Тема закруток завжди була для Ольги актуальною. Її свекрусі, Тамарі Василівні, було дуже прикро, що її праця йде нанівець. Стільки зусиль вкладено у дачу!
Ціле літо то метушня з розсадою, то полив, то прополювання, то добрива, то компостна яма.
Тамара Василівна їздила на свою ділянку щовихідних, а у відпустці взагалі там жила, ніхто їй із городом не допомагав.
Скільки разів жінка просила сина приїхати? А невістку?
Ольга причіпок свекрухи щиро не розуміла. Чому вона має проти волі їхати на дачу, горбатитися там на чужих грядках у законні вихідні?
Хочеться Тамарі Василівні гробити здоров’я – будь ласка! Олі зовсім не до закруток.
Вона працювала немов кінь на двох роботах, щоб якнайшвидше закрити кредит за куплену іномарку для чоловіка.
Робота була важка – Оля до обіду працювала кухарем у заводській їдальні, тягала величезні каструлі, чистила картоплю відрами.
Після обіду жінка бігла до садка, щоб забрати доньку Соню. Потім треба відвезти дитину до логопеда, дівчинка не вимовляла букву “р”.
А вечорами Оля мила посуд у ресторані, поряд із будинком.
На руках через алергію на хімію пішла сильна висипка.
Жінка, працюючи в ресторані та їдальні, пізньої ночі заступала в «другу зміну» – готувала для сім’ї, прибирала квартиру, прала і нагладжувала сукню для Сонечки.
За півроку такого шаленого ритму Оля схудла на десять кілограмів і стала схожа на кочергу.
Навіть родичі та сусіди перестали її впізнавати. А якщо й дізнавалися, то думали, що Ольга серйозно хворіє.
Скільки разів на спину Оля чула образливе:
– Мабуть, болячка яка її поїдом жере! Глянь, яка худа стала, зовсім прозора! Як шкода, зовсім молода ще дівка… Ой, Божечки…
Сергій, чоловік Ольги, працював простим електриком на заводі, зірок із неба не діставав, отримував зовсім небагато.
У його руках була відповідальність за дружину та дочку, проте гідно її нести Сергій відмовлявся.
У чоловіка була можливість «підробляти» – послуги електрика у населення завжди мають попит, але від додаткового заробітку Сергій завжди відмовлявся.
Коли його колеги йшли на шабашку, чоловікові було ліньки. Без сорому він повертався додому і весь вечір валявся на дивані біля телевізора.
Футбол, пиво по п’ятницях і відпочинок завжди були присутні в його житті.
Ольгу Сергій не шкодував. Чоловік свято вірив у те, що жінки – істоти сильні, усе витримають.
Оля навіть хворіла інакше: якщо він, чоловік, з температурою 37 лягав у ліжко і готувався писати заповіт, то Оля, випивши жарознижувальне та збивши температуру до 38, мчала на роботу.
Тамара Василівна не помічала, як Оля тягне на собі всю родину і постійно дорікала невістці.
Олю пенсіонерка не любила, вважала, що вона її коханого синочка тягне донизу.
Регулярно з Сергієм проводились виховні бесіди:
— Ох синочку, Оленько твоя, тебе зовсім не любить, — казала вона синові.
— З чого це ти взяла, мамо?
– З того! Любляча жінка своєму чоловікові завжди догодити намагається, а ця знає, як ти любиш солоні помідори їсти, але не робить домашні закрутки.
Я вам щотижня влітку по два відра вожу! Куди помідори подієте?
Сергій спочатку відмахувався від матері, а потім задумався: а чи правда? Чого це Олька перед ним на задніх лапках не скаче, та ще й працю мами не поважає?
— Нехай тільки прийде додому, я з нею поговорю серйозно, — випалив Сергій.
Чоловік у скандалах дружини та матері завжди був на боці мами. Мамочку він любив і поважав, Тамара Василівна ростила його сама, тому чоловік завжди ставав на її захист.
Він знав, що в дружини м’який характер, чим часто користувався.
Коли ввечері Оля приїхала з другої роботи, чоловік прямо з порога влаштував допит дружині.
– Олю, ти чому маму образила? Вона бідолашна намагається для нас, тягає з дачі свіжі помідори. Хоче тобі догодити. А ти? Навіть лінуєшся закатати пару банок!
— Сергію, які помідори? У тебе взагалі є совість? Я майже без вихідних працюю, а все тому, що ти схотів нову машину.
— До чого тут моя машина? – вигукнув Сергій. — Раніше жінки в полі працювали, при цьому дітей народжували та домашні закрутки завжди робили! А ти зовсім розлінилася!
Оля не стала сваритися з чоловіком. Вона мовчки зняла верхній одяг і попрямувала в душ.
Але коли ситуація кілька разів повторилася і закиди від чоловіка стали нестерпними, Оля також висловила свої претензії.
– Твоя мама просто нестерпна! Я втомлююсь на двох роботах і не зобов’язана ще й закатками займатися?! Якщо я не влаштовую тебе як дружина та господиня, вирушай до мами!
Сергій не очікував такої спритності від дружини. Йому хотілося б і Олею командувати, і мамі догодити.
А тут маячила не дуже хороша перспектива — повертатися до мами.
