– Як це не одна, мам? – Здивувався Мишко.
– А ось так! Ми з Артуром вирішили одружитися, він переїжджає до мене! – із неприхованим захопленням у голосі продовжувала Галина Семенівна.
– Ти ж розумієш, що за тиждень ми можемо не встигнути знайти нормальну квартиру? – Мишко починала охоплювати лють.
– Нічого не знаю, синку! Я вам завжди намагалася помагати, настав час і собі пожити! Мені ніколи розмовляти, цілую! – Завершила розмову закохана жінка.
Не забираючи телефон від вуха, Мишко розгублено повернувся до дружини.
– Даш, мама сказала, що ми маємо звільнити її квартиру через тиждень…
– Вітаю, Мишко! Мама справді оцінила твій подарунок і дуже тобі за нього вдячна! – пирхнула Дашка.
Їй спочатку не подобалася думка чоловіка відправити його маму на курорт. По-перше, путівка коштувала досить великих для їхньої родини грошей. По-друге, Галина Семенівна останнім часом не дуже й турбувалася, щоб майже місяць відпочивати в одному з найкращих санаторіїв. Однак чоловік був непохитний: він твердо вирішив, що його матері терміново потрібно змінити обстановку і відпочити від галасливих онуків.
– Міша, ми живемо тут всього кілька місяців, діти повністю на мені, твоя мама цілими днями дивиться серіали і читає обожнювані нею романи. За весь цей час вона всього один раз зварила суп на всю сім’ю, вона навіть до брудного посуду не торкається! Та й взагалі, наш переїзд до її квартири був виключно її ініціативою, якщо ти забув! – Дашу сильно обурювало те, що її чоловік сильно переоцінює внесок свекрухи в їхню, хай і досить галасливу сім’ю.
І, ні, вона ніколи не була егоїсткою. Навпаки, від початку їхнього сімейного життя вона повністю підтримувала ініціативу свого чоловіка утримувати свою матір. І тільки коли жити в їхній крихітній однокімнатній квартирі з двома дітьми стало зовсім тісно, вона порушила тему про те, що було б не погано взяти іпотеку і розширитися. Для цього довелося б скоротити витрати на утримання свекрухи, що останній довелося зовсім не до смаку.
– Мішенька, тобі буде важко платити іпотеку за ту троячку, яку ви нагляділи! – переживала вона.
– А що робити, мамо? Діти ростуть, їм потрібний простір, та й нам із Дашкою дуже хочеться обзавестися своєю особистою кімнатою, ти ж розумієш…
Галина Семенівна все чудово розуміла. Саме тому вона все ж таки змогла переконати Мишка не купувати обрану квартиру.
– Дашка, ми з мамою придумали чудовий план! – Заявив він своїй дружині якось увечері.
– Дуже цікаво, що ж ти придумав для нашої родини разом зі своєю мамою… – Дашка дуже ображалася на чоловіка за те, що її думки з цього питання ніхто не питав.
– Ми переїжджаємо до мами, продаємо свою однушку і купуємо собі троячку в тому ЖК, що будується за містом! – радісно оголосив Мишко.
З одного боку новина справді була гарна. Їхня квартира в центрі міста коштувала пристойних грошей, яких вистачило б на те, щоб купити поки що дуже дешеве житло в будинку, що будується. З іншого – ідея переїзду до свекрухи зовсім не втішила Дашу. Вона завжди вважала, що найтепліші стосунки з батьками складаються лише на відстані.
Переконувати Мишка було вже пізно, з ним уже встигла попрацювати Галина Семенівна. Саме тому Даша покірно зібрала всі речі та приготувалася до переїзду. Все-таки її чоловік – головний здобувач у сім’ї, нехай він і вирішує, як краще для них для всіх.
Все йшло за планом. Переїзд і продаж квартири відбулися, гроші вклали в житло, що будується, відправивши туди ж всі наявні заощадження. Тепер у Міші та Даші було лише півтора роки, щоб встигнути накопичити грошей на ремонт у новенькій квартирі.
