Коли Антон зробив Жанні пропозицію, вона з радістю погодилася вийти за нього заміж і оселитися у свекрухи. Але життя в квартирі зі свекрухою виявилося несолодким. Ілона Сергіївна була завжди незадоволена і контролювала кожен рух невістки. Жанна вважала, що свекруха переходить усі кордони, але терпіла всі причіпки, бо кохала Антона.
Антон же не вважав, що його мати чіпляється до Жанни. Він не бачив нічого страшного в тому, щоб жити разом із мамою. Батько Антона сильно захворів і помер, і Ілона Сергіївна так до кінця і не оговталася після втрати. Тому сина виховала так, щоб він її не залишив на самоті. Антон намагався завжди бути поруч, підтримував і прислухався до матері, хоч він був уже дорослим чоловіком, але навіть не думав з’їжджати від неї.
А тим часом свекруха вечорами за вечерею висловлювала невістці:
– Жанно, ти маєш бути нам вдячна! Ти ж з бідної сім’ї, а ми тебе прихистили і відігріли. Тож будь добра…
Жанна намагалася бути вдячною. Вона думала, що якщо у всьому слухатиметься Ілону Сергіївну, то згодом стосунки між ними налагодяться. Але хіба що так: свекруха вважала, що Жанна забирає всю увагу сина. Ілона Сергіївна доводила невістку до сліз, і та вже кілька разів подумувала піти, щоб винайняти квартиру, але в неї не було такої можливості.
За рік після весілля у Жанни померла мама. Дівчина багато плакала від болю втрати, але нічого не вдієш — треба жити далі. І Жанна хоч і з тяжким серцем, продала батьківську хату.
Пройшов ще один рік, Жанна закінчила навчання, отримала диплом і влаштувалась у престижну фірму з виробництва меблів на посаду маркетолога. Жанна показала себе як відмінний фахівець у цій сфері, і вже за півроку її зарплата була близько 50 тисяч гривень. Незабаром Жанні запропонували працювати віддалено з дому, і вона погодилася.
Але свекрусі це дуже не сподобалося. Вона обурювалася:
– Краще б ти в квартирі прибрала! А то весь день сидиш, дивлячись у монітор, нероба!
– Ілоно Сергіївно, я ж вам уже пояснювала: я не просто так у монітор дивилася, це моя робота. Мене просто перевели на віддалену працю.
– Я тобі не вірю! Ти напевно просто так цілий день у своєму інтернеті сидиш, поки мій син на роботі працює!
Вже ввечері Жанна скаржилася Антонові:
– Чому твоя мама мені дорікає? Я вже не витримую. Давай з’їдемо…
Чоловік обіймав її і відповідав:
– Ну не переймайся, просто не звертай уваги. Ти ж знаєш, я обіцяв, що буду поруч із нею. Вона старіє, її треба доглядати.
Минув якийсь час. Жанна більше не хотіла терпіти життя у квартирі зі свекрухою. Дівчина вважала, що вони з Антоном разом пристойно заробляють і можуть взяти житло в іпотеку. Вона запропонувала чоловікові:
– Антоне, давай дитинку заведемо. Ми вже два роки одружені, у нас обох хороша стабільна робота.
Антон був згоден із пропозицією дружини, а Жанна продовжувала:
– Любий, якщо ми хочемо дитини, то в квартирі твоєї мами нам буде тісно. Потрібно розширюватися.
Антон погодився, і подружжя почало вивчати пропозиції банків. У результаті вони обрали найвигіднішу пропозицію та вирушили до банку за консультацією. Менеджер банку привітно посміхнувся і сказав, що спільний дохід у подружжя добрий.
Проте, погана кредитна історія Антона може негативно вплинути на рішення банку. У результаті менеджер запропонував їм оформити шлюбний договір, яким виходило, що саме Жанна буде позичальником і власником житла. Тому банк не враховуватиме доходи та кредитну історію Антона.
Увечері Антон обурювався:
— Що це таке? Мені це не подобається! Який ще шлюбний договір?
Жанна заспокоювала чоловіка:
– Тошка, ну ти чого, це лише формальності для банку, просто папірець.
Свекруха опинилася на її боці. Ілона Сергіївна сказала синові:
– Антоне, перестань сердитися. Якщо так зробите, то отримаєте можливість розширити квартиру.
