Вночі Ілля розбудив дружину і сказав, що йде.
– Що трапилося? – перелякано спитала Ольга сонним голосом.
– Я йду від тебе до іншої. Ти мені не потрібна.
– В якому сенсі? Що не так?
– Чого тобі не зрозуміло? Я зустрів іншу, яка від тебе молодша і в тисячу разів привабливіша!
– І далі що? Мені тебе привітати? – З сарказмом промовила Ольга.
У той момент сон одразу як рукою зняло від такої приголомшливої новини.
– Май на увазі, квартиру я тобі не залишу. Зараз поїду та поживу в іншому місці, але потім буде поділ майна. Тому подавай на розлучення і готуйся все ділити.
– Тобто я маю жити на орендованій квартирі з дитиною? Ти в своєму розумі?
– Цілком, багато хто так живе. Ти що краще? Не на бомжа ж перетворюєшся. І взагалі, ти не багатодітна мати. Впораєшся якось.
Ольга слухала Іллю та вухам своїм повірити не могла.
– Але ж…
– Що? Ти хочеш сказати, що грошей не вистачатиме? Не прибіднюйся. Син уже школяр. Ти працюєш на офіційній роботі і зарплата в тебе для нашого міста пристойна. У змозі зняти собі квартиру та прогодувати дитину. Отже, аліменти я обіцяю платити справно.
Ілля ще в цей момент ласки робити примудрявся!
– Я не розумію. До чого тоді були обіцянки та гарні слова про вічне кохання? – дивувалася Ольга, яка ніяк не могла повірити у те, що відбувається.
– НЕ починай. Ти тоді була молода і худа, як тростинка. А що зараз? Зморшки у 35 років з’явилися і постать залишає бажати кращого.
– Що ж ти грошей пошкодував, коли я просила на косметолога?
– Твій ботокс – лише тимчасовий ефект. Молодшою і красивішою ти вже не станеш
Ользі не було чого відповісти, а Ілля продовжив без жодного сором’язливості.
– Ти зрозумій, що з нею я почуваюся молодим самцем. А з тобою старим валянком!
– Все зрозуміло з тобою. Скільки я маю часу, щоб знайти житло?
– Кілька місяців точно. Тим більше, що із розлученням у суді почнуть тягнути. Досі можеш жити спокійно. Добре, мені час. Таксі зараз уже приїде.
Коли Ілля стояв на порозі, він наздогін вирішив сказати ще одну хворобливу фразу.
– І не чекай, що я повернусь. Влаштовуй особисте життя зараз. Після 35 ти нікому не будеш потрібна.
Ольга повірити не могла у те, що відбувається. Щойно чоловік пішов, її накрила хвиля істерики. Однак вона постаралася швидко взяти себе в руки, щоб не розбудити сина та не налякати його.
До речі, що говорити дитині, вона гадки не мала. Син уже підріс і все розуміє. Її охоплювала паніка.
Наступного дня Ілля приїхав до Христини.
– Люба, тепер ми можемо не приховувати наших почуттів.
Ілля вже хотів поцілувати дівчину, як та відвернулася.
– Стривай. Ми вирішили ще не всі питання.
– Що таке?
– Ілля, не ходитиму навколо та навколо. Ти цікавий чоловік, який привабливий для своїх років. Але є у тебе деякі недоліки.
– Це які?
– По-перше, ти був одружений і в тебе дитина, якій треба платити аліменти.
– Це не проблема. Я попрошу шефа, щоб він платив мені офіційно мінімалку, а решту — чорними. Дружина ні про що не дізнається.
– Допустимо. По-друге, твоя зарплата бажає кращого. Мені навіть подругам соромно сказати, скільки ти заробляєш!
– Я обіцяю, що візьму підробіток. Нещодавно шеф пропонував повісити на мене ще одну посаду.
– Добре. І третій момент, пам’ятаю, ти обіцяв мені нову машину. Де вона і чому я й досі її не бачу?
Тут Ілля згадав про свої п’яні обіцянки, коли в маренні пообіцяв Христині купити їй машину. Можливо, вона спеціально напоїла його, щоб отримати своє.
