Митя, єдиний син Ольги, близько року тому познайомився з милою та тихою дівчиною Міланою. аВ принципі дівчина всім влаштовувала жінку. Було лише одне «але» – вона була з села, із простої сім’ї, яка вважала себе представником еліти та інтелігенції одночасно, Ольга пророчила йому в супутниці життя більш перспективну особу, з їхнього «кола».
Проте, манірні дівчата, які народилися «зі срібною ложкою в роті», Митю зовсім не приваблювали. Він з дитинства зростав не таким – любив грати з хлопцями на вулиці до пізна, не відвідувати модні заняття – спортивні танці чи фехтування, натомість був запеклим фанатом футболу та любителем гри на гітарі.
До певного часу мати терпіла чудасії сина, але коли він привів у будинок дівчину, чого раніше не бувало, та ще й оголосив, що має намір одружитися, терпець матері урвався.
– Та ти розумієш, що несеш? Одружуватися? На цій жебраці без роду та племені? Як тобі таке взагалі спало на думку?
– Мам, остигни, інакше ми наговоримо один одному зайвого. Потім вибачатись доведеться, а ти знаєш – я це робити не вмію!
– Подивіться на нього! Охолонути? Це тобі не заважало б трохи охолонути і подивитися, куди ти котишся! Тобі давно знайшли потрібну наречену. Лізоньку, доньку ділового партнера твого батька! Дівчинка навчається в Лондоні, чудові перспективи, сім’я з нашого кола! Невже ти думаєш, що я змирюся з цією твоєю сільською Марфушею?
– Міланою!
– Та хоч Даздрапермою! Вона тобі не пара! Негайно припини всі контакти з нею, поки чутки не дійшли батьків Лізи. Ти хоч у курсі, які перспективи для нас принесе шлюб із нею?
– Ні, мені байдуже! Я одружуся з Міланою і крапка!
– Ти не одружишся, з цією колгоспницею і з цим ми закінчили обговорення! До речі, куди зібрався?
– У кіно з Міланою.
– Машину не бери, не вистачало ще, щоб вона пропахла її дешевим парфумом. І так довелося чи не дезинфекцію робити після ваших поїздок.
– Чудово, проїдусь на метро. Така романтика! Поки що, мам! До речі, гроші на кіно – з моєї стипендії, поступили, якщо пам’ятаєш, тож з вашої кишені нічого не витратив! – Митя сподівався, що мати поступово залишить свої плани щодо його весілля з цією норовливою і некерованою мажоркою Лізою, яка в підмітки не годилася його милій, добрій, ніжній і розуміючій Мілані. Але з кожним днем надія танула на очах.
У голосі матері почали з’являтися скандальні та істеричні нотки. У такі моменти Митя намагався зникнути з поля зору, щоби не злити маму.
Незважаючи на надії Міті, ситуація згодом змінилася на гірший бік. Мати почала все частіше психувати, кричати, говорити про Мілану всякі гидоти. Щоб не чути цього, він сідав у машину, заїжджав за нареченою та їхав за місто до друзів. Поступово вони почали готуватися до тихого скромного весілля.
Незважаючи на те, що підготовку тримали в секреті і знали про майбутню подію лише найближчі, Ользі вдалося з’ясувати про плани сина. Увечері, коли він повернувся від своєї коханої, мати влаштувала йому грандіозний скандал.
– Та я не просто позбавлю тебе всього, включаючи доступ до грошей і спадщини, я тобі перекрию шлях у всі пристойні компанії! Подивимося, скільки ваше кохання проживе на злиденну зарплату, без батьківських грошей! Твоя Мілана першою втече або знайде собі багатшого!
– Припини говорити про неї гидоту! Не всі люди живуть заради грошей. Деякі цілком щасливі у скромній квартирі та за невеликої зарплати. Ти знаєш, я вперше побачив стосунки люблячих людей лише тоді, коли з батьками Мілани познайомився. Її тато – директор сільської школи, а мама – педіатр у лікарні. Ти не уявляєш, як легко та вільно мені з ними. Як по-доброму вони ставляться до мене, як люблять одне одного і дітей. Вам би з батьком не завадило в них повчитися!
– Ну, звичайно при тобі там спектакль розігрується! Знають, на що тиснути, щоб ти вуха розвісив і слюні розпустив. Невже ти такий дурний, що цього не розумієш?
– Мам, не треба у всіх бачити злісних, жадібних та корисливих! Деякі люди щасливі без ваших мільйонів! Без поїздок за кордон, шопінгу в Мілані та відпочинку на Мальдівах.
