– Дай-но сюди телефон… Це що, вона? Ця тітка та мій чоловік? Катю, це жарт? – Аліна вихопила смартфон із рук подруги.
Око дівчини відразу нервово засмикалося.
– Аліно, мені шкода, але я особисто бачила їх разом…
…Сьогодні Аліна дізналася, що чоловік їй зраджує. Вона давно підозрювала, але не було прямих доказів. І тепер, коли все відкрилося, настало полегшення. Хоча, напевно, Аліна мала плакати від образи, а потім бігти розлучатися. Але дівчина читала про такий феномен у жіночому журналі. Там писалося, що є категорія людей, яким легшає, коли їх найголовніше переживання у житті збувається.
– Катя, де меню? – тихо спитала Аліна.
Катя здивовано дивилася на подругу. Ось вже кілька років Аліна дотримувалася правильного харчування, ходила до спортзалу та завжди стежила за фігурою. Подивившись на подругу, Катя простягла меню:
– Аліно, все гаразд?
– Що? – зам’ялася дівчина, гортаючи одну сторінку за іншою. – Так, все гаразд. Хочу їсти, я голодна.
– Ти ніколи не їси в кафе? – все ще здивовано спитала Катя.
– А сьогодні їм. Чи я не заслужила після того, що дізналася? – Аліна брутально відповіла питанням на питання.
– Мовчу, мовчу, – Катя приклала долоню до губ. Вона вирішила, що у подруги виявляється так стрес.
«Ну, звичайно! Я б теж заїдала горе, дізнавшись, що мій чоловік зраджує з цією…» – подумала Катя.
За хвилину Аліна підняла руку і жестом покликала до столика офіціанта.
– Щось додати до замовлення? – запитав він.
– Так. Я хочу салат із в’яленими томатами та бринзою, медальйони з індички, а до них ще малиновий соус, – впевнено сказала Аліна. – А, згадала, ще хочу картоплю по-селянські з соусом «Бургер» та смаженою цибулею. І лимонад ягідний. літр. З льодом.
– Добре. Можу я забрати меню?
– Ні, меню нехай залишиться тут. Я ще щось замовлю пізніше. Можна картоплю і салат відразу подати? Дякую!
Офіціант пішов, а Катя продовжувала спостерігати за подругою.
«Точно це на фоні того, що вона пережила», – подумала вона.
– Аліно, я знаю, що це не моя справа, але може не варто так заїдати проблеми?
– А я й не заїдаю. Я святкую.
– Святкуєш?
– Ага. Свободу.
– Я нічого не розумію, – тихо спитала Катя. – Ти ж завжди стежила за собою. Кожен шматочок зважуєш, у своїй програмі рахуєш… Це ж твій спосіб життя. Не можна так. Ні, мені не шкода, звичайно, але ти такий шлях пройшла за ці п’ять років…
– О, от і картоплю несуть, – Аліна зупинила подругу. Дівчина ледь чутно плескала в долоні, наче маленька дитина, якій несли довгоочікуваний подарунок. – Ти будеш?
– Я, мабуть, відмовлюся. Ти їж, їж… – Катя знову замовкла, вкотре пошкодувавши, що розповіла подрузі про Михайла та його коханку.
Аліна доїла все, що приніс офіціант, до останньої крихти. А потім замовила ще порцію картоплі із соусом, фісташкове морозиво та кавовий коктейль. Їй було все одно і на фігуру, і на її тренування, які тривали п’ять років.
Організму, який давно відвик від такої кількості їжі, стало важко.
У таксі дівчині стало зле. Всю дорогу від кафе до будинку Аліна відкривала сайти різних ресторанів та вивчала меню. Їй хотілося замовити все й одразу. Але поки дівчина зупинилася на фастфуді, замовивши додому три піци.
Коли Михайло увійшов у квартиру, перед ним постала дивовижна картина: його дружина сиділа на дивані, закинувши ноги на кавовий столик, із задоволенням поїдаючи шматок піци. Коробка лежала на колінах, а поруч валялася велика пляшка «Коли».
– Це що таке? – голосно спитав чоловік, але відповіді не було. Тоді він повторив ще раз: – Аліна, ти мене чуєш взагалі?
– Чую, чую, – не відволікаючись від телевізора, промовила дружина. – Будеш вечеряти? Я якось сьогодні нічого не готувала. Їж, що сам знайдеш.
Михайло підійшов до дружини, взяв пульт, що валявся поруч, і вимкнув телевізор.
– Досить голову цими нісенітницями засмічувати. Ти чому не на тренуванні? Чому це ти їси? Ти ж такого не їси! – продовжував говорити Михайло.
Аліна спокійно підвелася і підійшла до телевізора. Вона ввімкнула його, натиснувши кнопку на лицьовій панелі. Коробку піци дівчина тримала однією рукою, як офіціант тримає тацю. Але Михайло одразу підскочив і з невдоволенням висмикнув шнур від телевізора з розетки.
– Я тобі запитання поставив! Досить їсти, Аліно. Ти ж знову набереш зайвого.
– А тобі хіба такі не подобаються? – Запитала дівчина з повним ротом.
– Ні, звісно. Що за нісенітниця. Інша справа ти в мене така худенька була, підтягнута. Красуня. Ех, вся твоя робота нанівець, Аліна.
