«П’ятниця – вдалий день для романтичної вечері. А попереду вихідні, які нарешті можна буде провести удвох із коханим чоловіком!» – так думала Настя, закінчивши всі свої робочі справи, заплановані на тиждень, майже відразу після обідньої перерви, якою вона свідомо пожертвувала.
Начальник не заперечував, коли Настя здала йому звіт і попросила відпустити її раніше. Вона побігла до магазинів, щоб купити продукти та напої, а потім поспішила додому, плануючи на ходу, що приготувати.
Півроку тому Настя вийшла заміж за Олега. Всі довкола казали, що вони дуже гарна пара. І це справді було так. А які сильні почуття охопили їх обох практично відразу після знайомства!
Це трапилося на інтелектуальній грі в антикафе, куди і Настя, і Олег потрапили випадково, піддавшись на вмовляння подруг та друзів, які потім жартували, що так Всесвіт влаштував їхню зустріч.
Медовий місяць вони провели на закордонному морському узбережжі у затишному, відокремленому будиночку, насолоджуючись суспільством один одного. Настя любила розглядати знову і знову фотографії, зроблені на той час. Одну з них вона роздрукувала і поставила у гарній рамці на столик у вітальні.
Потім настали трудові будні. Молодята повернулися до своїх робочих обов’язків. А навантаження у кожного було неабияким. Так що часто ввечері ледве вистачало сил, щоб повечеряти та дістатися ліжка.
Олегу нерідко і в суботу, і в неділю доводилося працювати, щоб вчасно закінчити розпочаті проекти. Настя, якщо була вільна, проводила час на самоті за читанням чи у суспільстві подруг. Але їй дуже не вистачало Олега. І романтики.
І ось учора чоловік сказав, що складає черговий проект. І вихідні вони зможуть провести вдвох. Настя подумала, що можна розпочати з п’ятниці. І вирішила влаштувати коханому сюрприз.
Вона не могла стримати посмішки, піднімаючись сходами до дверей своєї квартири, уявляючи, як зрадіє Олег, як вони чудово проведуть вечір, і мало не зіткнулася з сусідкою, яка стояла посеред сходового майданчика, перегороджуючи шлях Насті.
– Я б попросила з музикою бути акуратніше, навіть із класичною, навіть у денний час, – видала жінка похилого віку, імені якої Настя не запам’ятала, коли вони знайомилися при переїзді у своє нове житло.
– Ми не вмикаємо музику голосно ні вдень, ні ввечері, – запевнила дівчина, вона навіть не могла пригадати, коли востаннє слухала музику в навушниках, та й класиці в її плейлисті було дуже мало. — Мабуть, інші сусіди вам завадили. Я тільки з роботи йду. І чоловіка мого дома нема.
Сусідка здивовано округлила очі, але більше нічого не сказала і відійшла убік, даючи Насті можливість підійти до своїх дверей.
Ключ, вставлений у замкову щілину, чомусь довелося провернути двічі, хоча Настя пам’ятала, що вранці зробила лише один поворот. І двері не були замкнені на другий замок, а це аж ніяк не забути. Олегу весь час доводиться нагадувати. Але сьогодні вранці він пішов раніше. Настя зачиняла двері сама. На обидва замки.
Збентежена вона увійшла до квартири і прямо пішла на кухню, тільки туфлі зняла. Тапочки одягати не стала, захотілося пройтися босоніж, щоб ноги відпочили після високих підборів.
Вона майже дійшла до столу, щоб покласти на нього пакети, як на щось настала ногою і ойкнула від болю. Настя кинула покупки на стіл, нахилилася і підняла з підлоги красиву золоту сережку у вигляді квіточки, схоже, що з діамантів, хоча вона в дорогоцінному камінні не розбиралася.
Таких прикрас Настя ніколи не носила. Чи не її стиль, та й дуже дорого. Але звідки ця сережка на її кухні? А тут ще й із замками на дверях щось незрозуміле. І претензії сусідки щодо музики з їхньої квартири.
І тут у її голові почав складатися пазл. Хтось був у їхній квартирі незадовго до її повернення з роботи!
Вона увійшла до спальні. Ліжко було ідеально заправлене. У вітальні ніяких слідів чужого перебування. Те саме у ванній. Але звідки сережка? У квартирі вочевидь була жінка. І що вона тут робила? Невже?
Настя сіла на диван, намагаючись взяти до рук і прогнати нав’язливі думки. Але вони завзято закрутилися в голові. Олег їй зраджує! Та ще й у їхній квартирі! Він має іншу жінку! Який жах!
