– У мами шкарпетки до підлоги прилипли, ти нікчемна господиня, – накинувся з претензіями чоловік.
– Молодший сік пролив, я не встигла прибрати. І взагалі, я вже втомилася.
– Машинка випрала, мультиварка приготувала, робот вимив підлогу, то чому ти втомилася? – невдоволено спитав чоловік.
– Але білизну треба розвісити, овочі нарізати, а робот миє не надто чисто, треба домивати, – перерахувала дружина.
– Тут діл хвилин на п’ять, – перебив чоловік. – Ти просто прикидаєшся жертвою, щоб тебе пошкодували.
– З мене вистачить цього бедлама! – закричав Арсен, вриваючись у кімнату. – У передпокої гора взуття, я спіткнувся, коли увійшов. На кухні посуд із обіду кисне, ти паразитів вирішила розвести? Ти додому повернулася годину тому, за цей час можна генеральне прибирання зробити, а ти чим займалася?
Ірина відірвалася від сортування дитячої білизни та перерахувала:
– Нагодувала дітей, посадила старшого за уроки, поставила суп…
Арсен відмахнувся.
– Це все нісенітниця, можна схоже зробити. Чому ти почала забивати на свої обов’язки? Мені додому неприємно повертатися, друзів не покличеш, а чого я від мами наслухався, коли вона в гості прийшла!
– Побут взагалі забирає багато часу і сил, я намагаюся, а я ще й працюю повну п’ятиденку, – образилася дружина.
– Скласти речі в пральну посуд чи посудомийку – пара хвилин, миють вони самі, якийсь час? Чому в моєї мами був порядок, хоча вона все робила руками, а в тебе вічний хаос?
– У твоєї мами була одна дитина, у нас двоє. Ти хоч уявляєш, скільки безладдя можуть навести трирічка та семирічний?
– Це все відмовки, у мого колеги троє, а в будинку ідеальна чистота, – заявив Арсеній.
– Ти про того колегу, у якого клінінг та няня? – Уточнила Ірина.
Арсен махнув рукою, розрубуючи повітря.
– Досить з мене твоїх заперечень і виправдань. Приходячи додому, я хочу відпочивати душею, я здобувач і, чорт забирай, заслужив затишок! Не уявляю, на що ти марнуєш час.
“Сама не можу зрозуміти”, – подумала Ірина. – Біжу, як хом’як у колесі, і нічого не встигаю. Адже колись у моєму будинку було так чисто, що можна їсти з підлоги, я могла дозволити собі білий диван та зустрічі з подругами. А що ж тепер? Нічого білого в хаті, а з дівчатами бачилася два роки тому. Ще й чоловік претензій додає.
Арсен висловлювався з приводу безладу давно. Почалося все з легенів після народження першого сина.
– Я думав, що одружуся з Попелюшкою, а виявилося, з поросятком, ха-ха.
Потім чоловік почав натякати:
– От би помити підлогу… Мої сорочки б погладити… Ех, так хочеться борщу!
У його голосі все частіше лунали гидливі нотки, побачивши дружину чоло збиралося в зморшки, а куточки губ опускалися вниз. Нарешті, Арсен перейшов до відкритої лайки:
– У мами шкарпетки до підлоги прилипли, ти погана господиня!
– Це старший пролив сік, я не встигла прибрати, – втомлено зітхнула Ірина.
– А чому одяг не випраний?
– Не встигла завантажити пральну машину. Я готувала три варіанти вечері, ти ж не їж сир, молодший – овочі, старший хоче лише картоплю…
– Та що тут встигати? Закинула продукти у мультиварку – і готово, – здивувався Арсен.
– А як підготувати продукти, потім помити мультиварку та посуд, – почала перераховувати Ірина.
Арсен перебив її:
– На все це потрібна пара хвилин, ти просто ледащо!
Якось Ірина одного разу не витримала:
– Якщо займатися побутом так просто, то чому ти цього не робиш? Ми обидвоє повинні дбати про наш будинок та дітей. Давай покажи мені клас!
– І покажу, причому впораюся швидше за тебе, – пообіцяв Арсен.
