідні племінники голодують?
Тут уже Аріна не стерпіла:
– Я до вас по-людськи поставилася, грошей дала на дорогу, телефон вибачила, який ви в нас вкрали. Скільки ти моїх каструль забрала з собою?
Поки ви тут мешкали, я грішми регулярно допомагала. А ти ще смієш мене за якусь жадібність дорікати?
Ти чого взяла, що я тобі чимось зобов’язана? У мене теж є діти, і мені про них треба в першу чергу думати.
Гроші, які я виручу за м’ясо, підуть на зиму, на них ми житимемо 3 місяці.
Ні, я б ще зрозуміла, якби ти два-три кілограми попросила, а тобі половину туші безкоштовно подавай!
– Та щоб тобі порожньо було, – вилаялася Фаїна, – нічого, віділлються кішці мишачі сльози! І ти в складну ситуацію потрапиш, а я з тебе тоді сміятися буду!
Не дзвони мені більше, вважай, що ми з сьогоднішнього дня – не родичі! А то ти, знайшовся дах, на роботу він влаштувався, з житлом допоміг і запишався! Знати тебе більше не хочу!
Аркадій, коли Аріна передала йому розмову з Фаїною, зателефонував молодшій сестрі і заборонив їй взагалі звертатися до них за допомогою.
Фаїна і з братом посварилася в пух і порох, звинуватила його в тому, що він заради дружини наплював на родинні зв’язки.
Більше родичі не спілкуються, одна на одну у них велика образа.