Спільне життя зі свекрухою спочатку не приносило Даші та дітям великих незручностей. Цілими днями Галина Семенівна перебувала у своїй кімнаті, зрідка вибираючись на кухню чи санвузол. Проте вже через кілька місяців свекруха почала змінювати тактику своєї поведінки:
– Даша, скажи своїм дітям, нехай грають тихіше, мені взагалі не чути телевізор!
– Галино Семенівно, діти не можуть грати в мовчанку цілими днями, їм потрібно виплескувати енергію!
– Так відведи їх на вулицю, хай плескаються нею там.
– З радістю це зроблю відразу після того, як приготую обід і помию підлогу в квартирі… – крізь зуби процідила невістка.
На її думку, Галина Семенівна могла робити хоч якісь домашні справи самостійно, а це вивільнило б їй час для прогулянок з малюками у дворі. Та й сама вона могла б без проблем дійти до дитячого майданчика та провести там час із онуками замість того, щоб постійно обурюватись.
– Мішенько, у мене таке відчуття, що я потрапила до пекла! Ваші діти цілими днями гасають по квартирі і кричать не своїми голосами! – скаржилася вона синові вечорами.
– Даша, ти не могла б заспокоювати дітей і не дозволяти їм поводитися так шумно? – Тут же перемикався Мишко на дружину.
– Мишко, наші діти поводяться так, як і повинні поводитися! Якби ви з мамою були знайомі з ними ближче, то знали б це перед тим, як прийняти рішення переїхати сюди!
Дійсно, Мишко цілими днями пропадав на роботі і з’являвся вдома лише до 9-ї вечора, коли діти вже засинали. Галина Семенівна була дуже рідкісним гостем для своїх онуків, тому й припустити не могла, що діти двох і чотирьох років здатні поводитися так шумно…
– Мамо, у мене для тебе є подарунок! – радісно заявив Мишко, простягаючи Галині Семенівні білий конверт.
– Що це? Абонемент до психолога, синку? – З сарказмом процідила та у відповідь.
– Ні, ця путівка в один із найкращих санаторіїв! Чотири тижні ти житимеш у тиші та спокої, насолоджуватимешся масажем, басейном та чистим повітрям! – Мишко говорив це з таким захопленням, ніби збирався їхати в це райське місце сам.
Даша дивилася на всю цю картину з великим подивом. Нещодавно вона сама запропонувала чоловіку вибратися з дітьми до моря хоча б на тиждень, на що отримала відповідь:
– Даша, нам зараз не до відпустки, треба збирати гроші, ти ж знаєш…
Проте тепер стало зрозуміло, що Галині Семенівні, на відміну від Даші, дуже навіть до відпустки.
До від’їзду Галини Семенівни Дар’я все ж таки змогла відпустити свою образу на чоловіка: зрештою, він подарував їй майже місяць самостійного життя. Після від’їзду свекрухи для Даші нічого не зміниться у побуті, зате стане набагато спокійніше. Цілих чотири тижні вона не слухатиме її моралі та обурень – чи це не щастя???
Перший тиждень свого відпочинку Галина Семенівна вважала за краще провести в тиші. Саме тому вона не дзвонила навіть своєму синові. А вже на 10 день перебування у санаторії поспішила повідомити родину радісну новину:
– Синку, я познайомилася з чудовим чоловіком, його звуть Артур і у нас із ним стосунки!
Мишко був приголомшений цією новиною не менше, ніж якби дізнався про падіння якогось залітного метеорита на їх будинок, що будується.
– Які стосунки, мамо? Ти там трохи більше тижня перебуваєш тільки! – Почав підвищувати голос він.
– А з якого часу яйця можуть курку вчити? – Галина Михайлівна вміло закрила рота синові. – У нашому віці вже нема ні часу, ні сенсу розтягувати задоволення!
– Мамо, ти що там приймаєш замість лікування? – не здавався Мишко.
– Все, мені ніколи, час на процедури синку, там уже електрофорез без мене сумує, цілую! – закінчила розмову Галина Семенівна.
Мишко сприйняв цю новину дуже емоційно. Його батько пішов із життя багато років тому, коли він був ще зовсім маленьким. Після цього мати присвятила своє життя вихованню дітей. Ні разу за цей час він не бачив і не чув, щоб у неї були не те, що стосунки, навіть про залицяльників не йшлося. Тепер вона якимось дивним чином вирішила будувати особисте життя.