За годину він гордо продемонстрував дружині чисту квартиру.
Наметаний погляд Ірини одночасно виділив недоліки.
– Плінтуса запорошені, килим треба пилососити, на дзеркалі залишки зубної пасти, унітаз ти вимив, а сидіння не протер, на кухонному фартуху жир залишився…
З кожним її словом гордовитий вираз сповзав з Арсенія. Коли дружина замовкла, він гаркнув:
– Ти докопуєшся до дрібниць, це все несуттєво!
– З таких дрібниць і складається чистота, якби я цього не зробила, ти б мені не спустив.
– Ти просто знущаєшся! – гаркнув Арсен, кинув ганчірку прямо на підлогу і пішов.
Ірина оглянула недоприбрану квартиру, зітхнула і засукала рукави.
Якось у вихідні вони вирішили поїхати до батьків Арсенія. Ірина встала за три години до поїздки, зібрала речі, приготувала сніданок, підняла дітей та чоловіка, всіх нагодувала, одягла молодшого, потім старшого, потім знову молодшого, який встиг стягнути штанці та черевики, повернулася за рукавичками старшого…
Коли вона, нарешті, одяглася сама, чоловік і діти знемагали у передпокої.
– Чому ти не можеш зібратися вчасно? У тебе ніякого часу. Не дивно, що ти нічого не встигаєш по дому! – гаркнув Арсен.
– Якби ти допоміг зібрати дітей, було б швидше.
– Не вали все на дітей, вони готові до поїздки раніше за тебе, – махнув рукою чоловік.
– Тому що я їх зібрала, – почала була Ірина, але чоловік закотив очі, і вона замовкла.
Його вираз обличчя говорив сам за себе: «Знову ти зображуєш жертву».
Ірина не виспалася і страшенно втомилася, бо невисловлені претензії чоловіка всерйоз її зачепили. Дорогою в машині вона сказала:
– А раніше все було по-іншому, куди це поділося?
– Ти про що? – не зрозумів Арсен.
– Колись ти був ніжним, говорив компліменти, готував мені бульйон о першій ночі, коли я застудилася. Ми мріяли поїхати в подорож країною, з’їздити в гори, а тепер навіть у парк не виходимо.
– Не чіпляйся з дурницями, я, взагалі-то, за кермом і зайнятий! – розсердився чоловік.
– Ти завжди зайнятий, то за кермом, то їдеш на рибалку, то граєш на комп’ютері. А я вічно кручуся по дому, коли настане час для моїх радощів?
– Ти сама винна, що нічого не встигаєш, і тобі не вистачає часу на нормальний відпочинок, – байдуже відповів Арсен.
Наступного дня Ірина прийшла додому раніше і вискребла квартиру до блиску. Все, від плінтусів до прикрас на люстрі, дихало чистотою.
Оглянувши свої володіння, вона досить подумала: «Тепер Арсенію ні до чого причепитися».
Ірина навіть уявила, як чоловік похвалить її чи навіть купить букет квітів.
Арсен навіть бровою не повів. Ірина почекала трохи і сама звернула його увагу:
– Я зробила генеральне прибирання, дивись, як чисто. Хіба ти нічого не скажеш?
– У доброї дружини має бути чисто в будинку, ти не здійснила подвиг, а виконала програму-мінімум. За що тебе хвалити? За те, що нарешті взялася за розум?
– Невже тобі шкода доброго слова для дружини? – обурилася Ірина.
– Добре слово треба заслужити.
Арсен відсунув дружину і попрямував до вітальні, на ходу крикнувши дітям:
– Хто хоче пограти?
З вітальні тут же долинули радісні крики.
Зайшовши туди через півгодини, Ірина ахнула. Троє її чоловіків із захопленням грали в наздоганяння, порядок, у який вона вклала всю душу, зник. Диванні подушки валялися впереміш з іграшками, під ногами хрумтіло розчавлене печиво, а посеред бежевого килима красувався ланцюжок брудних слідів.
Ірина перехопила молодшого сина, все ще взутого у вуличні кросівки, крикнула чоловікові:
– Чому ти його не перевзув?!