Тепер його сильної зайнятості останнім часом можна було знайти зовсім інше пояснення, ніж завантаженість на роботі. В обідню перерву він цілком міг бувати вдома. Та й не один. А з Настею пообідати він завжди відмовляється, мовляв, надто багато справ, часу вистачає лише на перекус.
Це на дружину в Олега тепер нема часу, а на якусь чужу жінку, виходить, є!
Настя ще на березі – перед оформленням законного шлюбу – заявила майбутньому чоловікові про свої цінності. Взаємна вірність там була першим пунктом. І Олег заявив, що і сам вважає це вкрай важливим у сімейному житті.
І ось лише шість місяців пройшло!
Ну, що Настя зробила не так, що чоловік до неї охолодів і знайшов собі іншу? Чому ж їй самій здавалося, що у них все гаразд, що треба лише почекати, коли Олег здасть проект? А він, виявляється, працював зовсім у іншому напрямку!
Сльози полилися по щоках Насті. Вона дістала мобільний та зателефонувала подрузі.
– Марино, ти сильно зайнята? – Стримуючи схлипування, запитала Настя. – Мені дуже треба з тобою поговорити.
«Тільки б вона змогла зустрітись! Потрібно хоча б виговоритись, та й порада не завадить», – думала нещасна молода дружина.
– Я можу втекти з роботи раніше, – зраділа Марина. – Мій начальник у відрядженні, тож він навіть не узнає. А що сталося?
У голосі подруги лунала тривога.
– Розкажу при зустрічі, – ледь вимовила Настя, боячись заплакати. – Приходь у нашу кав’ярню.
Дівчата сиділи за столиком і пили каву з витончених філіжанок. Цю кав’ярню вони називали «своїм місцем», бо частенько заглядали сюди, щоб просто побалакати, щось важливе обговорити, поділитися новинами чи поплакатися у жилетку. Тут варили найкращу в місті каву по-турецьки на піску. І готували найсмачніші десерти.
– Знаєш, я не можу повірити, що Олег тобі може зраджувати, – впевнено заявила Марина, коли Настя виклала суть своїх підозр. – Він любить тебе! Так просто любить! Тут взагалі немає жодних сумнівів! Він завжди дивиться на тебе таким захопленим поглядом! Ні, таке просто неможливе!
– А як же ця сережка? – напружено спитала Настя.
– Цьому має бути якесь пояснення, – замислилась Марина. – Але поки що ніяка версія не спадає мені на думку.
– Але якщо дивитися фактам в обличчя, доведеться визнати, що в нашій квартирі була чужа жінка, – голосом промовила Настя. – І вона знається на дорогих прикрасах.
Марина допила останній ковток кави і поставила філіжанку на стіл. А Настя взялася за другий шматок свого улюбленого торта.
– Тобі потрібно просто поговорити з Олегом, – резюмувала Марина.
– Так, зрозуміло, але треба ще дочекатися його з роботи, а він щойно надіслав повідомлення, що затримається. А я сьогодні хотіла влаштувати романтичну вечерю.
Губи Насті затремтіли, сльози готові були бризнути з очей.
– Ні, подруго, так не піде, – Марина обняла Настю за плечі. – Поки не узнаєш у Олега що і як, не смій себе накручувати! І не налягай так на солодке – фігуру зіпсуєш.
– Мені солодке зараз потрібно, – заявила Настя, відправляючи до рота останній шматочок торта.
Коли вона повернулася, Олега ще не було вдома. Вона з тугою глянула на пакети на столі. Не доведеться їй сьогодні займатися романтичною вечерею. Яка вже тут романтика! Вона забрала продукти в холодильник. Зазначила, що там ще залишилися вчорашні котлети, буженина та сир. Досить Олегу на вечерю, якщо він повернеться голодним.
Чоловік повернувся пізно, близько опівночі, коли Настя встигла і поплакати, і погортати стрічку новин, щоб відволіктися. І навіть почитати статтю про те, як упоратися зі зрадою чоловіка. Ось це останнє було марно, тому що їй стало набагато гірше від запропонованих порад.
– Вибач, що затримався, – Олег цмокнув дружину в щоку, це здалося якоюсь формальністю, а не виявом почуттів насправді закоханої людини. – Лише здали проект. Замовники просили щось змінити. Вечеряти не буду. Дико втомився. Відразу спати.