– Ну звичайно! Щасливі вони! Повір мені! Гроші люблять усі і потрібні вони всім. Просто хтось визнає це, а хтось розмазує рожеві соплі про те, що почуття та любов найдорожче! Маючи великі гроші можна купити і почуття, і розуміння та повагу!
– Мені шкода тебе, мамо! Щиро
Зазвичай, після таких розмов син йшов, грюкаючи дверима і повертався пізно.
Ольга суворо забороняла синові водити Мілану додому. Вона не була з нею знайома особисто, та й не горіла бажанням знайомитись. Вона чудово знала такий тип дівчат – з очима оленя і далекосяжними планами. Син кілька разів просив дозволу привести дівчину в гості і щоразу отримував категоричну відмову. Ольга не дозволяла Мілані з’являтися у їхньому будинку навіть у той час, коли їх із чоловіком не було вдома.
– Сину, я звичайно розумію, ти вже дорослий, але дозволяти тобі водити додому цю шалашовку – це означає дати благословення та приміщення на ваші зустрічі «за зачиненими дверима».
– Мам, давай ти не лізтимеш у моє особисте життя! До речі, якщо тобі цікаво, ми чекаємо на весілля!
– Боже мій, свята наївність! А поки ти чекаєш, вона як викручується? Клієнтів просто до себе додому водить?
– Яких клієнтів? Мам, я попереджаю, ще один такий жарт, і ти забудеш, що в тебе є син.
Якось Ольга повернулася додому раніше запланованого та виявила в кімнаті сина незнайому дівчину.
– Ти хто така? Де мій син?
– Доброго дня, я Мілана! Давно хотіла з вами познайомитись! Митя вийшов у магазин, хвилин за десять повернеться.
Ольга мусила визнати – зовнішністю Бог дівчину не обділив. Висока, струнка, коса до пояса, очі величезні. З легкістю конкурс краси виграла б! Син толк у дівках знав.
– Що правда? А я взагалі не планувала з тобою знайомитися! Ти знаєш, що я проти ваших стосунків?
– Так, Митя казав. Але ви помиляєтесь! Мене його гроші зовсім не цікавлять. Я люблю його і просто хочу бути з ним поруч.
– Боже, яка огидно відрепетирована мова! Самій не гидко?
– Ні, не гидко, тому що я кажу щиро. І якщо ви не хочете втратити сина, перестаньте тягнути його від мене, наче канат. Він – не перехідний прапор, щоб нам з вами за нього боротися.
– Ти де слів таких нахопилася, колгоспниця?
– Я не колгоспниця, перестаньте мене обзивати.
– Я в своєму будинку називатиму тебе так, як захочу. До речі, тобі час, давай, чеши, мені ще після тебе службу викликати, клопів травити!
Через кілька хвилин повернувся Митя.
О, мам, ти вже вдома? А де Мілана?
– Гордо пішла, – уїдливо сказала мати.
– Ти що, вигнала її?
– Ні, просто попросила піти, щоб з неї ненароком тарган чи клоп на оббивку не переповз…
– Мам, ти, у своєму розумі?
– А ти при своєму розумі так з матір’ю розмовляти?
– Мам, зрештою ти доведеш до того, що залишишся без сина! – сказав Митя, виходячи з дому.
– Та вже краще зовсім без сина, ніж з таким малахольним матрацом! – у серцях крикнула вона синові.
Після цього син не з’являвся вдома більше місяця. Ольга дізнавалася у його друзів, що Митя винайняв квартиру неподалік університету. Живе один, дівчина до нього хоч і часто приходить, але ночувати не лишається.
– Тітка Оль, Міланка правда дівчинка непогана! Даремно ви так на неї! – друг Миті, Кирило, докладав усіх сил, щоб помирити їх, але виходило у нього погано. Обидва вважали себе правими і не планували поступатися.
– Свята невинність! Кіре, хоч ти припини співати їй дифірамби! Я знаю такий тип людей.
– Я теж. Але вона не така. Повірте мені, я продажних і брехливих наскрізь бачу! Мілана Митю любить! І якщо ви відступите, ви отримаєте дочку, що любить. А якщо ні – втратите сина. Митька налаштований рішуче! І йому не страшно залишитись без родини. Без вас, тобто, тому що сім’я Мілани його вже як рідного прийняла.
– То хай додому повертається! Я його не виганяла!
– Він не хоче. Ви не пускаєте до будинку його дівчину, а без неї не повернеться. Принципи в нього. Я так розумію, він цим у вас пішов, – засміявся Кирило.