– Чого? А, я забув, ну що ти репетуєш?!
– Подивися, килим заляпаний, – не заспокоїлася Ірина.
– Дурниці, просто пил, можна пилососом почистити, – відмахнувся Арсен.
– А хто це робитиме, ти? Ні, це я знову повзатиму з пилососом в обнімку. Для кого я працювала весь вечір, якщо ніхто не цінує моїх зусиль?
Арсен розлютився по-справжньому.
– Пройтися зайвий раз ганчіркою легко. Ти зіпсувала нам гру через якусь нісенітницю, бо ти зануда і ледар. Так, діти?
– Зануда, – пискнув молодший, висячи на руках у матері.
У Ірини безсило розтулилися руки.
– Прибери тут потім, – сказала вона Арсенію.
– Зроблю і, на відміну від тебе, нити не буду.
Ірині довелося нагадати йому тричі, що треба почистити килим, перш ніж чоловік зірвався:
— Досить довдонити те саме, сказав же, що зроблю!
Через кілька годин Ірина знайшла чоловіка солодко сплячим. Вона кілька хвилин простояла над чоловіком, борючись із бажанням розштовхати його, закричати… А потім узяла щітку та пішла чистити килим.
Злість надала їй сил, але пляма не зникала.
«І у що дрібний вляпався… Прямо як я одружена. Все життя чиститиму і прибиратиму за тими, хто не цінує моїх старань», – подумала Ірина. – «Жодної подорожі, ніяких горів, не буде ласки від чоловіка і навіть простого «дякую». Я так не хочу, не хочу».
Кинувши щітку, Ірина підвелася.
«Плювати на цей бруд, нехай залишається. Я так більше не можу…”
Тепер вона достеменно знала, що їй треба робити, тому попрямувала на кухню. Потрібно було приготувати багато їжі.
Наступного вечора будинок зустрів Арсенія тишею.
“А килим Ірка так і не почистила”, – невдоволено подумав він якраз перед тим, як зателефонувала теща.
– Ти за дітьми колись приїдеш? Іра попросила їх взяти зі школи та садка, сказав, що вона поїхала, а ти хлопчаків забереш.
Арсен кинувся до тещі, набираючи номер дружини. Ірина відповіла одразу.
– Так, я поїхала у подорож, як ми колись планували, повернуся за місяць.
– А хто стежитиме за дітьми, хто прибиратиме будинок?
– Ти будеш, любий. Не хвилюйся, це нескладно, пере пральна машинка, готує мультиварка, з кількома кнопками ти впораєшся. Я наготувала купу їжі, щоб тобі було легше спочатку.
– Так нечесно, не можна просто відпочивати та кинути все на чоловіка!
– Ти це робив весь наш шлюб, і тепер моя черга, – відрізала Ірина і вимкнула слухавку.
Вранці Арсен крикнув дітям:
– Вставайте, час до школи та садка.
Сам він вирушив готувати сніданок, який зайняв більше часу, бо Арсен давно не готував і розучився. Нарешті їжа опинилась на столі, а діти не йшли. Виявилося, що старший згорнувся клубочком і заснув, а молодший розклав іграшки та забув про все.
– Ви чому не готові? – гаркнув Арсен.
Молодший злякався і заплакав, старший забурчав, коли батько потягнув його до ванної кімнати. З дому всі троє вийшли з величезним запізненням, тільки поряд із садком Арсен зрозумів, що молодший досі в домашніх капцях.
Увечері одна за одною зателефонували вчителька та вихователька, вимагаючи забрати дітей якнайшвидше. Арсен попросив поїхати за ними матір і тещу, але обидві відмовилися, повторивши одна за одною.
– Діти – твій обов’язок, вирішуй проблеми сам.
На вечерю Арсен розігрів приготовану дружиною запіканку. Зовні та виявилася розпеченою, усередині – крижаною. Діти категорично відмовилися вечеряти, хором заявивши:
– Не хочемо це, хочемо макарони із сиром.