Олег пішов у спальню. А Настя лишилася на кухні. Вона крутила в руках сережку, про яку вона збиралася спитати чоловіка. І їй було страшно почути його відповідь. Але тільки тепер доведеться чекати ранку, щоб дізнатися правду. А вона може бути гіркою.
Настя майже всю ніч не могла заплющити очей. Лежала в ліжку, дивлячись у стелю. Згадувала, як розвивалися їхні стосунки. Олег дарував квіти та подарунки майже щодня. І це було там приємно та мило.
Як добре їм було удвох розмовляти на різні теми і навіть мовчати або читати, притулившись один до одного.
І що буде тепер? Розлучення? Сльози знову потекли по щоках. Так боляче було думати про таке завершення їхньої чудової історії кохання.
Настя змогла заснути лише під ранок. Їй снилася вродлива молода жінка, обличчя якої вона ніяк не могла розгледіти. Ця жінка дзвінко сміялася і манила рукою Олега. Він стояв поруч із Настею, а їй було страшно, що він піде.
Коли Настя розплющила очі, Олега у спальні не було. Значить, він уже підвівся. Настя накинула халат, сунула руку в кишеню, намацавши злощасну сережку. І рішуче посунула на кухню. Потрібно вже з усім цим розібратися!
Пахло кавою. Олег клопотав біля плити.
– Доброго ранку, Настюш! – весело привітався він. – Я тут млинці затіяв. Ти ж не відмовишся?
Настя суворо подивилась на Олега.
– Я знайшла це на підлозі нашої кухні, – молода дружина поклала на стіл чужу жіночу сережку, чекаючи від чоловіка пояснень.
– Поняття не маю, – оком не моргнувши, видав він і зняв млинець зі сковорідки. – До тебе подруги не приходили? Може, хтось упустив?
Настя задихнулася від такого нахабства. Він навіть не хоче їй нічого пояснити!
– Ні, вчора я не мала нікого в гостях! – Злісно блиснула очима Настя. – А у тебе? Що за жінка вчора була у нашій квартирі?
І тут Олег несподівано змінився в обличчі, він шумно видихнув і опустив очі.
– Я повинен тобі дещо зізнатися, – почав чоловік, а серце Насті впало в п’яти.
Значить, все ж таки йому є, в чому зізнаватись! Значить, її побоювання недаремні! Її очі наповнились сльозами.
– Це Лариса, але ти її не знаєш… – Олег намагався підібрати слова. – Напевно, це її сережка…
– Значить, її звуть Лариса? – тремтячим голосом запитала Настя.
– Так, вона працює у сусідньому відділі. Вона заміжня…
У її чоловіка роман із заміжньою жінкою! Та ще й із сусіднього відділу! Втім, яка різниця? – Настя намагалася якось упорядкувати думки та не вибухнути від злості, образи та приниження.
– А Діму ти знаєш, – вів далі Олег. – Він же мій найкращий друг…
– До чого тут Діма? – Здивувалася Настя.
– Ну як до чого… Він попросив у мене ключі, щоб провести час у нашій квартирі з Ларисою. А я тобі нічого не хотів про це казати. Він обіцяв, що не залишиться жодних слідів, що він все прибере, забере. Я думав, що ти нічого не помітиш. Я не міг відмовити Дімі. Ти ж знаєш, скільки він для мене зробив…
По щоках Насті текли сльози, але вона засміялася і кинулась чоловікові на шию. Він підхопив її на руки і міцно обійняв.
– То ти на мене не гніваєшся? – Про всяк випадок уточнив Олег.
– Ні, коханий! – радісно посміхаючись, запевнила Настя. – У тебе млинець зараз згорить.
Олег акуратно поставив дружину на підлогу та прибрав сковорідку з вогню. Він налив каву в улюблену чашку дружини і дав їй у руки, коли пролунав дверний дзвінок.
– Ми когось чекаємо? – Олег здивовано підняв брови.
– Ні, – Настя теж не знала, хто б міг до них завітати в суботній ранок.
Коли Олег відчинив двері, то побачив на порозі свого найкращого друга Діму.
– Братан, трапилося лихо! – Почав той без передмов. – Лара втратила свою сережку. Я перерив усю свою машину. Не знайшов! Загалом не знаю, що робити! Я розорюся, якщо куплю Ларисі такі самі сережки. Вони коштують купу грошей. А я ж не такий багатий, як її чоловік!