-Та гаразд тобі, Міш! – намагалася заспокоїти його Даша. – Вона ж жінка, їй теж хочеться тепла! Ну, подумаєш, трапилося кохання у неї в 60 років, що в цьому страшного?
Насправді Даша дуже сподівалася на те, що свекруха ухвалить рішення залишитися разом зі своїм обранцем хоча б на рік, поки Мишко та Даша не закінчать ремонт у новій квартирі.
Сподівалася, поки за тиждень до свого повернення свекруха не повідомила їм головну новину: її обранець вирішив розміститися в неї, а це означає, що вони мають зібрати речі та залишити її житлоплощу в найкоротші терміни.
– Мама просто збожеволіла! Їй там бруд цілющий на очі наклали, а зняти забули? Як ще можна пояснити її поведінку? – обурювався Мишко.
– Твоя мама просто закохалася, от і все! Не треба було її туди відправляти, ти своїми руками створив усе те, що відбувається зараз! – не витримала Даша.
– Нікуди ми з’їжджати не будемо! – Заявив Мишко. – Хай цей Артур сам винаймає житло, а вона, якщо захоче, переїжджає до нього!
Повернення Галини Семенівни ознаменувалося гучним скандалом: її незадоволенню не було меж.
– Мишко, я тебе так не виховувала! – кричала вона.
– Нехай твій наречений сам винаймає квартиру, я живу в себе вдома! – Огризався у відповідь Мишко.
Артур мовчки стояв у дверях і спостерігав за баталіями, що розгорнулися. У результаті йому все ж таки довелося взяти свою валізу і вирушити на пошуки нового житла. Мишко тріумфував. Галина Семенівна зі сльозами на очах провела коханого і вирушила до своєї кімнати, голосно грюкнувши дверима наостанок.
Пройшов майже тиждень із моменту її повернення додому. Переїжджати до Артура вона не поспішала. Кілька разів бігала до нього на побачення в перші дні, потім зовсім перестала виходити зі своєї кімнати. Навіть скаржитися на галасливих онуків перестала.
Через тиждень Мишко все ж таки спробував завести діалог:
– Мамо, давай поговоримо? Я не збирався тебе ображати, але твоя поведінка не залишила мені вибору.
– Знаю я все, синку! Пробач мене, дурну! – раптом заплакала у відповідь Галина Семенівна.
Вона давно вже зрозуміла, що потрапила на гачок. Тільки як зізнатися про це синові вона не знала. Як сказати, що її такий дбайливий і галантний залицяльник начебто винайняв для них квартиру і навіть придумав, який бізнес відкрити, щоб забезпечити свою Галочку. Тільки одразу після того, як вона взяла під цю справу кредит, бо він так випадково саме в цей час втратив свій паспорт і віддала йому гроші, а той просто перестав виходити на зв’язок. Страшно уявити, що було б, якби вона заселила його до своєї квартири.
-Мамо, про що ти думала? – обурювався Мишко.
– Перестань підвищувати голос на матір! Кожна людина має право на помилку! – Втрутилася Даша. – Жінка в будь-якому віці хоче кохання! І не смій навіть дорікати цьому.
Михайло дивився на дружину не рухаючись, а потім тихо видавив:
– Ну в її віці треба, напевно, якось розуміти…
– А ти одягни її черевики і пройди її шлях у них, а потім рота відкривай і суди – Дашу було вже не зупинити. – Чи вік – оберіг від усяких махінаторів та хитрунів? Ні, дорогий. Навіть не думай на неї нападати. Вже, повір, вона себе вже й без тебе сварила. Коли дитина вдаряється, їй хочеться, щоб її пошкодували, а не говорили “куди ти, олух, біг! очі разуй!”. Ось рахуй і твоя мати вдарилася. І не треба її добивати!
Даші було дуже шкода свекруха. Незважаючи ні на що. Жінка потребує любові та піклування у будь-якому віці, Галина Семенівна – не виняток. Кредит її закрили швидко, благо, пенсіонерці великої суми і не схвалили. А про Артура просто забули. Натомість відносини у Даші з Галиною Семенівною стали набагато кращими.