– Їжте, що дали, мати вас розбаловала! – знову закричав Арсен.
Діти одночасно накуксилися і приготувалися ревти, довелося стати до плити. Понюхавши їжу, хлопці дружно її відсунули.
– Макарони неправильні, у мами не такі!
– Макарони з сиром є макарони з сиром, не вигадуйте! – розсердився Арсен.
Дні стали схожі один на одного. Арсен вставав на дві години раніше, лягав на годину пізніше, мчав з роботи в садок та школу, нічого не встигав і катастрофічно не висипався. Бабусі врятували його кілька разів, а ціни на нянь виявилися такими нестерпними, що Арсен зрозумів – доведеться справлятися особисто.
Він дозволив дітям харчуватися солодощами та фастфудом, тому що це виявилося простіше, ніж впхнути в них суп та парові котлети.
За кілька днів чисті речі скінчилися, і молодшого довелося везти в садок у теплих штанях у розпал літа, а потім витримувати косі погляди виховательок. Увечері Арсен перебирав речі, але улюблена біла футболка старшого стала ніжно-рожевою, і батькові довелося витримати істерику.
Як не намагався Арсен, справи не закінчувалися, навпаки, скочувалися в безупинну снігову кулю.
Його мати, прийшовши в гості, гидливо оглянула підошви своїх шкарпеток.
– Який бруд, ти б хоч прибрався!
– Я нічого не встигаю, дружина взагалі кинула мене одного з двома дітьми! Чим бурчати, краще б допомогла! – Запитав Арсен.
– Я своїх дітей виростила, причому без сторонньої допомоги, хай це буде тобі прикладом.
Коли зателефонувала Ірина, Арсен накричав на неї, не стримавшись:
– Зараз же повертайся, ти нікудишня мати та дружина! Мене на роботі відмовилися підвищити, бо доводиться рано йти, і я не можу залишатися на понаднормові. Я не спав нормально два тижні, в будинку повний бардак, діти ходять по стелі, я нічого не встигаю!
– Дивно, адже побут – це так просто, – відповіла Ірина. – Упевнена, у тебе все вийде, а поки передай дітям, що я сумую за ними.
Настав день, коли Арсен привів дітей, сів на диван перевести дух і відключився під крики синів, які розносили квартиру.
Прокинувся він за північ і озирнувся. Діти сопіли прямо на килимі в оточенні іграшок та розкиданих диванних подушок, з яких малюки будували курінь. Поруч розсипалися чіпси та цукеркові обгортки, прямо біля застарілої плями, яку Ірина так і не відтерла.
«Як вона справлялася поодинці?» – подумав раптом Арсен. – «А в Іри були не тільки діти, але ще й я».
Він раптом зрозумів, що давно не бачив дружину сплячої. Коли Арсен прокидався, Ірина вже подавала сніданок. Лягаючи спати, він бачив, як дружина гладить білизну чи миє посуд.
«Я спав по вісім годин, а скільки спала Іра?» – задумався Арсен і жахнувся, порахувавши. – « Зміг би я так само, але не кілька тижнів, а роками? Може, зміг би, але не хочу, це не життя».
Сором, що його огорнув, змусив підвестися, укласти дітей і взятися за прибирання. Останньою справою він очистив застарілу пляму.
Ірина повернулася за місяць. З порога до неї кинулися сини. Арсеній дочекався, поки вони обіймаються, а потім підійшов і сам міцно обійняв дружину. Вони завмерли так надовго, зовсім як колись на початку їхнього роману. І обидвоє подумали, як же скучили один за одним.
Пізніше, пригощаючи дружину власноруч приготованою вечерею, Арсен сказав:
– Вибач за мою поведінку, я не уявляв, як тобі складно було тягнути все поодинці. Тепер я це розкуштував і обіцяю, що допомагатиму і ніколи не скажу слова проти.
– Дуже на це сподіваюся, адже я не дозволю знову перетворювати мене на служницю, – відповіла Ірина. – За цей місяць я зрозуміла, що люблю вас трьох найбільше у житті, але ви – не все моє життя. Приносити себе в жертву я більше не стану.