Але зачеплена чоловіча гордість зробила свою справу: чоловік із валізою в руках поїхав до мами.
— Мамуля, я пішов від цієї узутеркарші, — сказав він з порога свекрухи.
— Ох синку, чи до добра це все? Що у вас знову сталося?
– Дружина зовсім від рук відбилася, не визнає мого авторитету. Я зажадав, щоб вона закрутила. Але Оля, наче Медуза Горгона, кинулася на мене. Довелося ретируватися.
Оля зовсім не хотіла, щоб чоловік пішов. Вона сподівалася, що він хоч раз визнає свої помилки та елементарно її пошкодує.
Засмучувало тільки одне – донька дуже сумувала за батьком і постійно питала:
– Де тато?
– Він на роботі, – відповіла Оля.
А самій хотілося плакати.
Тамара Василівна також не думала, що зайде так далеко. Вона зовсім не хотіла розлучення своєму улюбленому синочку.
Хотіла лише поставити на місце невістку, домогтися, щоб коханий Сергійко був у родині господарем.
Та й сина назад не відправити, квартира Ользі дісталася від бабусі та претендувати на неї Сергій не міг.
Через кілька місяців свекруха сильно пошкодувала, що заварила цю кашу з цими помідорами.
Ольга, втомившись від вічно незадоволеного чоловіка і оцінивши всі принади існування без нього, подала на розлучення.
Сергію надійшло повідомлення з вимогою з’явитися до суду. У пари підростала маленька донька Сонечка, тому розлучення мало відбутися в суді.
Тамару Василівну обурювало, що Сергій почав сильно пити. Він тяжко переживав розлучення з коханою дружиною, приходив додому пізно та п’яний.
У доглянутій квартирі свекрухи стали бувати бомжі.
Тамара Василівна стала лаяти сина, вимагала, щоб він не водив додому будь-кого. А Сергій у всьому звинувачував матір.
— Мамо, ну що ти прив’язалася тоді до Олі зі своїми помідорами? Та вона не робила закрутки, але любила мене. А тепер, як я буду без неї та без доньки?
— Сину, я ж краще хотіла, — намагалася виправдатися вона.
— Ага, як краще! Оля через пару місяців нового чоловіка знайде, а я зі своєю зарплатою електрика вічно буду один!
Тамара Василівна зрозуміла, що зробила велику помилку. Щоправда, визнавати свою дурість виявилося дуже важко. Гординя не дозволяла. Вона прийшла до сусідки на чай та розповіла свою історію.
— Василівно, — обурилася сусідка, — ти чого прив’язалася до молодих? Сергію твоєму вже майже сорок років, де він собі нову дружину шукатиме?
Нехай повертається до Олі та доньки. А ти не лізь до них, чи сама в невістках не ходила?
Свекрусі стало дуже соромно за свій необачний вчинок. Вона згадала, як сама була молодою і отримувала “вбрання” від своєї свекрухи. Жінці захотілося все виправити.
Увечері після роботи вона прийшла до Олі додому і вирішила вибачитися.
Ольга, побачивши в вічко свекруху, не хотіла відчиняти двері. Але Тамара натискала на дзвінок, не припиняючи.
Невістці довелося відкрити, щоб не привертати увагу сусідів.
– Що вам від мене потрібно? – Запитала роздратовано вона.
— Олечко, пробач мені, — жалібно сказала свекруха. — Я не мала лізти до вашої родини зі своїм статутом. Я не хочу, щоб ви розлучалися з Сергійком, він тебе дуже любить.
— Не знаю Тамара Василівно, чи зможу я пробачити, ви ж розбили нашу родину!
Через тиждень Оля та Сергій передумали розлучатися. Сергій теж вибачився у дружини. Купив величезний букет лілій, які любила Оля та подарував маленьке золоте колечко з фіанітами.
Тамара Василівна зняла гроші з книжки та віддала синові, щоб він звозив родину на море. Оля вперше за довгий час відпочила.
Вони каталися катером, ходили на екскурсії, насолоджувалися морським повітрям. Сонечка вперше побувала в аквапарку та побачила шоу дельфінів.
Бачачи щасливе обличчя доньки, Оля вибачила чоловікові. Сергій нарешті зрозумів, що треба більше заробляти грошей та радувати свою родину.
А після повернення з Геленджика все змінилося на краще. Оля звільнилася з другої роботи, почала більше проводити часу з дитиною та чоловіком.
З кожної зарплати вона пестила себе: купувала гарний одяг, ходила в салон краси, почала дуже добре виглядати.
Навколишні постійно робили їй компліменти, а сусідки дивилися заздрісними поглядами.
Тамара Василівна продала свою дачу, і на ці гроші Сергій відкрив свій невеликий бізнес із ремонту. Чоловік став набагато більше заробляти.
Кредит за машину погасився досить швидко і вони почали думати про покупку заміського будинку.
— Тільки помідори там не садитимемо, — сказав Сергій. — На ринку якщо щось купимо. Не хочу, щоб ти псувала свій гарний манікюр.
Оля світилася від щастя, чоловік нарешті став її цінувати.
Нещодавно Тамара Василівна дізналася приємну новину, вона стане бабусею вдруге.
Оля та Сергій чекають на другу доньку, яку вирішили назвати Тамарою на честь бабусі.