– Ти зрозумій, я ж тоді був не в собі… – почав виправдовуватися він.
– Яка різниця? Ти мені вже пообіцяв. Тримай слово, якщо мужик чи провалюй! – закричала невдоволена Христина.
– Ні ні. Я все куплю, слово даю. Свою частину квартири продам і одразу поїдемо вибирати тобі машину.
– Я вже обрала. Ось цю хочу!
“Ого, на це всі гроші з продажу підуть” – жахнувся Ілля, але подітися було нікуди.
Так і зробив. Як тільки їх розлучили з Ольгою, він одразу ж зайнявся продажем квартири. На отримані гроші купив Христині машину. Оформив, як і обіцяв, на неї.
Минуло півроку.
– Ти знову на роботі затримуєшся? Скільки це може тривати? – обурювалася Христина.
– Люба, мені доводиться брати понаднормові, щоб на все вистачало. ти ж сама казала, що мало заробляю. Ти ж бачиш, як я намагаюся.
– Мені мало уваги.
– Розумію, мала. Потерпи трохи та скоро все в нас буде.
Ще через час Ілля почав помічати дива за Христиною. Він зробив їй пропозицію, але та поки не збиралася за нього заміж.
– Який сенс поспішати? Я ще надто молода, хіба ні? Встигнемо ще!
– Але я хотів би узаконити стосунки – наполягав Ілля, але Христина його не слухала.
– Перестань, це все нісенітниця та формальності. Отже, нам добре.
А потім він зрозумів у чому крилася причина її постійних відмов.
– Христино, ти зовсім совість втратила? Що за хмир сьогодні підвозив тебе?
– Зменш обороти, я не дозволю так із собою говорити. Знайомий і що з того?
Ілля був у нестямі від люті.
– Знайомий? Я бачив, як ви цілувалися. Зараз хоча б не бреши.
Христина закотила очі і зрозуміла, що відмовлятися безглуздо.
– Так, це мій хлопець і що з того? Принаймні він не тільки добре заробляє, але ще й молодий. Ти давно себе у дзеркалі бачив? У тебе вже зморшки і в ліжку залишаєш бажати кращого.
Ілля повірити не міг своїм вухам.
– Та як ти смієш? Я ж все для тебе робив!
– Смію! А якщо щось не подобається, то тебе ніхто не тримає. Можеш валити хоч на всі чотири.
– Стривай, а жити де я буду?
– Яка мені різниця? На знімну підеш. Мене це вже не турбує. Навіть на краще, що ти все дізнався. Я зрозуміла, що нам не по дорозі.
Тут Ілля вже ледве стримував себе.
– Мабуть, у той момент, коли я подарував тобі машину?
– Арівідерчі, любий! Двері там. А буянитимеш, поліцію виклику і проблеми на роботі тобі забезпечені.
Тепер Ілля йшов вулицею і не знав, куди йому йти. Крім, як до Ольги, він не знав, до кого звернутися.
– Можна я прийду? – Запитав він, коли зателефонував колишній дружині.
– Куди? – здивувалася вона.
– До тебе.
– Ні, до мене не можна. А сина ти бачитимеш згідно з порядком зустрічей, який встановив суд.
– Але як же так, Олю? Ми ж не чужі люди. Уявляєш, я помилився. Перший раз у житті наскільки. Христина мене покинула. Викачала всі гроші та пішла до молодого.
– Як шкода. А я скористалася твоєю порадою та зустріла чоловіка. Уявляєш, він зміг покохати мене, навіть незважаючи на те, що скоро мені 36 – з іронією сказала Ольга.
Ілля не знав, що на це відповісти.
– Виходить, мені не можна прийти?
– Дурне питання, Ілля. Мій чоловік точно буде проти твого візиту. Всього доброго.
Тільки зараз він зрозумів якусь помилку зробив. Піддавшись емоціям, лишився з носом. І дружині не потрібний, і коханці не здався. Треба було раніше думати головою.