– Завтра мої батьки чекають на тебе в гості, Машенька! – Сказав Лев коханій дівчині. – Тільки ти відразу приготуйся до того, що моя мама почне ставити тобі різні питання і може сказати щось таке. Але ти не хвилюйся. Я буду поруч і намагатимусь зробити так, щоб мама не сильно тиснула на тебе.
– Мені вже страшно йти до тебе в гості, – сказала Маша. – Я чудово розумію, що твої батьки мріяли, щоб у тебе була інша дружина. Вона повинна бути рівною тобі.
– Машенько, ми з тобою вже це не раз обговорювали. Я тебе люблю, ти мені потрібна. Ніхто інший не зрівняється з твоєю щирістю та чистотою. Я сам тебе вибрав! Тому незалежно від того, що скажуть мої батьки, ми з тобою одружимося.
Маша обійняла коханого, подумавши, як їй пощастило з Левом. Вона — звичайний бухгалтер. Здобула освіту в університеті, працює та забезпечує себе сама. У Лева ж удома прислуга. Про це він якось сам розповів, зізнавшись, що його мама не робить жодної роботи вдома. Їй просто ніколи цим займатися, оскільки вона зайнята завжди собою і своїм зовнішнім виглядом.
Маша сходила до перукарні, зробила зачіску, потім заїхала до візажиста, який зробив їй максимально природний макіяж. Для знайомства з майбутніми родичами дівчина купила собі нову сукню та туфлі. Загалом до батьків Лева Маша поїхала повністю підготовленою. Їй хотілося справити найкраще враження.
Настав день, коли Лев та Маша приїхали до його батьків. Маргарита Василівна і не приховувала того, що вона не надто рада бачити майбутню невістку.
– Хм, люба, де ти сукню таку відкопала? За модою треба стежити. Ти ж наче молода ще, а ходиш у такому немодному вбранні.
Маша відчула, як червоніє. Їй хотілося якнайшвидше піти з цього величезного, але такого холодного будинку. Лев зрозумів, про що зараз думає його кохана Машенька, бо попросив маму більше не говорити образливих слів на адресу його нареченої.
– Ми з Машею станемо чоловіком та дружиною. Подобається це вам із батьком чи ні, але вам доведеться її поважати.
Батько Лева Ігор Олександрович подивився на свою дружину і попросив її:
– Марго, давай не робитимемо нікому зауваження, а краще обговоримо майбутню урочистість. Потрібно запросити кількох важливих гостей. Наприклад, Грейберг нам у майбутньому буде корисним. Тому його потрібно покликати насамперед. Такими людьми розкидатися не можна.
Далі батьки обговорювали список запрошених. Маша мовчала і уважно слухала, тільки відповіла отцю Лева, коли той спитав, хто буде присутній на урочистій церемонії з її боку.
– У мене тільки мама та сестра. Вони із села приїдуть.
Маргарита Василівна закотила очі. Мати Лева всім своїм виглядом намагалася показати, як їй не подобається майбутня невістка. Та й Ігор Олександрович був не в захваті від того, що сина наречена народилася і виросла в селі. Але робити не було чого, довелося терпіти. Маша дуже любила Лева і не збиралася відмовлятися від свого кохання.
Весілля відбулося за всіма правилами вищого суспільства, а потім молодята оселилися у великому будинку Лева. Він до останнього сподівався, що мати і батько допоможуть йому придбати власне житло, але Ігор Олександрович лише знизав плечима.
– Вибач, сину, але справи у нас поки що йдуть не найкращим чином. Можливо пізніше, коли все налагодиться, я зможу допомогти тобі і дам грошей, а поки що поживіть у нас.
– Добре, – відповів Лев.
Маша з дитинства звикла працювати і тому постійно намагалася допомогти прислузі у прибиранні будинку. Маргарита Василівна на це посміхалася і казала:
– Маріє, поводься так, як личить жінці з вищого суспільства. Все-таки тепер ти не просто дружина, а дружина бізнесмена. Нехай справи поки що йдуть не дуже добре, але все-таки ми шановні люди. Тож не потрібно надто зближуватися з прислугою.
Маша не могла дочекатися, коли вони з Левом поїдуть у весільну подорож. Ті два тижні, що вони провели разом, стали для неї справжнім раєм. Коли ж настав час повертатися назад, Маша навіть заплакала. Так їй не хотілося знову зустрічатися з батьками Лева. Особливо неприємно Марії було бачити маму свого чоловіка. Маргарита Василівна дивилася на невістку зверхньо і не приховувала, що розчарована вибором сина.
– Машенько, кохана, на тобі обличчя немає, – сказав Лев, обійнявши дружину. – Невже тобі настільки не подобається моя мама?
– Я хочу, щоб ми жили окремо, – відповіла вона.
– Я й сам цього хочу, але винаймати дешеву квартиру не хочеться, а на апартаменти грошей поки що немає. Ти ж знаєш, що наша фірма переживає не найкращий час.
– Можна зняти щось дешевше. Ти ж сам казав, що тобі зі мною добре всюди: і в розкішних апартаментах, і в невеликій квартирі.
– Я і зараз так вважаю, але таки. Як би мені хотілося привести тебе до нашої власної квартири!
