Поліна з дитинства мріяла про те, як виросте та почне заробляти. Їй не хотілося й надалі жити у злиднях. Їх у сім’ї було семеро дітей. Мама казала, що народжувати буде стільки, скільки в неї вийде. А те, що вона не могла забезпечити дітей навіть одягом, її не особливо хвилювало. Носять же щось і добре.
Поліна була третьою дитиною. Дві старші сестри вже поїхали з дому, а вона поки що тільки мріяла. Але як сестри вона не хотіла. Ті поспішили заміж, народили дітей і терплять усі витівки своїх чоловіків аби не повертатися до рідного дому.
Поліна намагалася добре вчитися. Щоб мати можливість у тиші засвоїти шкільний матеріал, часто залишалася в бібліотеці. За що отримувала від матері наганяй. Але її праці увінчалися успіхом і школу вона закінчила відмінно.
Тепер залишалося тільки вступити. І це не до найближчого містечка інакше жити в гуртожитку їй ніхто не дасть. Тому одного дня вона зібрала свої нечисленні речі, документи і поїхала з дому.
Спочатку гроші в неї були. Вона давно намагалася підробити, де тільки могла і відкладала. Тому на якийсь час надходження змогла зняти кімнату у бабусі. А після вступу їй уже виділили кімнату у гуртожитку. Тільки після цього вона повідомила рідних, де перебуває.
Коли багато її однокурсниць насолоджувалися студентським життям Поліна старанно вчилася і підробляла. Тому до закінчення навчання у неї навіть хлопця не було.
Додому практично не їздила. Там була вічно незадоволена мати, батько п’ющий, а молодші сестри і брати дивилися на неї як на ворога. Вчитися особливо вони не бажали і не розуміли, чому поїхала сестра замість того, щоб вийти на роботу тут і допомагати їм. Але це мама їм вбила в голови. А переконувати нікого Поліна не хотіла.
А потім були пошуки роботи, житла та сильне бажання просунутися кар’єрними сходами і купити собі житло.
– Полінко, вітаю. Сказала її подруга Марина, сидячи на кухні. Квартира хоч і невелика, зате своя. Яка ж ти все-таки розумниця.
– Спасибі, Марино. Сама знаєш, як вона мені дісталася і ще років 5 платити, але це вже дрібниці.
– Ну тепер ти задумаєшся про те, щоб створити сім’ю? Може вистачить цієї гонки?
– Ну гонки не вистачить. А ось про сім’ю вже сама думаю. Та й дітей хочеться. Але стільки скільки зможу прогодувати та поставити на ноги.
Марина знала все про дитинство Поліни і була повністю з нею згодна. Сама Марина одружилася 2 роки тому, теж сильно не поспішала. І ось їм уже майже 30.
З Аркадієм Поліна познайомилася на роботі. Цього дня Ольгу Миколаївну проводжали на пенсію та за нею заїхав син. Після швидкоплинного знайомства вона про нього і забула.
Ось тільки він сам нагадав про себе за три дні. Коли вона зустріла його на виході з офісу. Він стояв з букетом квітів і явно на когось чекав.
Як виявилося, чекав він саме її. Того вечора вони разом прогулялися парком і Аркадій провів її додому. У жодне кафе він не запросив. Заїкнувся тільки про те, яка прекрасна погода сьогодні і шкода втрачати можливість подихати свіжим повітрям.
З того часу вони гуляли практично щовечора.
– Полінко, ну скільки ви будете вулицями сахатися? Сміялася Марина. Видно ж, що твій Аркадій той ще скупий. За цей час один букет квітів та стаканчик морозива. Хоч би раз у кафе запросив чи кіно.
– Марино, він копить на квартиру. І я його розумію, що своє житло це дуже важливо. Та ми й не лише гуляємо. До його мами у гості ходили.
– ага і пили там чай із купленими тобою ж тістечками. Не вгамовувалась подруга.
– Ну не з порожніми ж руками в гості йти. Поліні все більше не подобалося, куди веде її подруга.
Помітивши це, Марина перевела розмову на іншу тему. Отак зустрітися і побалакати виходило в них не часто. Аркадій Марині не подобався. Вона не могла пояснити, чим саме, але щось її насторожувало. Та й його маму вона знала. А та ніколи не втрачала вигоди для себе. Коли треба була ввічливою, а коли людина не вигідна їй, то і на метр до себе не підпускала і не допоможе ніколи. У будинку з Ольгою Миколаївною мешкала тітка Марини. Але засмучувати подругу своїми думками вона не хотіла.
Наступного разу подруги зустрілися за три місяці.
– Яка ти гарна Полінка. Говорила Марина, дивлячись на подругу у білій сукні.