Діма говорив так швидко, що Олег не міг вставити жодного слова. І коли той нарешті зробив паузу, господар квартири запропонував йому увійти.
– Настя вчора знайшла сережки Лариси, – відразу повідомив Олег.
– Ось чорт! – Вилаявся Діма. – І що ти їй сказав? Як вона поставилася до того, що ми тут провели час із Ларою?
– Взагалі я чую! – Подала голос Настя. – Ваша класична музика потурбувала сусідку. І ви зачинили двері зовсім не так, як це роблю я. Конспіратори з вас так собі. Втім, якби не сережка, вирахувати вас у мене не вийшло б. Дімо, проходь! У нас є млинці.
Гість вимив руки і вмостився за стіл. Олег налив каву другу і влаштувався поряд із дружиною, обнявши її за плечі.
– Настя, вибач! Тут тільки моя вина… – Діма зніяковіло опустив голову.
– Тримай сережку! – Настя поклала поряд із чашкою Діми дорогу прикрасу. – Я тебе, звичайно, не вправі засуджувати, але приводити заміжню даму в квартиру друзів, не попередивши господиню.
Настя явно глузувала з Діми, але він навіть не посміхнувся.
– Я люблю Ларису, – сумно сказав він. – І я не міг її запросити до готелю, бо завжди знайдуться якісь знайомі у таких місцях. Я вже винайняв квартиру, забрав ключі щойно і сьогодні з’їжджаю від батьків. Але я не знаю, що в нас із Ларою буде далі.
Олег ще не встиг сказати жодних слів підтримки другові, як знову пролунав дверний дзвінок.
Хазяї квартири здивовано переглянулися. І Олег знову пішов відчиняти двері. Цього разу на порозі стояла Лариса.
– Діма у вас? – Запитала вона після вітання.
– Так, проходь, – запросив Олег і провів Ларису на кухню.
Діма відразу поступився їй своє місце. А Олег вирушив за стільцем у вітальню. Поки він ходив, Діма познайомив Ларису з Настею.
– Твоя сережка знайшлася, – повідомив Діма і поклав перед Ларисою її прикрасу.
– Це вже не має значення, – надто спокійно сказала молода жінка. – Я зараз повідомила Бориса, що йду від нього. А у понеділок подам на розлучення.
Діма схопився з стільця і міцно обійняв свою кохану.
– Я винайняв нам квартиру! – радісно сказав він. – Тут поряд, у двох кварталах на північ. – Ти ж житимеш зі мною?
Лариса тільки мовчки кивнула і посміхнулася.
– Так, народ, млинці остигають! – заметушився Олег біля столу, наливаючи кави гості. – Ось сметана, а це джем. Розбираємо тарілки!
Настя з неприхованою любов’ю дивилася на свого чоловіка і ловила його такі самі відверті погляди. Як їй тільки могло спасти на думку, що він може їй змінити? І як же добре, що й у Діми з Ларисою все складається на користь кохання.
– Знаєш, я думала, що достатньо, якщо люблять тебе, – відверто сказала гостя, коли залишилася з Настею наодинці на кухні, а чоловіки пішли у вітальню. – Борис, мій чоловік, набагато старший за мене. Він здавався мені ідеальним чоловіком – заможна зріла людина. Мене обожнював, грошей не шкодував. Я це брала. Декілька років я була впевнена, що у нас з ним ідеальні стосунки. Поки мене не спіткало кохання. Наче збило з ніг. Зустріч із Дімою перевернула моє життя. Я зрозуміла, як важливо любити самій. Взаємні почуття – це таке щастя! Ти розумієш мене?
– Зрозуміло, – усміхнулася Настя, думаючи про те, що вже хотіла б залишитися зі своїм чоловіком наодинці.
– Нам час, – ніби читаючи її думки, заявила Лариса.
Коли гості пішли, Олег міцно стиснув дружину в обіймах, підхопив на руки та відніс до спальні.
Ці вихідні стали найромантичнішими з часу медового місяця. Вечерю вони готували разом. А потім удвох ніжилися у пінній ванні. У неділю виїхали за місто і прогулялися околицями, вдихаючи запахи польових квітів, кидаючи камінці в річку, відпочиваючи в прохолоді під розлогою вербою.
Настя ще в суботу подзвонила Марині та розповіла історію про сережку. Подруга зраділа, що все скінчилося так добре.
– Ніколи більше не сумнівайся у вірності твого дорогого Олега! Він дуже любить тебе! – запевнила Марина.
І Настя не могла не погодитись з подругою.