Сергій не знав, що робити. Зараз його життя може змінитися, а цього зовсім не хотілося б. А Лариска може це наробити.
Та мала рацію мама, коли казала, що Ольга йому не пара. Але тоді він наполяг на своєму. Навіть не знає, чому. Може на зло владної матері, а може, все-таки він любив тоді Ольгу. Хоча, швидше за все, причина була саме в матері.
Коли йому було 10 років батько пішов із сім’ї. Пішов не до коханки, а просто не міг витерпіти характер дружини. Вероніка була ревнива і дуже любила командувати. Довго він терпів, але певної миті здався, зібрав речі і пішов.
З Сергієм батько хотів бачитись, але мати налаштувала сина проти батька і той сам відмовлявся. Максимум це приймав подарунки, які батько надсилав йому й усе.
І ось коли Сергій сам виріс, то почав розуміти батька. Тому вступивши до інституту Сергій одразу з’їхав від матері, тим більше було куди. Батько давно придбав для нього квартиру, яку здавала Вероніка Павлівна.
Як же сердилась мати і кричала, і тупала ногами. Але Сергій наполяг на своєму і з’їхав. З батьком він поновив стосунки і той допомагав йому фінансово. Тож від матері Сергій ніяк не залежав.
На останньому курсі університету він познайомився з Олею. Просперечався друзям, що почне зустрічатися з першою дівчиною, яка увійде в аудиторію. І то була вона.
Оля не була помічена на студентських вечірках і завжди трималася подалі від усіх.
– Такий горішок тобі не розгризти. Сміявся його друг Іван.
– А це ми ще подивимося. Посміхнувся Сергій.
Довго він домагався прихильності до нього Ольги. Вже хотілося це кинути, але потім знову накривав азарт. Сергій не любив та й не вмів програвати.
І ось за три місяці вони гуляли під руку в парку і розмовляли про майбутнє. Сергій мало слухав супутницю. Йому залишилося тільки затягнути її до себе в ліжко та й усе. Можна кидати. Саме сьогодні він і думав, що все вийде.
І як на зло навіщось його матері знадобилася пройти повз. Побачивши сина під руку з Олею, вона зупинилася. Оцінивши одяг дівчини, вона одразу зрозуміла, що та явно не місцева і грошима в її сім’ї не пахне.
– Сергію, та як ти можеш навіть поряд з нею йти. Кричала мати на весь парк. Ти подивися на себе та на неї.
– мам, перестань влаштовувати концерт. Сердився Сергій.
– Концерт? Не вгавалася мати. Та з якої дірки ти її витяг? Ти не розумієш, що такій потрібні лише гроші та квартира у місті?
– мамо, замовкни.
Але мати вже не зупинила.
Ольга вирвала свою руку і втекла.
– мам, припиняй. Бачиш, довела Олю?
– ой подумаєш. У тебе цих Оль ще багато. Потім ще спасибі скажеш мені, що так легко від неї відбувся.
– не скажу. І знай. Я скоро на ній одружуся, і ти мені не завадиш. Випалив він і пішов геть.
Він здогадувався, куди побігла Оля. Біля набережної було затишне містечко в тіні верб. Оля розповідала йому, що ходить туди, коли хоче побути сама. Там він її знайшов.
– Іди. Прошипіла вона. Змахуючи сльози.
Але він не пішов. А сів поруч із нею і притис до себе.
– Олечко, мила, вона мені не указ. Зрозумій. І все, що вона наговорила це дурниці. Я ж тобі розповідав яка у мене мати.
– Але за що вона така зі мною? Так я приїхала із села. Але я вступила до інституту сама і скоро в мене буде червоний диплом. Нехай я не одягаюсь модно, але ж це не привід.
Оля плакала, а він заспокоював її, як міг. Того вечора вони поїхали до нього. Але вранці він не став кидати її, як збирався. Згадав слова про те, що він одружується з нею і усмішкою матері.
З того часу вони почали жити разом. Разом готуватиметься до захисту диплома. Друзі сміялися з нього. Казали, що, мовляв, ти вже виграв, заспокойся. А знайомі Ольги попереджали її про те, який Сергій насправді. Що вона йому не потрібна, і він її покине. Оля лише відмахувалася від них. Сергія вона полюбила найщирішим коханням. І заплющувала очі на його минулі стосунки, адже це було до неї.
А Сергій?
Йому було так зручно жити. Вдома завжди чисто та смачно пахне їжею. На гулянки він зараз все одно не ходив би. Адже батько обіцяв його влаштувати на хорошу роботу, якщо Сергій здасть добре іспити і захистить диплом.