Поліна світилася від щастя. Все було, як вона хотіла. Скромне плаття, проста зачіска без зайвого на голові, але все разом виглядало дуже органічно та ніжно. Весілля велике і гучне теж не влаштовували. Були тільки найближчі люди. Та й то переважно гості були з боку нареченого. Батьки Поліни приїхати не схотіли. Так і сказали, що у них є справи важливіші. Внуків молодших треба доглядати. З сестрами та братами Поліна і не спілкувалася. Відправила запрошення, але відповіли лише старші, сказавши, що чоловіки не відпустять, а самі поїхати не зможуть, бо працюють.
От і вийшло, що Марина була з чоловіком, кілька колег і все.
Марина так і не могла зрозуміти як це Поліна погодилася вийти заміж за Аркадія. Але головне, що її подруга була щасливою.
Сімейне життя було спокійним. Мама Аркадія до них не лізла. Іноді приходила в гості і нарікала мовляв квартира хоч і двокімнатна, але зовсім маленька. Ось дітки підуть і як розміститеся?
Поліна сама розуміла, що для сім’ї із дітьми місця мало. Та й з Аркадієм розмовляли все розширюватися. Лише іпотеку виплатять. Але якщо у Поліни на роботі все було добре, то у Аркадія постійно якісь проблеми. То премію уріжуть усьому відділу, то ще щось. Тож із достроковою виплатою іпотеки допомоги від нього не було. Але на життя їм вистачало і Поліна не скаржилася.
Марина бачила, як вимотується подруга. Одного разу почала говорити, що не треба їй брати стільки навантаження на себе, але Поліна її різко зупинила і попросила не лізти до цього. Подругу втрачати не хотілося і більше ця тема не піднімалася.
Тільки чоловікові Марина скаржилася, як їй шкода подругу. Максим також бачив усе це. Але чужа родина темряви і справді лізти туди не варто.
Так минув рік.
– Дорога, у мене для тебе хороша новина. Крикнув з порога Аркадій.
– Мий руки та йди на кухню. У мене також є новини.
– Тільки я чур перший.
Переодягнувшись Аркадій прийшов до дружини.
– мене підвищили. А це означає, що й зарплата буде більшою. Тож незабаром закриємо іпотеку і можна буде дивитися інше житло. Мама обіцяла також допомогти з грошима при покупці квартири. Скільки ще залишилося платити?
– це чудово. Залишилось зовсім небагато. Я думала за півроку закрию. Але тут таке.
Поліна присіла поряд із чоловіком і обійняла його.
– я вагітна.
– Що? Аркадій скочив зі стільця. Він лише хотів сказати, що вони зараз не потягнуть дитину. Але вчасно схаменувся, дивлячись на дружину. Натягнув посмішку і вигукнув.
– ой. Я такий радий. Просто це так несподівано.
– Та я й сама не чекала. Тож із виплатою іпотеки, можливо, трохи затримаємось. Хоча якщо тобі додадуть нормально зарплату, то це компенсує те, що я скоро менше працюватиму, а потім і зовсім у декрет піду. Та й для дитини треба багато купувати.
Це Аркадій усе розумів і тому всередині все переверталося.
Виплачувати іпотеку вперед у Поліни не виходило. Працювати понаднормово вона вже не могла, а ще постійно щось купувала для дитини. Аркадій став приносити трохи більше грошей у сім’ю. Плюс то машина зламається, то мама захворіла, і треба допомогти з лікуванням. А потім взагалі до санаторію її відправити. Поліна засмучувалася, але мовчала. Все-таки чоловік любив маму і ростила вона його сама. Це не те, що вона зростала.
Вчасно народилася маленька Олеся. З пологового будинку зустрічали її веселою компанією. Приїхала Марина з чоловіком та Аркадій із мамою. Причому Аркадій був взагалі напідпитку. Поліна зробила йому зауваження, але той лише відмахнувся.
Перший тиждень він був разом із дружиною та донькою, а потім повернувся на роботу. Ольга Миколаївна приходила кілька разів. Але коли Поліна попросила її трохи посидіти з Олесею щоб сходити в душ, вона дала зрозуміти, що з немовлям не залишиться одна.
– розумієш, Поліночко, я вже стара. Руки у мене тремтять, та й сил немає вже з маленькими поратися. Ось підросте і до мене в гості приїжджатимете. А поки що я так помилуюсь.
Милувалася вона так хвилин по 10 і йшла.
Іноді забігала Марина. Вона допомагала як могла, але їй самій теж був час народжувати.
Олеся була спокійною дитиною, але однаково одній Поліні було важко. Та й останнім часом Аркадій приходив пізно. Казав, що бере підробітки. Хоча збільшення у днях Поліна не бачила. Коли ж її грошова подушка була майже спустошена, Поліна вирішила працювати з дому.