– Хм, тоді нехай із нею приходить, – задумалася жінка.
– А вона не піде, вона вас боїться. Ви ж вигнали її!
– Я більше виганяти не буду. – Закусила губу Ольга.
– Гаразд, я передам йому. Але ж дивіться, ви обіцяли!
Через кілька днів повернувся Митя. Як виявилося – за речами. Вони всією великою компанією збиралися кілька днів поїхати за місто, на дачу.
– Ти хочеш сказати, що повернувся лише за тим, щоб знову виїхати? – вигукнула мама. – З цією колгоспницею?
– Мам, годі! Я вже кілька разів застерігав. Ти, мабуть, не розумієш? Я зараз поїду і додому вже не повернуся! Досить! Якщо ти вважаєш правою тільки себе, чудово, не буду більше дратувати. Але й ображати мою кохану не дозволю!
– Кохану? Та щоб її, це твоє село ненаглядне! Щоб у стpашнuх муках загиналася за те, що у матері сина забрала! Я npоклuнаю її! Всією душею npоклuнaю та бажаю їй сmеpті!
Митя стояв, ніби його облили відром крижаної води.
– Мам, ти ж не серйозно все це? Що вона тобі зробила? Навіщо ти так? За що?
– За що? Я тебе двадцять п’ять років виховувала, щоб цій заразі на блюдечку подарувати? Ой ні! Не для того ми з батьком працювали, грошей заробляли, становище в суспільстві, щоби ти зараз усе це зруйнував! Я бажю твоїй дівці здoхнytu під парканом! Чув? 3дoхнytu!
Митя вийшов із хати, грюкнувши дверима так, що на стінах затремтіли картини.
Ольга ще кілька годин не могла отямитися від гніву. Здавалося, всі її демони вирвалися назовні, коли вона говорила ті страшні слова. Ні, вона й зараз про них не шкодувала, але не думала, що зможе вимовити таке.
У цей час Митя забрав Мілану і подався за місто. Усередині все кипіло після скандалу з матір’ю. Незважаючи на вмовляння Мілани та прохання заспокоїтися, він все сильніше тиснув на газ і все сильніше сердився.
Минуло кілька годин після від’їзду Миті. За вікном стало зовсім темно. Ольга сиділа у кріслі біля вікна і дивилася на краєвид, що за ним відкривався. Незважаючи на тишу в будинку, вона ніяк не могла заспокоїтися. Раптом їй здалося, що серце стиснуло лещатами. Так, що перехопило подих. У голові промайнули уривки інформації про те, як розпізнати інфаркт і як допомогти, якщо опинився на самоті.
Проте, не минуло й кількох хвилин, як стало легше. Так само різко Ольга все ж таки вирішила перестрахуватися і викликати швидку. Не встигла вона набрати номер, задзвонив телефон. На екрані висвітлився номер Кирила, друга Миті.
– Ольго Іванівно, привіт, це Кирило. Як у вас справи? – по голосу чути було, що Кирило хотів сказати не це.
– Все добре. Кіре, що трапилося? Що з Митею?
– Він… тітко Оль, ви сядьте. Митя … він … гнав так сильно, злий був … а дорога самі знаєте яка …
– Кирило, що з Митею?! – Ольга закричала в слухавку так, що Кирило ледь не випустив телефон.
– Митя розбився. І Мілана також. Машину занесло, влетіли у відбійник. Митя одразу загинув, і Мілана вилетіла в переднє скло, прожила ще кілька хвилин, промучилась від болю, бідна!
– Дякую, що подзвонив… – машинально подякувавши другу Міті, Ольга не помітила, як випустила з рук телефон і він упав, гулко вдарившись об підлогу. Відлуння від удару рознеслося великою вітальнею, улюбленою кімнатою Ольги.
Свекруха-інвалід нікому не потрібна
Ольга Брюс
23 листопада 2023
Марфа потрапила під роздачу (132)
Ольга Брюс
24 листопада 2023
Жінка почала повільно осідати на підлогу вздовж стінки. Тіло раптом стало ватним, серце почало стукати так, що, здавалося, ось-ось розірве грудну клітку. У голові, наче на несправній плівці, крутилися слова «Та щоб ти здохла нарешті зараза!», які вона сама сказала про Мілана лише кілька годин тому. Вона побажала дівчині померти у муках і її прокляття справдилося. Тільки от воно зачепило її сина. І з цим треба було жити. До ранку Ольга пролежала на підлозі. Вранці її виявив чоловік, викликав швидку. Виявилося, що вночі у неї стався інсульт, від якого її паралізувало.