Олеся вже 9 років шкодувала, що колись пов’язала свою долю з Миколою. Закоханість не дозволила їй як слід розглянути душевні риси свого обранця.
До весілля вона вважала Колю ощадливим, і тільки після зрозуміла, що чоловік її просто жадібний.
Доходило до абсурду – Микола на похід у продуктовий магазин витрачав по три-чотири години.
Чоловік брав із собою лупу і розглядав кожен цінник, вишукуючи товари з акції.
Коли народилася дитина, життя взагалі не стало – Микола чомусь вважав, що немовляті нічого, крім материнського молока, не треба:
– Навіщо йому новий одяг? – Запитував чоловік, – він що, кудись ходить? Лежить собі в ліжечку весь день і все! Що говориш? Він уже виріс?
Так бути такого не може, просто ти – шмоточниця, все постійно тобі якісь обновки потрібні!
Розумні жінки як роблять? В інтернеті шукають речі, які добрі люди віддають у дар або за безцінь ношені купують. Допомагають, між іншим, своїм чоловікам економити бюджет.
У режимі тотальної, можна сказати, катастрофічної економії Олеся витримала 3 роки.
Жінку тоді врятувала допомога батьків – весь цей час мати з батьком Олесі щомісяця привозили продукти, одяг для малюка та для неї самої, інколи перераховували гроші.
Коли Арсенію виповнилося 3 роки, Олеся відразу визначила його в дитячий садок і сама вийшла на роботу. Тоді вже жінка думала про розлучення.
Микола новини про те, що дружина тепер регулярно поповнюватиме сімейний бюджет, зрадів:
– От і відмінно! Тепер взагалі заживемо! Зарплату мені віддаватимеш, я грошима розпоряджуся, як треба.
Почувши вимогу чоловіка, Олеся замість того, щоб погодитися, відразу подала на розлучення.
З’їжджав з її квартири Микола зі скандалом – вимагав поділу майна, але тільки ділити було нічого.
За 4 роки шлюбу він ні болта у квартиру не купив. Чоловік намагався віджати у дружини телевізор та комп’ютер, але Олеся не дозволила.
Після розлучення вони залишилися ворогами. Микола просив дружину, щоб вона на аліменти не подавала. Аргументував він це просто:
– У мене ж інша родина рано чи пізно з’явиться, як я маю зарплату ділити на всіх? Ти працюєш, тобі твоїх грошей вистачить.
Олеся завжди відповідала:
– Арсеній – наша спільна дитина, і тому будь ласкавий їй допомагати. На аліменти подам або, якщо хочеш, давай мирову угоду укласти, в якій пропишемо всі наші обов’язки.
Микола не погодився, тому йому на роботу незабаром прийшов виконавчий лист.
У суді чоловік був зобов’язаний виплачувати колишній дружині щомісяця еліменти.
Сума Миколі здалася величезною – він одразу подзвонив колишній дружині та влаштував їй скандал:
– Ти що, здуріла? – кричав чоловік, – 5 тисяч на одну дитину! А тобі жирно не буде, га? Мабуть більшу частину на себе витрачаєш?
– Колю, – намагалася навчити колишнього чоловіка Олеся, – дитина ходить у садок, речі на ньому просто горять! Ти не забувай, що дозвілля дитині повинні організовувати батьки, в дитячий садок потрібно купувати олівці, альбоми, фарби, фломастери.
Арсюша маленький, і на хлібі та воді, як би тобі цього не хотілося, сидіти не може. Я по можливості намагаюся його балувати.
– Такі гроші на олівці та альбоми? Олесю, ти б хоч брехала правдоподібно! Ти навіть не уявляєш, наскільки сильно я шкодую про те, що взагалі з тобою зв’язатися!
***
Арсен ріс, Микола жодного бажання зустрічатися з дитиною не виявляв. Він лише платив фіксовану суму на місяць.
Чоловік одружився з жінкою з дітьми, трьох чужих синів він вважав своїми, забувши про існування рідного сина.
Олеся на це не ображалася, була б її воля, вона взагалі б обірвала всі контакти з колишнім чоловіком.
Думки позбавити Миколу батьківських прав у неї були, тільки ось приводу начебто не було – боргів за аліментами Микола не мав, виплати приходили щомісяця без затримок, життя дитині вона не псувала.
Та й без аліментів цих Олесі довелося б важко – її заробітна плата була відрядною, і щомісяця різною. Виходило то густо, то пусто.
У 4 роки маленький Арсен сильно захворів. Дитина почала кашляти, з’явилася температура, яка ніяк збиватися не хотіла.
Олеся злякалася і потягла малюка до лікарів. Педіатр прослухав дитину і похитав головою:
– Обструкція у вас. Анти.біо.тики потрібні.
– Ви знаєте, – сказала Олеся, – на уколи у нас реакція. Чи не можна призначити препарат у вигляді сиропу?
– Добре, – кивнув педіатр, – призначимо. Зараз вашому синові життєво потрібні інгаляції. Купуйте в аптеці ось цей препарат, я зараз напишу вам, як його у фізрозчині розводити. Щонайменше п’ять разів на день робіть хлопчику інгаляції. У вас є прилад?
– Приладу немає. Хіба в лікарні ми не можемо проходити цю процедуру?
Очі у лікаря забігали:
– На жаль немає. У нас інгалятор нещодавно зламався. Пошукайте в інтернеті, цей прилад часто здають в оренду.