На честь закінчення інституту батько вирішив подарувати Сергієві машину. Син про це нічого не знав. Він сидів удома і думав, як сказати Олі, що вони розлучаються. З одного боку, було шкода дівча якісь почуття всередині нього все так були. А з іншого боку, у нього починалося нове життя. На нього чекала кар’єра, а отже, і навколо нього буде великий вибір кандидаток на роль дружини. А з Олею й у світ не вийти, та й узагалі. Але якщо розлучиться, то мати говоритиме, що вона мала рацію.
З такими думками він і сидів на дивані поки Оля готувала вечерю щось весело співаючи. Не знав він тоді і про те, яку новину вона йому хоче повідомити.
У цей момент пролунав дзвінок у двері. Вони нікого не чекали у гості. Мати давно не приходила. Вона сказала, що не переступить поріг квартири, поки в ній житиме ця швабра. І це ще був наймиліший вислів у бік Олі.
З небажанням Сергій підвівся і пішов відчиняти двері. Якого ж було здивування, коли він побачив на порозі батька. З батьком вони в основному спілкувалися по телефону і той не попереджав, що збирається приїхати в їхнє місто.
– Ну що дивишся син? Може запросиш увійти?
– тат, вибач. Просто не чекав.
– А чим тут у тебе так смачно пахне?
Пройшовши до квартири, він побачив Ольгу. Сергій не казав йому, що живе з дівчиною.
– знайомтеся. Це мій батько Павло Сергійович. А це Оля.
Оля мило посміхнулася.
– Сергію, що ж ти не попередив, що у нас будуть гості. Я б підготувалася.
– Олечко, то він не знав. Я ж приїхав з сюрпризом. Хотів особисто привітати сина із закінченням інституту.
Чоловіки пішли до кімнати, а Оля залишилася на кухні. Залишалося ще трохи і вечеря буде готова. Тільки тепер вона не знала, як повідомити новину Сергію. При батькові чи потім пізніше наодинці.
Стіл накрили у кімнаті. Батько Сергія виявився дуже простою людиною. Дізнавшись, що Оля з села лише посміхнувся і спитав, як там рибалка.
Про своє рідне село Оля могла розповідати годинами. Там була чудова природа, річка, поля, ліси, повні грибів та ягід. Мінус був лише в тому, що село пустіло. Всі звідти виїжджали і в основному в селі жили одні люди похилого віку, такі як її улюблена бабуся. Вона її вирощувала з 10 років одна тому, що батьки загинули в автокатастрофі.
– А я дивлюся добре Оленька вас бабуся виховала. І навчила всьому.
Оля збентежилась і від похвали, і від звернення Оленька.
– До речі молодь, а коли поїдете до села?
– ой, тату, ну спочатку треба ж з роботою визначитися.
– А що тут визначатиметься? У тебе місце вже є та й Олі допоможемо.
– Дякую. Але я хочу сама. Та й є на прикметі кілька місць. Ось якщо не вийде, то із задоволенням погоджуся на допомогу. А до села я збиралася сама за кілька днів. Ось тільки квитки куплю на поїзд.
– а навіщо квитки на поїзд?
– як це навіщо? А як ще дістатись? Спочатку поїздом, а потім уже автобусом. Так найзручніше. А якщо автобусами тільки, то це тяжко, та й пересадок більше.
– Ну а на машині?
– Тату, ну на якій машині? Ми на неї ще не заробили.
– Так на цій. Сказав весело Павло Сергійович і вийняв ключі з кишені. Дивлюся мій подарунок до речі. А чи можна і мені з вами?
Вибору у Сергія не було. І за тиждень вони втрьох поїхали знайомитися з бабусею Олі. Свою ж новину вона так і не сказала. Вирішила ось у селі і скаже.
Село і справді виявилося глухим. Стільниковий зв’язок ловив тільки на пагорбі і на другий день Сергію вже стало нудно. Намагався натякнути всім, що час у місто, але його ніхто не підтримав.
А ввечері вони з Олею сиділи у дворі та милувалися природою. Точніше Оля милувалася, а Сергій подумки був у місті. Він навіть спочатку не почув що сказала Оля. А коли вона повторила голосніше, що він скоро стане татом, то хотів закричати. Висловити як це все не вчасно, і не потрібна їм зараз дитина. Але позаду пролунав голос батька.
– ого. Я стану дідусем. Ну Серьога, ну молодець. Тааак. Простягнув він. Потрібно терміново зіграти весілля. і Олечко, ну яка тобі робота? Будеш відпочивати. А попрацювати ще встигнеш.
Бабуся на весілля приїхати не змогла. Хоч і казали, що її привезуть машиною, вона все одно відмовилася. Мати Сергія лише надіслала смс із невеликим текстом. Там було написано. «Не вітаю та не бажаю щастя».