Завдяки вмовлянням матері Антон погодився. Незабаром чоловік і дружина уклали шлюбний договір і пакет документів було відправлено до банку на розгляд.
Жанна поверталася додому з банку у чудовому настрої. Вона відчинила двері своїми ключами і тихо увійшла. Нікого не мало бути вдома — Антон та Ілона Сергіївна вирушили за покупками. Але Жанна почула голос чоловіка та його матері, що долинав із кухні.
– Жанна сьогодні всі документи до банку має відвести?
– Так, а потім чекатимемо рішення. Якщо схвалять, потрібно скоріше продавати мою квартиру.
Жанна подумала, що за дивна розмова. Навіщо свекруха збиралася продавати свою квартиру? Тоді Антон сказав:
– Мамо, я Жанні ще нічого не говорив.
– А навіщо? Нічого їй не треба говорити. Ось ви купите будинок, я туди в’їду, а вона нікуди не подінеться, погодиться. Не буде вона мене на вулицю виганяти. Я ж твоя мати!
Жанна була в шоці від почутого. Їй треба було заспокоїтись і подумати, тож вона тихо вийшла з квартири. Виявляється, що за її спиною чоловік і свекруха задумали щось недобре. Виходить, що вони планують і далі жити разом, а Жанна якраз хотіла позбавитися суспільства Ілони Сергіївни. Але, мабуть, у свекрухи були свої плани. Жанні треба було діяти рішучіше.
За тиждень із банку прийшло схвалення іпотеки. Жанна заздалегідь з’ясувала у банку деякі нюанси. Менеджер сказав, що навіть якщо вона розлучиться, то рішення банку не зміниться. Виходило, що навіть якщо Жанна буде одна, то все одно зможе купити житло. Дівчина увійшла до квартири і радісно сказала:
– Антоне, у мене гарні новини! Банк схвалив іпотеку. Скоро ми станемо власниками свого житла!
Чоловік кинувся обіймати Жанну, а свекруха сказала:
– Чудові новини.
Жанна подивилася на чоловіка і оголосила:
– Антоне, тільки в мене є умова. У новому будинку ми житимемо без твоєї мами.
Свекруха схопилася з стільця і закричала:
– Я не зрозуміла! Що це означає?
– То й означає. Я не хочу жити з вами в одному домі. Мені набридло відбиватися від ваших нападок, тому ми з Антоном житимемо окремо.
– Та як ти смієш розпоряджатися нашими грошима? Я взагалі дала тобі шанс на гарне життя, а ти вирішила, що можеш мені вказувати! – обурювалася свекруха.
– Ні, я просто хочу жити окремо, от і все. Можете приїжджати у гості, але не більше. І взагалі, я втомилася, що мене вічно дорікають грошима. З мене досить.
Ілона Сергіївна посміхнулася:
– А ти хто тут така? Ти нічого не вирішуєш. Уся влада в руках Антона. Щоправда, синку?
Обидві жінки глянули на чоловіка. Жанна сподівалася, що Антон підтримає її, але він сказав:
– Моя мама житиме з нами. Я все сказав.
Жанна тихо спитала:
– У нашому домі?
– Так, – втрутилася свекруха. – Буду, особливо після цих твоїх викрутасів. Не знаю, що син знайшов у такій меркантильній дівчині, але я не дам тобі обдерти Антона як липку!
Жанна засміялася під здивованими поглядами Антона та свекрухи:
– Ви ж знаєте, банк схвалив іпотеку на основі лише моїх доходів.
– Ти ще погрожувати нам надумала? Ах ти гадина! Ти маєш слухатися чоловіка, інакше вилетиш звідси!
У очах свекрухи читалася перемога. Жанна подумала: “Навіщо мені все це потрібно?” Тоді вона вирішила, що більше не терпітиме. З неї вистачить. Дівчина попрямувала збирати речі. Під крики та обурення чоловіка та свекрухи Жанна укладала у валізу одяг.
Вона не пам’ятала, як опинилася в таксі, яке везло її до готелю. Вона не помічала сліз, що стікали її щоками. Але знала одне — вона ухвалила правильне рішення. У майбутньому вона обов’язково буде щаслива.