Аліна підійшла впритул до чоловіка, дістала останній шматок піци, а потім кинула порожню коробку на підлогу.
– Що сталося? – Михайло зробив крок назад, схвильований від дивного погляду дружини.
– Я тут влаштувала свято. І прошу тебе приєднатися до мене. Давай разом замовимо ще щось, га. Я дуже зголодніла.
– Ні, дякую, – Михайло знову зробив крок назад, але Аліна підійшла до нього впритул, голосно чавкаючи.
– Припини вже, ти мені неприємна!
– Ха! – переможним тоном промовила Аліна, а потім розвернулась і попрямувала у бік дивана.
Сівши на поверхню, дівчина знову поклала ноги на кавовий столик.
– Я тобі неприємна, кажеш? А та гарна брюнетка з формами, теж неприємна?
– Що ти несеш?
– Несу добро та радість. А ще пропагую правильний спосіб життя, вимотую себе дієтами, щоб мій чоловік був задоволений, поки він розважається з «повненькою» дамочкою , – вигукнула Аліна.
– Аліна, звідки ти знаєш? – Михайло різко зменшив тон. – Це не те, що ти подумала…
– Зовсім не те, звісно. Дай вгадаю, ти хотів налаштувати її на шлях здорового харчування? Тільки чомусь на фотографіях мені здалося, зовсім інше!
Сьогодні вдень, коли Аліна дізналася про коханку чоловіка, вона випробувала два почуття одночасно: і хвилювання, і полегшення. Хоча ні, таки почуттів було три. Ще була неприязнь, адже на фотографії, всупереч переконанням самої Аліни, була не худенька і струнка дівчина, а доволі об’ємна жінка.
Михайло ж, майже п’ять років діставав дружину. Він соромив Аліну за зайвий з’їдений шматок, постійно нагадуючи про те, що жінка не повинна запускати себе. Дівчині подобалося бути «у формі», але обмеження в їжі та підрахунок калорій це вже занадто. Вона кілька разів не витримувала, і щоразу Михайло йшов у ЗАГС подавати на розлучення. У такі моменти Аліна знову починала стежити за собою, і чоловік вертався назад. До розлучення, до речі, справа так і не дійшла.
А ще Михайло постійно нагадував про те, що його мати була «неймовірно великою», яку навіть не пускали до автобуса, бо вона займала два місця. Йому було соромно і неприємно з’являтися з нею будь-де. І Аліна, аж до сьогодні, розуміла чоловіка. Та що вже казати, вона теж вірила в те, що якщо жінка має зайві кілограми, то це неприпустимо.
– Я не люблю її, ти ж це розумієш? Просто… Як тобі це пояснити… Такі жінки не для кохання, загалом, – виправдовувався Михайло, дивлячись на дружину винним поглядом.
– Які такі? Що взагалі це за поділ – одні для кохання, а інші ні?
– Я таких, як вона, не визнаю! Але тебе на руках готовий носити, ти ж знаєш!
– Це звучить, як нісенітниця. Ти сам себе чуєш? Ти жінок розділяєш за категорією, постійно ображаючи тих, хто має зайві кілограми. Зате кожен шматок, з’їдений мною, чітко відстежував.
– Аліночка, кохана, повір мені. Мене із цими жінками нічого не пов’язує. Ти найідеальніша!
– Стривай… З цими?
– Я так сказав?
– Так, ти так сказав! Стоп! Це вже переходить усі межі. Михайле, я розлучаюся з тобою, і крапка, – Аліна рішуче почала збирати речі, переступаючи через кинуте на підлозі сміття.
– Без мене ти перестанеш слідкувати за собою і станеш такою, як Таїсія, або як моя мати! Як ти не зрозумієш, – Михайло спробував зупинити дружину, але вона вихопила руку з його долоні. – Ці жінки не варті кохання. Просто для втіх. У них ні грама волі! І ти туди йдеш. Але за сьогоднішнє я прощаю тебе, чуєш? І навіть вдам, що цього не було!
Аліні стало смішно, але вона стрималася.
– Прощаєш? Мене? За сьогоднішнє? Михайле, ти дивний! Та якби я знала, що ти у вільний час із такими дамами розважаєшся, то ніколи б не обмежувала себе ні в чому. Господи, це ж треба! Я ночами не спала, працювала над собою. А ти… Тьху! Михайле, краще відійди з дороги, мені й так зле, а від тебе поготів! – Аліна відсторонила чоловіка і вибігла до під’їзду.
Вона швидко спускалася сходами вниз. На вулиці їй стало зле. Бабуся, що проходить повз, кинула в бік дівчини засуджуючий погляд, але промовчала. Аліна не звернула на неї жодної уваги.
У голові щось пульсувало, і дівчина, зрозуміла, що справді переїла. Але в той же час Аліну осяяло: вона ніколи не хотіла бути такою худенькою, як зараз. Вона ніколи не хотіла зациклюватися на їжі, і тим більше не хотіла бачити уві сні смажену курку, бутерброди з маслом і звичайну манну кашу. Все це було бажанням Михайла, який нав’язував дружині «стрункість». Але тепер Аліна вільна. Худенька, втомлена дієтами та тренуваннями, але по-справжньому вільна.