Олеся вирішила купувати небулайзер. Самі ліки обійшлися їй у досить велику суму, вона витратила на вітаміни, препарати та фрукти практично все.
Інгалятор був потрібний, тому вона звернулася з проханням до Миколи.
Дзвонити не стала – не хотілося вислуховувати потік лайки на свою адресу. Олеся написала йому в месенджері:
– Колю, привіт. Як твої справи? Арсюша сильно захворів, я купила ліки, які лікар призначив, а грошей на інгалятор не залишилося. Ти, будь ласка, або мені гроші переведи, або сам сходи в аптеку і купи цей прилад.
Олеся прикріпила фотографію рецепта педіатра та надіслала повідомлення чоловікові.
Через 2 хвилини посипалися дзвінки – Микола обурювався:
– Слухай, я що, гроші друкую, чи що? Як ти мені набридла! Чекай, через 3 дні аліменти прийдуть, ось з них і купиш все, що тобі треба! Зараз у мене немає грошей.
– Якщо, не можна чекати 3 дні! Я за здоров’я сина хвилююся, як ти не розумієш?
– Нема в мене грошей! І не випрошуй у мене більше, мені троє дітей піднімати треба! На-до-ї-ла!
Олеся тоді на колишнього чоловіка розлютилася і вирішила: тепер, навіть якщо гострої потреби немає, щотижня вимагатиме у Миколи додаткові гроші.
Якщо пощастить, він їх відправить, а якщо ні – то хоч зайвий раз понервує!
Дуже вже Олесі хотілося зробити жадібному чоловікові га.дість. Інгалятор Арсюші все ж таки купили – допомогли бабуся з дідусем.
***
Микола міряв кроками кімнату:
– Ні, це вже ні в які ворота не лізе! Я 6 років плачу синові аліменти, щомісяця по 5 даю, це виходить, за весь час я віддав… Майже 400 тисяч!
Так за ці гроші можна автомобіль купити чи кімнату у гуртожитку! Я взагалі не розумію, куди вона витрачає гроші? І чи дістається хоч гривень дитині?
– А ти, Колю, сходи до юриста, – підтримала Миколу дружина, – і дізнайся, як Олеську твою змусити за кожну копійку звітувати. Ти – батько, ти гроші ці заробляєш, ти маєш право чеки вимагати і таке інше!
– Так, напевно, ти маєш рацію. Цікаво, а де у нас у місті безкоштовну консультацію можна отримати? Чи не хотілося б зайві гроші витрачати. Можливо, в інтернеті подивитися?
– Коля, сходи, не шкодуй. В інтернеті різне пишуть, а там таки фахівець!
***
Віолетта Юріївна збиралася додому. Щойно вона відпустила останнього клієнта і тепер наводила лад на робочому столі. У двері постукали:
– Можна увійти? Хотів би з вами проконсультуватись.
– Заходьте, – кивнула Віолетта Юріївна, мигцем кидаючи погляд на годинник, – ви з якого питання?
У кабінет увійшов неохайно одягнений чоловік чомусь у шапці.
Віолетта Юріївна здивувалася: початок травня, тепло начебто, чого він так безглуздо одягнений?
Микола, а це був саме він, запитав:
– А у вас консультація дорого коштує? Просто в мене грошей небагато.
– Сідайте. Якщо питання не складне, вам нічого платити не доведеться.
– Та я власне з приводу аліментів. Розумієте, 6 років тому я розлучився зі своєю першою дружиною, і вона одразу ж зажадала від мене аліментів. Я спочатку просив її цього не робити… Ну та гаразд, зараз не про це.
Так от, моя колишня дружина постійно з мене вимагає якісь додаткові гроші – то синові взуття потрібне, то він захворів, то в школу щось здати потрібно, то на змагання він їхати збирається!
Я ж не залізний, у мене друга сім’я, одружився я з жінкою з трьома дітьми, я їх повинен на щось утримувати!
Я підозрюю, що моя колишня дружина аліментами неправильно розпоряджається. Мені здається, вона їх витрачає на себе! Чи можна якось проконтролювати цей процес?
– Ні, в законі нічого такого не прописано, перед вами вона звітувати не зобов’язана. У вас все?
– Можна ще маленьке запитання вам поставити? Безкоштовно? А чи можу я хоча б половину аліментної суми перераховувати особисто дитині?
– Так можете. Відкрийте на його ім’я рахунок та переводьте туди гроші. Розмір виплат який?
– Цілих 5 тисяч, – приосанився Микола.
Віолетта Юріївна не витримала і в голос розсміялася:
– Гроші на окремий рахунок, відкритий на ім’я дитини, можна перераховувати, якщо розмір аліментів становить хоча б 25 тисяч.
Юрист не втрималася і запитала:
– Скажіть, а вам не соромно платити рідній дитині ці копійки ще й повної звітності за них вимагати? Ви ціни бачили?
Микола образився:
– Треба було до чоловіка йти, ось він точно б мене зрозумів! Дуже дякую за консультацію, я пошкодував, що до вас звернувся!
Микола спробував вимагати звіт у Олесі, хотів, щоб вона на кожну покупку пред’являла чек, але був колишньою дружиною відправлений за відомим усім маршрутом.
Чоловік продовжує виплачувати аліменти, на кожному розі скаржачись, що через Олесю його улюблені діти обділені.