Весілля пройшло добре, а далі потяглися дні. Сергій вийшов на роботу, а Оля залишилася вдома. Як він і чекав навколо було багато цікавих дівчат, тільки ось офіс очолював друг батька, і Сергій не міг собі дозволити шашні на роботі.
Згодом народилася донька Катенька. Спочатку дитина була йому зовсім не цікава, але потім йому навіть сподобалося бути батьком. Подобалося, коли вона тупала до нього і говорила тато. Подобалося, як обіймала і сміялася, коли він її піднімав високо.
У них вийшла сім’я на диво. Але півроку тому друг батька пішов на пенсію і влаштувалася на роботу Лариса. Усі чоловіки її проводжали жадібними поглядами, але її вибір упав саме на Сергія. Не зміг він встояти та закрутився роман.
Оля помітила зміни в поведінці чоловіка, але їй не хотілося навіть думати, що в нього інша. Але згодом він охолодів навіть до Каті.
А тим часом Лариса все говорила.
– Любий, ну розлучися ти вже з нею?
– не можу я. Розумієш батько тоді мене зненавидить.
– Ну ти ж уже великий хлопчик. До чого тут батько?
– Притому, що з роботи я вилечу моментально.
– ти розумний. Знайдеш іншу роботу. Ми взагалі можемо переїхати.
– я сказав ні. Якщо тебе щось не влаштовує, то можемо…
Вона не дала йому домовити, зрозумівши, що ця розмова ні до чого доброго не приведе.
На цей раз Сергій навіть не прийшов додому ночувати. На роботу він поїхав одразу від Лариси. А там написав дружині повідомлення, що залишався в офісі. Вранці Лариса подала йому ідею, що треба відпочити. І тепер він вибирав куди поїхати і як пояснити дружині.
Але приїхавши додому, побачив стривожену Ольгу.
– Бабуся сильно захворіла. Треба терміново їхати до села. Ти зможеш взяти пару відгулів та відвести мене з Катенькою туди.
Він і не думав, що йому так пощастить. Нічого й вигадувати не треба. У Ольги в цій глушині не буде й зв’язку до ладу. А він спокійно відпочине з Ларисою на березі моря чи навіть океану.
Швидко владнавши всі справи на роботі та закупивши ліки та продукти, вони поїхали до села. Він не збирався там затримуватися тому переночувавши відразу поїхав у зворотний шлях. Через два дні має відпустку і вони летять відпочивати з Ларисою.
Додому він не заїжджав, а одразу подався до коханки. Вони обговорювали відпустку, що треба купити. Але чомусь його думки були зайняті не цим.
– я поїду додому ночувати. Раптом сказав Сергій.
– але навіщо? Дружини вдома немає.
– я папери там залишив. Не хочу завтра гак уранці робити. Та й утомився з дороги. На рахунок останнього Сергій не збрехав.
Цієї ночі він спав погано. Всі його думки були про дружину та доньку. Він бачив, що бабуся зовсім погана стала. Лаяв себе, що не про те думає, але нічого вдіяти не міг.
На роботі також все валилося з рук.
– Сергію, що з тобою? Запитав його директор, побачивши хлопця.
– та бабуся дружини захворіла. До села їх відвіз. Сам не чекаючи на те сказав він.
— отже, у тебе відпустка почнеться раніше. Давай передавай справи та дми до родини.
До сім’ї. Відлуння відбилося в голові Сергія.
Коли йому зателефонувала Лариса, щоб уточнити про поїздку, він був на заправці.
– Забудь про мене. Лети сама. Квитки я відправив тобі на пошту. Готель оплачений. Ми з тобою більше не побачимось. І якщо спробуєш хоч якось підійти до моєї дружини нарікай на себе.
Він їхав до своєї коханої дружини та доньки. З ним разом їхав батько, а також дуже хороший його друг за сумісництвом лікар.
Коли вони приїхали, Катя з Олею були у дворі. Дівчина плакала, бо бабуся відмовлялася їхати до лікарні. Якого ж було її подив коли вона побачила чоловіка, свекра та незнайомого чоловіка.
Бабусю поставили на ноги. Вона прожила ще щасливі десять років. Встигла побачити правнука і навіть влаштувала особисте життя Павлу Сергійовичу, познайомивши того з самотньою жінкою з їхнього села. Тепер село не було глухим. Там відкрилася велика ферма, і люди почали повертатися. А Оля з Сергієм усі відпустки проводили там разом із дітьми. Адже для відпочинку та щастя не потрібне море, потрібні близькі люди поряд.