Облаштувала собі на кухні невеликий куточок, купила відео няню так як втомилася по кожному шереху бігати в кімнату, щоб подивитися чи не сталося нічого.
Додаткові гроші були зовсім не зайві. Можна було вже жити спокійніше, тільки втомлювалася Поліна сильно.
Ось і сьогодні їй треба було дати звіт і тому половину ночі провела за комп’ютером, а вдень з дитиною. Здобувши ввечері чергову роботу, вона вирішила, що тільки подивиться та оцінить обсяг. Було вже 8-ї вечора Аркадій, як завжди, затримувався.
Вона й не помітила, як заснула прямо, сидячи на стільці. Прокинулася від дивних звуків, що лунали з відео няні.
Виявилося це Аркадій у спальні з кимось розмовляв телефоном.
Поліна тільки хотіла встати і піти до чоловіка, як її щось зупинило, і вона вирішила послухати.
– Так. Долинало з динаміка. Все йде добре. звичайно ж, не здогадується. Заспокойся. Та я й сам думав, що так довго не тягтиметься. Але ж хто знав. За місяць погасимо іпотеку. Продамо цю квартиру та купимо нову простору в новобудові. Ну та я куплю, ти ж додаси грошей щоб без іпотеки. Та там різниця не дуже величезна, адже це порожні стіни і потім я поверну. Поліна ж завжди зайнята дитиною, і ми вже говорили що вона напише довіреність на мене. Ну а там справа у капелюсі. Нову квартиру оформимо на тебе. Тих грошей, що я відклав, цілком вистачить тобі віддати, на ремонт і меблі. Я ж за сімейне життя майже не витрачався. За п’ять місяців у мене закінчиться термін вкладу. Не хочу втрачати відсотки та знімати заздалегідь. А там зніму і готівкою до тебе принесу. Мама, не турбуйся Полінка нічого не отримає. Як тільки я зніму гроші, то подам на розлучення. Квартира буде на тобі, на рахунках у мене нічого. Ну а аліменти платитиму мінімалку. Це не так багато порівняно з тим, що маю своє житло за мінімальну суму. Ну все бувай. А то Олеська ця прокидається і Полінка прокинеться одразу, як тільки писк цієї малявки почує.
Як тільки він поклав слухавку, дочка тут же закряхтіла. І за хвилину в дверях з’явилася заспана Поліна.
– Ой ти вдома милий. Говорила вона ледве стримуючись. А я хотіла новий проект подивитися та заснула. Мабуть, сьогодні не працюватиму більше.
– Звісно відпочинь дорога. Дбайливо сказав Аркадій.
Наступного дня Поліна подзвонила подрузі та все розповіла. Тепер Марина не соромилася у висловлюваннях.
– Ось гад. А я казала. Тільки хотіла вона продовжити, але замовкла. Не хотілося робити подрузі ще болючіше. І вже спокійніше продовжила. Ти не рубай зараз з жару. Я з Максимом пораджуся, він юрист. Не можна так просто залишати.
Цього ж дня Поліна повідомила Аркадію, що тимчасово не зможе працювати. Їй треба пройти обстеження, бо почувається неважливо. Тож дострокова виплата іпотеки затягнеться. А поки що мінімальними платежами оплачуватимуть. Аркадій засмутився, але допомогу з фінансами не пропонував. Тільки спонукав що підібрав їм відмінний варіант і як би хто не повів його.
А через 4 місяці прийшовши додому, спіткнувся об валізи в коридорі.
– Поліна, це що? Крикнув він на всю квартиру.
Але на зустріч йому вийшли Марина із чоловіком.
– а де Поліна та Олеся?
– вони поїхали відпочити на море.
– А що ви тут робите?
– дивимося, щоб ти пішов тільки зі своїми речами.
– Та як ви смієте? Я чоловік Поліни і мешкаю тут.
– а ось і не чоловік уже. На тримай ознайомся. Можеш робити з цим, що хочеш це копія.
Аркадій крутив у руках свідоцтво про розірвання шлюбу. А також повістку до суду на поділ майна.
– А ще. Продовжив Максим. Зі своїх рахунків ти зараз гроші не знімеш так що в банк можеш не бігти. Ти ж знаєш, що все, що нажите в шлюбі, ділиться навпіл? Запитав Максим і засміявся.
А Поліна згодом переїхала до іншої квартири. Їй цілком вистачило отриманих від чоловіка грошей, щоб зробити обмін з доплатою.
Ось така історія, друзі. Будь ласка, напишіть, що ви думаєте про цю історію.