Вони обидвоє мріяли, як би облаштувалися у своєму затишному гніздечку, як би обставили його, але повернулися до будинку батьків. І тут дізналися не надто приємні новини:
– Сину, ти тільки сядь, – сказала Маргарита Василівна. Нашому татові довелося позичати гроші у Грейберга. Той погодився допомогти, але не знаю, чи вдасться все віддати. Грошей немає зовсім.
– Отже, треба зменшити витрати.
– Як? Адже ми звикли до дуже високого рівня життя і відвикати від нього дуже складно. Та й на чому можна заощаджувати?
– Наприклад, на щотижневих походах у салони краси та на косметологах. Та й прислуги у нас забагато.
– Не повіриш, але ми вже звільнили Григорія, а Тетяна пішла сама за ним. Як виявилося, у них кохання. Вони не хотіли працювати один без одного. Доведеться тепер мені самій все робити по дому, а я й не уявляю, як справлятимуся.
– Не хвилюйтеся, я вам допоможу, – щиро сказала Маша, думаючи, що тепер вони з Маргаритою Василівною обов’язково зблизяться. Вже дуже скоро Маша зрозуміла, що дарма вона наївно сподівалася.
Свекруха, побачивши, що у невістки виходить підтримувати порядок у такому величезному будинку, почала давати їй дедалі більше завдань. Спочатку Марія тільки наводила лад у кімнатах та холі, бо звільнилася з роботи на вимогу нових родичів. Потім до її обов’язків почало входити прання, прибирання у дворі. Потім і свекор почав давати вказівки. Міг показати на пилюку на своєму робочому столі і присоромити:
– Ах, Маша, якось ти сьогодні не надто добре прибрала.
Марія й сама не помітила, як перетворилася на справжнісіньку прислугу. Вона хотіла догодити всім, думала, що свекор і свекруха оцінять її бажання і похвалять. Насправді вийшло, що їй почали давати все більше завдань, з якими їй було важко впоратися.
Чоловікові Маша не скаржилася. Він останнім часом пізно приходив додому, посилаючись на зайнятість. Іноді молодій дружині здавалося, що чоловікові не до неї. Вона просто продовжувала догоджати і свекру і свекрусі, поки одного разу в неї просто не урвався терпець.
Сталося все одного недільного дня, коли в гості на званий обід у будинок приїхав Грейберг, у якого батько Лева зайняв грошей. Ігор Олександрович дуже хвилювався перед цим обідом. Він уже з самого ранку був на ногах, ходив по хаті і помітно нервував. Маргарита Василівна бігала слідом за чоловіком і питала:
– Коханий, щось трапилося? Скажи мені, поділись, але тільки не хвилюйся! Якщо хочеш, я тобі заспокійливе наллю.
– Відійди, Марго! Мені зараз не до тебе! – Крикнув на дружину Ігор Олександрович. Він явно був не в дусі і роздратований.
Потім секор пішов у свою кімнату, але вже через пару хвилин вискочив звідти:
– Чому в моїй кімнаті лежить брудна ганчірка? Хто її тут залишив, скажіть мені на милість?
– Ой, напевно, це я забула, коли пил витирала, – схаменулась Маша. – Зараз приберу.
Напевно, її переляк подіяв на свекра так само, як червона ганчірка на бика, бо Ігор Олександрович остаточно вийшов із себе і почав кричати:
– Ти якщо прибирати взялася, то роби це акуратно, а не розкидай свої ганчірки незрозуміло де, зрозуміла?
Не встигла Маша і слова сказати на своє виправдання, як на неї накинулася свекруха:
– Ось саме, не розкидай, а то тільки й знаєш, що бігаєш то тут, то там, а толку від тебе мало!
У Маші навернулися сльози. Вона ж і подумати не могла, що свекор і свекруха не те, що їй дякую не скажуть, а ще й кричати почнуть, хоча вона їм не прислуга. Лев, що був у кімнаті, вийшов і попросив батьків вибачитись перед своєю дружиною:
– Мамо і тату! Маша з доброї волі зголосилася прибирати величезний будинок. Вона не працює у нас слугою. Не забувайте, будь ласка, про це.
Але батьки почали говорити йому, щоб він не втручався, коли живе в їхньому домі. Тоді Маша відповіла в такому самому тоні, в якому розмовляли з нею:
– Знаєте що, дорогі родичі, я не прислуга Вам! Найміть собі когось іншого. Я більше ні хвилини не залишусь у цьому будинку.
Після цього вона почала збирати свої речі. Слідом за нею це почав робити і Лев. Коли вони вже збиралися вийти з дому, батько глянув на сина і попередив:
– Якщо зараз підеш, то шукай собі роботу, на мою допомогу та підтримку можеш не розраховувати.
– І не треба, самі впораємося!
Маргарита Василівна злякалася, що більше не побачить сина. Вона почала просити його залишитися:
– Синку, ну, подумаєш, посварилися. З ким не буває? Залишайся!
– Ні! – відповів Лев.
Після цього вони з Машею зібралися, викликали таксі та поїхали, вирішивши, що тут їм робити нічого.
Минув час. Маша та Лев влаштувалися працювати у фірму, зняли житло. З батьками Лев таки помирився, але від їхньої допомоги відмовляється, хоче всього добитися сам. Маша почувається господаркою в маленькій квартирі, в якій завжди ідеальний порядок. З батьками чоловіка спілкуватися вона не збирається, каже, що їхнє спілкування їй не треба. Що буде далі, покаже час, а поки молоде подружжя не шкодує про те, що живе окремо від батьків.